Космічне сміття

Аналіз сучасних умов космічної діяльності дає підстави
стверджувати, що ще однією суттєвою проблемою міжнародного права, яка безпосередньо пов’язана з врегулюванням цієї діяльності, стає проблема техногенного засмічення космічного простору.

В Конвенції про відповідальність (як і в Договорі про космос) не наведено загальновизнаного терміну “космічний об’єкт” (водночас, це невизначене, по суті, поняття поширюється Конвенцією на складові частини “космічного об’єкта” та на засіб і складові його доставки) [9]. Швидко зростаюча кількість космічних об’єктів у космічному просторі вже хвилює не тільки дослідницькі установи, а й приватні організації, оскільки все більше заважає як першим в їх наукових дослідженнях, так і другим в ході здійснення комерційних проектів в космосі. Оскільки ця проблема є комплексною (поряд з правовими аспектами проблема має ще й науково-технічний, економічний та політичний підтекст), ефективне застосування космічного права може стати тим корисним інструментом, який, якщо й не повністю вирішить цю проблему, але все ж створить правові умови її вирішення.

З іншого боку, приватизація та комерціалізація космічної діяльності останнім часом все більше визначають суть і напрями міжнародного космічного нормотворення. У зв’язку з можливими юридичними наслідками проблеми космічного сміття правила про відповідальність приватних суб’єктів космічної діяльності матимуть виключну важливість для реалізації комерційних космічних проектів. На думку окремих фахівців з космічного права, якщо більшість держав, які “створюють” космічне сміття, вже сьогодні готові діяти відповідно до положень Конвенції про відповідальність, то основним завданням щодо вирішення проблеми є підвищення ефективності застосування цієї Конвенції. для цього необхідно, в свою чергу, вирішити такі три проблеми: визначення терміну “космічний об’єкт”; вирішення проблеми неідентифікованих космічних уламків; уточнення терміну “шкода” [73].

Щодо першої проблеми, то, запускаючи в дію механізми відповідальності, виникає питання про те, якого розміру космічне сміття підпадає під визначення терміну “космічний об’єкт”. Тут можливі два варіанти. В першому необхідно мати авторитетне міжнародне тлумачення Конвенції про відповідальність, яке б включало космічне сміття, як таке, у визначення поняття “космічні об’єкти” або у крайньому випадку у визначення поняття “їх складові частини”. У другому випадку може знадобитися формальний перегляд Конвенції про відповідальність за рахунок розширення викладеного в ст. 1 Конвенції визначення “космічного об’єкта”. При цьому космічний об’єкт повинен бути визначений як такий, що включає, де це може бути використано, будь-яку його частку, яка здатна спричинити шкоду. Залишаються, правда, практичні проблеми ідентифікації складових частин космічних об’єктів, але це вже сфера дії Конвенції про реєстрацію.

Конвенція про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір (Конвенція про реєстрацію 1975 року) покладає на запускаючу державу[14] зобов’язання здійснювати національну реєс-трацію космічних об’єктів, що запущені в космічний простір, запровадження та супровід національного реєстру цих об’єктів, встановлює порядок реєстрації космічних об’єктів в цьому реєстрі, а також надання відповідної інформації Генеральному секретареві ООН для занесення її в Реєстр ООН [10]. Важливим з точки зору юридичних наслідків є той факт, що, доповнюючи звід правил Конвенції про відповідальність, Конвенція про реєстрацію містить спеціальні положення про ідентифікацію космічних об’єктів (ст. VI), що заподіяли шкоду. На випадок виникнення сумнівів щодо належності цих об’єктів, процедури ідентифікації повинні спростити вирішення суперечливих питань.

Стосовно другого питання Конвенції про відповідальність, пов’язаного з космічним сміттям (як неідентифікованих космічних уламків), то тут також є два варіанти вирішення, причому обидва потребують доповнення цієї Конвенції. В першому варіанті під егідою Міжагентського комітету з питань космічного сміття (МККС) утворюється всесвітній орган моніторингу, який би більш прискіпливо ніж це робиться сьогодні відслідковував космічне сміття і який би надавав на засадах загальнодоступності повні дані такого моніторингу. На цей час дуже часто недостатня інформація про конкретні запуски, непрацюючі супутники та інциденти в космічному просторі ускладнює відслідковування конкретної частини космічного сміття, що спричинила збитки. Інший варіант передбачає створення міжнародного гарантійного фонду, який міг би компенсувати шкоду, нанесену неідентифікованим космічним сміттям.

Термін “шкода” (третє невирішене питання Конвенції про відповідальність в світлі проблеми космічного сміття) визначено статтею І Конвенції як “…позбавлення життя, тілесне пошкодження або інше пошкодження здоров’я; або знищення або пошкодження майна держав, або фізичних або юридичних осіб, або майна міжнародних міжурядових організацій…”.

Саме засмічення космічного простору не є “шкодою” у тому сенсі, що це не призводить до застосування норм Конвенції про відповідальність. Важко встановити наявність такої шкоди для наукової чи комерційної діяльності в космосі тільки через існування такого засмічення, але доцільним уявляється знайти спосіб оцінки можливої шкоди від космічного сміття із зазначенням того, що компенсаційні платежі будуть надсилатися в зазначений вище гарантійний фонд. Другий варіант вирішення проблеми “шкоди”, пов’язаної з космічним сміттям, може мати менш формальний підхід: достатнім вважається, на наш погляд, прийняття авторитетного тлумачення, наприклад, у вигляді резолюції ГА ООН за рекомендацією Комітету ООН з космосу.

Дата добавления: 2014-01-03