Проблеми й особливості застосування стратегічного планування у вітчизняних організаціях

Перевірка й оцінювання роботи здійснюються через визначений період з метою встановлення рівня досяг­нення поставлених цілей, виявлення причин, що зава­дили цьому, винагородження за ефективну роботу.

Коригуючі заходи розробляють за умови, коли не було досягнуто цілей. До них вдаються з метою виправлення ситуації. Можуть бути спрямовані як на працівника, так і на зовнішнє середовище. Якщо ж цілей досягнуто, то процес управління здійснюють за новими цілями.

Отже, успішна реалізація стратегії забезпечується раціональним плануванням поточної діяльності. Залежно від стратегічних цілей підприємства це може бути оперативне планування або бізнес-план. В основі оперативних планів — бюджети, які формуються для всіх центрів відповідальності і відображають їх потребу в ресурсах на плановий період. З метою посилення виконав­ської дисципліни лінійних менеджерів щодо реалізації планових завдань доцільно використовувати метод «уп­равління за цілями», який чітко визначає кожному з них кінцевий результат діяльності на плановий період і забезпечує тісний зв'язок досягнутих результатів із ви­нагородою.

Якщо стратегічне планування здійснене кваліфіко­вано, то фірма має всі шанси втілити стратегію в життя.

Сучасні умови господарювання ставлять особливі вимоги до вітчизняних підприємств. Складність і рухливість процесів перехідного періоду, часті корекції системи економічних законів і нормативних актів, що регламентують діяльність підприємств, швидкі тех­нологічні зміни, стрімкий розвиток інформаційних мереж і, внаслідок цього, доступність інформації, поява нових запитів та зміна позицій споживачів тощо сприяють виникненню нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу. У цій ситуації фірми мають приділяти постійну увагу оцінюванню перспектив своєї діяльності.

Багато керівників вітчизняних підприємств не усві­домлюють переваг стратегічного планування. Особливо це стосується малого бізнесу. Головна проблема полягає у недовірі до формального планування, домінуванні точки зору, що бізнес — це вміння «крутитися», правильно орієнтуватись у поточних обставинах; у недостатньому розумінні сутності стратегічного планування і тих переваг, які воно формує.

Рекомендації сучасної теорії менеджменту, яка відображає переважно надбання американської, європейської чи японської шкіл управління, стосуються великих підприємств.

Особливість стратегічного планування на цих підприємствах полягає в тому, що вони не просто пристосовуються до зовнішнього оточення, а на­магаються використовувати свій внутрішній потенціал для його зміни. Це потужна рекламна підтримка, використання тимчасового партнерства для інтеграції зу­силь проти конкурентів, захист інтелектуальної власності, лобіювання економічних інтересів через законодавчі органи тощо. Тому нині спостерігається тенденція до об'єднання зусиль не тільки невеликих компаній, а й потужних. Протягом останніх кількох років розвинуті економіки переживають своєрідний сплеск злиття і поглинань.

В економіці України також переважають великі підприємства майже в усіх галузях господарства, що є спадком централізованої планової економіки колишньо­го СРСР. Реальністю стають і фінансово-промислові гру­пи, які прагнуть активно впливати на зовнішнє оточен­ня і мають достатньо фінансових ресурсів для цього.

Наприклад, злагоджений і потужний опір нафтотрейдерів весною 2005 р. намаганням уряду України заморозити ціни на бензин закінчився поразкою уряду. Зовсім інші ресурсні можливості у малих підприємств, які неспро­можні самотужки впливати на бізнес-оточення.

Дрібний бізнес змушений використовувати страте­гію «раціонального інкременталізму», який передба­чає утримання організації у стані «здоров'я» завдяки поступовим, логічно пов'язаним між собою змінам, що узгоджуються зі змінами в оточенні. У таких організа­ціях не відбувається глибоких трансформацій доти, до­ки раптово не зміниться їх оточення. Однак плануван­ня при такому підході матиме реактивний (планування організаційних змін услід за подіями у зовнішньому се­редовищі), а не преактивний характер (планування на випередження). Це знижує шанси організації на отри­мання конкурентних переваг. Саме тому дрібні бізнес­мени і не бачать необхідності у стратегічному плануван­ні, якщо не вважати такими бізнес-плани.

Однак певні зрушення щодо стратегічного плануван­ня мають місце. Особливо це стосується підприємств, які змінюють свій статус: переходять з розряду малих до розряду середніх. їх діяльність ускладнюється, що зумовлено або прагненням до концентрованого зростан­ня, або інвестуванням у нові сфери бізнесу.

Масштабність, складність і різноманітність напрямів діяльності фірм вимагають від них особливої уваги до:

— видів товарів, які вони випускають;

— джерел фінансування;

— технологічних ресурсів.

Рішення щодо майбутнього стану фірми за таких умов не можуть ґрунтуватися на інтуїції. Передбачення майбутнього вимагає наукового підходу.

Інструментарієм стратегічного планування важливо оволодіти і великим вітчизняним підприємствам, які мають потужний потенціал, матеріальні та людські ре­сурси, але в процесі ринкових трансформацій втратили свої позиції і не можуть належним чином конкурувати із західними компаніями навіть на внутрішніх ринках. їх досвід планування стосується періоду централізовано керованої економіки. З огляду на це планування на таких підприємствах мало вторинний характер, відобра­жало планову діяльність на центральному і галузевому рівнях, а значить, не вимагало серйозного вміння аналі­зувати і передбачати, визначати власні цілі розвитку.

Великі підприємства повинні оцінювати перспективи розвитку (як галузі, так і власної компанії), визначати пріоритети у діяльності, використовувати нові можливості чи навіть докладати зусиль для їх формування.

Для цього необхідно роботу відділів планування переорієнтувати з переважно оперативного планування на оволодіння методами передбачення, прогно­зування, що ґрунтуються на використанні «слабких сигналів» зовнішнього середовища.

Для визначення правильного напряму розвитку слід провести поперед­ню роботу зі складання прогнозів імовірних тенден­цій, сформулювати економічні цілі, оцінити можливі шляхи та засоби їх досягнення і вибрати найкращі з них. Отже, процес стратегічного планування є інстру­ментом, який допомагає у прийнятті наступних управ­лінських рішень.

Невеликим підприємствам слід застосовувати готові моделі стратегій, розроблені відомими компаніями.

Незважаючи на труднощі здійснення планування у невеликій організації, воно необхідно їй ще більше, ніж великій. Зовнішнє середовище малої організації менш контрольоване і більш агресивне, ніж великої, отже, майбутнє малої фірми невизначеніше і непередбачуваніше.

Однак невелика фірма має свої переваги в організації планування. Головна з них полягає в тому, що внутрішнє середовище такої організації простіше, а тому передбачуваніше. Крім того, в маленькій фірмі легше створити сприятливий психологічний клімат і згуртувати людей. Згуртованість працівників стимулює їх творчу активність; усвідомлення завдань, які стоять перед фірмою, сприяє появі різноманітних проектів її розвитку, ініційованих персоналом. Реалізація кращих проектів приносить економічну вигоду фірмі та її співробітникам, внаслідок чого стратегічне мислення отримує в організації підтримку, оскільки власний досвід засвідчує його високу ефективність.

Отже, застосування стратегічного планування у діяльності українських підприємств створює для них важливі переваги:

— підвищує адаптивність фірми, готує її до змін у зовнішньому середовищі;

— сприяє підвищенню конкурентоспроможності фірми;

— уможливлює підготовку до використання майбут­ніх сприятливих умов, змушує керівників мислити пер­спективно;

— стимулює керівників до генерації нових ідей та реалізації управлінських рішень;

— поліпшує координацію дій в організації;

— розширює можливість забезпечення фірми необ­хідною інформацією;

— сприяє раціональнішому розподілу ресурсів. Усвідомлюючи важливість переваг стратегічного

планування для зміцнення конкурентних позицій фірм, вітчизняні менеджери мусять докласти всіх зу­силь, щоб оволодіти його методологією.

Дата добавления: 2014-01-03