Домогосподарство як суб'єкт ринку

Щоб дати характеристику економічному суб'єктові потрібно вказати на джерело і величину його доходів а також на напрями і величину його витрат.

Дохід домогосподарства — це загальна сума грошей, які отримала особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік). Він включає:

1. Заробітну плату.

2. Дохід від власності:

- рента (плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена).

- дивіденди (це дохід, який отримує власник акцій; це частина прибутку акціонерного товариства).

3. Підприємницький дохід.

4. Державні трансферти (пенсії, допомога, стипендії і т. ін.).

5. Дохід з інших джерел (спонсорство, спадок і т. ін.).

До витрат домогосподарства відносять:

1. Виплата податків державі;

2. Задоволення особистих потреб;

3.Формування особистих заощаджень. Заощадження – це те що залишилася після сплати податків, не споживана частина річного особистого доходу домогосподарства. Розрізняють наступні види заощаджень:

1. домашні ( у наявно-грошовій формі);

2. інституціональні (банківські депозити, страхові поліси, облігації, акції,).

В цілому, заощадження - це відкладений попит на реальні блага (товари і послуги), і ця «відкладеність» перетворює заощадження на постійний «дамоклів меч», що висить над ринковою економікою, тобто відносне збільшення заощаджень (у міру зростання особистих доходів) означає відносне зменшення попиту на споживчі товари і послуги, що може викликати скорочення виробництва цих товарів і збільшення незайнятості (безробіття). Збільшення «домашніх» заощаджень здатне підірвати економіку країни, тому необхідно стимулювати інституціональні заощадження, тобто участь грошей в обороті (економіці) країни.

Споживчі витрати - це та частина особистих доходів, яка йде до виробників. Серед об'єктів споживчих витрат можна виділити:

1. товари короткострокового користування (термін - менше року);

2. товари тривалого користування (термін - більше року).

Домогосподарство – один з найважливіших ринкових інститутів. Роль домашніх господарств в розвитку ринкових відносин достатньо велика і визначається наступними моментами:

· По-перше, домогосподарства забезпечують необхідний рівень споживчого попиту, без якого неможливе функціонування ринкового механізму.

· По-друге, заощадження домогосподарств є джерелом накопичень і інвестицій, що дуже важливе в умовах економіки, що розвивається.

· По-третє, домогосподарства – це суб'єкти пропозиції на ринку факторів виробництва (підприємницької здібності і праці).

· По-четверте, саме домогосподарство – основа для формування виробництва і реалізації людського капіталу.

· По-п'яте, можливість домогосподарств налагоджувати сімейний бізнес сприяє не тільки зростанню особистого добробуту, але і розвитку ринкової економіки в цілому.

Економісти виділяють три основних суб'єкти ринкового господарства – домогосподарство, фірму і державу. Суб'єктна структура ринку — це система відносин між багатьма агентами, що відображає їх цілі, рівноправні, взаємоузгодженні інтереси, характер, форми організації та взаємодію щодо виробництва, обміну, розподілу і споживання економічних благ. Разом з фірмами і державою домогосподарство є економічною одиницею, яка ухвалює фінансові рішення і забезпечує економіку початковими виробничими ресурсами. Отримані за ресурси кошти використовуються для придбання товарів і послуг, що задовольняють безпосередні матеріальні, духовні і соціальні потреби людини. Таким чином, домогосподарства - це організовані суб'єкти, які ведуть господарську діяльність для задоволення потреб.

У реальній (ринковій) економіці вся маса ресурсів складає сукупний ресурсний ринок, що складається, у свою чергу, з безлічі ринків конкретних ресурсів. Власниками цих ресурсів вважаються в основному домогосподарства. У тих же випадках, коли власниками ресурсів є фірми або держава, останні виступають як незалежні власники ресурсів, тобто як домогосподарства. Всі види оплати факторних ресурсів в повсякденній економічній ситуації виступають у вигляді доходів або прибутків.

Як відомо, суб'єктами ринку є продавці і покупці. Як продавці і покупці виступають домогосподарства, фірми (підприємства, бізнес), держава (уряд). Домашні господарства (у складі одного або декількох осіб), з одного боку, є покупцями товарів і послуг, з іншої – мають в своєму розпорядженні фактори виробництва (працю, землю, яку вони можуть продати або здати в оренду). Вони можуть володіти акціями, завдяки чому вони стають і власниками засобів виробництва (капіталу). Крім того, домогосподарства виступають як покупці на ринку товарів і послуг, що надаються фірмами і державними підприємствами. В той же час самі є продавцями на ринку ресурсів. Отримані від реалізації чинників виробництва (перш за все, робочої сили) доходи використовуються для задоволення особистих потреб.

Фірми, маючи в своєму розпорядженні грошовий капітал, набувають у домогосподарств необхідні їм фактори виробництва на ринку ресурсів і використовують їх для виробництва товарів і послуг. Їх основна мета – отримання прибутку.

Вироблені ними товари і послуги фірми продають домогосподарствам на ринку товарів і послуг, використовуючи отримані доходи для розширення виробничої діяльності.

У моделі кругообігу бере участь і держава, яка надає домогосподарствам і фірмам свої послуги через систему національної оборони країни, систему освіти і медичного обслуговування і т. ін. Для забезпечення виробництва цих послуг держава з домогосподарств і фірм збирає грошові кошти у вигляді податків. У них же держава купує необхідні для своєї ділової активності ресурси, товари і послуги.
Окрім надання послуг, держава здійснює різні грошові виплати фірмам і домогосподарствам. Головним чином мова йде про трансфертні платежі:

· державні грошові виплати на соціальні потреби – пенсії, допомога і інші види допомоги непрацездатним, безробітним і іншим малозабезпеченим верствам населення;

· дотації і субсидії (грошові виплати, що надаються державою фірмам для заохочення виробництва деяких товарів і послуг). Субсидії і дотації можуть надаватися як виробникам товарів і послуг, так і їх споживачам, включаючи домогосподарства.

Модель кругообігу ілюструє взаємозв'язок всіх учасників ринкової діяльності. Вони зацікавлені один в одному, благополуччя одного учасника ринку залежить від благополуччя інших. Навіть один і той же суб'єкт ринку може бути і у складі домашнього господарства, і державної установи, і учасником бізнесу. Наприклад, працюючи по найму державним службовцям, він є представником урядової організації; володіючи цінними паперами якої-небудь корпорації, він представляє бізнес; витрачаючи свій дохід на особисте споживання, він є членом домашнього господарства.

Всі учасники ринкових відносин є реальними власниками і мають свої економічні інтереси, які можуть співпадати або суперечити інтересам інших суб'єктів. Домашні господарства прагнуть максимально задовольнити свої бажання і потреби; фірми – отримати максимальний прибуток, держава – досягти максимального добробуту суспільства. Кожен з них займає певне місце в системі суспільного розподілу праці і, щоб реалізувати свої економічні інтереси, повинен запропонувати те, що необхідне іншим суб'єктам – носіям ринкових відносин.

Узагальнюючи можна сказати що, взаємозв'язок домогосподарств з фірмами і державою полягає в наступному:

1) Поставляють фірмам і державі виробничі ресурси: трудові, природні, капітальні, підприємницьку здібність.

2) Пред'являють попит на споживчі товари і послуги, що виробляються фірмами і державними підприємствами.

3) Поповнюють прибуткову частину державного бюджету за допомогою сплати податків і інших видів обов'язкових платежів.

4) Надають свої заощадження фірмам і державі для інвестування у виробництво.

Крім того, варто згадати, що роль домогосподарств в суспільному виробництві і споживанні благ достатньо велика, а саме:

1.Домогосподарства є споживачами 2/3 всіх споживаних товарів і послуг, що виробляються на фірмах і державних підприємствах. На їх попит орієнтуються виробники при рішенні головних питань економіки: що і скільки, як і для кого виробляти.

2.Домогосподарства – постачальники ресурсів, тобто забезпечують найважливіші умови виробництва економічних благ.

3.Домогосподарства поповнюють прибуткову частину державного бюджету на всіх його рівнях.

4.Домогосподарства за допомогою участі їх членів в управлінні фірмами і держпідприємствами впливають і на організацію виробництва.

У всіх країнах з ринковою економікою діють механізми державного перерозподілу грошових доходів, тому прийнято розділяти:

· первинні грошові доходи домогосподарств,

· доходи домогосподарств, що розташовуються (населення).

Первинні доходи приватних домогосподарств складаються в результаті ринкових операцій – продажу факторів виробництва і товарів. Відповідно, вони утворюються за рахунок заробітної плати найманих робітників (винагороди за працю як фактора виробництва), доходів від власності, підприємницького доходу, а також доходів від самозайнятості. При цьому всі відсотки, що належать оплаті віднімаються з суми доходів. Далі вступають в дію механізми державного перерозподілу доходів. Всі соціальні виплати і трансферти (окрім тих, що видаються в натуральній формі) додаються до первинних доходів домогосподарств, і вже з цієї суми виплачуються прибуткові і майнові податки, соціальні внески і платежі. В результаті залишається дохід домогосподарства, що розташовується.

Дата добавления: 2014-01-03