Зв'язки енергогосподарства з основним виробництвом по поліпшенню стану навколишнього середовища

Зв'язки енергогосподарства з основним виробництвом по комплексному енерготехнічному використаннню палива і вторинних енергоресурсів.

Це необхідно для розробки плану енергопостачання підприємства (енергетичного балансу), а також плану заходів щодо раціонального використання енергоресурсів і економії палива.

Ці зв'язки необхідні для установки різного роду очисних споруджень і тим самим дозволяють зменшувати забруднення повітряного і водяного басейну, а отже, збиток, який наноситься рослинному і тваринному світу.

Таким чином, враховуючи специфічні властивості енергогосподарства, взаємозв'язки енергетики і промислової технології, а також зовнішні зв'язки, можна визначити шлях удосконалювання виробничих процесів підприємства і управління енергогосподарством.

На розвиток енергогосподарства впливає ряд об'єктивних факторів, що відбивають зміни, що відбуваються на підприємствах і в загально енергетичній системі.

Об'єктивні фактори:

- ріст енергооснащеності праці;

- підвищення рівня енерговикористання і, як наслідок, скорочення витрат енергії і палива на одиницю продукції;

- збільшення частки енергії, що витрачається на силові, високотемпературні і фізико-хімічні процеси;

- зменшення частки енергії, що витрачається на середньо- і низькотемпературні процеси;

- збільшення частки електроенергії в загальному електроспоживанні на підприємствах;

- взаємозамінність енергоресурсів.

Поряд с постійно діючими об'єктивними факторами на розвиток енергогосподарства впливають невизначені і випадкові фактори.

Невизначені і випадкові фактори:

- досягнення науково-технічного прогресу в суміжних галузях промисловості, що визначають удосконалювання устаткування і матеріалів;

- досягнення науково-технічного прогресу в галузі, що визначають удосконалювання технології й організації виробництва на підприємствах;

- пропорції розвитку загальноенергетичної системи країни;

- потреба підприємства в енергоресурсах. На яку, у свою чергу, впливають відхилення від раніше запланованого об’єму виробництва і номенклатури продукції, що випускається, зміни метеорологічних умов, обмеження, що накладаються вищестоящими організаціями на витрату енергоресурсів (лімітування електроенергії, палива, води й ін.), і т.д.

- аварійні відключення устаткування й енергетичних мереж.

Невизначені і випадкові фактори впливають на об'єктивні тенденції в розвитку енергогосподарства і можуть прискорювати чи сповільнювати розвиток. Це необхідно враховувати в процесі управління енергогосподарством.

4. Організація виробничого процесу і управління ним.

Виробничий процес в енергогосподарстві складається з етапів виробництва, передачі, розподілу і споживання. Установки, що споживають, перетворюють й генерують електроенергію, пов'язані з мережами енергопостачальних систем промислового вузла, а також між собою - мережами і розподільними пристроями — і утворюють систему енергопостачання підприємства. У свою чергу, всі елементи останньої в процесі експлуатації пов'язані єдністю енергопотоку.

Виробничий процес повинен визначатися виробничою структурою енергогосподарства. Продуктивність труду та витрати виробництва багато в чому залежать від характеру поділу праці усередині енергогосподарства і його виробничої структури, що вимагає постійного її удосконалювання, а отже, визначених витрат. Ці обставини змушують шукати шляхи ефективного управління виробничими процесами. Однак, перш ніж перейти до розгляду способів управління, необхідно дати визначення поняттю виробничої структури енергогосподарства. Під цим розуміється склад виробничих підрозділів (цехи, ділянки), органів управління (бюро, групи), їхнє число і взаємозв'язок у ході виробництва продукції. Управління структурою і полягає в розподілі праці між підрозділами енергогосподарства при виробництві продукції і наданні послуг.

На мал. 1.4 приведений зразковий склад тільки виробничих підрозділів енергогосподарства. Її аналіз дає підстави стверджувати, що в цілому ця система вкрай інертна. Потрібні великі витрати для того, щоб внести якісь зміни в сформовану виробничу структуру енергогосподарства, зокрема: перерахувати і перерозподілити витрати палива й енергії; переставити і відремонтувати обладнання, транспортні засоби; перекваліфікувати персонал відповідно до умов роботи по-новому; змінити потоки інформації і т.д. Практично перебудова виробничої структури триває роки, а в кращому випадку — багато місяців. З подібною перебудовою пов'язана й інша, не менш складна задача — визначення оптимальних розмірів кожної з їхніх структурних одиниць енергогосподарства.

Виробнича структура відображає організаційні і технологічні особливості енергогосподарства як об'єкта управління. Вона показує характер з'єднання процесу, засобів і предметів праці при виробництві, передачі, розподілі і споживанні різних видів енергії, а також при виконанні ремонтних і монтажних робіт.

В організаційному відношенні виробнича структура енергогосподарства являє собою взаємне розташування цехів і ділянок у структурі підприємства, а в технологічному вона характеризується складом і порядком розташування конкретного устаткування і мереж, що забезпечують процес виробництва, передачі і споживання енергії, ремонтні і монтажні роботи, а також поточне обслуговування.

Виробнича структура енергогосподарства повинна бути динамічною і змінюватися в залежності від умов розвитку підприємства. Це дозволить комплексно вирішувати задачі формування виробничої структури підприємства в цілому й енергогосподарства зокрема.

У виробничому відношенні енергогосподарство промислового підприємства можна поділити на дві складові: загальнозаводське енергогосподарство та цехове енергогосподарство.

Загальнозаводське енергогосподарство — установки, що генерують і перетворюють електроенергію, загальнозаводські енергомережі, енергоприймачи і розподільні мережі будинків і приміщень загальнозаводського призначення (склади, заводоуправління, їдальні й ін.);

Цехове енергогосподарство — енергоприймачи виробничих цехів, цехові перетворюючі установки, внутріцехові розподільні мережі, опалювально-вентиляційні прилади.

Експлуатація загальнозаводського енергогосподарства здійснюється енергоцехами, які по характеру роботи варто поділити на три основні групи.

Класифікація енергоцехів по характеру роботи:

- експлуатаційні цехи — експлуатаційне обслуговування устаткування, що споживає енергію, а також мереж і установок, що її генерують;

- ремонтні цехи — ремонт і монтаж спеціалізованого енергоустаткування;

- змішані цехи — експлуатаційне обслуговування, ремонт і монтаж енергоустаткування.

На підприємствах, енергопостачання яких здійснюється за централізованою схемою (електро- і теплова від районної енергосистеми чи від ТЕЦ суміжних підприємств, а топливна-від відповідних топливозабезпечуючих організацій), енергогосподарство містить у собі тільки енергоприймачи, розподільні мережі і перетворюючі установки і може бути об'єднане в два цехи: електричний (експлуатація і ремонт електроустаткування й електричних мереж) і теплосиловий (експлуатація і ремонт теплосилового устаткування, компресорних і насосних установок, каналізації, а також парових, теплофікаційних, водяних і повітряних мереж).

Найбільш розвинену виробничу структуру енергогосподарства мають металургійні і хімічні комбінати, деякі машинобудівні заводи з великим енергогосподарством і складними схемами енергопостачання. На таких підприємствах можуть бути створені самостійні цехи: газовий (газові мережі, кисневі й ацетиленові станції, холодильні установки, промислова вентиляція); зв'язку і сигналізації (АТС, абонентська мережа, диспетчерський зв'язок, сигналізація, радіомережа) і ін.

Як показує аналіз, кожна форма побудови виробничої структури енергогосподарства характеризується різною ефективністю. Тому вибір форм, умови їхнього розвитку і застосування мають велике значення для підвищення ефективності виробництва.

Форма організації ремонтно-експлуатаційних робіт повинна вибиратися в кожному окремому випадку на основі техніко-економічних розрахунків, з обліком впливу ряду показників при переході від однієї форми організації до іншої.

Для того щоб керувати процесом виробництва, необхідно вибрати вимірювач рівня чи якості виробничої структури. За такий показник можна прийняти трудоємність видів робіт по цехам (ділянкам), тому що вона найбільш точно відбиває характер виробничої структури.

По-перше, цей показник характеризує співвідношення окремих виробничих підрозділів енергогосподарства по ступені участі їх у загальному процесі виробництва енергії, ремонтно-монтажних робіт, а також у поточному обслуговуванні і виміряється числом зайнятих робітників.

Відомо, що число робітників на окремих стадіях технологічного процесу — основний показник керованості бригади, зміни, ділянки і т.д.

По-друге, витрати праці по підрозділах енергогосподарства відбивають складність технологічного процесу, рівень його автоматизації і механізації. Отже, у випадку пропорційного розподілу праці по підрозділах енергогосподарства можна говорити про раціональний характер його виробничої структури.

Об'єктивні недоліки трудоємності видів робіт по цехам:

1. Нестабільність.

У результаті технічного прогресу і поліпшення організації праці, а також під впливом інших причин трудоємність продукції і надання послуг періодично переглядається. Варто вказати, що в енергогосподарстві технічне переозброєння здійснюється шляхом порівняно повільних перетворень без порушення технологічного процесу

2. Неможливість одержати зведені показники по галузі через розходження в нормах на родинних підприємствах.

Цей недолік не грає істотної ролі при визначенні виробничої структури енергогосподарства, тому що може бути усунутий при автоматизованій системі нормативів, що будується на оптимальних нормативах.

На промислових підприємствах поширено два поняття виробничої структури — структура енергогосподарства і структура енергоцехів. Принципи їхнього формування, види і форми побудови однакові. Тому вимірник рівня використовується для того, щоб визначити, при якій чисельності робітників варто створювати допоміжні цехи. Дослідженнями встановлено, що допоміжний цех можна створювати в тих випадках, коли для виконання планових робіт потрібно 75—100 чоловік. Відповідно до цього виробнича структура може бути наступною;

1. Безцеховою, якщо чисельність експлуатаційного і ремонтного персоналу (виходячи з планової трудомісткості технічного обслуговування і ремонту енергоустаткування і мережі не перевищує 100 чоловік. У цьому випадку організуються енергоділянки: електросилова, теплосилова, електроремонтна.

2. Цеховий, якщо чисельність експлуатаційного і ремонтного персоналу перевищує 100 чоловік. При цьому, якщо менш 160 чоловік, організується єдиний енергоцех, якщо більше — самостійні цехи (електросиловий, теплосиловий, електроремонтний і ін.). У виробничих цехах може бути організована цехова служба енергетика, якщо для технічного обслуговування і ремонту потрібно більш 25 чоловік; при меншій чисельності — корпусна служба енергетика -— на кілька виробничих цехів.

Старший викладач кафедри №12 Ю.П.Гончаренко

Дата добавления: 2014-01-03