Тема 2. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил

Модуль І. Теоретичні засади регіональної економіки

Тема 1. Предмет, методи та завдання дисципліни.

Лекція 1 Предмет, методи та завдання дисципліни

1. Предмет і об’єкт вивчення науки “Регіональна економіка”.

3. Мета та завдання науки “Регіональна економіка".

Однією з галузей знання, яка знаходиться на межі економічних та географічних наук, є наука “Регіональна економіка”. Саме це і зумовило специфіку її предмету та структури, вплинуло на формування методологічної бази.

Офіційне оформлення регіональної економіки як окремої наукової гілки припадає на початок 19 століття. Цей період знаменував закінчення буржуазних революцій в найрозвинутіших країнах Європи, що потягнуло загострення боротьби за поділ світу, поглиблення інтенсифікації виробництва, освоєння нових територій. З’ясувалось, що властивості економічного простору не однакові в різних країнах та регіонах. Саме тоді виникла проблема “ціни місцеположення”, яка привела до зародження науки “Регіональна економіка” (РЕ).

Об’єктом вивчення РЕ є економічна система регіонального рівня, мезоекономіка або регіональна економіка. Предметом вивчення дисципліни є закономірності функціонування суб’єктів господарювання в терторіаль-ному вимірі.

Регіональнаекономічна – це система суспільних відносин, що історично
система склались в межах областей держави

З конкретно-економічної точки зору дана категорія розглядається у вузькому та широкому аспекті.

У вузькому значенні регіональна економічна система – це комплекс галузей по виробництву товарів і послуг, який склався на даній території.

У широкому значенні це не лише система виробництва, але й сукупність соціально-економічних, організаційно-управлінських, демографічних зв’язків, які склались в межах регіону.

Конкретно-економічний підхід розглядає категорію “регіональна економічна система” як аналог супільно-географічного терміну “територіально-виробничий комплекс” (або територіальна соціально-економічна система).

Зупиняючись на змісті об’єкту вивчення РЕ, розглянемо структуру регіональної економічної системи. Її склад включає.

Продуктивні сили – це система речових та особистих елементів, у процесі поєднання яких здійснюється виробництво.

Предмети праці – це всі ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:

1) предмети, надані природою (природні ресурси);

2) предмети праці, створені людьми (штучна сировина);

Засоби праці – ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. Вони включають:

1) знаряддя праці (машини, верстати, автомати);

2) “безмашинну” техніку (електричне розрядження, хімічний та електричний процеси);

3) “судинну” систему виробництва (трубопроводи, під’їзні шляхи тощо);

ІІІ. Крім вище зазначених складових, слід віднести науку та інформацію до продуктивних сил, оскільки вони впливають на розвиток всіх структурних елементів. Цей вплив визначає:

а) зміну ролі людини (витіснення важкої фізичної праці, що дає можливість збільшити зайнятість у сфері послуг, інтелектуальних видах діяльності);

б) зміну технологій, що обумовлює підвищення продуктивності праці, раціональне використання природних ресурсів (наприклад, в 1991 році в машинобудуванні України у відходи було спрямовано 24,9 % чорних металів. Водночас розрахунки показують, що зниження матеріальних затрат на 1% з кожного карбованця суспільного продукту дало б можливість одержати майже 3 млд. крб. національного доходу).

в) зміну предметів праці (створення нових конструкційних матеріалів, використання нових джерел енергії).

Виробничі відносини – це суспільно-економічні стосунки, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ.

Вони бувають соціально-економічні (розподільчі, трудові відносини, відносини власності) та організаційно-економічні (відносини в сфері обігу, фінансів, управління тощо).

Господарський механізм – це система конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких здійснюється організація функціонування та регулювання господарства країни чи регіону.

Суб’єкти регіональної економіки виділяються за галузевим або територіальним принципом (галузь; міжгалузевий комплекс; кластерне утворення; економіка міста, району, області, суспільно-географічного району – ТВК різних рівнів).

Діяльність зазначених суб’єктів може розглядатись на 4 рівнях:

1. дослідження взаємодії окремих економічних агентів (підприємств або фізичних осіб) на даній території;

2. дослідження взаємодії груп економічних агентів (груп підприємств, галузей або об’єднань фізичних осіб) на даній території;)

3. дослідження взаємодії між всіма економічними агентами на обмеженій території;

4. дослідження взаємодії між окремими економічними суб’єктами різних територій.

Особливості функціонування регіональної економічної системи:

1) комплексність соціально-економічного і екологічного розвитку;

3) відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

4) цілісність системи соціальної інфраструктури;

5) єдність процесів природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

6) поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.

Оскільки мезоекономіка – явище багатоаспектне, то окремі її складові вивчають різні науки. Так, загальна економічна теорія досліджує економічну систему з точки зору законів, які визначають особливості її функціонування. Економічна історія вивчає розвиток продуктивних сил в часі. Кількісні показники можна отримати за допомогою статистики. Дослідженням демографічної складової мезоекономіки займаються соціологічні науки. Особливості функціонування окремих сфер народногосподарського комплексу вивчають галузеві економіки.

Наука “Регіональна економіка” – це галузь знання, яка вивчає загальні закономірності територіальної організації виробництва і механізм її дії; досліджує економічні явища та процеси, пов’язані з розвитком господарства окремих регіонів.

Регіональна економіка досліджує соціально-економічні процеси, що відбуваються в межах певної території, враховуючи вплив численних факторів на її господарський розвиток. Не дивлячись на практичну спрямованість дана наука тісно пов’язана з наступними блоками дисциплін.

1. Загальна економічна теорія (політекономія, мікро- та макроекономіка).

2. Конкретно-економічні науки (економіка галузей, економіка підприємства, економіка країн).

3. Економіка особливих економічних форм та організацій (фінанси, кредит, маркетинг, економіка природокористування).

4. Історико-економічні науки (історія економічної думки, економічна історія).

5. Інформаційно-аналітичні науки (економічна статистика, економетрія, аналіз господарської діяльності).

6. Географічні науки (географія господарства, географія природних умов і ресурсів, географія населення).

Схема 1. Теоретичні витоки регіональної економіки

2.Взаємне збагачення накопиченою інформацією.

3.Використання спільного методологічного апарату (набору категорій, методів досліджень).

Для вивчення певного об’єкту, вирішення тієї чи іншої проблеми з певною метою є якийсь оптимальний набір методів дослідження. Сукупність методів утворює методику. Сам метод розглядається як певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні явища та процесу. Наука, що займається розробкою принципів та методів дослідження, отримала назву методології.

Наука РЕ використовує як загальні, так і спеціальні методи. До загальних відносять системний аналіз та синтез, наукову систематизацію, історичний, діалектичний методи (табл. 1.1).

Останній включає наступні елементи. По-перше, найпростішим елементом діалектичного методу виступає абстракція. Це означає відмову від несуттєвих сторін явища з метою розкриття його істотних внутрішніх зв’язків. Розглянемо приклад. Нас цікавить спеціалізація району або районів. Для цього нам не варто розглядати всі підприємства, які є на території, ми звертаємо увагу на показники спеціалізованих галузей. Досліджуючи особливості формування територіально – виробничих комплексів на певній території, нам необов’язково вивчати всі природні об’єкти. Вони цікавлять лише в тій мірі, в якій вони виступають ресурсом або умовою для виробництва в складі ТВК.

По-друге, складовою вище згаданого методу є сходження від абстрактного до конкретного.

По-третє, діалектичний метод включає принцип суперечності. Він передбачає знаходження суперечностей в кожному явищі та процесі, подолання цих суперечностей є джерелом їх еволюції. За ступенем спільності можна виділити три групи суперечностей в розміщенні продуктивних сил.

1. Найзагальніші. Вони безпосередньо відбивають між природою, суспільством, територією. До найзагальніших суперечностей відносяться суперечності між природою і суспільством та між галузями господарства і простором (територією). Перша визначається постійно зростаючою потребою суспільного виробництва у природних ресурсах і прогресуючим погіршенням умов життєдіяльності людини. Друга полягає в тому, що діалектика взаємодії галузей і території є внутрішнім джерелом функціонування та розвитку різних типів регіональних утворень, в т.ч. економічних районів, що відрізняються певною спільністю, цілісністю, а також природним, соціальним, демографічним, економічним потенціалом.

2. Загальні – пов’язані з незбіганням функцій, інтересів елементів всередині кожної складової (суспільство, природа, територія).

3. Специфічні внутрішні – відбуваються і відтворюються в межах конкретного регіону, будь-якої територіально-економічної системи, в складовій будь-якого процесу. До них відносять суперечність між рівнем продуктивних сил і конкретними формами виробничих відносин, суперечність між територією і галуззю, суперечність між містом і селом, суперечність між територіальною концентрацією і територіальною дилатацією (повномірним розміщенням), суперечність між територіальною спеціалізацією і комплексністю, суперечність між територіальним кооперуванням і комбінуванням, суперечність між територіальною диференціацією і інтеграцією, суперечність між центральним управлінням та регіональним регулюванням, суперечність між суспільними класами, соціальними верствами і групами населення, суперечність між інтернаціональними і національними, колективними та індивідуальними інтересами.

Оскільки динаміка розміщення продуктивних сил – це єдиний процес, ці групи суперечностей тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.

До спеціальних методів, якими користується наука “Регіональна економіка”, слід віднести наступні групи:

3) методи техніко-економічних розрахунків ефективності;

5) метод економіко-математичного моделювання;

Назва методу	Зміст методу
Системний аналіз	Всі об’єкти матеріального світу і соціально-економічні утворення розглядаються у вигляді систем, досліджуються їх складові, а потім знання про окреме органічно об’єднується в знання про ціле. Застосовують у програмуванні, терито-ріальному плануванні, проектуванні і реконструкції міст, окремих районів.
Наукова систематизація	На основі проведеного аналізу досліджені об’єкти групують за певними ознаками (однією або кількома). Дає можливість простежити в явищах певний порядок, підсумувати знання про їх подібність і відмінності. Основними видами систематизації є класифікація, типологія і групування.
Історичний метод	Вивчення всіх складових регіональної економічної системи в різних історичних періодах, дослідження факторів, що вплинули на їх виникнення та функціонування в минулому.
Балансовий метод	Аналіз відповідності між запасами та вико-ристанням природних, трудових, фінансових ресурсів в розрізі окремих районів, цілих держав на основі складання матриці та коефіцієнту прямих витрат.
Економіко-математичне моделювання	Здійснення математичного опису економічного процесу або об’єкта за допомогою системи рівнянь з метою їх дослідження та управління. Моделі бувають балансові та оптимізаційні. Приклад: , де n- кількість видів виробів, a- нормативи витрат по кожному виробу; x- кількість виробів кожного виду; і =1,…,n.
Картографічний метод	Фіксація соціально-економічних об’єктів і передача просторових та часових процесів за допомогою картографічних засобів. В поєднанні з іншими методами дає можливість здійснювати регіональний та локальний аналіз.
Економіко-статистичні методи	Аналіз територіальної організації господарства за допомогою статистичної інформації шляхом обчислення індексів (спеціалізації), середніх величин, коефіцієнтів кореляції тощо.
Метод техніко-еконо-мічних розрахунків	Застосовується на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств шляхом порівняння поточних або одноразових витрат на створення та функціонування виробництва. Основні показники вартості: валова і товарна продукція, вартість ос-новних фондів, капвкладення, матеріальні витрати.

Метою науки “Регіональна економіка” є обґрунтування, розробка та практичне застосування певних моделей розміщення продуктивних сил, елементів виробництва, а також інфраструктури.

1. Дослідження закономірностей розміщення всіх елементів продуктивних сил.

2. Дослідження принципів розміщення продуктивних сил.

3. Дослідження факторів розміщення та територіальної структури виробництва.

4. Вивчення економіки регіонів та міжрегіональних зв’язків.

5. Вивчення екологічної складової території в контексті розвитку виробництва в даному регіоні.

6. Дослідження регіонального відтворювального процесу через фази суспільного виробництва.

7. Визначення змін відносин власності, системи вертикальних та горизонтальних зв’язків на території.

8. Оцінка ефективності функціонування суб’єктів господарювання в регіоні та розробка шляхів її підвищення.

9. Розробка положень державної регіональної соціально-економічної політики.

10. Обґрунтування методів та організаційних засобів дослідження регіональної економіки.