Лекція 2 Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил

План

1. Закономірності розміщення продуктивних сил.

2. Принципи розміщення продуктивних сил.

1 питання

Розвиток і розміщення продуктивних сил тісно пов’язане з дотриманням певних закономірностей.

Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний істотний зв’язок явищ.

В розміщенні продуктивних сил розрізняють декілька закономірностей:

1. Закономірність ефективного розміщення продуктивних сил. Визначають ефективність за формулою: ,

де E – ефективність

E- ефект, що визначається як:

а) валовий обсяг товарів чи послуг;

б) прибуток;

в) національний дохід (для країни).

В – витрати

2. Закономірність територіального поділу праці. Вона передбачає формування такої територіально-галузевої структури господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним і соціальним умовам.

3. Закономірність регіональної інтеграції господарства. Всі господарські об’єкти, що розміщуються в межах районів об’єднуються під дією внутрірайонної інтеграції в єдиний комплекс. В той же час між окремими районами виникає необхідність налагодити зв’язки: обмін продукцією, сировиною тощо. Це стає передумовою формування міжрайонних зв’язків, на вищому рівні – державних. Територіальний поділ праці, з одного боку визначає спеціалізацію та унікальність господарства окремих територій, а, з іншого, - сам є причиною посилення зв’язків та економічної інтеграції.

4. Закономірність територіальної цілісності та комплексності господарства регіону

На певній території внаслідок територіального поділу праці формується регіональне господарство (району, країни, світу). Воно являє собою економічну систему певного рангу, яка охоплює продуктивні сили і відносини, що виникають в процесі економічної діяльності регіону. Кожен регіон постає цілісною і унікальною системою, для якої характерна комплексність та цілісність.

Комплексність – взаємопов’язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх в ТВК (територіально-виробничий комплекс).

В вузькому розумінні ТВК – частина господарського комплексу країни в межах регіону, яка визначається тісним взаємозв’язком та взаємообумовленим розвитком різних галузей. В широкому розумінні ТВК включає наступні елементи:

- виробництво

- інфраструктуру

- трудові ресурси

- локальні природні ресурси

Між складовими комплексу виникають зв’язки, що впливають на його розвиток. Зміна хоча б одного елемента призводить до зміни решти. В цьому полягає цілісність.

5. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил.

Полягає в зосередженні виробництва і населення у найзручніших місцях. Виявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон. Так, унікальне поєднання природних ресурсів стало причиною концентрації на території Донбасу і Придніпров’я виробництва чорних металів. Сприятливі природні умови стали причиною концентрації населення вздовж долин річок (Ніл, Ганг, Янцзи тощо). Історичні і політичні події зумовили швидке економічне зростання і зосередження виробництва та населення на сході США, Південної Америки, Африки, Австралії, в пониззі річок Шельди та Маасу. Таким чином, на концентрацію продуктивних сил впливають:

- природно-екологічні причини;

- соціально-економічні причини;

- історико-політичні причини.

6. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку.

Дана закономірність передбачає, що нормальний розвиток економіки країни можливий за умови рівномірного розвитку всіх регіонів. Традиційно, соціально-економічний рівень визначається за величиною ВВП (валового внутрішнього продукту), ВНП (валового національного продукту) або національного доходу на душу населення. Не всі держави світу, частини окремих держав, райони в межах країни мають однаковий рівень соціально-економічного розвитку. Вважається, що між окремими районами країни розбіжності цього показника не повинні перевищувати 20 %. В межах України розбіжність за цим показником в межах окремих областей складає 3-4 рази.

Приклад: якщо середній рівень соціально-економічний розвиток по Україні прийняти за 100%, то в 1989 році спостерігався найбільший розрив між Закарпатською та Вінницькою областями (по 45%) і Дніпропетровською областю (165%). За даними на 2001 рік розрив скоротився, але залишається суттєвим (дивись тему 7).

Сьогодні частіше використовують рейтингові оцінки для визначення соціально-економічного рівня, набір критеріїв якої залежить від мети досліджень (наприклад, рівень доходів на душу населення, рівень освіти, тривалість життя).

З 2002 року Україна теж перейшла на рейтингові оцінки.

2 питання

З закономірностями тісно пов’язані принципи розміщення продуктивних сил.

Принципи розміщення – головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації, це правила, яких слід дотримуватись при розміщенні продуктивних сил.

До них відносять наступні:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва:

а) наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів;

б) наближення виробництва до природних та людських ресурсів у відповідності з факторами розміщення;

в) ліквідація зустрічних перевезень однотипної продукції;

г) обмеження надмірної концентрації виробництва;

д) охорона природи і науково обґрунтоване природокористування.

2. Принцип комплексного розміщення передбачає:

а) комплексне використання ресурсів і відходів (якщо взяти мінеральні ресурси, які використовує світове співтовариство, то лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта відходи);

б) встановлення ефективних виробничих зв’язків. При компактному розміщенні економиться 10% території – 20% протяжність комунікацій, на 15-20% капвкладення між підприємствами;

в) створення єдиної інфраструктури для всіх підприємств.

3. Принцип збалансованості та пропорційності.

Передбачає дотримання балансів між різними видами ресурсів та їх використанням, а також встановлення пропорцій в розвитку різних галузей виробництва на даній території у відповідності до зазначених балансів (між виробничою та невиробничою сферою, між різними групами галузей та міжгалузевими комплексами).

4. Принцип врахування внутрідержавного та міжнародного поділу праці.

При плануванні створення виробництва на даній території необхідно проаналізувати існуючу спеціалізацію господарства, яка склалась об’єктивно.

Приклад. В межах колишнього СРСР республіки орієнтувались на випуск певних видів продукції. Відповідно до цього існувала структура господарства. Для України, Балтії, Білорусі була характерна висока питома вага обробної промисловості. Водночас в Казахстані, Узбекистані, закавказьких республіках високу частку займала кольорова металургія. Важке машинобудування зосереджувалось насамперед в Росії та на Україні. Монопольним виробником мікроавтобусів була Латвія, бавовнозбиральних комбайнів – Узбекистан тощо.

5. Принцип збереження екологічної рівноваги.

Передбачає таке розміщення виробництва, за якого природне середовище може зберігати здатність до самовідновлення.

6. Принцип обмеженого централізму.

Цей принцип лежить в основі розробки державної регіональної політики і полягає в органічному поєднанні інтересів держави з інтересами окремих районів, підприємців, населення загалом.

Дата добавления: 2014-01-03