Методи встановлення та регулювання цін на підприємствах

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Досвід держав з розвиненою економікою свідчить, що стратегія ціноутворення в умовах ринку може ґрунтуватися на трьох основних підходах – на витратних методах, попиті споживачів і конкуренції.

Кожний з підходів містить конкретні методи ціноутворення. Розглянемо найбільш поширені з них.

Витратні методи визначення ціни. Сутність витратних методів ціноутворення полягає у розрахунку ціни, виходячи із суми власних витрат підприємства.

Загальна методика розрахунку ціни витратними методами полягає в наступному: визначається собівартість продукції, тобто матеріальні витрати, витрати на оплату праці працівників, соціальні відрахування, амортизацію тощо. До цих витрат додаються загальноцехові, загальнозаводські витрати й розмір чистого прибутку, який прагне отримати підприємство, а також податки та обов'язкові відрахування, що не ввійшли до собівартості. На основі порівняння розрахованої ціни з ринковою, визначають доцільність виробництва певного товару.

Витратні методи ціноутворення мають такі різновиди:

Ø витрати плюс прибуток;

Ø мінімальні витрати;

Ø надбавка до ціни;

Ø цільове ціноутворення;

Ø з урахуванням "точки беззбитковості".

Витратні методи застосовуються здебільшого в умовах командно-централізованої економіки. В ринкових відносинах вони можуть бути базою для визначення окремих стратегій ціноутворення. Особливості застосування зазначених різновидів методів наведено в табл. 5.1.

Визначення ціни на основі попиту споживачів. Основна особливість цієї групи методів полягає у протилежному порядку визначення ціни щодо витратних методів.
Таблиця 5.1

Дата добавления: 2014-01-03