Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми

Виразність акцентуації може бути різною – від легкої, помітної лише найближчому оточенню – до крайніх варіантів, коли доводиться замислюватись, чи не психопатія це?

Акцентуація характеру проявляється не постійно, з роками може суттєво згладитись, наблизитися до норми.

Визначити тип акцентуації чи її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад, тесту Шмишека.

Характеристика типів акцентуації:

1. гіпертемічний (гіперактивний) – дуже бадьорий настрій, завжди весела людина, багатомовна, дуже енергійна, самостійна, прагне до лідерства, ризику, авантюрам, не реагує на зауваження, втрачає грань дозволеного, ігнорує покарання, відсутня самокритичність.

2. дистимічний – постійно знижений настрій, замкнута, похмура, небагатомовна, песимістична людина, нехтує гамірними групами, з оточуючими близько не сходиться, в конфлікти вступає рідко, прагнучи залишитися пасивною стороною;

3. циклоїдний – товариськість (рос. - общительность) циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою і низька в період пригніченості);

4. емотивний (емоційний) – надмірна чутливість, глибоко переживає дрібні неприємності, людина дуже ранима до зауважень, невдач, тому нерідко має похмурий настрій;

5. демонстративний – яскраво виражене прагнення бути в центрі уваги, добивається своїх цілей за будь-яку ціну (сльози, вдавана непритомність, сварки, хвастощі, незвичні хобі, брехливість);

6. збудливий - підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, занудливість, але можливі підлабузництво, послужливість (як маскування), схильність до хамства, нецензурності, сварки чи мовчанка, повільність в бесіді, активно і часті конфліктує;

7. що застряє (рос. - застревающий) – зациклюється на своїх думках, почуттях, не може забути образи, службова і побутова незговірливість, схильність до тривалих сварок, в конфліктах частіше за все виступає активною стороною;

8. педантичний – виражена занудливість у вигляді «переживань» подробиць, на службі може замучити клієнтів формальними вимогами, виснажує навіть своє близьке оточення надмірною акуратністю;

9. стривожений (психостенічний) – знижений фон настрою, побоювання за себе, боягузтво, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачі, сумнівається у свої діях;

10. екзальтований (лабільний) – дуже часто змінюється настрій, емоції яскраво виражені, підвищена абстрагованість на зовнішні події, багатомовність, влюбливість;

11. інтровертований (шизоідний, аутистичний) – малий рівень товариства, замкнутість, спілкування в разі потреби, занурення в себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, але ранима людина, стримано-холодно ставиться до інших, навіть до близьких;

12. екстравертований (конформний) – високий рівень товариства, багатомовність до балакучості, власної думки не має, дуже несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, переважно підкорюється.

Характер проявляється не тільки по відношенню до інших людей. Але й до самого себе. Кожен з нас, навмисно чи не усвідомлюючи, порівнює себе з оточуючими і, як наслідок, виробляє відносно стійку думку про свій інтелект, зовнішність, здоров’я, положення в суспільстві, тобто, формує «набір самооцінок», від якого залежить: скромні ми чи зарозумілі, вимогливі до себе чи самозадоволені, сором’язливі чи чванливі.

У більшості людей проявляється тенденція оцінювати себе вище середнього. Це дозволяє зробити висновок, що людині притаманна потреба в достатньо високій самооцінці, іншими словами, кожен прагне поважати себе.

Самоповага – один з витоків психологічної зрілості, доброго настрою.

Дата добавления: 2014-01-03