Добриво

Социальным маркетингом традиционно занимаются подразде­ления по связи с общественностью. Организация общественного мнения — это, по сути, управление маркетингом, сместившимся с уровня продукта на уровень социальной организации и населения страны.

Разновидностью социального маркетинга является политический маркетинг.

Политический маркетинг — это специфическая профессиональная деятельность, предпринимаемая для создания, поддержания и измене­ния поведения общественности по отношению к государственным вла­стным органам, политическим партиям, к демократическим инсти­тутам, к формированию гражданского общества.

Более узко политический маркетинг можно определить как марке­тинг, функционирующий в социально-политической сфере. В его ос­новную задачу входит проведение в жизнь программ политических партий и органов государственной власти.

Политический маркетинг имеет свою специфику и в содержа­тельном плане, поскольку ориентирован на осмысление и разработ­ку технологий проведения политических кампаний, разных форм участия граждан, общественных объединений и органов государст­венной власти в практике. Он используется везде, где идет речь о

à по­лучении (предоставлении, делегировании) государственной власти,

à ее удержании и реализации ее функций, в том числе при проведении политических кампаний, требующих изучения «граж­данского самочувствия», «общественного мнения»,

à при стратегическом сегментировании и организации предвыборной кам­пании,

à привлечении ресурсов для организации и управления поли­тической рекламой, использования СМИ.

По данным экспертов, заказы на проведение политических кампаний составляют около 70% спроса на рынке PR.

Организацией политического маркетинга занимаются специалис­ты по связи с общественностью в области политического консалтин­га не только во время предвыборных кампаний, но и при лоббирова­нии, позиционировании интересов политических партий и элит.

Социальный и политический маркетинг могут иметь точки сопри­косновения. Например, взаимоотношения между центром и региона­ми, участие органов центральной государственной власти в проведе­нии региональной политики. Взаимодействие между центром и регионами реализуется благодаря деятельности КМ. А государствен­ная региональная политика, задействуя все ветви и органы власти, со­здает условия для активной деятельности КМ.

КМ призван наладить связи и отношения, как между регионами, так и между регионами и центром. Поэтому все активнее используют­ся специальные методы коммуникационного менеджмента:

à разъяснение содержания и практической пользы региональной политики для всех без исключения сторон,

à согласительно-договорительные процедуры с развернутым закреплением условий, обеспечивающих интересы регионального развития,

à формирование соответствующей нормативно-правовой базы

КМ помогает добиться массовой поддержки населением конкретных социально-политических мероприятий, проводимых органами власти. Создание и функционирование институтов по связям с общественностью содействует овладению цивилизованными формами диалога власти и общества.

Q₃=90 ц

Q₂=75 ц

Q₁=50 ц

0 земля

Карта ізоквант

Властивості ізоквант:

1. Ізокванта має від’ємний нахил - це означає, що вздовж даної ізокванти скорочення спо­живання одного фактора обумовлює збільшення викорис­тання другого фактору, щоб не допустити зменшення об­сягів виробництва;

2. Ізокванта має вигляд вигнутої кривої.

3. Ізокванти, які розташовані далі від початку координат відповідають більшому обсягу випуску.

Кут нахилу ізокванти, або кутовий коефіцієнт ізок­ванти дозволяє визначити можливість заміни одного виробни­чого фактора іншим у процесі їх використання.

Гранична норма технологічного заміщення праці капіта­лом MRTS_LK визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

MRTS_LK дорівнює від’ємному значенню відношення зміни величини використаного капіталу до зміни витрат праці

Від’ємний нахил ізокванти показує, що скорочення кількості робочого часу (L) для незмінності обсягу випуску, вимагає збільшення витрат капіталу (К).

3. Сукупний, середній і граничний продукт. Закон спадної граничної продуктивності.

Короткостроковий період - це період виробництва, протягом якого деякі фактори не можуть бути змінені.

Довгостроковий період - це період виробництва, протягом якого виробники мають можливість і час для зміни всіх факторів виробництва продукції.

Довгостроковий і короткостроковий періоди - категорії еко­номічні, а не часові.

Постійний фактор – це економічний ресурс, який є фіксованим іне може бути змінений протягом короткострокового періоду, навіть коли змінюється його вартість.

Змінний фактор – це економічний ресурс, який може бути змінним у корот­костроковому періоді.

Розглянемо випадок, при якому один із факторів є фіксова­ним, а інший - змінним. K - постійний фактор; L - змінний фактор.

Сукупний продукт (ТР _L ) змінного фактора виробництва - це кількість продукції, що виробляється при певній кількості фактора і при незмінності інших факто­рів.

Середній продукт (AP_L) змінного фактора виробництва - це співвідношення обсягу сукупного продукту змінного фактора (L) і використаної кількості цього фактора

Граничний продукт (МР _L ) змінного фактора виробництва - це зміна (при інших рівних умовах) (TP_L) сукупного продукту цього фактора (L) у відповідності зі зміною його кількості (), що ви­користовується.

Методи розрахунку МР_L:

1) при зміні обсягу залученого ресурсу на «1»:

MP(L) = TP(L + 1) – TP (L) або MP(L) = TP(L) – TP (L-1);

2) при зміні обсягу залученого ресурсу на «Δ»: ;

3) для неперервних функцій:

Рис. Закон спадної дохідності (граничної продуктивності) від використання фактора виробництва

Графік кривої сукупного продукту (ТР_L). Крива сукупного продукту певного фактора виробництва показує зміну випуску продукції при зміні одного з факторів (L), коли інші зали­шаються незмінними. При русі по кривій сукупного продукту виробництво може бути збільшене, якщо збільшується співвід­ношення між змінними і постійними факторами (L/K) (тобто до L₃).

Графік кривої середнього продукту (AP_L). Середній про­дукт праці (AP_L) досягає максимуму у точці K, коли кіль­кість годин праці, що відповідає дотику кривої сукупного продукту (TP_L) і прямій, що виходить з початку координат дорівнюють (L₂).

Графік кривої граничного продукту (MP_L). Точка С - це точка перегину кривої сукупного продукту, їй відповідає ма­ксимальне значення граничного продукту в точці W. Гранич­ний продукт досягає максимуму раніше, ніж середній продукт праці. Граничний продукт зменшується до нуля в точці L₃ і в подальшому має від’ємне значення.

Стадії виробництва:

Перша стадія — зростання середньої продуктивності. Для неї характерним є таке:

— АР_L зростає і досягає максимуму;

— МР_L додатний і за рівня затрат змінного фактора L₂ зрівнюється з АР_L;

— ТР_L зростає, однак темп його зростання поступово спадає.

На цій стадії виробництва збільшення затрат фірмою змінного фактора (у нашому прикладі — праці) сприяє повнішому використанню постійного фактора (капіталу): гранична та середня продуктивність праці зростають.

Друга стадія — максимальної загальної продуктивності. Для неї характерним є таке:

— вона починається з точки, в якій МР_L =АР_L, і продовжується до точ­ки, в якій ТР_L досягає максимуму;

— АР_L спадає, але ще високий;

— МР_L спадає, але ще є більшим від нуля.

На цій стадії граничний продукт є меншим від середнього і продовжує спадати, досягаючи нульового рівня. Загальний продукт зростає спадним темпом і досягає свого максимуму.

Третя стадія — від'ємної граничної продуктивності починається з точки, де:

— ТР_L є максимальним і МР_L = 0 та продовжується до точки, де

ТР_L = =АР_L = 0;

— ТР_L зменшується і прямує до нуля;

— АР_L зменшується і так само прямує нуля;

— МР_L набуває від'ємних значень і продовжує спадати.

Аналіз стадій виробництва дає змогу дійти таких висновків.

1. Оскільки у третій фазі виробництва загальний, середній і гранич­ний продукт фірми зменшуватимуться, їй недоцільно винаймати кількість змінного фактора більшу, ніж L*.

2. Перша стадія виробництва не є найприбутковішою, бо АР_L продовжує зростати, а МР_L — додатний. Отож, ТР_L фірми може зростати внаслі­док залучення нею додаткових одиниць змінного фактора.

3. Фірма залучатиме у короткостроковому періоді змінний фактор виробництва (працю) в інтервалі L₂ L*. У цьому зв'язку говорять про інтен­сивну та екстенсивну межі виробництва. Інтенсивною межею виробниц­тва називають затрати змінного фактора (L*), які розмежовують другу і тре­тю стадії. Екстенсивною межею називають затрати змінного фактора (L₂), які відокремлюють першу стадію від другої стадії виробництва. Проте, на цьому рівні аналізу не можна виявити, яку саме кількість змінного фак­тора має залучати фірма, оскільки невідомі ціна її продукту та ціни ре­сурсів, які вона використовує.

Закон спадної граничної продуктивності (дохідності) фактуру: якщо при фіксованих факторах зростає використання одного ви­робничого фактора, то досягається точка, в якій додаткове використання цього змінного фактора при незмінних інших факторах веде до зниження обсягу випу­ску продукції.

Закон спадної дохідності діє у короткостроковому пері­оді, коли принаймні один фактор залишається незмінним. Закон спадної дохідності залежить від певної техноло­гії виробництва (зміна технологій може привести до зрос­тання всієї кривої випуску продукції).

4. Ізокоста. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми

Ізокоста – це бюджетна лінія фірми, яка показує різноманітні комбінації двох ресурсів, які фірма може придбати на свій доход за певних цін на ресурси.

К

Дата добавления: 2014-01-03