Лекция № 10

Q

AFC

AVC

ATC

AC

MC

Q

ТFC

ТVC

Q

AFC

AVC

Q

ТFC

ТVC

AVC

ТVC

AFC

Q

ТFC

L

L

Ізокоста

При виборі комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат фірма прагне купити таку комбінацію двох ресурсів, яка б лежала на найдальшій ізокванті, таким чином дотична ізокости з ізоквантою показують комбінацію двох ресурсів, використовуючи яку фірма буде виробляти найбільшу кількість продукції за найменших витрат.

Мінімізація витрат в довгостроковому періоді

Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми (лінія експансії) – це лінія, що ілюструє найдешевші комбінації двох ресурсів, якими можна скористатися для виробництва кожного з обсягів продукції в довгостроковому періоді, коли обидва виробничих ресурси можуть змінюватися.

К

Лінія експансії фірми

Лінія (троєкторія) експансії (розширення) фірми

5. Економічні та бухгалтерські витрати

Економічні витрати - це ті виплати, що фірма зобов'язана зробити, або ті прибутки, що фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

З погляду економіки, усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні.

Явні (зовнішні) витрати - це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.

Неявні (імпліцитні, внутрішні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності.

Неявні витрати включають:

1) витрати втрачених можливостей, тобто недоотриманий прибуток;

2) нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант у межах даного підприємства.

Економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення терміна "прибуток".

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають явні витрати у вигляді грошових витрат, які пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Якщо у фірми є прибуток після відрахування від виручки прямих грошових витрат, то вважається, що фірма працювала добре.

Економічний підхід базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. В аналізі економісти беруть до уваги не тільки явні, а й неявні витрати порівнюючи прибуток, який фірма отримала та прибуток, який вона могла б отримати, якщо б використала свої ресурси в альтернативному напрямку.

Бухгалтерський прибуток являє собою сукупний доход (виручку) фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.

Економічний прибуток - це сукупний доход (виручка) за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток не входить у витрати, тому що, по визначенню, це прибуток, отриманий понад нормальний прибуток, необхідного для зберігання зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності. Економічний прибуток, пов'язаний з прийняттям на себе ризику і з володінням монопольною владою. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.

Неповернені витрати – це витрати, які не будуть фірмою повернені ніколи, навіть при її закритті.

6. Витрати у короткостроковому періоді

Постійні витрати - ТFC (Fixed Cost) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.

С

С₁

Графік постійних витрат

Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q)

AFC=ТFC/Q.

При збільшенні обсягів продукції з Q₁ до Q₂ середні постійні витрати зменшуються.

C

C₁

C₂

0 Q₁ Q₂ Q

Крива середніх постійних витрат

Змінні витрати ТVC (Variable Cost) - це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

С

0 Q₁ Q

Крива сукупних змінних витрат

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

AVC=ТVC/Q

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.

C

0 Q₁ Q

Крива середніх змінних витрат

Сукупні витрати TC (Total Cost) - це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді при виробництві продукції.

Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q): TC=f(Q)

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

TC=ТFC+ТVC,

Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат.

C TC

Криві сукупних витрат

C ATC

Криві середніх витрат

Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

ATC=TC/Q, або ATC = AFC+AVC = (ТFC+ТVC)/Q

Граничні витрати MC (Marginal Cost) - це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

, де MC - граничні витрати; ΔТС - приріст сукупних витрат; ΔQ - приріст випуску продукції. .

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат: .

Методи розрахунку МС:

1) при зміні обсягу залученого ресурсу на «1»:

MС(Q) = TC(Q + 1) – TC(Q) або MC(Q) = TC(Q) – TC(Q-1);

2) при зміні обсягу залученого ресурсу на «Δ»: ;

3) для неперервних функцій:

Крива граничних витрат

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності.

C ТС

a

А

а

Взаємозв’язок кривих витрат в короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді всі витрати діляться на постійні та змінні.

В точці а, де крива граничних витрат (MC) має мінімальне значення, крива сукупних витрат (TC) має перегин, тобто вона з випуклої стає опуклою. Після точки а при кожному значенні ΔQ величина ΔTC буде зростати.

Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх сукупних (АТС) і середніх змінних витрат (AVC) в точці їх найменших значень.

Крива середніх сукупних витрат (АТС) - опукла: при малих обсягах виробництва АТС зменшується в точці А, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.

7. Витрати у довготерміновому періоді

Мінімізація витрат у довгостроковому періоді - основне завдання, яке реалізується шляхом зміни всіх факторів з урахуванням кон’юнктури ринку. Криві витрат у довгостроковому періоді показують мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції, коли всі фактори виробництва є змінними.

В межах довгострокового періоду постійні витрати не мають місця!

Крива довгострокових середніх витрат складається з частин кривих короткострокових витрат стосовно підприємств різного розміру, між якими фірма могла б робити свій вибір. Кожна точка кривої вибору показує величину найменших витрат виробництва одиниці продукції для кожного даного обсягу виробництва з умовою, що фірма мала досить часу, щоб зробити всі необхідні зміни в розмірах підприємства.

Спочатку певний час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат. Але в кінці кінців введення все більших і більших потужностей призведе до зростання АТС. Перпендикулярні лінії до горизонтальної осі показують ті обсяги виробництва (Q₁, Q₂, Q₃, Q₄), при яких фірмі слід змінювати розмір підприємства, щоб забезпечити собі найнижчі витрати виробництва на одиницю продукції. Крива довгострокових витрат проходить по дотичній до безмежної кількості короткострокових АТС.

ATC

ATC₁ АTC₅

АTC₂ ATC₃ ATC_4­

0 Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Q

Крива середніх витрат в довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді закон спадної віддачі не діє, тому що умовою його дії є незмінність кількості одного з ресурсів, тоді як у довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіх ресурсів.

Позитивний ефект масштабу пояснює спадаюча частина кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце, коли обсяг випуску продукції фірмою збільшується у пропорції, яка перевищує пропорцію збільшення витрат на ресурси. Наприклад, коли обсяг випуску продукції збільшується більш, ніж у два рази, при подвоєнні виробничих факторів.

AC AC

Позитивний Постійна Від’ємний Q

ефект віддача від ефект

масштабу росту масштабу масштабу

Ефекти від масштабу.

Причини, що призводять до позитивного ефекту масштабу:

- спеціалізацією праці

- спеціалізацією керівного персоналу

- ефективним використанням капіталу (малі фірми обмежені в коштах при купівлі високопродуктивного устаткування і не мають можливості його ефективно використовувати).

- виробництво побічних продуктів (впровадження безвідходної технології).

Від’ємний ефект масштабу пояснює зростаючу частину кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце тоді, коли зростання обсягу продукції відбувається у меншій пропорції, ніж зміна витрат на ресурси. Основна причина виникнення цього ефекту пов’язана з певними проблемами в керівництві, що виникають у спробі ефективно контролювати та координувати діяльність фірми, яка перетворилась у великомасштабного виробника.

Постійна віддача від росту масштабу показує відрізок, протягом якого середні довгострокові витрати будуть незмінними. В його межах певне збільшення кількості всіх ресурсів (наприклад, на 10%) викликає пропорційне збільшення обсягу виробництва на такий же самий відсоток (на 10%). Тобто середні витрати не змінюються.

Раздел 3. Специальная часть. Сестринский процесс при заболеваниях внутренних органов.

Дата добавления: 2014-01-03