Історичне середовище

Книга Варуха

Книга Варуха не прийнята до канону єврейської Біблії і належить до девтероканонічних книг. Грецька Біблія (LXX) містить книгу Варуха після книги Єремії, перед «Плачем Єремії», у «Вульгаті» йде після «Плачу Єремії».

У Вульгаті до книги Варуха приєднано ще як її шостий розділ лист Єремії, який в Септуагінті вміщений після «Плачу» під власною назвою. «Плач Єремії» у єврейському каноні знаходиться між поетичними книгами, разом з «Проповідником» і «Піснею Пісень».

Частина книги Варуха написана прозою, а частина має поетичну форму. З огляду на зміст, книгу можна поділити так:

Пролог: 1, 1-14. це є історичний вступ, який описує постання твору і його читання вавилонськими вигнанцями.

І. Покутна молитва вигнанців (1, 15 – 3, 8).

ІІ. Похвала Мудрості (3, 9 – 4, 4). Ізраїль залишив дорогу Мудрості, що призвело до його гіркої долі.

ІІІ. Потіха (4, 5 – 5, 9). Після покарання гнобителів Бог виконає спасительні обітниці і запровадить народ до батьківської землі.

Хоча авторство книги приписується Ва рухові, секретареві пророка Єремії (1, 1), дослідники вважають, що вона походить з пізніших часів

Вартість книги Варуха полягає головно в тому, що допомагає вона краще пізнати обставини життя спільноти вигнанців, що допомогло їй перетривати тяжкі часи і зберегти свою ідентичність. На першому місці тут слід поставити зв’язок з Єрусалимом, підтримуваний молитвою, прощами, пожертвами і листами.

Книга Варуха займає ще й важливе месіанське значення. Персоніфікацію Божої Мудрості багато отців Церкви відносили до особи Ісуса Христа (3, 38). Месіанські акценти з’являються також коли мова йде про новий і вічний Завіт, чи про славу нового Єрусалиму (2, 34-35; 4, 37-5, 9).

Лист Єремії

Темою листа є викривання глупоти вавилонського ідолопоклонства. Ідолопоклонство позбавлене змісту, тому, що боги існують лише в хибній уяві своїх почитателів. Сатира на ідолопоклонство наслідує тексти Іс 44, 9-20 і Єр 10, 1-16. Єврейський оригінал твору не зберігся.

Плач Єремії

«Плач Єремії» - це збірка з п’яти жалобних пісень про зруйнування Єрусалиму. Автор стверджує, що юдеї своїм непослухом заслужили на таку страшну катастрофу, але також висловлює надію на прощення і відновлення.

Будова твору має вишукану поетичну форму. У чотирьох перших піснях кожна строфа починається наступною буквою єврейського алфавіту. П’ята пісня складається з 22 строф, згідно з кількість букв алфавіту.

КНИГА ПРОРОКА ЄЗЕКИЇЛА

Єзекиїл був першим пророком періоду вигнання. Ім’я пророка означає побажання: “Нехай Бог зміцнить”. Походив із єрусалимського священичого роду. До неволі потрапив разом з царем Йоакином 597 року, а пророче покликання отримав 593 р. у Вавилоні. Разом з покликанням отримав наказ з’їсти сувій із записаними на ньому “жалощами, стогоном і скаргами” (2, 9 -3, 3).

В останні роки існування юдейського царства Єзекиїл голосив невблаганний Божий суд над народом, що впав в ідолопоклонство, а після зруйнування Єрусалиму – потішаючи вітку про спасіння. Діяльність пророка, отже, можна поділити на два періоди:

1) від покликання до зруйнування Єрусалиму (593 – 586);

2) від зруйнування столиці до смерті (586 – 571-?).

1. Час і середовище діяльності пророка Єзекиїла

Становище вигнанців з самого початку було надзвичайно тяжким. З часом, однак, вони обжилися на виділених їм землях, розвинули своє ремесло, багато хто зайнявся торгівлею.

Не зважаючи на досить добрі умови життя у Вавилоні, вигнанці дуже болісно переживали розлуку з рідною землею у релігійному плані (Пс 137). Народ роздумував над причинами неволі. Однією з причин називалися гріхи предків. Пророк відкидає колективну відповідальність (16, 1-63) і підкреслює індивідуальну відповідальність кожного за свої гріхи (18, 1-32).

Основним завданням пророків в час неволі було скерування погляду народу в майбутнє. Єзекиїл розуміє ситуацію свого народу, що підтверджує видіння оживлення сухих костей (37). Від 585 року пророк займається майже виключно майбутнім. Бог відкупить свій народ і запровадить його до відновленого квітучого краю. Відновлений народ буде єдиним, а Бог оселиться в ньому у відновленій святині на віки. Процес внутрішньої віднови пророк розуміє як нове створіння, дар нового серця, але перед цим мусить прийти цілковите навернення.

2. Книга Єзекиїла

Грецький переклад LXX передбачає існування іншої, кращої версії єврейського тексту, ніж ТМ.

Книгу Єзекиїла можна поділити на три частини:

1) оскарження Юдеї (1-24);

2) проти інших народів (25-32);

3) слова потіхи есхатологічного характеру (33-39 – відбудова нового Ізраїля; 40-48 – опис нової святині і культу).

3. Теологія книги Єзекиїла

Покликання пророка становить незнищимий знак в його розумінні Бога. Пророк зрозумів, що всупереч загальному переконанню (11, 15), присутність і діяльність Бога не обмежується Юдеєю, але Бог є всюди. Він об’являється Єзекиїлові як трансцендентний, зовсім інакший від будь-чого земного. Основною прикметою Бога є Його святість. Для того, щоб бути в єдності з Богом, від народу вимагається моральної досконалості, виконання “закону і справедливості” (Єз 18, 5), які пророк конкретизує в детальних вказівках (18, 6-8; 22, 3-4).

Єзекиїл описує триразову теофанію. В першому видінні (Єз 1) пророк бачить Божий трон, що означає, що Бог не залишив свого народу і є присутнім між вигнанцями у Вавилоні. Друге видіння (Єз 8-11) представляє залишення Богом Єрусалиму, що є знаком відкинення його Богом, засудження і призначення на знищення. Третє видіння Слави Божої (Єз 43) означає повернення Бога до відновленої святині щоб оселитися між оновленим Ізраїлем.

Хоча народ грішить, Ягве залишається його Богом (11, 20), бо Він вибрав цей народ (20, 5) і заключив з ним завіт (16, 8). Після кари народ повернеться до попереднього стану (16, 55). Кожний юдей отримає “нове серце” і “нового духа”, що дасть змогу жити новим досконалим життям (36, 26; пор. 11, 19; 18, 31). Бог назавжди оселиться разом з відновленим народом.

КНИГА ПРОРОКА ЗАХАРІЇ

9, 9 - цар на ослі. (Мт 21, 4; Ів. 12, 15)

11, 12 – 30 срібняків. (Мт. 27, 7)

12, 9 - 10 глядітимуть на проколеного. (Ів. 19, 37)

14, 21 – крамарів не буде в храмі.

13, 7 – втеча учнів. (Мт. 26, 31; Мк. 14, 27)

Сучасник Аггея, згадки в Езд. 5, 1 і 6, 14.

1-8- Прото-Захарія

9-14- Девтеро-Захарія – різні автори, епохи.

Час діяльності 2 роки між - 520-515

Головна думка – близькість царства месіанського. Вагома умова – віднова святині. Знаряддя месіанського царства – 2 представники влади світської і політичної. – Зоровавел і Ісус.

Зах. 9 – 14 – найбільш загадкові у цілому С. З. Важливі через месіанські заповіді.

Царський месія, головні його риси – покора і вбогість. Головна його місія – оголошення царства миру.

Захарія 1 – 8.

1, 1, 7 – внук Іддо – не 12, 16 – Захарія, голова свщ. роду Іддо (500 р.) – може той самий, що й пророк.

7, 1 – 6 – близький до святині (відповідь про піст з нагоди руїни святині).

Смерть пророка – помилкова ідентифікація пророка з священником Захарієм ……………, якого казав каменуват цар Йоас (син Ахазії) (835 - 796)

(2 Хрн. 24, 21) – згадка в Мт. 23, 35.

Книга

1. Візії – 7 – про прихід часу спасіння і святість нової спільноти. Значення пояснює ангел.

Виразний апокаліптичний колорит – багато літер образів і сиволів; суд як кінець історії (в пророків включений в біг історії, багаті візії, розбуджена ангелологія, ідея відновлення світу).

Месіанське царство на сіоні (1-8)

1) 1, 7 – 17 – коні на 4 сторони світу – освіщення миру на цілому світі.

2) 2, 1 – 4 – залізні роги, зламані ремісниками царства, що утискали Ізраїля.

3) 2, 5 – 17 – міряння руїн Єрусалиму – заповідь віднови.

4) 3, 1 – 10 – первосвященики. Ісус переодягнений у чистий одяг – повернення благодаті, прощення провин.

5) 4, 1 – 14 – ліхтар із сімома лампами, наповнюваний 2-ма оливками – Зоровавел і Ісус.

6) 5, 1 – 4 – звіт із проклятими на злочинців.

7) 5, 5 – 11 – замкнена в посудину на одну ефу (40 літрів) жінка (персоніфікація гріха), занесена до Вавилону – викорінення зла з Юди.

8) 6, 11 – 8 – 4 колісниці на 4 сторони світу; чорні коні до Вавилону (на ін), щоб покарати його.

Відбудована святиня – запевнення повернення Ягве і осередком месіанської спільноти

4, 6 - 12

2, 16 – вперше в С. З. Юдея – «Свята Земля» через Єрусалим.

Святий Бог є джерелом освячення народу. Погани приєднаються до Ізраїля, бо побачуть, що «Бог є з вами» (8, 23) – Емануїл (Іс. 7, 14).

Зоровавел і Ісус – знаряддя месіанського спасіння.

4, 1 – 14 – сини оливки помазаники – початок традицій про 2-охмесій (з роду Давида і Аарона - Кумран).

6, 9 – 15 – корона для Ісуса (можливо пізніша заміна – ісус замість Зоровавела, - влада священника).

Девторо Захарія (9 - 14)

Ще в XVII ст. зауважено, що слова Захарії 11, 12 – 13 в Мт. 27, 9 – 10 приписано Єремії (holog Joseph Mede) може помилково приписали Захарії після неволі (проблема).

Проблема не розвя’зана до сьогодні, однак є згода в тому, що Захарія 9 – 14 окрема праця.

Інший історичний контекст святиня відбудована, інша мова – нема візій. (В 1-й частині домінує поезія, в 2-й проза).

Надія Ізраїля в 1 частині – Зоровавел, в 2 частині цар миру (9, 9), проклятий і оплакуваний (12, 9 -10).

Зміст Захарії 9 – 14.

9, 1 – 8 – слово Боже діє від Дамаску до Філістимлян.

9, 9 – 10 – покірний цар з роду Давида бере у володіння Сіон, щоб з нього поширитись на цілий світ.

9, 11 – 11, 3 – об’єднані Юдея і Єфраїм беруть участь в битві що поверне волю розпорошеним.

11, 4 – 17 і 13, 7 – 9 – добрий і злий пастир.

12, 1 – 3, 6 – порятунок Єрусалиму і очищення сердець через жертву несправедливо пробитого.

14, 1 – 21 – есхатологічний характер; остаточне запровадження Царства Божого.

Час композицій Захарії 9 – 14.

Правдоподібно 333 – 300 рр. до Хр.

Від смерті Олександра до 217 р. панування Птоломеїв. Єгипет символ есхатологічного неприятеля (9, 11; 11, 10 – 11; 14, 18 - 19).

Зламання «Братерства» (11, 14) – Самарянська схизма 328 р.

13, 1- джерело в Єрусалимі.

13, 7 – 9 – решта дає початок новому «людові Божому».

14, 9 – Бог єдиний на всій землі.

Покірний цар миру (9, 9 - 10).

«справедливий», «переможний», «покірний».

Верхи на ослі – символ миру (Суд. 5, 10; 10, 4; 12, 14; 2 Сам. 19, 27; 1 Цар 1, 33).

Інтронізація 1 Цар 1, 38 – 40.

Царство миру – на цілий світ.

Добрий пастир 11, 4 – 17.

12 – 13 – 30 срібняків – відшкодування за невільника (Вих. 21, 32).

Пробитий мечем 13, 7 – 9.

Мт. 26, 31; Мк. 14, 27; Ів.16, 32 – Христос добрий пастир, якого Бог видав для спасіння решти.

Великий «Пробитий» (12, 10 – 14. 13, 1).

Мал. 3, 2 -? 3, 16 – почала?

Повернення Бога: «Тому ось як говорить Господь: «Я вертаюся до Єрусалиму з милосердям; мій дім буде збудований у ньому…» (Зах 1, 16).

«Співай і радуйся, дочко Сіону, бо ось я йду і житиму посеред тебе» (Зах 2, 14).

«Так каже Господь: «Я повернусь до Сіону і житиму серед Єрусалиму. Єрусалим назветься містом правди, а гора Господа сил – горою святою» (Зах 8, 3).

Порятунок від Бога: «Гей, гей, утікайте з північного краю, - слово Господнє, бо я порозкидав вас як чотири вітри небесні, - слово Господнє! Гей, Сіоне, рятуйся, ти, що живеш у Вавилоні. Бо так говорить Господь сил, що послав мене із-за своєї слави до народів, які вас обдерли: «Хто до вас доторкнеться, той доторкнеться до зіниці його ока» (Зах 2, 10-12).

Зах 10, 6-12

Очищення: «Дивись, я зняв твої провини з тебе і вдягну тебе в святкову одежу» (Зах 3, 4).

Пагін: «Ось я приведу мого слугу – Пагона» (Зах 3, 8).

«Ось муж, ім’я йому Пагін. Він виженеться на своїм місці і відбудує храм Господній і він правитиме на своїм престолі.» (Зах 6, 12-13).

Погани: «Сила народів того дня до Господа пристане; вони будуть його народом і житимуть посеред тебе, і ти зрозумієш, що Господь сил послав мене до тебе» (Зах 2, 15).

«І прийде велике число людей і сильні народи – шукати Господа сил у Єрусалимі й умилостивити обличчя Господнє» (Зах 8, 22).

«І Господь стане царем над усією землею. В той день Господь буде єдиний і єдине його ім’я» (Зах 14, 9)

Цар: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах 9, 9)

30 срібняків: Зах 11, 12-14

«Глядітимуть на мене, якого прокололи» (Зах 12, 10).

«Крамарів більш не буде в домі Господа сил – у той день» (Зах 14, 21).

КНИГА ПРОРОКА МАЛАХІЇ

Ім’я пророка означає «посланець Господній». Був він тісно пов’язаний з єврейською спільнотою в Єрусалимі і особливо вразливий на справи священства і культу. Діяв пророк в час, коли святиня була вже відбудована після вавилонського зруйнування, а культ був вже не тільки відновлений, але й деформований недбалими священиками. Культові занедбування і мішанні подружжя, про які так часто згадує пророк, свідчать, що часом його виступів були десятиліття перед реформою Езри – Неємії. Книга пророка Малахії складається з заголовка (1, 1), шести аналогічно побудованих виступів (1, 2 – 3, 21) і епілогу (3, 22-24). Стиль книги відрізняється частими дискусіями промовця зі слухачами.

В книзі пророка Малахії немає жодних хронологічних даних, ані біографічних відомостей про автора. Традиційне поміщення її вкінці пророчих книг, поруч з книгами Аггея і Захарії вказує на пізній час її написання. Юдейська спільнота гуртується навкруг єрусалимської спільноти. Служіння священиків, однак вже збуденіло і до нього вдерлися різні надужиття. Народ занедбав сплату десятини (3, 8-10), поширилося релігійне і моральне збайдужіння (3, 15-16), частими були мішані подружжя з поганками (2, 10-16).

Найбільш ймовірним періодом виступу пророка Малахії вважаються роки між 480 – 460 до Р. Хр., тобто кілька десятиліть після Аггея і Захарії і незадовго до реформи Езри і Неємії.

Дата добавления: 2017-01-14