Як повернути довіру покупців?

Ситуаційне завдання 7.4.

Тема № 7. Комунікації у комплексі маркетингу

Часто, купуючи недешеві імпортні пральні порошки, українські господині зітхали за старим перевіреним «Лотосом». Численні підробки цього колись найпрестижнішого у нас порошку звели нанівець його популярність.

Проте нині - інші часи, і магазинний «Лотос», а також «Біо-М», «Макс» та інші вироби підприємства «Вінницяпобутхім» знову завойовують втрачене місце на ринку синтетичних миючих засобів. Продукція товариства є якісною і відповідає світовим стандартам, про що свідчить недавній успіх на виставці у Києві. Підприємство планує у найближчому майбутньому розширити асортимент і збільшити виробництво пральних засобів удвічі. Тобто ситуація загалом позитивна.

Але у виробника є одна серйозна проблема - часті випадки підробки найпопулярнішого порошку «Лотос». «Підприємливі» громадяни, користуючись відомою маркою, реалізують довірливим покупцям пральний порошок сумнівної якості. У пачці такого псевдопорошку лише близько 20% потрібних інгредієнтів, решта - сода, фосфогіпс та інші хімічні речовини, які не мають жодних пральних властивостей. Переважно це відходи хімічного виробництва, які своєчасно не були вивезені з території «Хімпрому». Вони утворюють цілі терикони, яких вистачить ще не на один рік підпільного виробництва. Керівництво підприємства мріє, щоб ця «сировина» якнайшвидше розійшлася.

Але поки ця мрія здійсниться, популярність «Лотоса» буде перебувати під загрозою.

Отже, перед підприємством стоїть складне завдання -захистити себе від підробок і повернути довіру покупців.

Історія ЗАТ «Вінницяпобутхім»

Закрите акціонерне товариство «Вінницяпобутхім» створено 1 січня 2000 року відокремленням від Вінницького виробничого об'єднання «Хімпром» (раніше - Вінницький хімічний завод).

Вінницький хімічний завод, заснований на базі суперфосфатного цеху, побудованого у 1912 році, почав працювати з 1921 року, випускаючи у ті роки сірчану кислоту та суперфосфат. Протягом наступних шести десятиріч підприємство освоювало виробництво хімічної продукції, поступово розширюючи свою виробничу структуру. Шістдесяті роки в Радянському Союзі відзначалися бурхливим розвитком виробництва синтетичних миючих засобів (СМЗ). У 1967 році на Вінницькому хімзаводі вступив в експлуатацію перший цех з виробництва СМЗ потужністю 30 тис. тонн на рік, а у 1982 році було здано в експлуатацію ще один цех потужністю 60 тис. тонн на рік.

Донедавна продукція ВО «Хімпром» мала дуже широке розповсюдження у різних галузях промисловості та сільському господарстві. Завдяки своїм виробничим потужностям та унікальності деяких технологій підприємство за радянських часів набуло загальносоюзного значення. Розрив економічних зв'язків, занепад промисловості та сільського господарства призвели до того, що підприємство за останні роки майже втратило свої ринки збуту. Тому його виробничі потужності виявилися незавантаженими.

Через ті ж причини з кінця 90-х років на ВО «Хімпром» руйнується виробнича структура великого державного підприємства. Всі зусилля керівництва об'єднання хоч якось покращити ситуацію виявилися марними.

До 2000 року єдиним рентабельним виробництвом на «Хімпромі» було виготовлення синтетичних миючих засобів. Два цехи потужністю 30 і 60 тис. тонн на рік функціонували і давали прибутки.

На сьогоднішній день з огляду на певні обставини, які склалися на підприємстві, цехи з виробництва СМЗ не входять до складу ВО «Хімпром». Вони перейшли у розпорядження З AT «Київхімпостач», і новостворене підприємство є вінницькою філією цього товариства. Філія функціонує як окремий господарський суб'єкт, має своє керівництво і лише розташована на території «Хімпрому» та орендує деякі адміністративні приміщення.

Отже, нове підприємство «Вінницяпобутхім» - це два з шістнадцяти цехів ВО «Хімпром», які спеціалізуються на виготовленні лише пральних порошків та пропонують їх на внутрішньому і зовнішньому ринках. Нові господарі разом із цехами отримали у спадок 6 млн грн. боргів. Протягом 2000 року їм вдалося майже повністю погасити заборгованість. Серед інших чинників, які дозволили товариству «стати на ноги», нове керівництво на чолі з генеральним директором Ігорем Олексійовичем Єрмаковим називає встановлення жорсткого заслону витоку сировини і готової продукції. Але поки що не все так добре, як хотілося б.

Дата добавления: 2017-01-14