Індекси переоцінки нормативної вартості земельних ділянок

№ з/п	Календарний період	Значення коефіцієнта	№ з/п	Календарний період	Значення коефіцієнта
	1996 рік	1,703		2006 рік
	1997 рік	1,059		2007 рік	1,028
	1998 рік	1,006		2008 рік	1,152
	1999 рік	1,127		2009 рік	1,059
	2000 рік	1,182		2010 рік
	2001 рік	1,02		2011 рік
	2002 рік			2012 рік
	2003 рік			2013 рік
	2004 рік			2014 рік	1,249
	2005 рік	1,035		2015 рік

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Отже, при обчисленні на 2011 р. суми земельного податку (орендної плати) за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативну вартість такої земельної ділянки незалежно від її функціонального призначення платники податків зобов’язані збільшити на коефіцієнт 3,199, який визначається добутком всіх коефіцієнтів, зазначених в табл. 9.2. У відповідності з діючим законодавством даний порядок розрахунку земельного податку зберігається і на подальші податкові періоди, що передбачає врахування наступних за 20010 р. індексів переоцінки. Така формула розрахунку збережеться до тих пір, коли Державним комітетом України по земельних ресурсах не буде здійснена чергова переоцінка нормативної грошової вартості земельних ресурсів на нову календарну дату.

В господарській практиці є поширеними випадки коли підприємства, установи, організації, які є власниками або користувачами земельних ділянок, і на яких розташовані об’єкти нерухомості, здають їх в оренду іншим суб’єктам підприємництва. За таких умов під податковий контроль підпадають не орендарі об’єктів нерухомого майна, а саме ті підприємства та організації, яким ці земельні ділянки виділено у постійне або тимчасове користування. Разом з тим, для компенсації операційних витрат на сплату цього податкового платежу балансоутримувачам законодавством дозволено нараховувати на адресу орендарів частину загального земельного податку (орендної плати) пропорційно тій частині будівлі, споруди, що орендується.

Якщо використання земельної ділянки здійснюється не на умовах постійного користування, а на умовах оренди, то працівники податкових органів зобов’язані пересвідчитись щоб орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, зазначена в договорі оренди, не була меншою за розмір земельного податку, визначеного в розрахунковому порядку.

У випадку коли орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши з ним договір на оренду земельної ділянки, зобов’язаний сплачувати орендну плату такому власнику, а уже власник, у свою чергу, сплачує на відповідний бюджетний рахунок земельний податок.

Наступним аналітичним кроком в напрямку дотримання платниками вимог податкового законодавства в контексті використання земельних ресурсів є перевірка термінів сплати податкового платежу. Базовим податковим (звітним) періодом для здійснення земельних платежів є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня поточного року. Для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності або користування на нові земельні ділянки він може бути меншим.Платники земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають за встановленою формою відповідні податковий розрахунок земельного податку або податкову декларацію орендної плати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки на поточний рік (додаток 6).

Працівники податкових органів під час перевірки поданої звітності керуються ст. 287 Податкового кодексу згідно якої, плата за використання земельної ділянки здійснюється рівними частинами щомісячно, впродовж 30 календарних днів, наступним за звітним місяцем. Розмір даної частки визначається виходячи з загальної річної суми земельного податку (орендної плати) поділеної на 12 календарних місяців.

По нововідведених земельних ділянках податкові органи контролюють, щоб земельний податок юридичні особи розраховували і сплачували впродовж місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Громадяни зобов’язані сплачувати земельний податок за використання земельних ділянок на підставі податкового повідомлення впродовж 60 днів з дня його отримання. Нарахування громадянам сум земельного податку, орендної плати податкові органи зобов’язані здійснювати щорічно до 1 травня.

На завершальному етапі проведення податкового контролю здійснюється перевірка правильності виправлення помилок у поданій податковій звітності самими платниками (юридичними особами). При цьому податкові органи керуються наступним порядком. Якщо платники самостійно виявили помилки, що містяться у раніше поданому розрахунку збору, то вони зобов’язані або надати уточнюючий розрахунок абовідобразити суму недоплати у складі податкової декларації (розрахунку), що подається за наступний податковий період.

Порушеннями вважаються, якщо таке виправлення землевласники або землекористувачі здійснили без сплати донарахованих податкових зобов’язань, а також штрафних санкцій в розмірі 3% від суми податкового боргу, якщо таке виправлення відбулось через подання уточнюючого розрахунку, і 5% від суми податкового боргу, якщо таке уточнення відбулось через подання нової податкової декларації (розрахунку). При цьому береться до уваги, що на суму заниженого податкового зобов’язання обов’язково повинна бути нарахована пеня за весь строк до настання погашення суми недоїмки.

Чинним законодавством України передбачено пільги стосовно сплати земельного податку. З числа фізичних осіб від сплати земельного податку, орендної плати звільнені:а) інваліди першої і другої групи;б) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;в) пенсіонери (за віком);г) фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.Звільнення від сплати податку зазначених осіб поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.З числа юридичних осіб земельний податок не сплачують:а) заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва;б) дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;г) дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у т. ч. дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;ґ) релігійні організації України, статути яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, а також благодійні організації, діяльність яких не передбачає одержання прибутків;д) санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;е) дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та ін.

Плата за землю, як один з видів податкових платежів, є складовою частиною податкової системи держави. Такі платежі забезпечують формування не лише державного бюджету, а й місцевих. Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів належать: 100% плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75% плати за землю - для бюджетів міст республіканського АР Крим та обласного значення; 60% плати за землю - для бюджетів сіл, селищ і міст районного значення.

Перевірка дотримання зазначених пропорцій за напрямами перерахувань земельних платежів є завершальним етапом податкового контролю за сплатою земельного податку,орендної плати.

Впровадження ефективних форм податкового контролю за процесом нарахування та сплати земельних платежів сприятиме не лише задоволенню фіскальних потреб держави, а й допоможе вирішити соціально-економічні проблеми в межах конкретного адміністративно-територіального утворення.

10.2. Податковий контроль сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Наступним прикладом розбудови системи майнового оподаткування України є введення з 2011 року в податкову практику нового податку на об’єкти житлової нерухомості, який також запроваджено для підвищення рівня місцевого самофінансування.Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно ст. 265 Податкового кодексу віднесено до категорії місцевих податків і зборів. Для цілей його розрахунку базою оподаткування виступає житлова площа квартири або житлового будинку. Сплачувати податок зобов’язані фізичні та юридичні особи, у т. ч. нерезиденти, які є власниками таких об’єктів. У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з них.Податковий контроль повноти та своєчасності сплати податку з боку фізичних осіб органи ДПС здійснюють в наступній послідовності. За вимогами чинного податкового законодавства фізичні особи – платники податку звільнені від зобов’язання особисто розраховувати суму цього податку. Такі розрахунки за них повинні здійснювати податкові органи, після чого проінформувати платників про визначену суму податкового зобов’язання через податкове повідомлення, яке є підставою для сплати податку.Для того щоб податкові органи мали можливість в повному обсязі та своєчасно надсилали такі рішення місцеві органи БТІ зобов’язані надавати на адресу податкових органів відповідну інформацію про наявні або набуті права громадян на об’єкти житлової нерухомості. Періодичність такого інформування визначається календарним кварталом у 15-денний строк, після його закінчення. Обчислення податкового зобов’язання органи ДПС проводять за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості, а податкове повідомлення та необхідні платіжні реквізити розсилають в поточному році до 1 липня.Суму податку для таких платників податкові органи розраховують за формулою:

,

де, П - річна сума податку за володіння квартирою або житловим будинком, грн;

S - площа об’єкта житлової нерухомості, що підлягає оподаткування, кв. м;

S_мін - мінімальна площа об’єкта житлової нерухомості, що не підлягає оподаткуванню;

С - ставка податку, %.

При цьому з метою мінімізації податкового навантаження, а також забезпечення соціальних прав і свобод громадян податкові органи враховують певні пільги, які в податковій практиці реалізуються у вигляді зменшення бази оподаткування: ‒ для квартири - на 60 кв. м;‒ для житлового будинку - на 120 кв. м.Це означає, що якщо площа житлової квартири є меншою 60 кв. м, а житлового будинку ‒ 120 кв. м, то громадяни - власники таких об’єктів нерухомості, податок не сплачують. А якщо площа зазначених об’єктів перевищує зазначені пільгові норми, податок розраховується з площі такого перевищення. Право на таке зменшення податкові органи надають платнику один раз на рік і застосовують до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа зареєстрована в установленому законом порядку, або за її вибором до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває у власності.Зазначені пільги для фізичних осіб не надаються на:‒ об’єкти оподаткування, якщо площа таких об’єктів перевищує 5-кратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;‒ об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).Отже, сутність податкового контролю в даному випадку зводиться власне до перевірки строків внесення платежу та його повноти у відповідності з проведеними розрахунками. Податкові органи не будуть вважати порушенням, якщо фізичні особи сплатять податок в строк до 31 серпня поточного року.Дещо за іншим порядком податкові органи здійснюють контроль за сплатою податку юридичними особами, що викликано відмінним регламентом його нарахування.За вимогами податкового законодавства юридичні особи зобов’язані самостійно розраховувати суму податку станом на 1 січня щорічно. При цьому жодних пільгових режимів для нарахування податку не передбачено.

,

де, П - річна сума податку за володіння квартирою або житловим будинком, грн;

S - площа об’єкта житлової нерухомості, що підлягає оподаткування, кв. м;

С - ставка податку, %.

Предметом податкової перевірки є аналіз правовстановлюючих документів на об’єкт житлової нерухомості, передусім БТІ. Відповідність розміру площі, що використана в розрахунках, а також площі за документами, що підтверджують право власності на об’єкт, свідчить про відсутність податкових порушень в розрахунках. Така податкова перевірка може проводитись як в камеральному режимі, так і в документальному з виходом на підприємство. Ефективність її проведення забезпечує наявність чи відсутність документального підтвердження задекларованого розміру об’єкта оподаткування.Відмінність контрольних процедур проявляється і в дослідженні строків сплати податку. Під податковий контроль підпадає періодичність його сплати. Згідно вимог Податкового кодексу податок юридичні особи зобов’язані погашати авансовими внесками щоквартально впродовж 30 днів, що наступає за звітним кварталом. Суми таких авансових внесків повинні дорівнювати розміру 1/4 розрахованої річної суми податку.Відмінність в реалізації податкового контролю за сплатою податку юридичними особами проявляється і в необхідності обов’язкового його декларування. Податкову декларацію такі платники зобов’язані подавати податковим органам в строк до 1 лютого поточного року. Відображення в ній графіку квартального погашення суми податку є предметом поточної контрольної діяльності податкових органів. Порушення строків подання декларації та сплати податку є приводом для нарахування штрафних санкцій.Ставки, а також порядок їх застосування з метою розрахунку податку є аналогічним як для оподаткування фізичних осіб.Їх розміри для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м.Узагальнений порядок адміністрування податку представлено в табл. 10.3.

Таблиця 10.3

Дата добавления: 2017-01-14