Тема 11. Контроль нарахування і сплати інших місцевих податків і зборів

Порядок адміністрування транспортного податку

№ з/п	Найменування елементів оподаткування	Фізичні особи	Юридичні особи
	Об’єкт і база оподаткування	легковий автомобіль: V = 3 тис.см^3; до 5 років експлуатації
	Ставка податку	25 000,00 грн.
	Базовий податковий період	календарний рік
	Відповідальні за нарахування	фіскальні органи щорічно надсилають податкові повідомлення до 1 липня	самостійно, на підставі документів про право власності станом на 1 січня поточного року
	Строки подання декларації	‒	до 20 лютого поточного року
	Строки сплати	впродовж 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення	авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом

Питання для самоперевірки:

1. Приведіть приклади податків, які за чинної системи оподаткування відносяться до категорії майнових.

2. Охарактеризуйте об’єкти майнового оподаткування в Україні.

3. Які форми податкової звітності подають юридичні та фізичні особи за при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

4. Які звітні періоди передбачені чинним законодавством для розрахунку і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

5. Назвіть відмінності в порядку розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичними та юридичними особами.

6. Які пільги передбачені законодавством при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

7. Назвіть контрольні функції органів, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів?

11.1. Податковий контроль нарахування і сплати зборів за місця для паркування транспортних засобів і туристичного

Сучасну систему адміністративно-територіального устрою України характеризують високим ступенем фіскальної централізації і позбавленням можливості представницьких органів на місцях проводити ефективну політику в інтересах пересічних громадян. Для прискореного соціально-економічного розвитку територій ця система потребує реформування. Головним завданням такого реформування є розширення прав місцевих громад з метою якісного надання громадянам необхідних суспільних послуг: з отримання початкової і середньої освіти, медичного обслуговування, утримання і ремонту об’єктів житлово-комунального господарства і дорожнього покриття, соціального захисту, пасажирських перевезень та ін. Але реалізація права на таку самостійність неможлива без наявності власного бюджету і права на його складання. Це означає, що кожен місцевий орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для управління економікою і соціальною сферою на підлеглій території.

Важливу роль у формуванні місцевих бюджетів і реалізації функцій самоврядування належить місцевим податкам і зборам. Згідно ст.10 Податкового кодексу до їх числа належать такі податкові платежі (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Місцеві податки та збори, що нараховуються в Україні

У відповідності з вимогами податкового законодавства органи місцевої влади в обов’язковому порядку зобов’язані запроваджувати на підлеглій території єдиний податок, а також плату за землю, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і транспортний податок. Доцільність введення в податкову практику збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного віднесена до виключної компетенції місцевих рад. Запроваджувати інші податкові платежі, крім названих, органам місцевого самоврядування заборонено.

Дослідження напрямів податкового контролю за достовірністю нарахування і сплати місцевих податків і зборів в даному розділі проведено лише за порядком адміністрування зборів (збору за паркування транспортних засобів та туристичного). Аналіз особливостей податкового контролю за сплатою місцевих податків, а саме: єдиного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку наведено в розділах № 8 («спрощена система оподаткування») і № 10 («майнове оподаткування»).

Реалізація заходів податкового контролю за нарахуванням і сплатою місцевих зборів має свої особливості, які характеризуються спільними і відмінними ознаками. Відмінність податкових процедур обумовлена їх сутністю і призначенням, а саме суми зборів за місця для паркування транспортних засобів і туристичного платники зобов’язані визначати за результатами господарської діяльності у звітному податковому періоді.

11.1. Податковий контроль нарахування і сплати зборів за місця для паркування транспортних засобів і туристичного

Адміністрування зазначених зборів не є новітнім надбанням податкової практики. До прийняття Податкового кодексу вказані податкові платежі також класифікували як місцеві збори, з тією лише відмінністю, що збір за місця для паркування транспортних засобів раніше іменували збором за припаркування автотранспорту, а туристичний збір ‒ курортним. Таке перейменування сприяло розширенню географії їх застосування. Так, право запровадження туристичного збору отримали не лише органи самоврядування виключно курортних зон, а й інших територій, де відпочивають громадяни. А зміна назви збору за припаркування автотранспорту розширило перелік місць паркування за рахунок комунальних гаражів, кооперативів, а також стоянок і паркінгів, які побудовані за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Адміністрування вказаних зборів органи ДПС проводять із застосуванням стандартного набору процедур контролю керуючись рішеннями сільських, селищних і міських рад, стосовно їх запровадження на підлеглих територіях. В прийнятих рішеннях органи самоврядування обов’язково повинні визначати такі елементи податкової бази, як: об’єкт і суб’єкт оподаткування, розрахункова ставка, звітний податковий період, за параметрами яких податкові органи і організують податковий контроль. Предметом податкової перевірки традиційно виступають: дослідження порядку розрахунку зборів, строків сплати і подання звітності.

Правильність нарахування зборів органи ДПС перевіряють за формулою, де їх сума визначається як добуток бази оподаткування і відповідної податкової ставки:

,

де, З - сума збору, що підлягає сплаті до місцевого бюджету, грн;

Б - база розрахунку збору (кв. м, грн);

С - податкова ставка (грн, %).

Для розрахунку збору за місця для паркування транспортних засобів в якості розрахункової бази платники зобов’язані обирати загальну площу земельної ділянки, що відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах, а також комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин). Достовірність її визначення податкові органи перевіряють на підставі документів, що підтверджують права на таке землевідведення ‒ державного акту на земельну ділянку і кадастрового плану. Ці документи визначають розмір і призначення земельної ділянки, її межі з описом суміжних землевласників або землекористувачів, місце розташування, категорію та ін. Використання їх в податковій практиці унеможливлює викривлення бази розрахунку збору.

Зобов’язання стосовно нарахування збору покладено на юридичних осіб, їх філій (відділень, представництв), фізичних осіб - підприємців, які з дозволу сільських, селищних або міських рад організовують та провадять діяльність із надання місць паркування для транспортних засобів.

Джерелами сплати збору є кошти власників транспортних засобів, вартість яких частково сформована сумою збору, а частково платою за послуги паркування. Плата за послуги паркування включає такі витрати платника збору:

– утримання персоналу;

– установлення та експлуатація дорожніх та інформаційних знаків;

– нанесення дорожньої розмітки;

- охорона транспортних засобів;

– прибирання, догляд території та ін.

Послуги паркування оплачують водії безпосередньо в місцях паркування в розрахунку за кожну годину стоянки транспортного засобу. При цьому водії мають право вимагати платіжний документ про сплату – касовий чек.

Для розрахунку туристичного збору в якості розрахункової бази платники зобов’язані обирати вартість послуг з тимчасового проживання в місцях відпочинку. Головною метою такої податкової перевірки є дослідження відповідності нарахованої суми збору фактичним обсягам надаваємих готельних послуг. Якщо у податкових органів виникають сумніви стосовно повноти відображення у первинних документах обліку, бухгалтерській і податковій звітності кількості проживаючих, обсягів отриманої виручки, вони організовують фактичні перевірки без попередження платника про час і місце їх проведення. Активність таких перевірок посилюється в період літніх і зимових відпусток громадян.

Зобов’язання відносно нарахування туристичного збору та сплати його до місцевого бюджету покладено на адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих, а також санаторно-курортні установи та установи готельного типу. Крім того, таку відповідальність покладено також на квартирно-посередницькі організації, які направляють постояльців на поселення в будинки (квартири), що належать фізичним особам на правах власності або користування. При цьому вказані платники звільнені від необхідності нараховувати збір на адресу громадян:

а) які постійно проживають у населених пунктах, у т. ч. на умовах договорів найму;

б) які прибули у відрядження;

в) які прибули за путівками та курсівками в санаторії та пансіонати;

г) ветеранів війни;

ґ) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) інвалідів, дітей-інвалідів та осіб, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого).

Розрахункові ставки, як наступний елемент розрахунку зборів, органи місцевої влади затверджують і доводять до відома податкових органів в граничних межах.

Від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати (МЗП), установленої на 1 січня звітного року (за 1 кв. м площі земельної ділянки) ‒ для розрахунку збору за місця для паркування транспортних засобів. Вибір мінімального, проміжного чи максимального значення обумовлюється місцезнаходженням земельної ділянки, її площею, кількістю місць для паркування, способом поставлення транспортних засобів на стоянку, режимом роботи та ін. Наприклад, у місті Києві такі ставки Київрада запровадила згідно з переліком паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», у розмірах:

‒ 0,03 відсотка МЗП ‒ для третьої територіальної зони міста Києва;

‒ 0,04 відсотка МЗП ‒ для другої територіальної зони міста Києва;

‒ 0,05 відсотка МЗП ‒ для першої територіальної зони міста Києва.

Особливістю нарахування збору є те, що його розмір не залежить від результатів господарської діяльності платника, що звільняє податкові органи здійснювати податкову перевірку безпосередньо в місцях надання паркувальних послуг. Контроль за інкасацією денної виручки, повнотою її оприбуткування, фактичним відображенням отриманих грошових коштів в бухгалтерській звітності повністю покладається на самих платників.

Від 0,5 до 1 відсотка загальної вартості проживання, без ПДВ ‒ для розрахунку туристичного збору. Так, у містах Трускавець і Євпаторія ставку туристичного збору міські ради затвердили у розмірі граничного значення вказаного діапазону ‒ 1% від бази оподаткування збору. При цьому, до вартості проживання платники мають право не включати витрати на харчування, вартість побутових послуг (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, отримання дозволів на в’їзд, обов’язкового страхування та ін.

За результатами діяльності у звітному податковому періоді платники зборів зобов’язані щоквартально подавати податкові декларації (додаток 12, 13). А сплату зборів до місцевих бюджетів ‒ здійснювати авансовими внесками до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28, 29), за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточну суму збору, обчислену відповідно до податкової декларації за звітний період, з урахуванням фактично внесених авансових платежів, платники зобов’язані сплатити впродовж 50 днів після закінчення кварталу. Не дотримання зазначеного порядку внесення податкових платежів примушує податкові органи накласти на порушників адміністративні та фінансові стягнення.

Якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданих деклараціях, то такі платники зобов’язані або надати уточнюючий розрахунок або відобразити суму такого порушення у складі нової податкової декларації, що подається в наступному податковому періоді. Якщо платник самостійно виявив помилки, погасивши при цьому суму заборгованості перед бюджетом, а також додатково сплатив штраф у розмірі 3% від суми недоїмки, то такі дії не будуть вважатись порушенням податкового законодавства за умов коли таке виправлення відбулось через подання уточнювального, а також сплати відповідної суми пені за кожен день прострочення платежу. А якщо таке виправлення відбулось шляхом подання нової декларації, то таке виправлення в обов’язковому порядку повинно супроводжуватись нарахуванням штрафних санкцій у розмірі 5% від суми недоплати.

Запровадження в систему оподаткування місцевих податків і зборів викликано необхідністю мобілізації додаткових грошових коштів для вдосконалення функцій самоврядування на підлеглих органам місцевої влади територіях. Якісне надання необхідних суспільних послуг поліпшить якість життя і добробут громадян, підвищить ефективність комунікативних зв’язків з органами влади, сприятиме ствердженню соціальної стабільності.

Питання для самоперевірки:

1. Приведіть приклади податків та зборів, які у відповідності до вимог податкового законодавства відносять до складу місцевих.

2. Якими нормативними документами керуються органи ДПС при здійсненні податкового контролю за справлянням місцевих податків та зборів?

3. Охарактеризуйте відмінності нарахування збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності і збору за місця для паркування транспортних засобів.

4. За яким порядком податкові органи визначають достовірність ставок для розрахунку місцевих податків і зборів?

5. Охарактеризуйте основні напрями податкового контролю за нарахуванням і сплатою туристичного збору.

6. Чим відрізняється пільговий торгівельний патент від торгівельного патенту?

7. Чи підлягають поверненню видані патенти суб’єктам підприємництва після припинення їх господарської діяльності?

8. Що являється базою оподаткування при сплаті збору за місця для паркування транспортних засобів?

Завдання для самостійної роботи (теми рефератів):

1. Проблеми та перспективи розвитку місцевого самоврядування в Україні.

2. Патентування господарської діяльності як гарантія вдосконалення торгівельної і побутової інфраструктури.

3. Відмінні характеристики нарахування і сплати зборів за провадження деяких видів підприємницької діяльності і за місця для паркування транспортних засобів.

Практичне завдання:

1. Здійснити перевірку достовірності нарахування і сплати у 2011 році збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності суб’єктом підприємництва – універмагом, розташованого у місті Києві у межах першої територіальної зони, якщо загальна річна сума збору склала 4 512 грн.

2. Здійснити перевірку достовірності нарахування і сплати у 2011 році збору за місця для паркування транспортних засобів суб’єктом підприємництва, що надає послуги паркування на земельній ділянці загальною площею 0,1 га, розташованої у місті Києві у межах другої територіальної зони, якщо загальна річна сума збору склала 451,68 тис. грн.

Дата добавления: 2017-01-14