Байстрюки Єкатерини Сараною сіли

А хату раєм називають

А сльоз, а крові?

А сестри! сестри! Горе вам

А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая!

А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла. І на могилі серед поля, Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила. І колихала, і співала, І чари діяла...

Муза

…згадаймо, з яким особливим чуттям співаємо «Многая літа», «Де згода в сімействі», з якою любов’ю, насолодою протягуємо, співаючи, повні форми прикметників («гарная», «молодії», «многії»...)...

А на образку під зображенням Богородиці вже читаємо: «Пресвята Богородице, спаси нас». І сумно стає. Навіть дуже сумно. Бо втрачаємо щось іще важливіше, ніж музикальний слух... – втрачаємо слух **РНн, душі... Спадає на пам’ять Шевченкове: «А ти, пречистая, «іипїиі, Ти сестро Феба молодая...». Заберіть всюди «я» – і Шевченко перестане бути Шевченком, поезія – поезією. СодомораА. Будьмо добрими садівниками // Час. – 1998, 9 квітня.

— Щерб. 2001, 30–31.

Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили! А сестри! сестри! Горе вам, Мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете!

«Якби ви знали, паничі...»

«Сестри, сестри, горе вам...»

Так назвав Василь Лис один із розділів своєї статті. Постріли на світанні 19 листопада 1937 року обірвали життя рідних сестер Симона Петлюри Феодосії та Марини, а також їхнього небожа Сильвестра Скрипника. Після нелюдських катувань цих нещасних людей позбавили життя тільки за те, що вони були родичами отамана.

Літературна Україна. – 1995, 9 березня.

— Щерб. 2001, 31.

Лягло костьми

Людей муштрованих чимало. 31

А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерних гарячих сліз! А батькових старих, кровавих, Не ріки – море розлилось, Огненне море!

Кавказ

— Щерб. 2001, 32.

За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози; я не знаю, Чи єсть у Бога люте зло! Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають!

«Якби ви знали, паничі...» 32

Пригадую, як я спитала у, Хата – бідна, рублена, але вона їм <самоселам Чорнобильської зони> дорога, бо суха. В цих нових помешканнях із силікатної цегли кругом цвіль, вологість.

Кореспондент: А хату раєм називають. Як же вони житимуть у тому ти, набутому Богом і людьми? Орел Л. Інтерв’ю газ. «Українське Слово». – 1994, 13 жовтня

— Щерб. 2001, 32–33.

Отак-то, Богдане!

Занапастив єси вбогу

Сироту Украйну!

За те ж тобі така й дяка.

Церков-домовину

Нема кому полагодить!

На тій Україні,

На тій самій, що з тобою

Ляха задавила!

Байстрюки Єкатерини

Сараною сіли.

Великий льох («Стоїть в селі Суботові...»)

Україна із запізнілим каяттям усвідомила, що означає у московському розумінні «братня єдність». З гіркотою в серці пізніше написав про це Тарас Шевченко: «Байстрюки Єкатерини сараною сіли». Горинь В. Антиукраїнський айсберг російського політикуму // Час. – 1998, 9 квітня.

— Щерб. 2001, 33–35.

Дата добавления: 2017-01-14