Бо сонце стане і осквернену землю спалить

Борітеся – поборете

Болота засипав благородними костями

Бо лихо вам буде

Бодай те лихо не верталось

Згадайте, братія моя... Бодай те лихо не верталось,

Як ви гарнесенько і я І з-за решотки визирали. І, певне, думали, коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі?

В казематі

…указ <про нагородження Г. Філіпчука орденом «Знак пошани»> був підписаний К. У. Черненком 7 березня 1985 р. І виявився останнім його указом… Отже, це найостанніша нагорода доби «застою». Тим-то й найдорожча, що найостанніша: бодай те лихо не верталось! Москаленко М. Григорію Філіпчуку – 60 // Літературна Україна, –1996,11 квітня.

Отож і виходить, що вся наша українська теологія, як і в недавні «добрі часи» (бодай вони не вертались!), лежить на старших жінках у ьмітчастих хустках і плюшевих куфайках. Степовик Д. Християнство і культура // Літературна Україна.– Ш91, 26 грудня.

— Щерб. 2001, 41.

Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших...

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

...Білоруська криза – серйозний урок і пересторога нашій розрізненій демократії. <…> Патріоти, українці, єднайтеся, бо лихо вам буде... Омельченко В. Диктатор Білорусі: благо чи трагедія? / / Українська Газета,– 1996, 19 грудня.

— Щерб. 2001, 41–42.

О боже наш милосердний! О царю поганий. Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями; Поставив столицю На їх трупах катованих!

Сон («У всякого своя доля...»).

Дерли ми з них цупку шкуру, городи палили, а козацькими кістками болота гатили. Погасили всюди світло, і світі і школі; тепер в темряві й тісноті сидять вони голі.

Ці «іносказання» Куліша легко розшифрували. За наказом Петра І ншроди палили», тобто спалили гетьманську столицю Івана Мазепи Ш пурин, а «козацькими кістками болота гатили», щоб на них виріс І к«тербург. Полєк В. Виведи люд мій з дому неволі. Різдво Христове в українській літературі // пі і ературна Україна. – 1998, 6 січня.

— Щерб. 2001, 42–43.

І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!

Кавказ

«Народе український, народе замучений!»

Перед вами нова боротьба. Борітеся – поборете!

«Я, отаман Григор’єв»: «Універсал» отамана Григор’єва до українського народу // Україна. – 1990.– №11.

«Борітеся – поборете!» – так називався журнал української еміграції, що виходив у 20-х роках у Парижі.

«Борітеся – поборете!» – девіз газет «Самостійна Україна» і «Народна газета».

— Щерб. 2001, 43–44.

Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі?

Чи буде правда меж людьми? Повинна буть, бо сонце стане І осквернену землю спалить.

«О люди! люди небораки!..»

Логіка історичної досконалости, якнайпереконливіше вилучала иїішіії ї:і суб’єктів історії, і тільки самозабутня незреченність і віра в м н*м може ж так буть», бо інакше «сонце стане і осквернену 4йм»н<««милить», – і дозволила витримати Україні на пронизливих ми |. і • і шлюх антиукраїнських сторіч. Доценко Р. Слово, що скипає любов’ю // Літературна Україна. – 1992, 16 серпня.

— Щерб. 2001, 44–45.

Дата добавления: 2017-01-14