Розмовний стиль

Характеристика публіц. стилю

Публіцистичний стиль – це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах). Основне призначення стилю – обговорення, відстоювання суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку

Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монологом.

Головні ознаки: популярний, чіткий виклад, орієнтований на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно-політичної лексики: державність, громадянин, поступ, єдність, національна ідея, актуальність тощо. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний.Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фаетон, дискусія, репортаж.

Основні мовні засоби:

- синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,

- насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,

- використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,

- уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,

- використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,

- різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,

- влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

У цьому стилі можуть використовуватись і нормативна лексика, високі, урочисті слова і фразеологізми, емоційно забарвлені лексеми, вигуки, частки, нескладні синтаксичні конструкції, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори. Відповідно до провідного завдання цього стилю у ньому часто використовуються політичні та морально-етичні слова і фразеологізми.

Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби. Основне призначення стилю – обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи на подання допомоги, виховний вплив. Головні ознаки: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно-забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо. У розмовній мові велику роль грають нелінгвістичні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

Розмовний стиль має «істотно виявлений різновид – розмовно-професійний, тобто мова, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.

Основні ознаки:

- безпосередня участь у спілкуванні,

- усна форма спілкування,

- неофіційність стосунків (неформальна),

- невимушеність спілкування,

- непідготовленість до спілкування (неформальна),

- уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),

- уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

- емоційні реакції,

- потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Розмовний стиль має два підстилі:

- розмовно-побутовий,

- розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

Дата добавления: 2017-01-14