Самостійна робота № 5

VI. Returning the goods.— Возврат товара в магазин.

I'd like to talk to the manager.	Я хотел бы поговорить с управляющим (менеджером).
I want to make a complaint.	Я пришел/пришла с жалобой.
I understand you have a problem.	Насколько я понимаю, Вы в чем-то недовольны.
I have a problem with....	У меня проблема с…
We'll be glad to replace it.	Мы с удовольствием заменим ее/его/это.
I want my money back.	Я хочу получить назад деньги.

Тема: «Типи термінологічних словників (відповідно до фаху)».

План

1. Поняття «лексикографія» та «термінографія».

2. Особливості термінологічних словників.

- Джерела лексики до термінологічних словників.

- Структура словникової статті.

- Вимоги до визначення поняття у словнику.

3. Класифікація термінологічних словників за призна­ченням.

4. Інші класифікації термінологічних словників.

5. Українська термінографія.

МЕТА РОБОТИ: з’ясувати поняття «лексикографія», «термінографія», «ідео-

графічний словник», «реєструвальний словник», «регламен-

тувальний словник», «інформаційний словник», «класифі-

катор», «рубрикатор»; значимість цього розділу мовознавчої

науки; розглянути типи термінологічних словників, виробити

уміння працювати із словниками, доречно вживати фахову

термінологію.

На основі вивчених питань теми скласти тези в такій послідовності:

1. Визначте поняття «лексикографія».

2. Визначте поняття «термінографія».

3. З яких джерел відбирають лексику до термінологіч­них словників?

4. З яких частин складається словникова стаття?

5. Які відомості про термін може містити словникова стаття?

6. Які граматичні позначки можуть бути у словникових статтях?

7. Як розрізняють словники за змістом лівої частини словникової статті?

8. Як розрізняють словники за змістом правої частини словникової статті?

9. Визначте поняття «ідеографічний словник».

10. Як побудовано статтю ідеографічного словника?

11. Назвіть вимоги щодо визначення поняття у термі­нологічному словнику,

12. На які кілька груп поділяють словники за призначен­ням?

13. Визначте поняття «реєструвальний словник».

14. Визначте поняття «регламентувальний словник».

15. З яких частин складається стандарт на терміни?

16. Визначте поняття «інформаційний словник».

17. З чого складається словникова стаття інформацій­ного словника?

18. Визначте поняття «класифікатор».

19. Визначте поняття «рубрикатор».

20. Як поділяють словники за тематичним охоплен­ням?

21. За якими принципами можна розташувати терміни у словниках?

22. Які види словників використовують для автоматич­ного оброблення тексту?

23. Назвіть основні етапи розвитку української термінографії.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. Фахова українська мова:

Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літ., 2008. – С. 122 – 133.

2. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография. – Вена-Харьков, 1998. – 160 с.

3. Дубічинський В.В. Українська лексикографія: історія, сучасність і комп’ю-терні технології. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 203 с.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Тема: «Типи термінологічних словників (відповідно до фаху)».

План

1. Поняття «лексикографія» та «термінографія».

2. Особливості термінологічних словників.

- Джерела лексики до термінологічних словників.

- Структура словникової статті.

- Вимоги до визначення поняття у словнику.

3. Класифікація термінологічних словників за призна­ченням.

4. Інші класифікації термінологічних словників.

5. Українська термінографія.

ПОНЯТТЯ «ЛЕКСИКОГРАФІЯ» ТА «ТЕРМІНОГРАФІЯ»

Лексикографія — це розділ мовознавства, що розробляє теоретичні та практичні питання щодо укладання та вико­ристання словників різних видів.

Науково-технічна лексикографія (термінографія) — це розділ лексико-графії, що розглядає теоретичні та практич­ні питання щодо укладання й вико-ристання фахових тер­мінологічних словників.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

Джерела лексики до термінологічних словників

Термінологічні словники є різновидом лінгвістичних словників, в яких подано термінологію однієї або кількох ґалузей знань/діяльності.

Укладання термінологічного словника починають з того, що з різних дже-рел відбирають терміни. Джерела можуть бути такими:

Ø монографії та статті відомих вчених та фахівців-практиків;

Ø підручники для вищих навчальних закладів, що міс­тять чіткі визна-

чення понять і стандартизовані терміни;

Ø ґалузеві енциклопедії;

Ø вторинні документи:

а) реферати й анотації з реферативних журналів;

б) опис винаходів.

Після відбору термінів складають словник терміноло­гічного словника — реєстр одиниць (слів, словосполучень, скорочень, символів, сполучень слів і символів), які слід визначити та описати.

Структура словникової статті

Для термінологічних словників дуже важливою ознакою є наявність і зміст лівої та правої частин словникової статті:

- ліворуч — заголовне слово (термін);

- праворуч — семантизація заголовного слова, що може містити такі відомос-ті про термін:

1) зазначення щодо сфер вживання терміна;

2) переклад цього заголовку, якщо це перекладний словник;

3) граматична характеристика терміна:

Ø вказують, яка це частина мови;

Ø наводять закінчення іменників чоловічого роду в ро­довому відмінку;

Ø наводять закінчення іменників жіночого роду в да­вальному та місцевому відмінках, якщо є чергування при­голосних;

Ø наводять наголоси в однині та множині, якщо вони змінні;

Ø зважаючи на те, що в мові науки і техніки дієслова вживають найчастіше у формі 3-ї особи однини і множини, у словниках до всіх дієслів вка-зують саме ці закінчення;

4) дефініція — визначення поняття, що позначено саме цим терміном;

5) приклади на сполучуваність терміна з іншими сло­вами;

6) похідні слова, етимологія (походження), синоніми, антоніми.

Наприклад:

Автоматизація, киб., техн. e automation d Аutomatisierung r Автоматизация ▲ Автоматизація — автоматизований — автоматизувати.	Здійснення виробничої, управлінської та іншої діяльності за допомогою машин і механізмів.	• а. інженерних розрахун-ків, а. наукових досліджень, а. програмування, а. проектування

За змістом лівої частини словникової статті розрізняють власне словники термінів і словники терміноелементів. До останніх відносять, наприклад, слов-ники інтернаціональ­них морфем.

За змістом правої частини словникової статті розрізня­ють: термінологічні перекладні словники; словники, в яких наведено визначення понять (їх традицій-но називають тлу­мачними); словники-довідники; словники-переліки термі­нів або понять (дескрипторні й ідеографічні словники).

Ідеографічний термінологічний словник відрізняється від традиційного термінологічного словника тим, що осно­вою його структури є не алфавітний спи-сок термінів, а список понять.

Кожна словникова стаття розпочинається номером і на­звою поняття, а потім йдуть його синоніми та слова, з якими воно може сполучатися у певній тематич-ній групі, тоб­то дається уявлення про семантичне поле цього поняття.

Вимоги до визначення поняття у словнику

У процесі визначення поняття слід пам’ятати про такі вимоги.

1. Поняття та його визначення мають бути пропорцій­ними. Наприклад, якщо ми визначимо поняття «центри­фуга» як апарат для розподілу рідинних неодно-рідних сис­тем без застосування фільтрів, то таке визначення буде ширшим, ніж саме поняття, через те, що воно охоплює й поняття «фільтри», що не належить до поняття «центри­фуга». Правильним буде визначення поняття «центрифу­га» як апарата для розподілу рідинних неоднорідних систем під дією відцентрових сил.

2. Ознака для визначення поняття мусить бути суттє­вою для відповідної ґалузі знання або діяльності. (Напри­клад, якщо ми визначимо поняття «метали» як про-сті ре­човини, що мають блиск, то це визначення не буде придат­ним для матеріа-лознавства. Суттєвою для нього буде ознака, що характеризує специфічну побу-дову атомів ме­талу.) Цю вимогу слід враховувати під час визначення по­нять, що використовують у різних ґалузях, наприклад, тер­мін «золото» матиме різні виз-начення у геології, матеріа­лознавстві, хімії, економіці.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

За призначенням словники поділяють на декілька груп:

1. Словники узусу (слово «узус» походить від латинсько­го «usus» — 1. зви-чай, правило; 2. вживання, використання).

До цих словників (які мають функції реєструвальних) належить більшість існуючих термінологічних словників, що відбивають стан термінології у певній ґалузі знання на теперішній час.

2. Регламентувальні словники.

Вони можуть бути двох видів: словники стандартизова­них термінів (тобто стандарти на терміни) і словники ре­комендованих термінів.

Стандарт на терміни має такі частини: вступну, основну та абеткові покаж-чики. У вступній частині зазначають сфе­ру поширення стандарту, надають відо-мості про неприпус­тимі синоніми та еквіваленти. В основній частині матеріал розташовано у двох графах: перша має назву «Термін», друга — «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його ско-рочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіва­ленти європейсь-кими мовами. Визначення понять розта­шовано у другій графі. До визначень мо-жуть додаватися рисунки, схеми, графіки тощо.

3. Інформаційні словники.

Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошу­ковий тезаурус. Його використовують під час автоматич­ного оброблення інформації. Кожна словникова стаття по­чинається терміном — дескриптором. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов’язані з ним родо-видовими або асоціативними відношен-нями. Наведемо фраг­мент такого тезауруса.

д. Електросталь

с. Електродугова сталь

с. Сталь, виплавлена у дугових печах

р.-в. Сталь вакуумно-дугового переплаву

р.-в. Сталь плазмено-дугового переплаву

Довідка: д. — термін-дескриптор, с. — синонім, р.-в. — термін, пов’язаний з дескриптором родо-видовими відно­шеннями.

4. Систематизовані словники (класифікатори, рубрикатори, частотні словни-ки та словники терміносистем).

Класифікатори — це системно й алфавітно впоряд­ковані назви об’єктів науки і техніки та характеристики цих об’єктів. Приклад — класифікатори про-мислової про­дукції.

Фрагмент класифікатора промислової продукції

Умовні коди	Молотки відбійні
31 4196 1000 10	Молотки відбійні типу МВ
314196 1006 04	Молотки відбійні типу МВ-6П ДержСТ 22044-76
31 4196 1007 03	Молотки відбійні типу МВ -7П ДержСТ 22044-76
314196 1008 02	Молотки відбійні типу МВ — 8П ДержСТ 22044-76

Рубрикатор — це класифікації понять і об’єктів певної ґалузі. Він склада-ється з переліку рубрик.

Фрагмент рубрикатора з приладобудування

Порядковий індекс рубрики	Назва рубрики
905	Вимірювальна техніка й обладнання нау­ково-дослідних лабораторій та служб контролю виробничих процесів (поняття)
9051	Прилади для дослідження властивос-тей атомів і молекул (об’єкти)
9052	Електронні мікроскопи (об’єкти)

У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах.

Фрагменти частотного словника

Ранг	Слово	Абс. частота	Відносна частота, %
1.	В/У		4,2756
2.	І/Й/ТА		4,2224
3.	З/ІЗ/ЗІ		1,7924
4.	НА		1,5152
5.	ЩО (спол.)		0,9438
6.	БУТИ		0,9058
7.	ДЛЯ		0,8428
8.	ЯКИЙ		0,7969
9.	ДО		0,7523
10.	ДОСЛІДЖЕННЯ		0,6403

ІНШІ КЛАСИФІКАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ

За тематичним охопленням термінів є багатоґалузеві, ґалузеві та вузько-ґалузеві словники.

За кількістю мов термінологічні словники бувають одномовними та пере-кладними (дво-, тримовні й багатомовні).

Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об’єднано спільноко-реневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистич­ним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за те­матичним принципами.

Усі спеціальні словники поділяють на два види: словни­ки, що адресовано людині, й словники, що орієнтовано на роботу з комп’ютером. До перших на-лежать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й кла-сифікатори.

Для автоматичного оброблення тексту призначені ін­формаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афік-сів).

УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ

Українська термінологічна лексикографія започаткована в другій половині XIX ст. працями І. Гавришкевича («По­чаток до уложення термінології ботанічної руської», 1852), І. Верхратського («Початки до уложення номенклатури і терміно­логії природописної, народної», 6 випусків, 1864-1879; цього автора вважають фундатором української термінології), О. Роговича («Опыт словаря народних наз-ваний растений Юго-Западной России с некоторыми поверьями и рассказами о них», 1874) та ін.

Інтенсивного розвитку українська термінографія набула з кінця 20-х рр.

XX ст., задовольняючи потреби у ґалузевих словниках. За кілька років було скла-дено близько 20 шкіль­них термінологічних словників з природознавства, геогра­фії, фізики, хімії та ін. Починаючи з 1918 р., створюються словники-проекти фі-зичної, природничої, сільськогоспо­дарської, технічної та ін. термінологій, бота-нічної та зооло­гічної номенклатур. До 1933 р. було видано понад 80 терміноло-гічних словників (переважно російсько-українських). Аналіз навіть певної части-ни з них — технічних словни­ків — дозволяє виокремити низку концептуальних положень, якими керувалися тогочасні лексикографи, а саме:

Ø основу кожної української терміносистеми мають ста­новити слова рідної мови;

Ø іншомовні терміни треба засвоювати безпосередньо з мови-продуцента без прямого виливу будь-якої мови-посередника;

Ø у термінах повинно бути дотримане оптимальне спів­відношення між прийнятою назвою та поняттєвим змістом, вкладеним у цей термін.

Проте назвати ці лексикографічні праці беззастережно словниками з певних ґалузей знання або діяльності не мож­на, бо вся серія навіть мала назву «Матеріали до україн­ської термінології і номенклатури». Те, що було зібране в словниках

20-х років, потребувало ще серйознішого обго­ворення, і їх автори, як правило, бу-ли свідомі цього. Та події 30-х років, зокрема, політичні репресії, перервали цей природний науковий процес і не дали можливості провес­ти подальшу роботу.

Основним завданням автори таких словників ставили не стільки унормуван-ня української термінології, скільки збирання і опрацювання народного і літера-турного термі­нологічного матеріалу.

Безперечно, у цих словниках зібрано надзвичайно бага­тий і цінний матеріал, але в наш час механічно передру­ковувати їх і рекомендувати як нормативні термі-нологічні словники не можна. Взагалі, використовуючи ці словники, варто врахо-вувати фактор часу.

Другий етап у створенні серії українських термінологіч­них словників при-падає на 50-80-ті роки XX століття. У 1957 році було створено Словникову комі-сію, яка мала визначати основні принципи укладання термінологічних словників.

Упродовж 1959-79 років було видано низку ґалузевих словників (понад 70), переважно російсько-українських, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, ветерина-рії, хімії, швейного виробництва тощо. Серед них можна згадати «Російсько-укра-їнський технічний словник» (1961, 80000 термінів), «Російсько-український сіль-сько­господарський словник» (1963, близько 32 000 термінів).

Певним недоліком виданих словників була орієнтація на принцип мінімаль-них розходжень з російськими анало­гами (в основному це призвело до калькуван-ня російських термінів). У зв’язку з тим, що російською мовою друкува­лися май-же всі наукові праці та підручники, то відповідно і науковці здебільшого користу-валися російською терміно­логією.

Названий період позначився поступовим спадом процесу творення й унор-мування української наукової термінології.

90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. є найпродуктивніши­ми у розбудові української термінографії. Визначальним для цього процесу стає законодавче за-кріплення за україн­ською мовою статусу державної, поширення її функцій.

У процесі укладання нових термінологічних словників починають брати ак-тивну участь як лінгвісти, так і фахів­ці різних ґалузей знання та діяльності.

Упродовж 1990-2007 рр. в Україні вийшло понад 600 ґа­лузевих словників. Серед словників, що охоплюють термі­нологію багатьох ґалузей знань, можна виділити:

1. «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах (близько 320 000 термінів), перша з яких — «Російсько-український словник наукової термінології. Сус­пільні науки» (до 100 000 термінів) вийшла у 1994 р., дру­га— «Російсько-український словник наукової тер-мінології. Біологія. Хімія. Медицина» (близько 100 000 термінів) — 1996 р., третя — «Російсько-український словник наукової термінології. Матема-тика. Фізика. Техніка. Науки про Зем­лю та Космос» (близько 120 000 тер-мінів) — 1998 р.;

2. «Українсько-російський словник наукової терміноло­гії» за загальною редак-цією Л. О. Симоненко (К., 2004);

3. «Словник-довідник термінів судової медицини» О. Герасименка (редактор-

лексикограф Л. О. Симонен­ко - К., 2002).

Названі словники є нормативними, вони обіймають загальнонаукову та ши-роковживану термінологію різних ґа­лузей знання або діяльності.

Сьогодні в української термінографії спостерігаються дві тенденції:

- беззастежне відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну вже усталених термінів (наприклад, «Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-німецько-російський» В.Козирського, В.Шендеровського, де відомі всім зі шкільної лави терміни діаметр, мастило, ма­ятник, трубо-провід замінено відповідно словами: попере­чник, шмаровидло, вагадло/ хитун, руровід /рурогін та бага­то інших подібних словників);

- зловживання іншомовними, переважно англійськими термінами, що особ-ливо помітно у сферах обчислювальної техніки (інтерфейс, кластер, драй-вер, модем, файл, сканер, джойстик, трекбол, хаб, тачпад), економіки (ме-неджер, лі­зинг, консалтинг), банківсько-фінансової справи (дефолт, інвес-тор та ін.)

Найпоширенішим типом в українській термінографії є перекладний двомов-ний словник. Більшість двомовних словників, виданих в Україні, — російсько-українські та українсько-російські.

У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДПІАСУтрансгаз. З 1995 р. Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлу-мачні словники для потреб ґалузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26 000 українських термінів, їхні ро­сійські та англій-ські відповідники (вибір цих мов зумов­лено тим, що саме англійською та російсь-кою мовами в Україну надходить основний потік науково-технічної ін­формації), а також тлумачення українською та російською мовами. Для цього було оброблено близько 2 000 літера­турних джерел, перш за все, законодавчі та нормативні акти, стандарти та словники Міжнародної організації зі стандартизації (150) і Міжна-родної електротехнічної ко­місії (ІЕС), державні національні стандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти (ГОСТи), енциклопедич­ні видання, тлумачні та перекладні словники, праці з термінознавства та лексикографії, довідники та під-ручники з відповідних ґалузей знань, статті в наукових виданнях, ма­теріали на-уково-технічних конференцій тощо.

Досвід свідчить, що використання цих словників значно полегшує упорядку-вання та опрацювання документації, перекладання її з української та на українсь-ку мову, а та­кож дозволяє підвищити якість текстів завдяки правиль­ному вживан-ню стандартизованої та рекомендованої тер­мінології.

«РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК ЗВАРЮВАЛЬНОЇ

ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ СЛОВНИК

ЗВАРЮВАЛЬНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ»

Російсько-український словник зварювальної термінології обіймає біля 5000 найуживаніших у сучасних російській та українській мовах науково-технічних термінів зі зварювальної термінології та споріднених технологій.

Створення Словника обумовлене насамперед нагальною потребою вчених, фахівців та студентів-зварників в оволодінні сучасною українською науковою термінологією, в її уніфікації з офіційною міжнародною (іноземною) терміно­логією, а також її упорядкуванні та стандартизації. Потреба в такому слов­нику зумовлена швидким розвитком зварювальної науки і техніки, поповнен­ням її термінологічної системи новими лексичними одиницями, що позначають нові явища та здобутки науковців.

Словник орієнтований на нормативну термінологію. Це забезпечується, по-перше, введенням до російського реєстру і використання в українському пере-кладі термінів, зафіксованих не лише сучасними енциклопедичними та ґалузеви-ми словниками, а й широковживаних у сучасній науково-технічній, навчальній та інформаційно-реферативній літературі; по-друге, використанням багатомовних (12-мовних) збірників термінів зі зварювання та споріднених процесів, що вида-ються Міжнародним інститутом зварювання, чинних Державних стандартів Укра-їни на терміни та визначення в ґалузі зварювання та споріднених процесів; по-третє, відсутністю серед російських терміно­логічних лексем та їх українських відповідників вузько-спеціальних та застарілих термінів.

Словник російською та українською мовами підготовлений і видається за сприяння проекту «Обмін технологічною інформацією в Україні для підтрим­ки економічних перетворень» Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй.

У роботі над Словником брали участь провідні фахівці ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України, зварювальних кафедр НТУУ—«КПІ» та інших вузів України.

Словник складається з двох частин: Російсько-українського та Українсько-російського словника зварювальної термінології. Кожна з них містить реєстр ро-сійських (українських), а також іншомовних термінів та їх переклад відповідно українською та російською мовами.

Реєстрові слова та українські (російські) відповідники до них подані в Слов-нику в їхній вихідній формі: іменники в називному відмінку однини (образец зра-зок, пятно пляма, дріт проволока), прикметники й дієприк­метники — в назив-ному відмінку однини чоловічого роду (абсорбирующий абсорбувальний, свар-ной зварений, дробоструминний дробеструйный, заварений заваренными), дієслова в інфінітиві (приваривать, приварить приварювати, приварити; кри-сталізувати кристаллизировать) за винятком незначної кількості субстантиво-ваних прикметників та дієприкметників, які подаються у формі називного від-мінка однини жіночого або середнього роду (горючее сущ., техн. пальне).

У називному відмінку множини наведено іменники, які в однині не вжи­ваються (вальцы мн., техн. вальці).

Реєстрові слова розміщені в алфавітному порядку. Кожна стаття в слов­нику містить, як правило, одне реєстрове слово, але дієслова недоконаного і докона-ного виду, які не різняться префіксами, об’єднані в одній словниковій статті і подані парами: припаивать, припаять припаювати, припаяти.

На першому місці за традицією ставиться дієслово недоконаного виду.

З метою економії місця зворотне дієслово подається в одній статті з

незворотним, якщо ці дієслова не утворюють окремих гнізд:

адсорбировать несов. и сов., техн., физ. адсорбувати; -ться

адсорбироваться.

Після реєстрового слова та його перекладу наводяться і перекладаються

українською (російською) мовами найпоширеніші терміни і словосполучення,

одним з компонентів яких є реєстрове слово. Реєстрові лексеми подаються в

термінологічних словосполученнях за першою літерою:

давление...; д. дуги тиск дуги.

Терміни-словосполучення наводяться і перекладаються при граматично організуючому слові. У ролі такого найчастіше виступає іменник у називному від-мінку однини (іноді — множини), рідше — дієслово в інфінітиві:

конструкция... к. каркасная...; к. крупногабаритная...

Терміни-словосполучення подаються в словникових статтях за алфавітом першого, у разі потреби — другого, третього і т. ін. компонента, відділяю­чись одне від одного крапкою з комою.

Оскільки в словнику крім зварювальних термінів подані терміни спорідне­них ґалузей, у ньому використовуються ґалузеві, граматичні та семантичні ре­марки, граматичні ремарки ставляться відразу після реєстрового слова, вони вико-ристовуються при потребі вказати належність реєстрового слова до тієї чи іншої граматичної категорії, його число, незмінність тощо:

реле нескл. реле.

Після граматичних ремарок ставляться ґалузеві ремарки, які вказують сферу вживання реєстрового слова в тій чи іншій ґалузі:

Семантичні ремарки у формі коротких пояснень використовуються у разі крайньої потреби уточнення або розмежування значень реєстрового слова. Вони подаються в круглих дужках після можливих граматичних та ґалузевих ремарок:

сварочный 1. (служащий для сварки) зварювальний;

2. (полученньш при сваркє) зварний, зварений.

Якщо є два або кілька українських (російських) відповідників, вони пода-ються від нормативного, еквівалентного за значенням і найбільш уживано­го в мові до менш уживаного.

У перекладній частині словника при українських відповідниках до реєстрових слів вказуються такі додаткові форми:

1. Закінчення родового відмінка однини іменників, субстантивованих

прикметників та дієприкметників чоловічого роду:

зазор проміжок, -жку, зазор, -ру

2. Закінчення родового відмінка однини іменників жіночого роду на -ість

загазованность загазованість, -ності

Усі слова і компоненти словосполучень російської та української мов у

словнику наголошені.

Дата добавления: 2017-01-14