Загальне обстеження забудови

По ОП.08 Основы бухгалтерского учета

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА

Специальность 38.02.01 Экономика и бухгалтерский учет (по отраслям)

Обучающегося (ейся) заочной формы

обучения специальности 38.02.01

Экономика и бухгалтерский учет (по отраслям)

группы 1311-32 ЗБУ

Иванова Ивана

Ивановича

Проверила: Соловьева И.В.

Оценка: ________________

(________________)

Псков, 2016

Вопросы для подготовки к дифференцированному зачету по дисциплине Основы бухгалтерского учета

1. Понятие о хозяйственном учете. Виды хозяйственного учета. Измерители, применяемые в учете.

1. Требования, предъявляемые к бухгалтерскому учету.

2. Сущность, цели и содержание бухгалтерского учета. Пользователи бухгалтерской информации в рыночной экономике.

3. Функции и задачи бухгалтерского учета.

4. Законодательное и нормативное регулирование бухгалтерского учета.

5. Основополагающие принципы бухгалтерского учета

6. Объекты бухгалтерского наблюдения, основные понятия: активы, обязательства, капитал, доходы, расходы, финансовые результаты.

7. Классификация хозяйственных средств по составу.

8. Классификация хозяйственных средств по источникам образования.

10. Балансовое обобщение. Бухгалтерский баланс, его содержание и структура.

11. Изменения в балансе под влиянием хозяйственных операций их характеристика..

12. Бухгалтерские счета, их назначение и структура.

13. Счета активные, пассивные и активно-пассивные.

14. Двойная запись операций на счетах.

15. Понятие и характеристика счетов синтетического и аналитического учета, их назначение и взаимосвязь.

16. Оборотные ведомости по счетам синтетического и аналитического учета.

17. План счетов бухгалтерского учета.

18. Классификация счетов бухгалтерского учета по назначению.

19. Классификация счетов бухгалтерского учета по экономическому содержанию.

20. Модели текущего учета основных хозяйственных процессов: учет процесса снабжения.

21. Модели текущего учета основных хозяйственных процессов: учет процесса производства.

22. Модели текущего учета основных хозяйственных процессов: учет процесса реализации.

23. Первичное наблюдение, Документация. Классификация документов.

24. Документооборот и его правила.

25. Стоимостное измерение. Виды оценок.

26. Инвентаризация, ее сущность, значение и виды.

27. Понятие учетных регистров. Классификация учетных регистров.

28. Правила ведения учетных регистров. Способы исправления ошибок в учетных регистрах.

29. Основы бухгалтерской отчетности, ее сущность и значение

30. Состав и требования предъявляемы к бухгалтерской отчетности. Виды бухгалтерской отчетности

У житлово-комунальному господарстві обстеженням називають інженерні вишукування в міській забудові. Розрізняють два види таких вишукувань: загальне і детальне.

Метою загального обстеження є одержання інформації про історико-архітектурну цінність забудови, планування і благоустрій території, містобудівних, технічних і інших властивостях будинків. Усі ці дані необхідні для розробки стратегії відновлення і оновлення будинків, але насамперед - благоустрою і реконструкції території.

Від повноти інформації залежить ступінь обґрунтованості рішень. Недостатність чи неточність вихідних даних може привести до непоправних втрат у міському середовищі, тому обстеження проводять з особливою старанністю. Для цього розроблена програма, що відображує ідею комплексного підходу до реконструкції.

Комплексність виражається двома факторами:

1. По-перше, розгляд території забудови як частини міської структури;

2. По-друге, вивчення сукупності інформації, що характеризує окремі будинки як елемент цієї забудови.

Загальне обстеження містить у собі такі етапи роботи:

1. Відбір архівних матеріалів по забудові;

2. Проведення натурних вишукувань;

3. Камеральну обробку.

Відправними документами є:

1. Ситуаційний план існуючої забудови;

2. Технічні паспорти будинків з інвентаризаційними поверховими планами;

3. Історичні документи про еволюцію планування території і будинків.

Технічні паспорти відображують стан будинків і всі зміни, що відбулися в них. За діючими правилами експлуатації на базі оглядів технічного стану будинку в ці паспорти вносять зміни.

Вихідні документи загального обстеження містять у собі розрахунково-пояснювальну записку — збірник інформації й обґрунтованих висновків, необхідних для прийняття містобудівельних та реконструктивних рішень і складання бізнес-планів.

1.1.1. Збір вихідної інформації про житлову забудову при загальному обстеженні.

( етап 1 - відбір архівних матеріалів по забудові, етап 2 - проведення натурних вишукувань ).

1.Історико-архітектурна цінність забудови

Історико-архітектурну цінністьзабудови досліджують на двох рівнях:

1. Вивчають планувальну структуру території. 2. Обстежують будинки-пам'ятники.

Обстеження починають з аналізу архівних документів установ міського керування, історичних і крайових музеїв. Саме тут концентруються зведення, що стосуються забудови території, зберігаються і плани міста, складені в різні епохи.

1. Еволюцію планувальної структури території вивчають, аналізуючи зазначені документи. Як правило, залучають фахівців з інспекцій державного контролю, охорони і використання пам'ятників історії і культури. Використовують дослідження, проведені цими інспекціями.

Аналіз еволюції планування сполучають з дослідженням історико-архітектурної цінності окремих будинків. Архівні дані зіставляють з уточненим ситуаційним планом.

У результаті аналізу складають історико-архітектурну довідку, де приводять відомості про якість просторової структури території і її частин, наявності пам'ятників архітектури і місцях втрачених історичних будинків.

2. Історико-архітектурна оцінка будинків вимагає особливої глибини досліджень, оскільки необхідно дбайливе відношення до кожної будівлі. Можлива реставрація і навіть реконструкція, але що щадить, з максимальним збереженням стародавніх елементів і створенням умов огляду з найбільш виграшних крапок.

При обстеженні вивчають первісне оточення пам'ятника і подальший розвиток забудови. Установлюють, як можна забезпечити його огляд. Вводять обмеження на розташування і висоту будинків нового будівництва.

У будинках, підданих кількаразової реконструкції, намагаються відновити первісний вигляд, визначити, наскільки він змінений, які елементи втрачені чи з'явилися пізніше. Цю інформацію записують у таблицю.

На основі одержаних даних забудову ранжують на чотири види:

1) пам'ятники федерального, територіального і місцевого значення, охоронювані державою;

2) будинки історичної чи архітектурної цінності, запропоновані до охорони;

3) будівлі, що представляють інтерес як етнографічні зразки старої забудови;

4) елементи містобудівного середовища, фасади яких додають кварталу індивідуальність.

Далі ранжують частини будинків. (Відзначають, чи збереглася об'ємна композиція, чи представляє фасад художню цінність, чи не втрачені елементи первісної архітектури чи коштовні декоративні і композиційні деталі.)

Потім досліджують інтер'єри. (Установлюють наявність коштовної ліпної обробки сходин і квартир, стан розписів і інших декоративних деталей, виявляють присутність в інтер'єрах декоративних огороджень і поруччя, дверей і інших столярних виробів, ручок і іншої фурнітури.)

Одночасно відокремлюють рядову забудову і малоцінні будинки. Їхня кардинальна реконструкція і навіть знос не суперечать цілісності сприйняття ансамблю вулиць і площ.

Поверхові плани різних років порівнюють з інвентарними, що зберігаються в БТІ. Визначають, наскільки збереглося первісне планування. Така перевірка допомагає одержати не тільки дані про перепланування, але і спрощує діагностику конструкцій, тому що розширює знання про внесені в них змінах.

Результати обстеження відображають подвійно:

1. Представляють графічно у вигляді картограми історико-архітектурної цінності забудови (прикад рис 1.1)

2. Складають історичну довідку, у якій дають рекомендації з використанню забудови і формулюють умови реконструкції.

2.Інформація про ситуацію на місцевості

Інформацію про ситуацію на місцевості одержують на основі польових обстежень. Під час обходів:

1. Ретельно перевіряють наявність і функцію будинків, оскільки можливі розбіжності фактичних і архівних даних.

2. Ці дані зіставляють із планами, що зберігаються в Бюро технічної інвентаризації (БТІ) і даними Дирекції єдиного замовника (ДЕЗ).

3. Уточнюють границі домоволодінь і територій, підвідомчих експлуатаційним організаціям.

Обстеження ситуації сполучають з одержанням інформації про будинки.

У результаті на ситуаційному плані (приклад рис.1.2.а) графічно представляють:

1. Умовними позначками відокремлюють житлову забудову від нежилої.

2. Наносять нумерацію будинків і інших будівель.

3. Вказують поверховість і матеріал стін.

На додаток до цього плану часто будують картограму поверховості, приклад якої показаний на рис.2б

Рис. 1.1. Картограма історико-архітектурної цінності забудови:

1 -пам'ятники архітектури, які охороняються державою; 2 -будинки, запропоновані на охорону; 3 -те ж, історико-етнографічної цінності; 4 -те ж, архітектурно-художньої цінності; 5 - рядова забудова; 6 -будинки, що представляють інтерес як елемент міського середовища; 7 -культові спорудження;
8 -фасади будинків, що мають містобудівну цінність; 9 -границі охоронних зон; 10-границя територіальних житлово-експлуатаційних організацій.

Рис. 1.2. Вихідні дані для обстеження схеми забудови:

а-ситуаційний план (1 -поверховість, матеріал стін і функція будинку: камінь (К), дерево (Д), камінь та дерево (СМ); 2 - відомчий фонд; 3 - гуртожитки; 4 - орендований будинок; 5 - орендар у частині будинку; 6 - адреса будинку - номер і будівля; 7 - будинки, що знаходяться на ремонті; 8,9 - номер ГРЕП; 10 - границя домоволодіння; 11 -те ж, ГРЕП; 12 - графічне позначення житлового будинку; 13 - те ж, нежилого; 14 - місце знесеного цінного будинку).

б - картограма поверховості забудови (цифрами 1-8 показана кількість поверхів)

3.Інформація про транспортні і пішохідні потоки.

Про транспортні і пішохідні потокиінформацію черпають у відділі головного архітектора міста. У випадку їхньої відсутності відомості про інтенсивність руху транспорту і складу потоків екіпажів одержують у результаті натурних обстежень.

Етапи одержання інформації:

1. Спочатку вивчають особливості обслуговування території суспільним транспортом:

А) установлюють місце розташування зупинок автобусів, тролейбусів і трамваїв.

Б) визначають реальні шляхи переміщення по території людей, у тому числі шляхи руху населення до зупинок, до підприємств торгівлі й обслуговування, до шкіл і дитячих установ.

2. Отримані дані про реальні відстані пішохідних маршрутів перевіряють на відповідність діючим нормативним обмеженням.

3. Аналізують оптимальність місць зупинок з погляду їхньої доступності для жителів.

4. Вивчають структуру транспортно-пішохідної системи в межах обстежуваної території.

5. Установлюють, чи немає кільцевих і наскрізних проїздів, конфліктних крапок перетинання транспортних і пішохідних потоків.

6. Результати обстеження зводять у довідку, у якій:

А) ранжують обстеження зводять у довідку, у якій.

Б) відзначають позитивні і негативні сторони сформованої транспортно-пішохідної системи.

В) виявляють необхідність і можливість зміни сформованої транспортно-пішохідної системи.

Г) складають схему типу показаної на рис. 3а .

Рис. 1.3. Схеми сформованої планувальної організації території:

а — схема пішохідного руху до магазинів, до дитячих установ і зупинок суспільного транспорту (1 — дитячі дошкільні і шкільні установи; 2 — підприємства торгівлі і суспільного харчування; 3— пішохідні шляхи; 4— зупинки наземного суспільного транспорту; 5— те ж, вневуличного; 6 — радіуси доступності; 7— основні конфліктні крапки);

б — картограма функціонального зонування території (1 — ділянки шкільних установ; 2 — те ж, дитячих; 3— те ж, організації; 4 — те ж, торгівлі, суспільного харчування і побутового обслуговування; 5 — ділянки промисловості, комунального господарства й інших організацій; 6—те ж, зелених насаджень; 7—номера ГРЕП і ДЕЗ; 8 — границі ГРЕП і ДЕЗ)

4.Інформація про функціональне зонування території.

Функціональне зонування території просліджують, встановлюючи в натурі границі ділянок різного призначення.

Поряд із зонуванням виявляють ділянки, вільні від забудови чи зайняті малоцінну, підлягаючу зносу, будівлями, де згодом можна розмістити нові будинки.

У результаті обстеження складають картограму функціонального зонування території (приклад рис. 3б ) і довідку.

У довідці існуючий баланс території порівнюють з нормативними вимогами. При цьому в житлову територію не включають ділянки, зайняті установами, не властивими житловій забудові. У сумарну площу зелених насаджень включають всі озеленені землі, крім ділянок шкіл і дитячих установ.

5.Інформація про систему соціально-побутового обслуговування населення

При обстеженні системи соціально-побутового обслуговування:

1. Уточнюють відповідність складу і параметрів установ діючим нормативним вимогам.

2. Обстеження системи соціально-побутового обслуговування коректують з генеральними планами розвитку міста.

3. Отриману інформацію сполучають з обстеженням орендарів і власників нерухомості.

4. Виявляють не тільки місце розташування, місткість і технічний стан об'єктів, але ступінь впливу на оточення шуму і забруднення, викликаних, наприклад, розвантаженням чи складуванням товарів, внутріквартальним рухом транспорту і пішоходів.

Список установ і підприємств соціально-побутового обслуговування складають за формою таблиці. При цьому них розділяють по приналежності (державні, акціонерні і частки) і значенню (загальміські, територіальні і місцеві). Вихідними для цього є відомості, одержані в територіальних комітетах майна, житлових інспекціях, торгівлі і суспільного харчування. Ці відомості коректують за результатами натурних обстеженнь.

На території центра міст у традиційно сформованій системі більшість установ і підприємств мають достатню місткість і потужність. Однак мережа дитячих установ і шкіл, служб житлово-комунального господарства, а іноді і магазинів не відповідає нормам. Тому при загальному обстеженні виникає необхідність в аналізі.

Етапи аналізу системи соціально-побутового обслуговування

Дата добавления: 2017-01-14