Інструменти лінолеумних робіт

При виконанні лінолеумних робіт застосовують набір спеціальних інструментів, а також пристрої, що полегшують працю робітників і сприяють підвищенню її продуктивності.

Весь застосовуваний інструмент за призначенням можна поділити на такі групи: різальні інструменти, інструменти для нанесення на поверхні мастик, прикатування лінолеуму, зварювання стиків і виконання допоміжних робіт.

До різальних інструментів відносяться ножі, спеціальні ру­банки, різаки тощо.

Ніж застосовують для розкроювання і обрізування кромок лінолеуму. Він складається з де­рев'яної ручки і леза, виготовленого з інструментальної сталі.

Ніж завжди повинен бути гострим, тому до початку і під час роботи його періодично загострюють на дрібнозернистому абразивному камені. Щоб не витрачати багато часу на загострення ножа, застосовують ніж із змінними лезами. Він складається з де­рев'яної ручки і держака з опорою, до якого за допомогою гвин­та приєднують лезо. У комплект ножа входять 10 лез.

Дерев' яний рубанок застосовують для відрізування кромок двох суміжних полотнищ лінолеуму. Він складається з ножа і двох дерев'яних колодок, з'єднаних між собою за допомогою двох гвинтів з барашковими гайками. Лезо виготовляють з інструментальної сталі. Ніж затискують між ко­лодками так, щоб він виступав над рівнем нижньої площини рубанка на подвійну товщину лінолеуму.

Металевий рубанок застосовують для вибиран­ня паза на стиках між полотнищами лінолеуму, що підлягають зварюванню. Він скла­дається з колодки, виготовленої з кутикової сталі, двох ножів, напрямної і дерев'яної рукоятки. Ножі розміщені під кутом 90° один до одного. їх притискують до колодки за допомогою спеціальних гвинтів так, щоб під час роботи леза вибирали три­кутний паз не більше 2/3 товщини лінолеуму.

Для нанесення мастик на підготовлену до облицювання по­верхню і розрівнювання їх застосовують спеціальні шпателі або гладилки із зубчастими кромками.

Зубчастий шпатель застосовують для нанесен­ня і розрівнювання мастики на невеликі ділянки поверхні, а та­кож накладання її під краї лінолеуму після обрізування кромок. Він складається з дерев'яної ручки і полотна, виготовленого з інструментальної сталі завтовшки 0,8—1 мм. Робоча кромка по­лотна зубчаста, що дає змогу наносити мастику тонким шаром однакової товщини.

Великий зубчастий шпатель, ширина полотна якого 200—250 мм, застосовується для розрівнювання і нане­сення мастики на великі ділянки поверхні під лінолеумні покриття. Застосування такого шпателя значно підвищує продуктивність праці.

Гладилку із зубчастими кромками застосовують для розрівнювання мастики, нанесеної на поверхню під лінолеумні покриття. Полотно гладилки виготовля­ють з інструментальної сталі завтовшки 0,8—1 мм. На двох кромках полотна зроблені зубці трапецієвидної форми, що дає змогу розрівнювати мастику тонким рівним шаром, пе­реміщуючи гладилку у різних напрямках. Якщо мастика густа, то її можна наносити і розрівнювати цією ж гладилкою. З цією ж метою застосовують гладилку із змінними зубчастими по­лотнами. Вона складається з полотна, ручки і при­тискної планки. Робоче зубчасте полотно затискують між при­тискною планкою і полотном гладилки за допомогою закле­пок. Зубчасте полотно у вигляді пластинки виробляють з інструментальної сталі. На поздовжніх кромках змінного полот­на роблять з одного боку трикутні зубці, а з другого — тра­пецієвидної форми. До комплекту гладилки входить 10 зубча­стих полотен.

Шпатель із змінними полотнами призначений для нанесення на поверхню і розрівнювання мастик. Він скла­дається з дюралюмінієвого корпуса розміром 250*155 мм і руч­ки. До комплекту входять 5 полотен, які мають різне призна­чення. Два плоскі сталеві полотна застосовують для чищення основи з деревоволокнистих плит і цементних стяжок. За допомогою заокругленого сталевого полотна на основи наносять га­рячі бітумні мастики. Комбіноване текстоліто-гумове полотно розміром 250*50 мм завтовшки 5 мм застосовують для нанесен­ня і розрівнювання на основах шпаклювальних сумішей (якщо це потрібно). Для нанесення і розрівнювання мастик під лінолеум застосовують гумове зубчасте по­лотно.

Для розгладжування полотнищ і кромок лінолеуму застосо­вують спеціальний інструмент і пристрої: котки, валики, молотки-гладилки тощо

Ручний коток складається з рами з ручкою і трьох металевих робочих валиків, насаджених на одну вісь. Ва­лики насаджені на шарикопідшипники. Коток застосовується для прикатування приклеєного лінолеуму.

Для прикатування лінолеуму у місцях стиків під час вико­нання невеликих обсягів робіт застосовують ножний коток або гумовий валик.

Кромки різних видів лінолеуму розгладжують за допомогою сталевого молотка-гладилки. Щоб лінолеум під час розгладжування кромок не пошкоджувався, робоча частина молотка повинна бути добре відшліфованою.

Притискний валик складається з дерев'яної ручки, порожнистого стержня, вилки і ролика. Його застосову­ють для притискання полівінілхлоридного джгута до паза у сти­ках між полотнищами лінолеуму, що зварюється. Під час руху валик протягує пруток і притискає його до паза.

Синтетичні пластикатні плитки, укладені на мастику, осад­жують і розгладжують за допомогою гумового молотка.

При значних обсягах робіт для прикатування лінолеуму за­стосовують віброкотки.

Віброкоток складається з металевої рами, валка, вібратора і важеля з рукояткою. Під час роботи лінолеум при-катується за рахунок пересування і вібрації валка віброкотка. Ширина смуги прикатування 60 см. Маса котка 50—70 кг, про­дуктивність 150—170 м²/год.

Для зварювання лінолеуму застосовують спеціальні нагрівальні інструменти.

Інструмент СО-56 застосовують для зварю­вання лінолеуму за допомогою гарячого повітря. Він скла­дається з наконечника, корпуса і рукоятки. Всередині корпуса знаходиться нагрівальний пристрій (спіраль), за допомогою якого нагрівається повітря, що проходить в середину приладу через штуцер. Повітря подають по шлангу від компресора не­великої продуктивності.

Електрозварювальний клин застосовують для зварювання кромок лінолеума, полівінілхлоридних плінтусів, поруччя й інших пластмасових погонажних виробів. Він скла­дається з мідного клина, нагрівального пристрою, підставки і електрошнура з вилкою.

Крім описаних вище інструментів, у лінолеумних роботах застосовують допоміжний інструмент і пристрої: металеві і де­рев'яні лінійки, кутники, сталеві стрічки, шнур тощо.

Підготовка поверхонь

Основа під опорядження синтетичними плитками і наклею­вання лінолеуму повинна бути рівною, без напливів розчину, раковин, подряпин, слідів від затирання та інших зовнішніх де­фектів. Рівність площини перевіряють двометровим контроль­ним правилом. Під час перевірки слідкують за тим, щоб проміжки між основою і правилом були не більше 2 мм. Відхилення основи від горизонталі або заданого ухилу допуска­ються не більше 0,2 % відповідного розміру підлоги.

Основи повинні бути сухими. Вологість кам'яних основ має бути не більше 8, а дерев'яних — не більше 12 %.

До початку роботи у приміщенні повинні бути закінчені всі спеціальні роботи (монтаж водопроводу, опалення, каналізації тощо), а також закладені всі отвори в перекриттях, винесені столики, рештки матеріалів, будівельне сміття. Приміщення має бути забезпечене освітленням, а у холодний період року — опалюватись або бути утепленим. Температура повітря в приміщенні не повинна бути нижче 10 °С.

Підготовка бетонних основ. При підготовці бетонної основи її очищають від бруду, напливів бетону, сміття. Для очищення застосовують скребачки, зубила, віники і щітки. Якщо поверх­ня основи пошкоджена, нерівна або значно відхиляється від го­ризонталі, її вирівнюють цементною стяжкою. Для стяжки за­стосовують цементний розчин складу 1:3 або 1:4, який накида ють на зволожену основу лопатами і розрівнюють правилом так, щоб шар був завтовшки не більше 50 мм. Верхню поверхню стяжки акуратно згладжують і затирають терками або гладил-ками. Чим рівнішою буде стяжка, тим менше дефектів буде ма­ти підлога, опоряджена плиткою або лінолеумом. Слід пам'ята­ти, що пластикатні матеріали здатні відтворювати рельєф осно­ви, тому всі її дефекти буде видно і на підлозі.

Після висихання стяжки поверхню грунтують, а при потребі шпаклюють. Для грунтування застосовують ту саму мастику, на якій будуть приклеювати плитку або лінолеум. Мастика для грунтування основи повинна бути рідшою, тому її розводять розчинником, на якому її приготовлено.

Для грунтування стяжок можна також застосовувати 50%-ну полівінілацетатну дисперсію, яку перед початком роботи слід розвести водою у співвідношенні 1:6 (дисперсія: вода).

Після висихання ґрунтовки поверхню шпаклюють.

Для шпаклювання застосовують гіпсо-клейову мастику (див. § 63) або суміш з меленої крейди і мастики, на якій при­клеюватимуть опоряджувальні матеріали. Якщо поверхня за­ґрунтована полівінілацетатною ґрунтовкою, для шпаклювання використовують полімерцементну шпаклівку.

Полімерцементна шпаклівка

(масових частин)

Полівінілацетатна дисперсія 1

Портландцемент 2

Пісок сухий мелений 2

Вода............................................. 0.5

Спосіб приготування. Полівінілацетатну дисперсію змішують з водою і подають у розчинозмішувач. Потім під час перемішування до дисперсії поступово додають пісок і цемент. Суміш перемішують протягом 5 хв. Приготовлена шпаклівка придатна до роботи протягом 3—4 год.

Шпаклівку наносять шпателем з гумовим або текстолітовим полотном. Після висихання поверхню шліфують за допомогою абразивних каменів або шліфувальною шкуркою. При великих обсягах робіт застосовують шліфувальні машини.

Щоб зменшити звукопроникність перекриття і зробити підлогу «теплою» при облицюванні її безосновним лінолеумом або синтетичними плитками стяжки виконують з легких бе­тонів, виготовлених на керамзиті, керамзитовому або шлаково­му піску. З цією ж метою замість стяжки основу можна вкрити деревноволокнистими або деревностружковими плитами. У цьо­му випадку бетонну основу очищають від сміття і бруду, пошкоджені місця вирівнюють цементним розчином, а виступи прубують. Підготовлену поверхню основи грунтують. Для грун­тування застосовують бітум марки БН-70/30, який розводять бензином або уайт-спіритом у відношенні 1:2—3 (1 частина бітуму і 2—3 частини розчинника). Ґрунтовку наносять жорст­кими щітками, краще капроновими.

Коли основа висохне, приступають до укладення теп­лоізоляційних плит. Для приклеювання плит застосовують гаря­чу бітумну мастику, яка являє собою розплавлений бітум. Мас­тику подають на робочі місця у спеціальних бачках з кришками. Цю роботу виконують два робітники. Один з них розливає з бач­ка гарячу мастику, а другий розрівнює її зубчастим шпателем. Після цього вони беруть деревоволокнисту плиту і акуратно ук­ладають її на підготовлене місце. Після укладання другої плити зразу ж видаляють рештки мастики, що виступила із місця стику між ними. Так обклеюють все приміщення. Товщина швів між плитами або листами повинна бути не більше 5 мм.

Після висихання обклеєної плитами основи поверхню очи­щають від сміття і рештків мастики, розчищають шви і шпак­люють їх і всю поверхню. Склад шпаклювальної суміші виби­рають залежно від виду лінолеуму або плиток і мастики, на якій їх будуть приклеювати. Після висихання шару шпаклівки по­верхню шліфують і грунтують. Ґрунтовку виготовляють з тієї ж мастики. Ґрунтувальну суміш наносять на поверхню за до­помогою поролонових валиків або щіток.

Дата добавления: 2015-07-13