Характер забруднення

Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), всі промислові об’єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні, целюлозно-паперові), екстенсивне, пере хімізоване с/г виробництво, військо-ва промисловість і військові об’єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібрацією, теплом.

Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є демографічний вибух, дуже швидке зростання (по експоненті) населення нашої планети, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів знищення природних ресурсів, нагромадження величезної кількості відходів виробництва й побуту, які людство поки що не в змозі переробити, знищити, чи захоронити, забрудненням довкілля, глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням. Наприклад, починаючи з 1900 р. до 1999 р. кількість населення зросла від 1,6 до 6 млрд. осіб, тобто за сторіччя збільшилася в 3,75 рази. Такими самими темпами зростали і потреби населення. Енергетичні потреби тільки США за останні сто років збільшилися у 70 разів. Кількість нафти споживаної Францією зросла з 5 млн. т у 1939 р. до 100 млн. т у 1970р. Світове виробництво рідких вуглеводнів у 1971 р. перевищило 2,5 млрд. т. Щоб уявити величезні розміри споживаної енергії сучасним суспільством наведемо такий приклад: загальна маса викопного палива, яка була спалена в 1959 р. еквівалентна 5% загальної кількості сонячної енергії, яку щороку поглинають всі первинні продуценти біосфери і перетворюють її на органічну речовину.

Майже до ХІІІ ст. людина не завдавала природі надто великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб натуральну сировину (деревину, льон, бавовну, шкіру, різні жири та природні барвники, глину, тощо). Відходи, що при цьому утворювалися, залучалися силами природи в кругообіг речовин, відбувалося їх природне самоочищення (окисні та відновні реакції, розклад речовин, активна діяльність мікроорганізмів, розчинення, розсіювання, засвоєння елементів рослинами). Але з розвитком хімії, металургії, енергетики й машинобудування, з появою сотень нових синтетичних та мінеральних речовин і величезним їх накопиченням стан справ докорінно змінився. Наприклад, відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладають-ся, а накопичуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах і підземних водах. Протягом 80 років з початку ХХ сторіччя з надр Землі було видобуто корисних копалин (мінеральної сировини) більше, ніж за всю історію людства, починаючи з палеоліту, причому значну частину сировини одержано за 25 останніх років.

Тепер лише в результаті спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 25 млрд. т СО₂ та понад 150 млн. т SO₂. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км³ шкідливих стоків, щорічно в ґрунти людством вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т пестицидів, більша частина яких осідає в ґрунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера,, моря та океани, в дуже значних кількостях накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри. За останніх 45 років використання мінеральних добрив зросло у 43 рази, а отрутохімікатів – у 10 разів. Хоча за рахунок цього вдалося тимчасово підвищити врожайність зернових та деяких інших культур вдвічі, картоплі і буряків на 10-15%, однак багаторазово зросло і забруднення ґрунтів, ґрунтових вод і вирощуваних продуктів. Тому в районах підвищеної хімізації с/г захворюваність дітей у 3,5 рази вища, ніж у районах з мінімальною хімізацією.

Тепер ми переконалися в справедливості застереження Ф.Енгельса: "не будемо, одначе, надто втішатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу, вона нам помститься, Кожна з таких перемог має, щоправда, в першу чергу ті наслідки, яких ми чекали, але в другу й третю – зовсім інші, непередбачувані наслідки, що дуже часто знищують значення перших".

І дійсно, весь світ нині страждає від перемог одержаних над природою: розвинені та високорозвинені країни — від пере забруднення середовища, виснаження природних ресурсів і деградації екосистем (через суперіндустрі –алізацію й надмірне споживання), а країни, що розвиваються, - від голоду, деградації ґрунтів і наступу пустель (через бідність, хижацьке знищення лісів, пере народжуваність населення, нерозумне природокористування.

Вважають, що за ступенем забруднення природного середовища нині перше місце посідають металургійна промисловість і автотранспорт, які загалом спричиняють до 70-85% всього обсягу забруднень (залежно від району та масштабів виробництва).

В Україні металургійна промисловість зумовлює близько третини забруднень атмосфери й природних вод. Тепер для всіх великих міст України характерне зростання частки забруднення довкілля за рахунок автотранспорту. Ця частка в середньому становить 55-75%,, а в окремих районах міст (найбільші автотраси та їх перехрестя, естакади) може підвищу-ватися до 80-82%. У місцях розташування металургійної промисловості вона є головним джерелом забруднення довкілля. Наприклад, промислове об’єднання "Запоріжсталь" щорічно викидає понад 150 тис. т шкідливих забруднень у атмосферу (понад 50% усіх викидів у місті). Тут крім шкідливих газів СО, SO₂, тощо, щорічно викидається в повітря декілька сот тонн такої канцерогенної речовини, як бензпірен, що в мільйон разів більш токсична за СО. Запоріжжя перетворилося на одне з найбрудніших міст України. "Запоріжсталь" спричинила велику кількість професійних захворювань, погіршення здоров’я населення, особливо дітей, підвищення смертності.

В США та інших країнах через велику небезпечність для здоров’я природоохоронні служби заборонили викидати бензпірен у середовище. Металургійні центри там намагаються будувати якомога далі від міст, повністю переводять автотранспорт на нові види пального, які не містять бензпірену. А в місті Новокузнецьку вміст бензпірену в повітрі перевищує ГДК у 600 разів.

У результаті спалювання великої кількості твердого палива (переважно вугілля) поблизу металургійних центрів нагромаджуються також такі шкід-ливі речовини, як вуглеводні,хлорвуглеводні, діоксин, що мають мутагенні та канцерогенні властивості і переносяться з димами на відстані десятки і сотні кілометрів (димова труба висотою 250 м розсіює шкідливі речовини в радіусі 70-80 км). Забруднення довкілля постійно підвищується через зростаючу токсичність промислових і побутових відходів.

Збитки від відходів – це не лише величезні площі землі, зайнятої звалищами, териконами, шлакосховищами, відвалами "пустої" породи біля кар’єрів (наприклад на площі, де розташовані звалища навколо Києва, можна було б побудувати місто з населенням 300 тис. чоловік), а й смертельні дози різних токсикантів, що роками розносяться дощовими водами, та дими й пилюка від них.

За кількістю промислового бруду на душу населення Україна посідає одне з перших місць у Європі. Через це тут нині найнижча тривалість життя–66 років, тоді як в Японії, Швейцарії, Ісландії та США—75 – 79 років. Зонами екологічного лиха є понад 15% території, крім того, близько 40% атомних електростанцій колишнього СРСР розміщені в Україні, причому майже 100% електроенергії Хмельницької й 90% Рівненської АЕС йде на експорт. В Україні функціонує 1700 шкідливих виробництв, 1000 з них, хімічних, становлять особливу екологічну небезпеку, а майже третина знаходиться в межах рекреаційних зон. За показником дитячої смертності Україна посідає перше місце в світі, як і за показником кількості онкологічних захворювань. З 1992 р. смертність в Україні перевищує народжуваність.

Нині в Україні виявлено багато сотень районів, ділянок і об’єктів, де у воді, повітрі й ґрунтах, внаслідок аварій, випробувань, витікання, значно перевищені ГДК різних нафтопродуктів. Це райони аеродромів і їх нафтобаз (цивільних і військових), території всіх інших нафтобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, нафтових свердловин, автостоянок, автозаправок, окремі ділянки нафтопроводів. Деякі райони, де екологічна ситуація через забруднення нафтопродуктами стала критичною, вже відомі всій Україні та за її межами (Лисичанський, Херсонський та інші нафтопереробні комбінати, території військових аеродромів поблизу Білої Церкви та Узина, регіони Борислава, Долини в Прикарпатті та Шебелинки на Полтавщині). В цих місцях нафтою пропахло не лише повітря, вона накопичується в криницях, рівчаках, ярах, підземних водах, льохах, вона не тільки отруює, а вже стала вибухонебезпечною.

Як відомо, у разі надходження у водойми нафтопродукти утворюють на поверхні дуже тонку стійку плівку (тобто розпливається на великих площах), що утруднює процеси обміну, кругообміну речовин у екосистемах. Частково нафтопродукти розчиняються (дуже мало), а частково у вигляді в’язких емульсій осідають на дно, також його забруднюючи. Якщо концентрація нафтопродуктів у водоймі становить 0,05-0,1 мг/л, уся молодь і ікра риб гинуть, а якщо 0,1-1,0 мг/л – гине й стійкіший планктон — найпростіші організми (їжа риб). Загибель планктону є однією з причин катастрофічного зменшення кількості риби в Світовому океані, де за останні десятиріччя зросло забруднення нафтопродуктами через численні аварії танкерів і супер-танкерів, аварії і розливи на нафтопромислах в Північному морі, Перській і Мексиканській затоках і багатьох інших районах шельфу де ведеться нафто-видобування. При концентрації 0,05-0,10 мг/л риба починає тхнути гасом, а 10 мг/л – гине.

Пари нафти та її продукти, концентрація яких становить 10 мг/м³ і більше викликають у людини захворювання органів дихання й центральної нервової системи, підвищену стомлюваність.

Під час згорання 1 кг етильованого бензину в атмосферу викидається близько 1 г свинцю (його ГДК у повітрі має не перевищувати 0,0007 мг/м³). Ця кількість може отруїти на рівні ГДК близько 1400 тис. м³ повітря. Кожен автомобіль за рік збіднює атмосферу на 3450 кг кисню і насичує її 3250 кг СО₂ (а всього нині в світі налічується понад 500 млн. автомобілів), 530 кг СО, 93 кг вуглеводнів, 27 кг оксидів нітрогену та близько 1 кг свинцю.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються в с/г, забруднень від всіх видів транспорту, належать також різні шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.

Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є SO₂ і SO₃, NO₂, бензпірен, NH₃, сполуки Cl₂, і F₂, вуглеводні, H₂S, СО і СО₂. Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші – частки вугілля, золи, сульфатів та сульфідів металів (Fe, Pb, Cu, Zn, тощо), кремнезему, хлоридів, сполук Са, Nа, Р.

Дата добавления: 2017-01-14