Види забруднювачів

Фахівці класифікують забруднення природного середовища на основі різних принципів, але загалом нині ці забруднення можна об’єднати в такі групи:

¾ механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження);

¾ матеріальні, енергетичні (теж за типом походження);

¾ стійкі, середньо тривалі й нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям);

¾ прямого та непрямого впливу на біоту (за способом впливу);

¾ навмисні, супутні, аварійно випадкові.

Механічні забруднення – це різні тверді частинки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку) на поверхні землі, в ґрунті, воді, повітрі, космосі – від диму та пилу до уламків машин у кар’єрах і частин космічних апаратів і супутників у стратосфері й іоносфері.

Хімічні забруднення – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовини і енергії.

Біологічні забруднення – різні організми, що з’явилися завдяки життє –діяльності людства – бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій, інших хвороб), а також катастрофічне розмно-ження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною навмисно чи випадково (наприклад колорадський жук).

Фізичні забруднення – це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.

За іншою класифікацією всі антропогенні забруднення поділяють на дві великі групи – матеріальні і енергетичні.

До першої належать:

а) атмосферні забруднення (газоподібні, пароподібні, тверді, туманоподібні й змішані);

б) стічні води (оборотні, умовно чисті і забруднені, зі значним перевищенням концентрації шкідливих речовин);

в) тверді відходи (токсичні і нетоксичні(.

До другої групи віднесені теплові викиди, шуми, вібрації, ультразвук і інфразвук, електромагнітні поля, світлове, лазерне, інфрачервоне, ультра-фіолетове випромінювання, іонізація, електромагнітне випромінювання.

Під стійкими антропогенними забруднювачами розуміють такі, що довго не зникають, не знищуються самостійно природою (різні пластмаси, поліетилен, деякі метали, радіоактивні речовини з тривалим періодом напів-розпаду, тощо). Нестійкі забруднювачі – ті, які негативно діють короткий час і розкладаються, розчиняються чи знищуються в екосистемах завдяки природним фізико-хімічним або біохімічним процесам.

Під навмисними забрудненнями розуміють цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель і пасовиськ під забудову, утворення внаслідок діяльності людини кар’єрів, неправильне використання поверхневих і підземних вод, мінеральних ресурсів, вилов риби та ін.

Супутні забруднення – це поступові зміни стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери окремих районів та планети в цілому від комплексного негативного впливу антропогенної діяльності (спустелювання, висихання боліт, озер, морів, поява кислотних дощів, потепління клімату через "парни-ковий" ефект, зменшення озонового шару).

Спеціалісти вважають, що близько 80-86% забруднювачів повітря сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15% - над містами, 1-2% - над сільською місцевістю, 0,1% - над центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 т пилу на кожний квадратний кілометр, то вже на віддалі 100 км від нього – приблизно в 100 разів менше.

Дата добавления: 2017-01-14