Сюда можно отнести разорванность( грамматическую). 2 страница

в) онейроїдний (сновидний) стан свідомості.

Характеризується дивовижною сумішшю відображення реального світу і фантастичних яскравих уявлень, які рясно виринають у свідомості. Хворі здійснюють міжпланетні подорожі, "виявляються серед жителів Марсу"; часто трапляється фантастика з характером величезності: хворі присутні "при загибелі міста", бачать, "як руйнуються будівлі", "провалюється метро", "розколюється земна куля, розпадається і носиться кусками в космічному просторі".

Іноді хворий може зупинити фантазування, але непомітно для нього у свідомості знову починають виникати такого роду фантазії, у яких спливає, по-новому формуючись, весь попередній досвід, усе, що він бачив, чув, читав.

Одночасно хворий може стверджувати, що він перебуває у психіатричній лікарні, що з ним розмовляє лікар. Виявляється співіснування реального і фантастичного.

Онейроїдна свідомість характеризується глибоким розладом самосвідомості. Хворі виявляються не лише дезорієнтованими, у них також відзначається фантастична інтерпретація оточуючого.

Якщо при делірії відбувається відтворення деяких елементів, окремих фрагментів реальних подій, то при онейроїді хворі нічого не пам'ятають з того, що відбулось у реальній ситуації, вони згадують іноді лише зміст своїх маячень.

Буває при інфекційних захворюваннях, травмах голови, напа-доподібній шизофренії.

г) сутінковий стан свідомості.

Суть проявляється в образному порівнянні із сутінками, коли коло об'єктів сприйняття обмежене, саме сприйняття нечітке, викривлене, уривчасте. Внаслідок цього виникає обмеженість та неповнота інформації, що надходить до мозку, зниження об'єму асоціацій, їх викривлення. Порушується властиве нормальному мисленню опосередковування ситуації, блокується співвідносність теперішнього з минулим досвідом: усе знайоме сприймається як уперше, побачене уявляється незнайомим. Поведінка втрачає цілеспрямованість.

Під час сутінкового стану свідомості хворі зберігають можливість виконання автоматичних звичних дій (наприклад, якщо в поле зору такого хворого потрапляє ніж, то хворий починає здійснювати звичну з ним дію - різати, незалежно від того, перед ним хліб, папір чи людська рука).

Часто сутінковий стан свідомості супроводжується галюцинаціями, ідеями маячення. Під впливом маячення і напруженого афекту хворі можуть здійснювати небезпечні вчинки.

Сутінковий стан свідомості, який протікає без маячення, галюцинацій, зміни емоцій, має назву "амбулаторного автоматизму" (мимовільне блукання). Хворі, які страждають цим розладом, вийшовши з дому з певною метою, можуть раптом незрозумілим для себе чином опинитися в іншому кінці міста. Під час цієї несвідомої мандрівки вони механічно переходять вулиці, їдуть у транспорті і створюють враження заглиблених у свої думки людей.

Характеризується раптовим настанням, нетривалістю і раптовим припиненням, внаслідок чого його називають транзиторним, тобто перехідним. Виникає при епілепсії, черепно-мозкових травмах, при судинних захворюваннях головного мозку. Триває від декількох хвилин до кількох днів.

Приступ сутінкового стану свідомості закінчується критично, нерідко з наступним глибоким сном. Характерна риса - наступна амнезія (спогади про період затьмарення повністю відсутні).

Розлади самосвідомості:

а) псевдодеменція.

Може виникнути за тяжких деструктивних змін у центральній нервовій системі і за реактивних станів, характеризується розладами судження, які гостро настають, а також інтелектуально-мнестичними розладами. Хворі забувають назви предметів, дезорієнтовані, важко сприймають зовнішні подразники. Утворення нових зв'язків утруднене, часом можна помітити ілюзорні обмани сприймання, нестійкі галюцинації з руховим неспокоєм.

Хворі апатичні, емоційні прояви бідні, недиференційовані. Поведінка нерідко нагадує навмисне дитячу. Так, грамотний хворий для того, щоб відповісти на запитання, скільки у нього пальців на ногах, знімає шкарпетки, щоб порахувати їх.

б) деперсоналізація.

Своєрідна форма порушення самопізнання. Характеризується відчуттям відчуження власних думок, афектів, дій, свого "Я", які сприймаються ніби зі сторони. Частим проявом деперсоналізації є порушення "схеми тіла" - порушення відображення в нашій свідомості основних якостей і способів функціонування власного тіла, його окремих частин і органів. Такі порушення можуть виникнути за різних захворювань - епілепсії, шизофренії, після черепно-мозкових травм.

30. Розлад особистості істероїдного типу

- Це розлад особистості, яке характеризується: а) самодраматизацією, театральністю, перебільшеним вираженням емоцій; б) навіюваністю, полегшеною прихильністю до впливів оточуючих або обставин; в) поверховістю і лабільністю емоційності; г) постійним прагненням до збудженості, визнанням з боку оточуючих і діяльністю, при якій пацієнт знаходиться в центрі уваги; д) неадекватною звабливістю в зовнішньому вигляді і поведінці; е) надмірної заклопотаністю фізичною привабливістю. Додатковими рисами можуть бути егоцентрічність, потурання по відношенню до себе, постійне бажання бути визнаним, підвищена уразливість і постійна маніпулятивна поведінка з метою задоволення своїх потреб.
Вважається, що в основі істеричної організації особистості лежить опора на захисні механізми «витіснення», «сексуалізації» і «регресії». Крім того, такі люди часто можуть вдаватися до контрфобічного «відіграшу» (тобто активному наближенню лякаючої події), що зазвичай пов'язано із занепокоєнням вигаданою владою і небезпекою, що виходять від протилежної статі. Інакше кажучи, істероїд має підвищену схильність витісняти зі свідомості (забувати) «неприйнятні» думки і бажання, причому «неприйнятними» їм вважаються, в першу чергу, сексуальні бажання.
Постійна «розсіяна» тривожність істеричних особистостей інтерпретуються як наслідок великої кількості пригнічуваних бажань, одночасно присутніх в несвідомому. Аналогічним чином інтерпретуються «істеричні конверсії» - як безпосереднє вираження несвідомих конфліктів.
Найбільш поширеною причиною формування істеричної особистості в психоаналізі вважається сім'я, в якій дитині так чи інакше передається послання, що люди різної статі володіють не однаковою цінністю і владою. Дитина засвоює як частину свого досвіду, що його стать є його недоліком, і навіть може бути небезпечною для людей протилежної статі, але, через цю небезпеку, дає йому певну владу. Основи істеричної особистості формуються в період статевого дозрівання, коли формується сексуальність дівчинки (або, рідше, хлопчика) відкидається: родич протилежної статі стає все більш відстороненим, а родич своєї статі - все більш конкуруючим.

31. Межові розлади особистості

Межовий розлад особистості – психічне захворювання, що характеризується нестабільністю настрою, міжособистісних стосунків і самоусвідомлення ще з молодих років.

Межовийособистісний розлад визначається за наявностіщонайменшеп'яти з нижченаведенихсимптомів:

1. Нестабільність і напруженість в міжособистіснихстосунках, щохарактеризуютьсяколиваннямиміжнадмірноюідеалізацією і розчаруванням

2. Імпульсивність принаймні в двох сферах, що є потенційнонебезпечними, наприклад, грошовівитрати, секс, крадіжки, нерозважливеповодження за кермом, ненажерливість, уживаннянаркотиків (сюди не входить суїцидальнаабосамоушкоджуючаповедінка, яка зазначена в п.5)

3. Афективнанестабільність, помітнізміни настрою від нормального до депресії, дратівливостічи страху, щозвичайнотриваєдекілька годин і лишезрідкадекількаднів

4. Неадекватний за інтенсивністюгнівабобезконтрольнагнівливість, наприкладчасті напади люті, постійназлостивість, повторюванібійки

5. Повторюванісуїцидальні погрози, жести, суїцидальнаабосамоушкоджувальнаповедінка

6. Виражені й стійкіпорушенняідентифікації, щовиявляютьсяневизначеністющонайменше в двох з наведенихдалі сфер: образ власного «Я», довготриваліцілі, вибіркар'єри, бажаний тип друзів, пріоритетнівартості

7. Хронічневідчуттяспустошеностіабонудьги

8. Несамовитізусилля, спрямовані на те, щобуникнути реального абоуявного стану «всіма кинутого» (сюди не включена суїцидальнаабосамоушкоджувальнаповедінка, яка зазначена в п.5)

Ця хвороба є загальнопоширеню і за деякимипідрахунками нею хворіютьмайже 10-14 % широкого загалу. Середжінокценедомаганнязустрічаєтьсявдвічі і навітьвтричічастіше, ніжсередчоловіків. Можливоцезумовленогенетичнимабогормональнимвпливом. Буловиявленопрямузалежністьзагостреньцьогорозладувідпередменструального синдромом. Більшакількістьмежовогорозладуособистостісереджіноктакожповязуєтьсяізчастішимивипадкамистатевогодомагання до них у дитинстві. Вважається, щотакетрапляєтьсясереджінок в десять разівчастіше, ніжсередчоловіків і з цимстикаласьмайшекожначетвертажінка. Такехронічне і періодичнедомагання, яке інколисупроводжувалось з брутальністю, могло з часом призвести до неврівноваженихстосунків з чоловіками та недовіри до них, як такожнадмірномузосередженні на сексуальності, безладнихстатевихзносин, загальмованості, глибокійдепресії та цілкомзруйнованійповазі до себе. Інколибуваютьвипадкивродженоїсхильностілюдини до цієїхвороби. Через цеможутьз'являтисявідповіднізриви у формуванністосунківміж мамою та немовлям особливо під час відлученнявід грудей та дитячоїфазиформуванняособистості.

32. Виды шизофрении:

1. биполярная шизофрения. Расстройство представляет собой навязчивое маниакально-депрессивное состояние, возникшее от сильного потрясения, глубокой неудовлетворенности или дефицита общения.

2. гебефреническая шизофрения является одной из достаточно редких форм заболевания. Клинически проявляется в основном в виде расстройств эмоционально-волевой сферы. Больной может осознавать необходимость какого-либо действия, но не в состоянии решиться выполнить задуманное.

3. неврозоподобная шизофрения проявляется навязчивыми состояниями, чувством острых потребностей в действии или предмете. Может развиться на фоне депрессии, эмоциональных потрясений. Больной может отличаться резкими переменами настроения.

4. подростковая шизофрения. Именно в юном возрасте можно распознать первые симптомы проявления болезни. Шизофрения у подростков может возникать в различных формах. В этом возрасте могут происходить подавление воли, расстройства психики, перепады настроения и влечений, необъяснимо приподнятое настроение, равно как и депрессивное состояние и даже полный ступор.

5. латентная шизофрения представляет собой «пограничную», неявную форму заболевания. Когда аномалии и странности в поведении и восприятии личности могут быть обусловлены именно шизофреническими механизмами, но явных подтверждений такого утверждения пока нет.

6. По характеру наследования заболевания бывает врожденная шизофрения и приобретенная шизофрения. Напомним, что около 33% (то есть треть!) всех заболеваний и особенностей обуславливают именно гены.

7. скрытая шизофрения. В отличие от явной формы, особенно на начальных стадиях проявления болезни, симптомы могут быть невыразительными или вовсе отсутствовать. В таком состоянии патология может развиваться достаточно долго, пока не возникнет провоцирующий фактор.

8. злокачественная шизофрения может развиться в детском и раннем юношеском возрасте. Причем, в основном у юношей. Форма шизофрении отличается стремительным развитием, проявлением слабоумия и крайне тяжелыми конечными результатами развития.

9. кататоническая форма шизофрении имеет место быть при нарушениях в моторике разума: проявлением ступора, заторможенности, чрезмерного возбуждения. Сопровождается молчанием, резкими поступками, перепадами эмоционального состояния и даже проявлением агрессии.

10. алкогольная шизофрения может развиться в результате затяжного алкоголизма.

33. Формы шизофрении:

Параноидная форма шизофрении

Самая распространенная форма, она диагностируется где-то у 70 % всех больных шизофренией. Слово «параноя» можно перевести с греческого как «вопреки смыслу». Это и понятно, потому что центральным симптомом в данном случае выступает бред – безосновательное суждение, не подлежащее коррекции. Чаще всего встречается бред преследования, намного реже – ревности, величия, влюбленности и т. д. По сравнению с другими формами шизофрении, параноидная представляет наибольшую опасность для общества. Больной может начать активно обороняться от кажущихся опасностей и нанести вред окружающим. В принципе, попытка реализации любых бредовых идей может быть опасна. Однако статистика показывает, что число преступлений, совершенных душевнобольными, не больше этого показателя у здоровых. Вероятность излечения тем выше, чем в более позднем возрасте и более бурно произошло начало болезни.

Гебефреническая форма шизофрении

Эта форма проявляется в более раннем возрасте, чем параноидная, чаще в подростковом. Сначала поведение подростка воспринимается как обыкновенная шалость. Он подвижен, активен, постоянно вытворяет какие-нибудь смешные штуки, гримасничает и озорничает. Через насколько месяцев родители и школьные учителя начинают настораживаться. Поведение больного становится все более странным, речь – очень быстрой и непонятной. Шутки и ужимки начинают повторяться и постепенно теряют связь с реальностью, всецело подчиняясь каким-то внутренним ритмам больного. Они становятся уже не смешными, а жутковатыми, в поведении ясно начинает видеться тяжелое психическое расстройство. Именно на этой стадии происходит обращение к психиатру. Болезнь начинается бурно, протекает быстро, прогноз часто неблагоприятен.

Кататоническая форма шизофрении

Эта форма заболевания затрагивает главным образом двигательную сферу. Больной может надолго застывать в полной неподвижности даже в неудобной позе. В других случаях возможно крайнее двигательное возбуждение – буйство. Иногда возбуждение чередуется с оцепенением. Как возбуждение, так и торможение может быть не всеобщим, а затрагивать только определенные сегменты. Так, например, лицо больного может полностью застывать, а речь замедляться или полностью останавливаться. В случае аналогичного возбуждения может появиться богатая и быстро меняющаяся мимика, сопровождающая ускоренную и сбивчивую речь. В состоянии буйства больной страшен и очень силен, однако действия его бессмысленны, бессистемны, и не имеют умысла, в них доминирует стремление вырваться и убежать. Как в периоды оцепенения, так и в периоды возбуждения больные обычно не чувствуют голода и усталости и в случае отсутствия насильственного кормления могут дойти до крайнего истощения. Современные препараты способны существенно ослабить и сократить по времени приступы. Прогноз более благоприятен, чем при простой и гебефренической форме.

Простая форма шизофрении

На самом деле это совсем не простая форма. Ее специфика в том, что у нее нет драматических симптомов вроде галлюцинаций, бреда или нарушений моторики. Ей присуще постоянное нарастание основной шизофренической симптоматики в виде замкнутости, праздности, болезненной сосредоточенности на себе, эмоционального отупения и нарушений мышления. В связи с этим болезнь распознается довольно сложно, а некоторые исследователи относят ее вообще не к шизофрении, а к расстройствам личности.

34 Этиология шизофрении

Шизофрению относят к болезням наследственного предрасположения, реализации которого часто, но не всегда способствуют различные внешние вредности.
О значении наследственной отягощенности в развитии шизофрении прежде всего свидетельствуют многочисленные клинико‑генетические исследования. Такие исследования показали, что среди кровных родственников больных шизофренией доля лиц, также страдающих шизофренией или являющихся шизоидными психопатами, существенно выше, чем среди родственников здоровых людей. Вместе с тем до сих пор еще не определен тип наследования шизофрении, неизвестна ее молекулярно‑генетическая основа.
Определенное значение в развитии шизофрении придается преморбидным особенностям личности. Значительная часть больных шизофренией до начала заболевания обладают шизоидными свойствами разной степени выраженности.
Фактор пола существенного влияния на возникновение шизофрении не оказывает: распространенность шизофрении среди мужчин и женщин одинакова. В то же время у женщин течение болезни в целом более благоприятное, доля приступообразных форм шизофрении у них выше, тогда как у мужчин выше доля непрерывнотекущих форм.
Неблагоприятным внешним воздействиям ситуационного и биологического порядка отводится провоцирующая, «выявляющая» роль в развитии шизофрении. Среди таких провоцирующих факторов особенно актуальны острый эмоциональный стресс, острые соматические и инфекционные заболевания, черепно‑мозговые травмы, роды, в том числе физиологические.
Психологические и биологические вредности часто предшествуют манифестации шизофрении. Однако у значительной доли больных шизофрения возникает спонтанно (без предшествующих стрессовых воздействий).
Шизофрения нередко развивается на измененной биологической или социально‑психологической почве (церебрально‑органическая недостаточность, алкоголизм, наркомании, затяжные соматические заболевания, хронические психотравмирующие ситуации). В основном признается патопластическое влияние измененной биологической и социально‑психологической почвы, т. е. влияние на клиническое оформление шизофрении и в известной мере на ее динамику. Вместе с тем, нельзя исключить и определенного участия этих изменений в выявлении болезни.
Патогенез шизофрении фактически остается неясным, хотя проведены тысячи исследований этой проблемы.

35. Это психическое заболевание, которое протекает с быстро или медленно развивающимися изменениями личности особого типа (снижение энергетического потенциала, прогрессирующая интровертированность, эмоциональное оскудение, искажение психических процессов).

Часто прогрессирование болезни приводит к разрыву прежних социальных связей, снижению психической активности, значительной дезадаптации больных в обществе.

Современная систематика форм течения шизофрении:
• непрерывнотекущая шизофрения,
• приступообразно-прогредиентная (шубообразная);
• рекуррентная (периодическое течение - наиболее благоприятный вариант).

При шизофрении отмечаются различные по выраженности психических нарушений клинические симптомы (знаки) и синдромы (совокупность нескольких симптомов). Основными для диагностики являются негативные симптомы (минус-симптомы: нарушение мышления и эмоционально-волевой сферы). Позитивные симптомы (плюс-симптомы) при непрерывном течении шизофрении нарастают в определенной последовательности:

• неврозоподобные;
• аффективные;
• психопатоподобные;
• галлюцинаторные (ложное восприятие, возникающее без соответствующего внешнего раздражения);
• параноидный бред - бред преследования (психические расстройства, проявляющиеся в ложных суждениях, умозаключениях);
• онейроидные помрачения сознания (с яркими фантастическими образами, грезопо-добными переживаниями, якобы развивающимися фантастическими событиями, которые не находят отражения в поведении).
• парафренный бред - бред величия, отсутствие бредовой системы, разорванность мышления;
• гебефренные (дурашливое двигательное и речевое возбуждение, разорванность мышления, повышенное настроение);
• кататонические (психическое расстройство с преобладанием двигательных нарушений – ступор или кататоническое возбуждение);

При приступообразной шизофрении такая последовательность не соблюдается.

В зависимости от разных подходов психиатрических школ, в разных районах по эпидемиологическим исследованиям выявляется различное количество больных шизофренией. Оно колеблется от 2,5 до 10 человек на 1000 населения старше 15 лет. Болезнь может начаться в любом возрасте (чаще в 15-25 лет). Чем раньше проявляется заболевание, тем более неблагоприятен его прогноз.

Существует много форм шизофрении, например, шизофрения с навязчивостями, с астено-ипохондрическими проявлениями (психическая слабость с болезненной фиксацией на состоянии здоровья), паранойяльная шизофрения (стойкий систематизированный бред преследования, ревности, изобретательства и т.д.), галлюцинаторно-параноидная, простая, гебефреническая, кататоническая. При шизофрении выражено нарушение восприятия, мышления, эмоционально-волевой сферы.

У больных шизофренией отмечается снижение, притупление эмоциональности, состояние апатии (безразличие ко всем явлениям жизни). Больной становится безразличным к членам семьи, теряет интерес к окружающему, утрачивает дифференцированность эмоциональных реакций, у него появляется неадекватность в переживаниях. Имеет место нарушение волевых процессов: снижение волевого усилия от незначительного до резко выраженного, болезненного безволия (абулия). Нарастание способности к волевому усилию свидетельствует о реабилитации больного. Около 60% процентов больных нетрудоспособны.

36. В связи со своеобразием психических, и прежде всего когнитивных, нарушений при шизофрении и невозможностью оценить их по критериям слабоумия, исследователи обратили свое внимание на психологию таких больных. «Мышление, речь и восприятие больных отличаются необычностью и парадоксальностью, не имеющими аналогии среди других известных видов соответствующей психической патологии. Большинство авторов обращают внимание на особую диссоциацию, характеризующую не только познавательную, но и всю психическую деятельность и поведение больных. Так, больные шизофренией могут выполнять сложные виды интеллектуальной деятельности, но часто испытывают затруднения при решении простых задач. Нередко парадоксальными являются также способы их действий, склонности и увлечения»

По данным психологических исследований, когнитивные нарушения при шизофрении происходят на всех уровнях познавательной деятельности, начиная с непосредственного чувственного отражения. «Разные свойства окружающего мира выделяются больными несколько иначе, чем здоровыми: они по-разному «акцентируются», что приводит к снижению эффективности и «экономичности» процесса восприятия. Однако при этом отмечается повышение «перцептивной точности» восприятия образа»

Все эти особенности отмечаются и в мышлении больных: выделяются малозначимые предметы и снижается уровень избирательности. Избирательность мышления обусловлена влиянием прошлого социального опыта субъекта на его мыслительную деятельность. Такая диссоциация когнитивных функций у больных ярко проявляется лишь в социально опосредованных видах деятельности, т.е. где субъекту требуется опора на его прошлый опыт.

Такие особенности познания мира, а именно снижение избирательности мышления, уменьшают эффективность деятельности больных, однако способности восприятия предметов и явлений позволяют им мыслить нестандартно, «оригинально» и, таким образом, достигать успехов в некоторых областях творчества.

В исследованиях нарушений психических процессов при шизофрении также были выявлены факты и механизмы так называемых «сверхвключений» (термин Н. Камерона): «больные при решении различных задач привлекают избыточное количество категорий». Камерон связывал возникновение этого процесса с нарушением межличностных отношений.

37. Для шизофренії, як зазначалося, найбільш значимими є своєрідні розлади, що характеризують зміни особистості хворого. Виразність цих змін відображає злоякісність хворобливого процесу. Ці зміни стосуються всіх психічних властивостей особистості. Однак найбільш типовими є інтелектуальні та емоційні.

Інтелектуальні розлади проявляються в різних варіантах порушення мислення: хворі скаржаться на некерований потік думок, їх закупорку, паралелізм. Для шизофренії характерно також символічне мислення, коли хворий окремі предмети, явища пояснює по своєму, тільки для нього значимого глузду. Наприклад, кісточку від вишні він розцінює як свою самотність, а непогашений недопалок - як догоряє життя. У зв'язку з порушенням внутрішнього гальмування у хворого виникає склеювання (аглютинація) понять.

Він втрачає здатність відмежовувати одне поняття від іншого. У словах, пропозиціях хворий вловлює особливий сенс, у мові з'являються нові слова -- неологізми. Мислення нерідко буває розпливчастим, у висловлюваннях відбувається як би зісковзування з однієї теми на іншу без видимої логічного зв'язку. Логічна непоследованность у висловлюваннях у ряду хворих з далеко зайшли хворобливими змінами набуває характеру мовної розірваності мислення в вигляді "словесної окрошки" (шізофазія). Це відбувається в результаті втрати єдності психічної діяльності.

Емоційні порушення починаються з втрати моральноетіческіх властивостей, почуття прихильності і співчуття до близьких, а іноді це супроводжується ворожістю і злостивістю. Знижується, а з часом і повністю пропадає інтерес до улюбленої справи. Хворі стають не ряшлівимі, не дотримуються елементарної гігієнічного догляду за собою. Істотною ознакою захворювання є також і особливості поведінки хворих. Рано ознакою його можуть бути поява аутизму: замкнутості, відчуженості від близьких, дивацтва в поведінці (незвичайні вчинки, манера поведінки, які раніше були не властиві особистості та мотиви яких не можна пов'язувати з будь-якими обставинами). Хворий йде у себе, у світ власних хворобливих переживань. Мислення хворого при цьому грунтується на перекрученому відображення в свідомості навколишньої дійсності.

Під час бесіди з хворим на шизофренію, при аналізі їх листів, творів можна в ряді випадків виявити в них схильність до резонерством міркувань. Резонерство пусте мудрування, наприклад, безплотні міркування про хворого конструкції кабінетного столу, про доцільність чотирьох ніжок у стільців і т.д. Це зустрічається досить часто в клініці шизофренії.

Емоційно - Вольове зубожіння розвивається через певний час після початку процесу і буває чітко виражене при загостренні хворобливих симптомів. Спочатку захворювання може носити характер дисоціації чуттєвої сфери хворого. Він може сміятися при сумні події і плакати при радісних. Такий стан змінюється емоційною тупістю, афектних байдужістю до всього навколишнього і особливо емоційною холодністю до близьких і родичів.

Емоційно - Вольове зубожіння супроводжується безвіллям - абулі. Хворих ніщо не хвилює, не цікавить, у них відсутня реальні плани на майбутнє або ж вони говорять про них вкрай неохоче, односкладово, не виявляючи прагнення здійснити їх. Події навколишньої дійсності майже не залучають їх уваги. Вони цілими днями байдуже лежать в ліжку, нічим не цікавляться, нічим не займаються.

Емоційні і вольові порушення зазвичай взаємопов'язані в клінічній картині шизофренії та супроводжують один одного. При шизофренії досить часто зустрічаються два схожих симптому - амбівалентність і амбітендентность, а також негативізм.

Амбівалентність - Подвійність уявлень, почуттів, що існують одночасно і протилежно спрямованих. Амбітендентность - аналогічне розлад, проявляється в подвійності прагнень, мотивів, дій, тенденцій хворого. Наприклад, хворий заявляє, що він одночасно любить і ненавидить, вважає себе хворим і здоровим, що він бог і рис, цар і революціонер і т.д. Негативізм - прагнення хворого вчиняти дії протилежні пропонованим. В основі негативізму лежать механізми парадоксального гальмування в різних сферах психічної діяльності.

Типові також для шизофренії та різні своєрідні сенестопатичні прояви: неприємні відчуття в голові та інших частинах тіла. Сенестопатії мають химерний характер: хворі скаржаться на відчуття розпирання однієї півкулі в голові, сухість шлунку і т.д. Локалізація сенестопатичних проявів не відповідає хворобливим відчуттям, які можуть бути при соматичних захворюваннях.

38. Епілепсія - хронічне прогредієнтне захворювання головного мозку, яке виявляється повторними пароксизмами внаслідок надмірних нейронних розрядів, і нерідко змінами особистості. Епілепсія є поліетіологічне захворювання, тому визначення окремих етіологічних факторів визначається лише як передумова для розвитку епілепсії і підвищує ризик її появи. Прийнято виділяти три види епілепсії: набута, вроджена та спадкова.

Епілептичні напади класифікуються таким чином:

1. Парціальні напади:

- прості парціальні напади;

- комплексні парціальні напади;

- парціальні напади з вторинною генералізацією.

2. Генералізовані напади:

- абсанси;

- міоклонічні напади;

- клонічні напади;

- тонічні напади;

- тоніко-клонічні;

- атонічні напади.

3. Некласифіковані напади: ідиопатична та симптоматична та криптогенна епілепсія.

Клінічний перебіг епілепсії та її лікування обумовлені типом нападів, їхньою частотою, тривалістю, етіологічними факторами, а також наявністю чи відсутністю психічних розладів.

39. Етіологія епілепсії

Эпилепсия может быть обусловлена множеством различных факторов. Всё, что, так или иначе, нарушает нормальную структуру нейронной активности, может привести к появлению припадков.

Э. может быть обусловлена расстройством нервной проводимости, дисбалансом нейротрансмиттеров или же сочетанием этих факторов. Учёные полагают, что у некоторых пациентов с Э. наблюдается аномально высокий уровень возбуждающих нейромедиаторов, увеличивающих нейронную активность, тогда как у других больных имеет место аномально низкий уровень подавляющих нейромедиаторов, уменьшающих нейронную активность мозга. В этих случаях любая ситуация может привести к патологически высокой нейронной активности и, как следствие, к развитию Э. Одним из наиболее изученных нейромедиаторов, играющих роль в возникновении рассматриваемой патологии, является гамма-аминомасляная кислота, относящаяся к подавляющим нейромедиаторам. Исследование этого вещества привело к появлению препаратов, которые изменяют количество данного нейромедиатора в головном мозге или же корректируют ответ мозга на данную кислоту. Также ученые изучают возбуждающие нейромедиаторы – например, глутамат.

Дата добавления: 2017-01-14