Норвегія

Італія

Греція

Фінляндія

У Фінляндії, акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю (osakeyhtiu — "Оу") — основна форма організації бізнесу. У Фінляндії товариство з обмеженою відповідальністю — єдина форма організації бізнесу, як для більших і середніх, так і для малих компаній.

У Фінляндії відомі корпорації "Нокіа", "Фінейр", "Фортун" та ін. Фінське законодавство визначає приватні та відкриті товариства з обмеженою відповідальністю. Позначення "Оу" належить приватним товариствам з обмеженою відповідальністю, а "Oyj" — відкритим. Приватне товариство з обмеженою відповідальністю — найпростіша.форма товариства з обмеженою відповідальністю у Фінляндії, і її економічна функція — еквівалент GmbH у Німеччині або Ltd в Англії.

Мінімальний капітал для відкриття товариства з обмеженою відповідальністю — 8000 євро, відкритого — 80 000 євро. До 1 вересня 2004 p. був найпізніший термін, коли навіть старі компанії (деякі з них у цей час мають менший акціонерний капітал) повинні збільшити свій капітал до рівня цих мінімальних сум. Крім мінімального капіталу, навіть максимальний капітал може бути визначений у статуті, так, щоб акціонерний капітал компанії молена було збільшити або зменшити у межах передбачених значень, не змінюючи статут.

Засновниками товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути одна або більше фізичних чи юридичних осіб. Після реєстрації відповідальність акціонерів обмежена внесеним капіталом. Центральний керівний орган компанії — правління (hdllitus). Поки акціонерний капітал компанії менше 80 000 євро досить одного постійного й одного допоміжного членів правління. У всіх інших випадках правління повинне складатися мінімум із трьох осіб, принаймні половина з яких (якщо компанії не було надано виключних прав) мають бути резидентами Європейського Союзу. Навіть при тому, що правління часто не працює в компанії безупинно, цей орган фактично відповідальний за керування справами компанії, контролює керуючого директора й дає йому інструкції щодо того, як виконувати свої обов'язки.

Греція має багато корпоративних об'єднань у формі фінансово-промислових холдингів. Серед них слід назвати: "Альфа-груп", "Каролінас цемент", "Титан", "Геленік текстайл", "Ар-фані", "Кретан пластікс" тощо. Більшість грецьких компаній мають структуру одиничної ради, коли акціонери обирають безпосередньо директорів на річних чи позачергових зборах акціонерів. Ці директори повинні зустрічатися на засіданнях щонайменше раз на місяць.

Акціонери використовують свої права на зборах акціонерів, які мають скликатися принаймні раз на рік. Право голосу акціонера та рівень участі у загальних зборах відповідають кількості акцій, якою він володіє. Для першого скликання загальних зборів має бути представлено 75 % акціонерного капіталу компанії, персонально чи за довіреностями, щоб голосувати з питань суттєвих змін у структурі компанії: збільшення чи зменшення капіталу компанії, змін у її діяльності, змін у правилах розподілу дивідендів та ін. Для другого скликання дозволяється менше 75 % капіталу для затвердження таких заходів. Однак проста більшість приймає всі резолюції щодо рутинних справ чи справ, не пов'язаних зі спором між сторонами, якщо інше не встановлено у статуті.

Викуп акцій компанією у принципі не дозволений, але існують винятки. Компанії дозволяється скуповувати власні акції на Афінській фондовій біржі, щоб підтримати ціну акцій у разі, коли їх поточна вартість значно нижча від ціни акцій, що відповідає економічній ситуації та її перспективам. Таке рішення мають затвердити загальні збори, і дозвіл є дійсним на період 18 місяців. З таким дозволом компанія може викупити до 10 % власних акцій.

В Італії значно розвинутий корпоративний сектор. Серед великих корпорацій можна виділити, наприклад, "Фіат", "Парма-лат", "Банка націонале дель Лавро", найбільший конгломерат "Ені", енергетичну компанія "Енель", холдинг "ІРІ", що володіє багатьма великими компаніями Італії у сфері авіації, транспорту, торгівлі та ін.

Особливість великих корпорацій Італії — це дуже високий ступінь власності, причому більшість є сімейного типу. В Італії великого поширення та чималого значення набули різноманітні об'єднання, в яких одна компанія так чи інакше контролює діяльність інших, або певна компанія спеціально створює дочірні структури. Йдеться про холдинги, фінансово-промислові й банківські групи та інші об'єднання компаній, притаманні ринковій економіці. Холдинги можна поділити на три групи: холдинги за законом, за фактором, за контрактом. Якщо одна компанія має у статутному капіталі іншої компанії контрольний пакет, це дає їй на законній основі вирішальний голос щодо управління справами останньої, незалежно від інших обставин, як, наприклад, перерозподіл акцій (часток) між іншими акціонерами (учасниками). Такий холдинг вважається створеним за законом.

В Італії формування холдингових об'єднань є важливим елементом сучасної підприємницької стратегії. Сфера застосування дочірніх компаній дуже різноманітна. Створення різних дочірніх структур доступне не лише великим, а й малим та середнім фірмам.

Великим компаніям створення холдингових структур та фінансово-промислових груп дає змогу істотно збільшити свій інвестиційний та економічний потенціал, підвищити рентабельність та технологічний рівень виробництва. Дочірні компанії забезпечують проведення внутрішньофірмових операцій. Завдяки їм досягається зниження фінансових витрат та податкових платежів.

Економічний зміст холдингів набагато глибший і полягає не стільки у фактичному утриманні головною компанією великого пакета акцій дочірніх компаній, скільки у здійсненні управління та контролю над іншими компаніями.

Разом з тим у деяких компаніях з великою кількістю акціонерів для контролю може виявитися достатнім і 5—10 % акцій, Такі холдинги досить поширені. І більшість холдингів створюються в Італії саме в такий спосіб.

Провідні корпорації Норвегії — "Норск гідро", "Теленор", "Статойл", "Сейдж петролеум". В економічній структурі в основному переважають акціонерні компанії. Відповідно до угоди між країнами — учасницями Європейського Співтовариства мінімальний розмір статутного капіталу для закритих акціонерних товариств встановлений у розмірі 50 000 норвезьких крон, для відкритих — 1 млн норвезьких крон. Статутний капітал може бути сформований повністю із закордонних інвестицій за умови, що 50 % управлінського персоналу є податковими резидентами країни протягом останніх двох років.

Дивіденди оподатковуються на тих же умовах, що і прибуток корпорацій. Дивіденди, виплачені акціонерам, оподатковується також у їхніх одержувачів. Дивіденди, отримані із закордонних джерел, оподатковуються так само, як і прибуток корпорацій.

Податок сплачується щоквартально, авансовими платежами, що розраховуються виходячи із сум прибутку, отриманого в попередньому податковому році, і перераховується рівними частками в два прийоми (15 лютого і 15 квітня). Два платежі, що залишилися (15 вересня і 15 листопада), розраховуються виходячи із сум прибутку, отриманого за попередній квартал.

Дата добавления: 2015-07-13