КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розвиток транснаціональних корпорацій у сучасних умовах
Данія Датський корпоративний сектор має великі акціонерні холдингові компанії, такі як "Ден Данске банк", "Юні банк", "Данск пектінум Копенгаген пектін" та ін. Датська холдингова компанія може бути зареєстрована у двох видах. Перший — відкрите акціонерне товариство (akti-eselska, або A/S), яке повинне мати мінімальний статутлий капітал у розмірі 500 тис. датських крон, а рада директорів повинна включати принаймні трьох осіб, більшість з яких мають бути резидентами Данії чи іншої країни ЄС. Менеджер компанії повинен відповідати таким самим вимогам резидентності. Другий вид — закрите акціонерне товариство, яке повинне мати статутний капітал у розмірі 125 тис. датських крон і може не мати ради директорів взагалі. Якщо раду все ж призначено, то щодо неї немає ніяких вимог або обмежень у плані резидентності членів ради. У 1998 р. в Данії було прийнято закон, який визначає статут холдингової компанії. Новий закон, який набрав чинності 1 січня 1999 p., дозволяє використовувати датську компанію як холдингову в міжнародній групі компаній. Таким чином компанія може отримувати дивіденди від своїх дочірніх компаній, навіть якщо ті знаходяться в офшорних юрисдикціях, та переводити ці дивіденди в закордонну материнську компанію, не зазнаючи податкової відповідальності в Данії. Материнська компанія при цьому також може знаходитися в офшорній юрисдикції. У компанії може бути тільки один директор — фізична особа, яка є резидентом Королівства Данія, Мінімальна кількість акціонерів у компанії — 1. Офіс компанії має бути розташований на території Данії та зареєстрований у датському Департаменті торгівлі та компаній. Щорічно датська компанія повинна надавати фінансові звіти в Департамент торгівлі по компаній. Аудит має проводитись зареєстрованим або державним аудитором, також необхідно подати декларацію про прибутки компанії. Створення транснаціональних корпорацій ґрунтується на міжнародному поділі праці. При цьому підрозділи ТНК можуть знаходитися в багатьох країнах і здійснювати виробничу та торговельну діяльність на основі ресурсів країни, що приймає, використовуючи дешеву робочу силу в менш розвинених країнах, а також сировину та матеріали, що знаходяться на території цієї країни. Ці корпорації обирають для себе найвигідніші ринки збуту та найвигідніше розміщення виробництва. Таким чином формується економічна діяльність, яка не обмежена національніїмгї кордонами і працює на глобальний ринок. Разом з тим вони відчувають на собі соціально-культурні та економічні особливості кожної країни, у якій розміщуються їх підрозділи. У сучасних умовах ТНК є найбільш розвиненою, передовою та потужною частиною корпоративного бізнесу, що діє в міжнародних масштабах і формує сучасну економічну систему. Її організаційно-управлінська структура є досить складною і становить поєднання інвестиційної, банківської, виробничої, науково-дослідної, торгово-рекламної діяльності. Серед основних рис сучасних ТНК можна виділити такі: їх діяльність має міжнародний характер, ними використовуються найновіші наукові досягнення та розробки, їхня діяльність спрямована на отримання прибутку. Як правило, діяльність транснаціональних корпорацій характеризується досить значним асортиментом продукції, що реалізується в країнах, де існують найвигідніші умови продажу. Досить часто ТНК використовують найновіші досягнення науки, розвиток комунікацій та інформаційні зв'язки, а також займаються наданням наукомістких послуг. Така значна диверсифікація продукції та послуг дає змогу їм орієнтуватися в ситуаціях на багатьох ринках, що є однією з основних причин потужності ТНК. Кількість транснаціональних корпорацій безперервно зростала. Так, у 1970 p. їх було 24 тис., у 1999р. — 38 тис. На сьогодні їх кількість сягає більше 50 тис. З них близько 90 % мають головні офіси в розвинутих країнах, близько 8 % — у країнах, що розвиваються, і близько 1 % — у країнах з трансформаційною єкономікою (Центральної та Східної Європи). За різними оцінками, транснаціональні корпорації контролюють від 1/4 до 1/3 валового внутрішнього продукту розвинутих країн, близько 2/3 експорту і понад 9/ 10 прямих закордонних інвестицій розвинутих країн. За період свого існування ТНК пройшли тривалий процес еволюції. Їх форми змінювалися залежно від змін, що відбувались у світовій економічній системі. Пройшовши шлях від колоніально-сировинних форм до сучасних глобальних утворень, ТНК зайняли надійне місце у світовій економіці. Для сучасних транснаціональних корпорацій характерна орієнтація на світове господарство, а також на конкурентів, якими часто е інші ТНК. Ці корпорації здійснюють значний вплив на економічний та політичний розвиток країн, у яких здійснюється їхня діяльність. Наприклад, у Бразилії близько 2/3 ключових галузей промисловості зосереджено в руках іноземних корпорацій, корпораціям ФРН у цій країні належить понад 800 потужних підприємств. Англійська корпорація "Лонро" контролює 45 компаній у Кенії, 12 — на Маврикії. Цей вплив є досить неоднозначним, тому що призводить до певних негативних наслідків для економіки цих країн. Серед них такі: вивезення за межі країни національних технологій; розміщення на території країни, що приймає, небезпечних виробництв, які можуть завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу, а також можливість монополізації певної галузі економіки, що негативно позначиться на розвитку конкуренції. На нинішньому етапі ТНК контролюють до половини світового промислового виробництва, 63 % зовнішньої торгівлі, а також близько 4/5 патентів та ліцензій на нову техніку, ноу-хау та технології. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди;85 % — ринку міді та бокситів; 80 % — чаю та олова, 75 % — бананів, натурального каучуку і сирої нафти. До того ж на 500 найбільших ТНК припадає понад 80 % світового потоку прямих іноземних інвестицій і більше 50 % світової торгівлі. Транснаціональні корпорації утримують провідне становище на багатьох товарних ринках. Наприклад, пестициди виробляють такі корпорації, як "Дюпон монсато", "Рон пуленк", "Шелл", "Дау еланко" та ін. На автомобільному ринку провідне становище утримують корпорації "Дженерал моторз", "Форд", "Пежо", "Рено", "Міцубісі", "Фіат" та ін. На діяльність транснаціональних корпорацій впливає ряд різноманітних факторів. Це передусім економічне, соціальне та політичне середовище, в якому функціонує ТНК. Це середовище формують економічні фактори, наприклад трудові ресурси, наявність природних ресурсів, рівень розвитку технологій, а також капітал, і неекономічні фактори — культурні, соціальні тощо. ТНК здійснюють власну політику щодо обсягів виробництва, реалізації, інвестування в наукові дослідження, організації виробничої діяльності. Розвиток цих корпорацій вимагає величезних капіталовкладень, а також залучення висококваліфікованих працівників. Діяльність ТНК, як правило, орієнтована на зовнішній ринок, тому країни, на території яких вони функціонують, здійснюють заходи з подолання негативних наслідків діяльності підрозділів ТНК, які гостріше відчуваються менш розвиненими країнами. Розвинені країни, навпаки, намагаються підтримувати свої ТНК, тому що отримують змогу завойовувати нові ринки збуту, крім того, транснаціональні корпорації часто є найбільшими платниками податків. ТНК можуть чинити політичний тиск на уряди певних країн, а також, сповідувати ідеологію, що суперечить національним інтересам країн, що приймають. З метою запобігання негативним наслідкам діяльності ТНК у 1974 р. у рамках ООН було прийняте рішення про створення Кодексу поведінки ТНК. У цілому цей Кодекс покликаний захищати інтереси країн, що приймають: ТНК мають дотримуватися Їх законодавства, поважати суверенітет, культурні цінності, традиції, не втручатися у внутрішні справи цих країн.
Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 941; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |