Такси на деревину основних лісових порід, що відпускається на пні, за першим лісовим поясом на 2011 рік

Класифікація лісів України за лісовими розрядами

Лісові розряди
Відстань, км	до 10 км.	10,1 - 25	25,1 - 40	40,1 - 60	60,1 і більше

В залежності від геоморфологічних умов місцевості, а також прямої відстані від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею лісові ставки необхідно додатково коригувати за такими коефіцієнтами:

- ліси з рівнинним рельєфом - 1,10;

- ліси з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30% площі яких зайнято болотами - 1,25;

- ліси з гірським рельєфом - 1,50.

За іншим критерієм, а саме за функціональною ознакою лісових ресурсів, ставки визначать окремо в залежності від категорії деревини: ділової або дров’яної.

Ставки на ділову деревину лісових порід диференціюються в залежності від товщини стовбуру, який для цілей справляння збору класифікується за трьома розмірами. До великої деревини віднесено лісові породи дерев з діаметром стовбуру від 25 см і більше, до середньої деревини - лісові породи дерев з діаметром стовбуру від 13 см до 24 см; до дрібної деревини - лісові породи дерев з діаметром стовбуру від 3 см до 12 см.

В табл. 9.4 наведені приклади застосування державних нормативів збору за заготівлю деревини основних лісових порід за першим лісовим поясом.

Таблиця 9.4

№ з/п	Найменування лісової породи	Лісовий розряд	Ставки за один щільний кубічний метр деревини, грн
ділової (без кори)	дров’яної (з корою)
великої	середньої	дрібної
	Сосна		51,22	32,76	12,60	1,30
			36,40	23,40	9,10	1,00
			29,38	18,92	7,30	0,80
			22,10	14,04	5,40	0,60
			14,56	9,36	3,60	0,40
	Модрина		23,01	19,50	7,60	1,70
			16,58	14,04	5,40	1,30
			13,07	11,31	4,30	1,00
			9,75	8,39	3,20	0,70
			6,63	5,66	2,20	0,50
	Ялина, ялиця		31,79	27,11	10,40	1,20
			23,60	20,09	7,80	0,80
			18,92	16,19	6,20	0,70
			14,24	12,09	4,60	0,50
			9,56	8,00	3,10	0,40
	Дуб (крім дуба коркового)		134,40	64,58	21,50	2,20
			96,40	46,35	15,40	1,60
			77,20	36,90	12,40	1,30
			58,00	27,90	9,30	0,90
			38,00	18,45	6,20	0,70
	Ясен, клен (крім явору)		50,40	43,05	21,50	2,20
			36,15	30,90	15,40	1,60
			28,95	24,60	12,40	1,30
			21,75	18,60	9,30	0,90
			14,25	12,30	6,20	0,70

До дров’яної деревини належать сортименти, які можна використовувати для технологічних потреб, а також лісові ресурси, непридатні для промислової переробки (дрова паливні). Хоча диференціація лісових ставок на дров’яну деревину за розмірами стовбура податковим законодавством не передбачена, плата за її використання є обов’язковою.

У практиці лісозаготівлі трапляються випадки, коли загальна кількість фактично заготовленої деревини або фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує встановлені норми, що визначені лісорубним та лісовим квитками відповідно. У такому випадку на підставі актів огляду місць лісокористування податкові органи слідкують щоб сума збору була відповідним чином скоригована і додатково нарахована до сплати.

Лісові ставки, затверджені розділом XIII Податкового кодексу на момент його прийняття, у т. ч. й ті, що наведені в табл. 9.4, не є абсолютними в довготерміновій перспективі. Для компенсації можливих бюджетних втрат з надходжень лісового збору до державного бюджету, КМУ зобов’язаний щорічно до 1 червня поточного року вносити до Верховної Ради України проект закону про коригування лісових ставок з метою приведення їх до реальних значень, що унеможливлювало б їх знецінення під впливом інфляції. Тому платники збору, податкові органи зобов’язані здійснювати постійний моніторинг лісових ставок з метою уникнення податкових порушень при його нарахуванні.

Після завершення дослідження вартісної характеристики збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду податкові органи перевіряють строки подання розрахунку та строки сплати збору.

Регламент такої перевірки передбачає проведення звіряння кількості представлених в органи ДПС податкових розрахунків з загальною кількістю потенційних землекористувачів, перелік яких до податкових органів надають державні органи лісового господарства та лісогосподарські підприємства, яким надано право видавати лісорубні та лісові квитки. З метою уникнення бюджетних втрат, а також повноти надходжень збору такі переліки зазначені суб’єкти зобов’язані надавати податковим органам щоквартально в строк до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

В зв’язку з тим, що податковий період для подання податкового розрахунку визначено в межах календарному кварталу, платники збору зобов’язані подавати його впродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу на адресу того органу ДПС де розташована лісова ділянка.

Збір лісокористувачі зобов’язані сплачувати на відповідні бюджетні (за бюджетною класифікацією) рахунки щоквартально рівними частинами впродовж 10 календарних днів після подання податкового розрахунку.

Якщо лісокористувачами є фізичні особи, у т. ч. фізичні особи - підприємці, а також юридичні особи, у яких сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року, то в такому разі вся сума, зазначена в спеціальних дозволах вноситься на рахунки державних лісогосподарських підприємств. При цьому такі лісокористувачі звільнені від зобов’язань подавати податкову звітність.

На завершальному етапі проведення документального контролю здійснюється перевірка правильності самостійного виправлення платниками помилок у раніше поданій податковій звітності, яка проводиться наступним чином. Якщо платник самостійно виявив помилки, погасивши при цьому суму заборгованості перед бюджетом, а також додатково сплатив штраф у розмірі 3% від суми недоїмки, то такі дії не будуть вважатись порушенням податкового законодавства за умов коли таке виправлення відбулось через подання уточнюючого розрахунку, а також сплати відповідної суми пені за кожен день прострочки платежу. А якщо таке виправлення відбулось шляхом подання нового податкового розрахунку, то таке виправлення в обов’язковому порядку повинно супроводжуватись нарахуванням штрафних санкцій в сумі 5% від суми недоплати.

Перевірка правильності розподілу податкових платежів за рівнями бюджетної системи податкові органи здійснюють з дотриманням вимог ст. 69 Бюджетного кодексу України, згідно яких: 50% загальної суми збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування платники зобов’язані направляти до державного бюджету; інші 50% збору - до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням лісових ресурсів;

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів є формою реалізації економіко-правових відносин між власником лісових ресурсів в особі держави і лісокористувачами, яким надані в постійне чи тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду. Реалізація ефективного податкового контролю за сплатою збору, посилення податкової дисципліни і відповідальності за використання лісових ресурсів сприятиме відтворенню лісового фонду, поліпшить його якісний склад, забезпечить раціональне і невиснажливе експлуатування лісів, а також протидіятиме процесам зменшення ресурсної бази, необхідної для розвитку національної економіки.

9.2 Податковий контроль справляння збору за спеціальне використання води

Не менш важливим природнім ресурсом для розвитку національної економіки, ніж земля та ліси, є водні ресурси, які в Україні сформовані поверхневими водами (річками, каналами, озерами, водосховищами), внутрішніми морськими і підземними водами, джерелами.

На території України нараховується більше 72 тис. річок та струмків загальною довжиною понад 248 тис. км. Серед них - 7 великих та 83 середні річки. Основна кількість водотоків відноситься до категорії малих річок. Понад 4 тис. річок мають довжину, що перевищує 10 км, з яких близько 3 тис. річок - менше 25 км, 940 річок - від 26 до 100 км і лише 132 ‒ мають довжину понад 100 км. Великими річками є Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг, Прип’ять, Десна, Сіверський Донець.

Озера за своїм походженням представлені такими типами: річкові (в заплавах річок); провальні, карстові та просадкові; остаточні (відділені частини заток моря, бухт та гирл річок); карстові та завальні (в Українських Карпатах). Територія України характеризується невеликою озерністю - близько 0,7%. Всього нараховується 8 073 озера. Озер з площею дзеркала води більше 1,0 кв. км - 192, серед них з площею дзеркала води понад 10 кв. км - 43. Більшість озер знаходиться в долинах Дніпра, Прип’яті, Десни, Орелі, Самари, Сіверського Дінця, річок Причорномор’я та Криму.

Довжина морської ділянки кордону - 1355 км (по Чорному морю – 1056,5 км; по Азовському морю – 249,5 км; по Керченській протоці – 49 км).

У відповідності з Водним кодексом водний фонд України поділяється на ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об’єкти у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Всі водні об’єкти є власністю народу України і для задоволення господарських і власних потреб надаються тільки у користування.

Як активна ланка національної економіки України, водний фонд є основним джерелом води для господарських та побутових потреб суб’єктів господарювання, громадян, він забезпечує транспортні сполучення, і є основою енергетичної безпеки держави. А відтак водні ресурси України потребують захисту, дбайливого ставлення та відтворення.

Використання водних ресурсів в Україні здійснюють шляхом загального і спеціального водовикористання.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами і без надання відповідних дозволів.

Спеціальне використання води - це забір води з водних об’єктів за допомогою споруд і технічних пристроїв, використання та скидання у водні об’єкти забруднюючих речовин. Воно здійснюється юридичними і фізичними особами для задоволення питних потреб населення, а також господарсько-побутових, промислових, транспортних, енергетичних, сільськогосподарських та інших потреб. Таке водокористування є платним і здійснюється на підставі спеціальних дозволів, які видаються у разі використання водних об’єктів:

а) загальнодержавного значення - республіканським комітетом екології та природних ресурсів АР Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві і Севастополі, державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів;

б) місцевого значення - Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з відповідними територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Використання водних ресурсів без зазначених дозволів є порушенням природоохоронного законодавства, що карається законом.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів диференціюється у вигляді сплати таких зборів: за спеціальне використання поверхневих і підземних вод; за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики; за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту, які призначені для фінансування природоохоронних заходів, правильного і дбайливого використання водних ресурсів, відтворення природних властивостей та ін.

Рис. 9.3. Структурно-логічна схема адміністрування збору за спеціальне використання води

Порядок нарахування і стягнення зазначених зборів регулює Постанова КМУ № 1009 від 24.12.2010 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за спеціальне використання води». Механізм адміністрування плати за спеціальне водокористування водного фонду загальнодержавного та місцевого значення представлений на рис. 9.3.

Податковий контроль з боку органів ДПС за достовірністю нарахування та сплатою зборів реалізується шляхом проведення камеральної та документальної перевірок.

В камеральному режимі податковий контроль починається з перевірки кількості та змісту поданих податкових декларацій збору (додаток 8, 9, 10).

Перевірка кількості представлених податкових декларацій проводиться на предмет виявлення їх відповідності фактичній кількості платників, що отримали спеціальний дозвіл на експлуатацію водних об’єктів. Перелік таких платників податкові органи щорічно отримують від підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в строк до 20 січня, яким керуються впродовж календарного року. Виявленні розбіжності у зазначених «планових» і фактичних показниках зобов’язують працівників податкових органів до подальших контрольних заходів на адресу порушників податкової дисципліни. Логічним їх продовженням є проведення позапланової документальної перевірки за місцем розташування платника.

Відсутність податкової звітності може бути спричинена порушенням строків її подання. Базовим податковим періодом для подання податкових декларацій зі сплати збору є календарний квартал. Платники збору зобов’язані представити податковим органам зазначену податкову звітність впродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу за місцем податкової реєстрації, а сплатити збір - впродовж 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору. В зв’язку з сезонними особливостями податкова декларація збору за користування водами для потреб водного транспорту за I квартал не подається, а збір відповідно не сплачується.В разі недотримання зазначених строків до порушників застосовуються штрафні санкції.

Змістовну (вартісну) перевірку поданих декларацій органи ДПС реалізують шляхом аналізу достовірності об’єкта обчислення збору і нормативів нарахування збору. Неправильне застосування значень цих розрахункових показників може призвести до зменшення розміру податкових платежів.

Оскільки об’єктом обчислення збору за спеціальне використання поверхневих і підземних вод є фактичний обсяг спожитої води одночасно з податковою декларацією збору органи ДПС перевіряють статистичний звіт про використання води за формою №2-ТП (водгосп). На підставі зазначених в звіті даних, як бази оподаткування, проводиться звірка фактичних обсягів використаної води, обсягів доведених лімітів водоспоживання, джерел водопостачання, а також втрат води в системах її транспортування.

Особливу увагу при цьому податківці звертають на дотримання лімітів водоспоживання, параметри яких зазначаються у спеціальних дозволах на поставку води. Дані ліміти водокористувачам доводять уповноважені державні органи виходячи, як-правило, з річного обсягу фактичного використання водних ресурсів платниками за попередній рік. Наприклад, для виробничих та інших потреб їх визначають до 10 січня поточного року, а для зрошувального землеробства - до 10 березня.

Актуальність такого контролю обумовлена тим, що за перевищення доведених лімітів порушники сплачують штрафи. Для цілей таких нарахувань податкові органи керуються наступним порядком.

У відповідності з нормами чинного законодавства загальний річний ліміт водоспоживання розбивається на квартальні періоди, що є важливим в контексті відслідковування квартальних перевищень обсягів використаної води над квартальними лімітами. Це означає, що навіть за умов відсутності в річному підсумку такого перевищення, штрафи все рівно платнику нарахують, якщо такі перевищення він допустив в межах кварталу.

Наприклад, підприємству доведено річний ліміт використання води в обсязі 1000 куб. м., з щоквартальним використанням 250 куб. м. В 1 кварталі підприємство спожило 300 куб м. води, в II - 300 куб м., в III - 300 куб м., а в IV кварталі воду не використовувало в зв’язку з відсутністю виробничої діяльності. Таким чином, у загальному обсязі дане підприємство не перевищило річний ліміт, яке відбулось у I - III кварталах. В даному випадку збір за спеціальне використання водних ресурсів за ці квартали платники зобов’язані нараховувати в п’ятикратному розмірі.

З метою уникнення бюджетних втрат, а також з метою раціонального використання водних ресурсів, податкові органи контролюють щоб до складу обсягів спожитої води платники обов’язково включали також обсяги незапланованих втрат в системах водопостачання.

Не залишаться поза увагою податківців і порядок зарахування суми сплаченого збору до витрат підприємства. Відповідно до чинного законодавства збільшувати витрати виробництва дозволено лише сумами збору, що сплачені у межах встановленого ліміту. Понадлімітне споживання води відносити на витрати заборонено. Джерелом справляння збору за понадлімітні обсяги споживання є прибуток (доходи).

Для перевірки достовірності розрахунків збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики органи ДПС аналізують первинні документи обліку, що визначають обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій, а для перевірки достовірності розрахунків збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту - фактичні дані про використання власних (вантажних самохідних і несамохідних, пасажирських) суден з початку року в акваторіях. При цьому враховують, що ліміти на використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики і водного транспорту чинним законодавством не визначені.

Порівняння статистичних та облікових даних з аналогічними показниками, що відображені в податковій звітності, зменшує ризики порушень податкового законодавства в частині заниження об’єктів оподаткування, якими для цілей таких нарахувань, виступають обсяги фактично спожитої та пропущеної через турбіни води, а також тоннаж/місце - доба експлуатації вантажних і пасажирських суден.

Якщо у фахівців податкових органів виникають сумніви стосовно достовірності задекларованих даних, їх перевірка може бути проведена в позаплановому виїзному режимі безпосередньо на підприємстві. Предметом такої перевірки буде додаткове вивчення первинної документації, що послужила основою для формування бази оподаткування, а саме: облікових показників спожитої води, фактичного водозабору, маршрутних листів вантажних і пасажирських суден, супровідних документів на вантаж, що транспортувався, показники обліку перевезених пасажирів та ін.

Наступним аналітичним кроком податкових органів є перевірка правильності застосування затверджених нормативів, що є ключовим елементом податкового контролю. Дані нормативи диференціюються в залежності від джерел постачання та використання води. Так, наприклад, дотримання в податковій практиці, зазначених в табл. 9.5 ‒ 9.7 нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів України, забезпечить їх сплату у відповідності з вимогами Податкового кодексу.

Таблиця 9.5

Дата добавления: 2017-01-14