Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту на усіх річках (крім Дунаю) на 2011 рік

Норматив збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики на 2011 рік

Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих вод на 2011 рік

№ з/п	Басейни річок, включаючи притоки всіх порядків	Нормативи збору, грн /100 куб. м
	Дніпра на північ від м. Києва (Прип’яті та Десни), у т. ч. м. Київ	26,97
	Дніпра на південь від м. Києва (без Інгульця)	25,65
	Інгульця	39,12
	Сіверського Дінця	52,60
	Південного Бугу (без Інгулу)	29,66
	Дністра	16,16
	Вісли та Західного Бугу	16,16
	Тиси	12,14
	Дунаю …	10,82

Таблиця 9.6

№ з/п	Категорія водних шляхів	Нормативи збору
	Усі річки	5,24 гривні за 10 000 куб. м води, пропущеної через турбіни електростанцій

Таблиця 9.7

№ з/п	Категорія судноплавних засобів	Нормативи збору
	Вантажний самохідний і несамохідний флот, що експлуатується	0,09 грн за 1 тоннаж-добу експлуатації
	Пасажирський флот, що експлуатується	0,01 грн за 1 місце-добу експлуатації

Затверджені розрахункові ставки за нормами чинного податкового законодавства, як і лісові ставки, визначені в абсолютних значеннях, що не дозволяє їх використовувати в довготерміновій перспективі. Отже, з метою компенсації можливих бюджетних втрат на КМУ покладені зобов’язання щорічно до 1 червня поточного року вносити до Верховної Ради України проект закону про коригування зазначених ставок з метою приведення їх до реальних значень, що унеможливлювало б їх знецінення під впливом інфляції. Тому платники збору, податкові органи зобов’язані здійснювати щорічне коригування ставок за спеціальне використання води з метою уникнення податкових порушень при нарахуванні збору.

Під податковий контроль підпадає також порядок самостійного виправлення платниками помилок у поданій податковій звітності, а також правильність перерахувань збору у відповідності з затвердженим регламентом.

Перевірка самостійно виправлених помилок в поданій водокористувачами до органів ДПС податковій декларації проводиться за аналогічним порядком, як при сплаті, наприклад, земельного податку або лісового збору. Тобто, якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій звітності, то такий платник зобов’язаний або надати уточнюючий розрахунок (при цьому додатково необхідно сплатити штраф у розмірі 3%, а також пеню) абовідобразити суму такого порушення у складі нової податкової декларації, що подається за наступний податковий період (при цьому додатково необхідно сплатити штраф у розмірі 5%, а також пеню за кожен день прострочки платежу).

Перевірка правильності розподілу збору за рівнями бюджетної системи податкові органи здійснюють з дотриманням вимог ст. 69 Бюджетного кодексу України, згідно якої 50% суми збору, з урахуванням сум за понадлімітне використання, платники зобов’язані перераховувати до державного бюджету, а 50% - до відповідних бюджетів територіальних громад. Збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення та їх понадлімітне використання зараховується платниками до бюджетів територіальних громад в розмірі 100%, а збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ‒ до Державного бюджету в розмірі 100%.

Чинним податковим законодавством передбачено пільги стосовно використання водних ресурсів України. Не обкладаються зборами, а відтак не підпадають під податковий контроль підприємства, організації, установи, громадяни, які використовують воду для:

- задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок;

- протипожежних потреб;

- потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

- пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;

- забезпечення випуску у водні об’єкти молоді цінних промислових видів риб та інших водних живих ресурсів;

- використання садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами) та ін.

Не справляється збір за користування водами для потреб гідроенергетики з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями. Не справляється також збір за користування водою під час експлуатації водних шляхів стоянковим, службово-допоміжним і буксирним флотами, а також з морського транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт.

Реалізація ефективних форм податкового контролю за сплатою зборів за спеціальне використання води забезпечить раціональну експлуатацію водних ресурсів, сприятиме поліпшенню екології навколишнього середовища, а також протистоятиме процесам зменшення водних запасів, необхідних для задоволення суспільних і виробничих потреб.

9.3. Податковий контроль справляння платежів за користування надрами

За термінологічним визначенням, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та водним басейном і простягається до глибин, доступних для її вивчення та геологічного освоєння.

Україна входить до числа провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають національну мінерально-сировинну базу. Україна, яка займає всього 0,4% земної суші, і де проживає 0,8% населення світу, має в своїх надрах 5% світового мінерально-сировинного потенціалу.

В Україні розвідано 20 тис. родовищ та проявів 111 видів корисних копалин. З них на 7807 родовищах виявлено 94 видів корисних копалин, які мають промислове значення і обліковуються за Державним балансом запасів. Найбільше економічне значення для національної економіки мають поклади кам’яного вугілля, нафти і газу, залізних і марганцевих руд, самородної сірки, кам’яної і калійної солі, нерудних будівельних матеріалів, мінеральних вод. Їх родовища розташовані у різних геологічних регіонах України.

За розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Великобританію, Францію, ФРН, Канаду та ін. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна на початок ХХI ст. займала провідне місце серед європейських країн і країн СНД.

За своїм призначенням та функціональними характеристиками всі корисні копалини, що територіально розташовані в межах державного кордону України, поділяють на загальнодержавні і місцеві.

До переліку корисних копалин загальнодержавного значення належать:

- горючі корисні копалини (природний газ, конденсат, нафта, буре та кам’яне вугілля);

- металургійні руди чорних, кольорових, благородних, рідкіснометалевих і рідкісноземельних металів;

- не металічні руди (дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння, сировина хімічна, абразивна, скляна, фарфоро-фаянсова, цементна, радіотехнічна та ін.);

- поверхові та підземні води;

- грязі лікувальні;

- інертні гази.

До корисних копалин місцевого значення відносять:

- сировину для хімічних меліорантів ґрунтів;

- сировину для будівельного вапна та гіпсу;

- сировину для бутового каменю;

- сировину піщано-гравійну;

- сировину цегельно-черепичну.

Надра України є виключною власністю її народу і надаються суб’єктам господарювання, тільки у користування, яке може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 20 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами можуть бути продовжені.

Користування надрами є платним і дозволяється на підставі спеціального дозволу, який видається уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення і забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Плата за користування надрами - це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а також плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з їх видобуванням.

Порядок нарахування і стягнення податкового платежу регулює розділ XVI Податкового кодексу. Механізм адміністрування плати за користування надрами державного та місцевого значення представлений на рис. 9.4.

Корисні копалини, як і інші природні ресурси України, потребують контролю за процесом їх видобування, який повинен бути невиснажливим для природного середовища та екологічно безпечним. На податковий контроль в загальній системі державного природо-охоронного контролю покладено завдання забезпечити ефективне та раціональне використання корисних копалин.

З огляду на це, головною метою його проведення є виявлення недостовірностей в проведених розрахунках сум податкового платежу. Підтвердження або спростування розрахунків досягається шляхом перевірки первинних документів обліку, статистичної звітності на предмет їх відповідності змісту податкового розрахунку. Проведення такого аналізу обумовлено необхідністю перевірки правомірності формування податкової бази для нарахування сум зборів.

Виявлення можливих порушень органи ДПС починають з співставлення облікових та розрахункових даних за:

- видами та обсягами видобутих корисних копалин;

- розмірами доведених квот (лімітів) на видобування корисних копалин;

- нормативними і наднормативними втратами корисних копалин під час їх видобування.

Зазначені інформаційні дані містяться у статистичній звітності, яку одночасно з податковим розрахунком плати за користування надрами платники подають до органів ДПС. До числа таких документів належать:- «звітний баланс запасів корисних копалин», форма 5-гр (металеві, неметалеві корисні копалини, вугілля);- «звітний баланс використання підземних вод», форма 8-гр (техногенні корисні копалини);- «звітний баланс використання підземних вод», форма 7-гр (підземні води);- «звіт про втрати корисних копалин при видобуванні», форма 70-ТП;- «звіт про комплексне використання корисних копалин при збагаченні та металургійному переділі, розкривних порід та відходів виробництва», форма 71-ТП;- «звіт про втрати вугілля в надрах (підземні та відкриті роботи)», форма 11-шрп.

Обсяги видобутих і погашених корисних копалин платники зобов’язані визначати за даними оперативних обмірів і підрахунків, що здійснює геолого-маркшейдерська (гідрогеологічна) служба, які в послідуючому уточнюються за підсумками року. Зазначені обсяги в процесі практичної господарської діяльності платники зобов’язані відображати у відповідних журналах обліку на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

Особливу увагу під час аналізу зазначеної звітності податківці звертають на дотримання квот (лімітів) доведених для видобування корисних копалин. Дані ліміти надрокористувачам доводять уповноважені державні органи. Актуальність такого контролю обумовлена тим, що за перевищення доведених лімітів за видобуті копалини плату необхідно нараховувати в подвійному розмірі. При цьому на порушників додатково накладаються штрафи.

З метою уникнення бюджетних втрат, а також для цілей раціонального видобування корисних копалин, податкові органи контролюють щоб до складу загальних обсягів видобування платники обов’язково платниками були включені обсяги не лише нормативних, а й наднормативних втрат. За наднормативні втрати діючим законодавством передбачені додаткові нарахування (в подвійному розмірі).

Рис. 9.4. Структурно-логічна схема адміністрування платежів за користування надрами

Процедура порівняння статистичних даних з аналогічними показниками, що відображені в податковій звітності, унеможливлює порушення податкового законодавства в частині заниження об’єкта оподаткування, яким для цілей такого розрахунку виступають:

‒ обсяги корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони;

‒ обсяги корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з відходів гірничодобувного виробництва;

‒ обсяги фактично погашених запасів корисних копалин [*].

З 2011 року за вимогами Податкового кодексу запроваджено нарахування плати за використання надр в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Введення його в податкову практику здійснено з метою додаткової мобілізації грошових ресурсів до бюджетів, а також забезпечення більш раціонального та ефективного використання корисних копалин. Отже до числа платників, які видобувають корисні копалини, додаються ще й ті, які здійснюють:

‒ зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;

‒ витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;

‒ вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;

‒ зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів та ін.

Об’єктами оподаткування при цьому визнають об’єм підземного простору ділянки надр, а саме:

- об’єм пористих чи тріщинуватих геологічних утворень (пласти-колектори);

- об’єм спеціально створених та існуючих гірничих виробок, а також природних порожнин (печер);

- площа підземного простору, що надана у користування в спеціально створених та існуючих гірничих виробках, а також природних порожнинах (печерах).

Наступним кроком податкових органів є перевірка правильності застосування затверджених нормативів збору.

Для цілей розрахунку збору за користування надрами дані нормативи диференціюють в залежності від видів корисних копалин, глибини їх залягання, місця розташування земельної ділянки, геологічних особливостей, умов експлуатації родовищ та ін. Значна кількість корисних копалин, що видобувають для потреб національної економіки, обумовлює застосування нормативів за принципом персоніфікованої відповідності, розмір яких встановлено залежно від корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки під час видобування або використання корисних копалин.

Податкові органи керуються існуючою класифікацією нормативів плати, за якою останні визначені для кожного конкретного виду корисних копалин у вигляді абсолютних і відносних значень. В табл. 9.8, 9.9 наведені приклади застосування державних нормативів плати за користування надрами, пов’язаних та не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Таблиця 9.8

Дата добавления: 2017-01-14