Продуктивність праці

Продуктивність праці – основний, базовий показник, що відображає виробничу результативність діяльності працівника, всього колективу або ж суспільства в цілому.

Саме він показує, яку частку валового внутрішнього продукту (ВВП) створює в середньому одна особа колективу. За існуючими сьогодні поняттями розрізняють продуктивність індивідуальної суспільної праці. Перша з них відображає продуктивність конкретної особи, тобто живої праці. Вона визначається рядом показників.

ПП = В/Т,

де ПП – продуктивність праці (кількість продукції, або послуг в одиницю часу);

В – обсяг продукції в штуках або гривнях;

Т – тривалість часу виготовлення цього обсягу продукції (годин, днів).

Похідним значенням цього показника є обернена величина:

t = Т/В.

Це співвідношення означає час (t), який витрачається на виготовлення одиниці продукції (годин, днів). В практиці цю величину називають трудомісткістю виробу (операції). Це значить, що чим вона менша, тим більше продукції можна виготовити за цією технологією і умовами праці.

Широке застосування має також показник виробітку продукції на одного працюючого, а саме:

ПП_в = В/r,

де ПП_в – виробіток продукції на одного працюючого в штуках або гривнях);

В – кількість продукції, виготовленої в одиницю часу (наприклад, шт.. в місяць, рік);

r – чисельність робітників (працівників), чол..

Таке поняття продуктивності праці цілком задовольняє вимоги, коли йдеться про кількісне вимірювання виготовленої продукції в часі.

Однак визначення продуктивності праці лише в часі аж ніяк не відображає якісну корисність праці, тобто величину суспільної її корисності. Саме тому в ринковій системі поняття продуктивності праці розглядається значно ширше, виходячи з основного завдання економічної системи – спроможності праці задовольняти (забезпечувати) певний рівень потреб (тобто корисності) в умовах обмежених ресурсів (при мінімальних їх витратах). Отож продуктивність праці визначається співвідношенням:

ПП = вартість реалізованої продукції (виторг)/ витрати на виробництво і реалізацію продукції

В умовах ринкової конкуренції величина виторгу формується через ціну і кількість реалізованої продукції. У свою чергу, ціна залежно від якості продукції відображає її вартість в конкретних умовах ринку, де взаємодіє цілий ряд факторів, зокрема, попит та пропозиція, кон’юнктура, якість продукції тощо.

Величина витрат на виробництво і реалізацію продукції також значною мірою залежить від ефективності роботи підприємства. Отже, цей показник дещо трансформують, а саме:

ПП = «зовнішня» продуктивність фірми/ «внутрішня продуктивність фірми

«Зовнішня» продуктивність за своєю суттю відображає результативність старань колективу фірми (в першу чергу її інженерів і робітників), щодо створення, виготовлення та реалізації якомога більше високоякісної продукції, що забезпечить високу ціну і відповідний належний виторг (прибуток). Цим визначається діяльність колективу фірми, що спрямована на «зовні», тобто на ринок.

«Внутрішню» продуктивність розуміють як діяльність колективу фірми щодо раціональної організації і ефективного формування технологічних процесів, економічного використання всіх ресурсів (сировинних, матеріальних, трудових, енергетичних тощо), тобто її спрямованість на економічно високопродуктивну внутрішню роботу.

Продуктивність праці визначається співвідношенням:

ПП=ДВ/r,

де ПП – продуктивність праці, грн./чол.;

ДВ – сумарна додана вартість, що створена колективом, грн.;

r – чисельність працюючих, чол.

На зміну рівня продуктивності праці впливають:

1. Структурні зміни у виробництві.

2. Підвищення технічного рівня виробництва.

3. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці.

4. Зміна обсягу виробництва.

5. Інші фактори.

У практиці вплив цих факторів на підвищення продуктивності праці визначається через економію витрат і відповідне зменшення чисельності (вивільнення) працюючих.

Для планування продуктивності праці (ПП) застосовується норма виробітку – кількість продукції, що виготовляється за одиницю часу.

Н_в = N/t,

де Н_в – норма виробітку, штук за годину;

N – обсяг продукції, шт.;

t – час виготовлення цього обсягу, год.

Норма часу – кількість часу для виготовлення одиниці продукції (її трудомісткість).

При збільшенні ПП, норма виробітку збільшується, а норма часу зменшується.

Dt_зм = 100×DН_в ^зб/100+DН_в ^зб,

де Dt_зм – зменшення норми часу, %;

DН_в^зб – збільшення норми виробітку, %.

Якщо ПП знижується, то норма виробітку зменшується, а норма часу збільшується.

Dt_зб = 100×DН_в ^зм/100-DН_в ^зм,

де Dt_зб – зменшення норми часу, %;

DН_в^зм – збільшення норми виробітку, %.

Дата добавления: 2015-07-13