Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Iнтерфейс на базі природної мови




Адаптований інтерфейс.

Iнтерфейс, що грунтується на меню.

Тема 2: Типи машинних інтерфейсів.

Лекція 2

4. Графічні засоби для удосконалення діалогу користувач—система.

Iнтерфейс, що грунтується на меню.
Меню являє собою список варіантів (режимів, команд, відповідей тощо), які виводяться на екран і пропонуються користувачеві для вибору за допомогою однозначних кодових позначок кожного з варіантів. Вибір у такому разі полягає в натискуванні клавішів, які вказані в позначці. Такий принцип забезпечує простий спосіб координації дій користувача у складних ситуаціях, створюючи умови для прийняття ним послідовності простіших рішень. Найчастіше з цією метою використовуються дисплеї з екраном і клавіатурою. Проте існують і інші пристрої: дисплеї із сенсорним екраном чи зі світловим пером і матриці світлодіодних елементів.
Найперспективнішою з погляду використання в СППР системою інтерфейсу цього типу є система ZOG — узагальнена система користувацького інтерфейсу, яка грунтується на концепції вибору з меню і з організованої з використанням великої бази даних меню, що забезпечує швидку реакцію на вибір елементів меню (час реакції системи значно менший за 1 с). Система ZOG дає змогу інтегрувати всі функції комп’ютера, які зможуть бути застосовані користувачем.
Базовою одиницею подання інформації в ZOG є кадр, що по суті являє собою еквівалент довільного пакета інформації, який можна однозначно спостерігати на екрані термінала. Дисплеї з високим рівнем розпізнавання дозволяють одночасно відображувати кілька таких кадрів. База даних ZOG може вміщувати десятки тисяч взаємозв’язаних кадрів.
Система ZOG була розроблена на початку 70-х років фірмою «Карнегі Мелон». Спочатку вона призначалася бути основою користувацького інтерфейсу для автоматизованої системи управ-ління, яка установлена на сучасному авіаносці ВМС США «Карл Вінсон» з ядерною силовою установкою. Iнформаційна система має розподілену базу даних, що містить понад 20000 кадрів і 30 прикладних програм. Користувач має змогу вести діалог із системою ZOG трьома різними способами: шляхом пересування, викликом програм і редагуванням. Пересування являє собою режим діалогу «за замовчуванням», в якому користувач або здійснює вибір меню за допомогою клавіатури чи іншого пристрою (наприклад, «миші»), або система переходить до відображення наступного кадру. Вибір деяких елементів може приводити до запуску програми. Користувач може також вводити кадровий редактор, здійснювати зміни в кадрах.
Концепція системи ZOG являє собою втілення ряду важливих принципів:

  • загальних принципів користувацького інтерфейсу;
  • принципів побудови баз даних;
  • принципів створення діалогу з користувачем;
  • принципу функціонального розширення системи.

Набір загальних принципів користувацького інтерфейсу забезпечує виконання ряду загальних вимог: середовище інтерфейсу має бути однорідним; інструмент повинен бути під цілковитим контролем користувача, не повинно бути небезпечних, незворотних дій тощо.
Архітектура бази даних має забезпечити обробку сотень тисяч кадрів без будь-якого погіршення реакції системи і одночасну роботу багатьох різних користувачів. Вона має сіткову структуру (перевага надається деревоподібним структурам), в яких елементи даних можуть бути пов’язані з іншими елементами. Стиль меню в інтерфейсі має бути ідентичним — база даних не може містити нічого, крім меню. Це означає, що метод управління базою даних можна застосовувати до користувацького інтерфейсу. Така ознака вважається перспективною з погляду інтегрованої архітек­тури для СУБД і інтерфейсу користувача, а також компонентів СППР, що грунтуються на моделях, тобто окремі компоненти архітектури СППР справді взаємозв’язані.
Стиль діалогу користувач—система зводиться до того, що майже всі операції інтерфейсу пов’язані з вибором елементів із меню. Крім того, не дозволяється мати закритих елементів, тобто ніяких прихованих клавіатурних команд, які потрібно було б запам’ятовувати користувачеві. Редактор постійно доступний як спосіб, що викликається за допомогою загальної команди вибору елемента.
Можна розширити систему для надання користувачеві нових функцій. Перший крок — доповнити систему новими функціями — полягає в побудові відображення необхідних структур даних у кадровому форматі і створення взаємозв’язків структур в базі даних. Програми, потрібні для реалізації нових функцій, вмонтовані в систему і можуть викликатися шляхом вибору активних елементів меню.
Адаптований інтерфейс.
В основу ідеї побудови адаптивних інтерфейсів покладено кон­цепцію створення адаптивних програмних засобів, які можуть пристосовуватися до умов функціонування, непередбачених на етапі розробки систем. Щодо інтерфейсу користувача слід зазначити: кожна людина, яка працює з комп’ютером, має улюблені синоніми команд, свою інформацію, пристосовану до власних потреб, ураховуючи свій рівень знань, інтересів і навіть самопочуття в конкретний час доби. Ці фактори враховуються при побудові користувацьких інтерфейсів інформаційних систем, тобто ОПР надається можливість вносити до системи зміни, зумовлені особистісними сприйняттями інформаційного середовища. Незважаючи на те, що існують певні складності й технічні труднощі зі створенням і застосуванням адаптивних інтерфейсів (вони не можуть бути придатними до всіх ситуацій), перспектива їх упровадження в СППР може вважатися реальною.

Iнтерфейс на базі природної мови.
Iнтерфейси на базі природної мови, які раніше вважались рідкісними і екзотичними, стають все більш допустимими, і можна вважати, що цей тип інтерфейсу буде все більше поширеним для користувачів інформаційних систем, зокрема систем підтримки прийняття рішень. Головна перевага таких інтерфейсів полягає в тому, що в них високий рівень пріоритету серед звичайних користувачів, які не мають значної кваліфікації в галузі інформатики або працюють за межами своєї сфери знань.
Більшість досліджень в галузі природномовних інтерфейсів була проведена в останні два десятиріччя, зокрема значна увага приділялася лінгвістичним проблемам, що належать до людино-машинної взаємодії. Тут можна вирізнити такі кроки:
у перший період ставилось за мету створення систем, здатних розуміти окремі інструкції природною мовою. Була створена система, яка містила дані про предмет, відносно якого користувач хотів поставити запитання, але не визначались значення цих запитань;
на наступній стадії став можливий простий діалог між користувачем і системою, і при цьому постала можливість виключити ситуацію нерозуміння;
надалі діалог між людиною і машиною ставав усе природнішим: машина сприймала фрагментарні і обірвані тексти, граматично некоректні речення та еліптичні конструкції, тобто скорочені вирази, в яких пропущені слова, що легко домислюються. Наприклад, користувач формує запитання в такій послідовності: «Який постачальник може поставити виноград і яблука?», «Хто з них живе в Приморському районі?», «Хто з них у змозі доставити апельсини?», «Як багато з них мешкає на головній вулиці?». Найбільшою проблемою в такій ситуації є ідентифікація набору, у даному разі постачальників, щодо яких і формулюються запитання. На заключній стадії досліджень виявилось, що у складних ситуаціях діалогу лінгвістичних знань кожного користувача недостатньо. Необхідні також фактичні (практичні) знання й уміння спілкуватися з машиною; інтерфейс повинен реально допомагати користувачеві у розв’язуванні його проблем.
Мова — найважливіший елемент людино-машинної взаємодії; діалоги природною мовою можна використати як гнучкий механізм спілкування з комп’ютерною системою. На відміну від інших стилів інтерфейсу, природна мова не лише керує користувачем, а й може передбачати й надавати інформацію, яка потрібна користувачеві навіть у тому разі, коли в запиті не відбиті наміри користувачів. У деяких випадках системи на базі природної мови мають виправляти хибні уявлення і готувати відповіді на запитання, які не були поставлені системі.
Слід, проте, зауважити, що реалізація та проектування інтерфейсів природною мовою потребує значно більше часу і зусиль, ніж для інших типів інтерфейсів. Окрім того, такий інтерфейс потребує великих або навіть занадто великих ресурсів комп’ютера, особливо в разі застосування сучасних мікрокомп’ютерних систем. Відмінності в концепціях, моделях, можливостях у користувача і системи також заважають нормальному використанню інформаційних систем з природномовним інтерфейсом.
Проблеми розробки природномовних інтерфейсів можна розбити на три групи.
Правильний вибір сфер застосування. Для нового застосування природномовного інтерфейсу новий об’єкт має бути визначений і релевантні знання мають бути завантажені в систему. Часто буває кілька користувацьких груп з різними концепціями, а іноді навіть з відмінними мовними можливостями. Тому, наприклад, запитання типу «Яких постачальників ми маємо?» ставить перед системою проблему визначення поняття «ми». Система повинна розпізнавати різні ситуації.
Лінгвістичні проблеми. Головною проблемою тут є розробка граматики і перетворення її на нижчий системний рівень. Одна з проблем зумовлюється наявністю синтаксично правильних речень, які передбачають відповіді типу: «так» чи «ні» (наприклад, запитання «Чи замовляв Джонсон банани?»).
Проблеми баз даних. Багато коректно сформульованих запитань можуть бути зі значними труднощами перетворені системою управління базою даних (наприклад, коли об’єкти для порівняння записані в БД у різних одиницях). Використання природномовного інтерфейсу лише поглиблює проблему, оскільки змушує користувачів ставити ще заплутаніші запитання.
Проте природномовні інтерфейси досягли в своєму розвитку певного прогресу; інтегровані текстові процесори і СУБД стали доступні на різних ринках з включенням відповідної мови. Користувацький інтерфейс природною мовою вже успішно використовується у деяких сферах застосування СППР.
Графічні засоби для удосконалення діалогу користувач—система.
Графічні інтерфейси досить поширені в інтерактивних інформаційних системах. Проте постійно виконуються роботи в напрямку удосконалення цих інтерфейсів, зокрема з урахуванням людського фактора. До пропонованих удосконалень належать:

  • вмонтоване моделювання процесів для контролю стану системи;
  • графічні пояснювальні засоби на основі аналогії;
  • графічні засоби переміщення (навігації) по системі.

Ці три концепції підримують удосконалені інструменти користувацького інтерфейсу завдяки навчанню і використанню діалогового режиму.
Вмонтоване моделювання процесів з метою контролю за станом системи і для управління — це метод, спрямований на те, щоб дати користувачеві змогу бачити вигляд «згори» усіх функцій, задач і підзадач, які він зможе виконати за допомогою системи. У СППР дуже часто просто неможливо «побачити» загальну структуру процесу розв’язування задачі, яку підтримує система. Вмонтовані моделі саме і є діалоговими вказівками (компасами), завдяки яким користувачеві вже неможливо «загубитися».
Моделі процесів, які можна використати в ролі графічних пристроїв інтерфейсу користувача, мають бути побудовані як діалогові вказуючі схеми, здатні давати вказівки напрямку пересування по системі і повідомляти про цілі деяких процесів за вимогою користувача. При правильній розробці вмонтовані моделі процесів спроможні стежити за ходом розв’язування задачі і надавати користувачеві інформацію щодо місця, де він перебуває, де він перебував і що ще йому потрібно зробити. Вмонтовані моделі можна також використовувати для прискорення навчання, оскільки кожний крок процесу можна організувати як «урок».
Графічні пояснювальні засоби на основі аналогії створюють на базі наборів «сценаріїв», які можна викликaти і відображати для користувача. Наприклад, якщо користувач запитує систему про те, чому один певний план був визнаний як імовірніший чи цінніший за інший, то система спочатку може відгукнутися поясненням цього плану, подаючи драйвери планування, які зумовили генерування в системі відповідних значень імовірності чи цінності. Коли це пояснення не задовольнить користувача, то система може перей­ти до показу споріднених прикладів, що потребує від СППР «уміння» розрізняти аналогічні плани з бібліотеки планів. При цьому і сама основа такої аналогії може бути відображена для користувача.
Графічні засоби переміщення по системі завдяки прогресу в галузі створення конфігурації апаратних і програмних засобів є вже економічно ефективними. У них використовуються набори елементів на основі піктограм (спрощених зображень у вигляді рисунків предметів, понять, що заміняють слова), які дають змогу виконувати функції користувацького інтерфейсу. Нові системи дають змогу розробляти різного типу меню і безперервно відображуючи списки елементів без значних зусиль у програмуванні, розробляти програми вводу і виводу під керуванням піктограм.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 482; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.