Культура стародавнього Шумеру

План

Розробка програмного забезпечення

Та мереж

Ресторанне обслуговування

5.050120201 Обслуговування комп’ютерних систем

5.03051001 Товарознавство і комер­ційна діяльність

Дисципліна: «Культурологія»

Лекція 3

Лекція-презентація

Тема 3. Культура та цивілізація

Навчальна мета: ознайомити студентів із зв’язком культури і цивілізації; охарактеризувати найбільш поширені підходи до визначення цивілізації; визначити відмінні риси «цивілізації» і «культури».

Виховна мета: формувати особистість високого рівня культури та інтелекту.

Розвивальна мета: показати необхідність вивчення дисципліни «Куль­турологія» для пізнання й розуміння культурної спадщини і надбань стародавніх цивілізацій.

Методична мета: використання презентації на занятті як засобу активізації процесу навчання.

1.Поняття цивілізації. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація».

2. Стародавні цивілізації ІV-ІІІ тисячоліття до н.е. на територіях Передньої Азії та північно-східної Африки.

3. Культура Месопотамії – колиска давніх цивілізацій. Культура й цивілізація Китаю.

4. Антична культура. Особливості мистецтва і науки, технічні досягнення античної культури.

Технічні засоби навчання:

· Інтерактивна дошка

· Мультимедійний проектор

· Персональний комп’ютер

Наочність:

· Тематична презентація в Power Point.

· Опорний конспект до лекції №3.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Всесвітня історія. Філософія. Соціологія. Етика ділового спілкування.

Література

1.Бокань В.А. Культурологія. - К.: МАУП, 2000.

2. Піча В.М. Культурологія. - Львів: «Магнолія плюс», 2006.

3. Шевнюк О.Л. Українська та зарубіжна культура. - К., 2003.

Викладач ___________ Мах О.Б.

1. Поняття цивілізації. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація».

В теорії культури поняття "цивілізація" дуже зблизилося з поняттям культури.

Вчені запропонували три ознаки цивілізації:

1.монументальна архітектура,

2.писемність,

3.міста.

Вказана тріада виразно характеризує цивілізацію в першу чергу саме як культурний комплекс, тоді як соціально-економічну сутність даного явища становлять поява класового суспільства і держави. Отже, цивілізація сформувалася лише на певному етапі розвитку людства, являючи собою якісну межу на еволюційному шляху.

Поняття ж "цивілізація" означає безперервність, єдність, загальність культурно-історичного процесу для всіх народів.

Термінологічний словник дає таке означення цього поняття. Цивілізація (лат. Civilis – громадянський, державний):

1. форма існування істот, наділених розумом;

2. синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства;

3. ступінь розвитку матеріальної і духовної культури;

4. процес становлення громадянського суспільства;

5. відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване у просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні.

Питання про співвідношення культури та цивілізації є питан­ням полемічним. Якщо поняття "культура " є складним для розу­міння на науковому рівні і добре окреслюється іншими поняття­ми на буденному рівні, то поняття "цивілізація" в науковому плані і на рівні буденного сприйняття є найбільш неоднозначним із усьо­го понятійного апарату культурології.

Діалектична взаємодія понять "культура" і "цивілізація", філо­софський аналіз сутнісних зв’язків, наукове прогнозування розвит­ку "цієї пари" на сьогодні виявились найменш дослідженими. В той же час увага до їх співвідношення є чи не більшою, ніж: до усіх пи­тань культурології, разом узятих.

В мовному арсеналі сучасності, а не лише в гуманітарному та соціологічному знанні, терміни "культура" та "цивілізація" є од­ними із найбільш вживаних. Вони, а також похідні від них термі­ни, досить часто використовуються як синоніми: ми кажемо "куль­турність", але так само можемо сказати й "цивілізованість", "культурний" - "цивілізований" та ін.

Саме слововживання підказує нам, що ці явища дуже тісно пов'язані між собою.

Спільні риси:

- найперша схожість цих термінів полягає в тому, що вони фіксують явища однієї сфери дійсності: і культура, і цивілізація ха­рактеризують процеси суспільного життя

- обидва ці терміни вказують на певну якість таких процесів:

- ми вживаємо слова "культура", "цивілізація" не тільки для позна­чення певних реалій, але й вкладаємо в них позитивний змісто­вий наголос: бути культурним, або ж цивілізованим краще, ніж: перебувати за межами культурності та цивілізованості. Тоб­то, ми вважаємо, що культура - це не безладний та не при­мітивний стан справ в суспільстві, а стан, порівняно високий; те ж саме стосується й терміну "цивілізація "

- ці терміни вказують і на певні соціальні цінності: в громадській думці безумовно панує пріоритет відносно того, що треба збе­рігати та нарощувати культуру, поширювати цивілізаційні норми життя та ін

- стани культурності та цивілізованості набуваються лише в історичному прогресі суспільства, на певних його рівнях розвитку та історичних етапах.

2. Стародавні цивілізації ІV-ІІІ тисячоліття до н.е. на територіях Передньої Азії та північно-східної Африки.

У стародавніх цивілізаціях та їх культурах ще багато нерозшифрованого, невивченого. Яка культура була, наприклад, у західній півкулі планети в сиву давнину? Культура майя досліджена лише у її пізньому періоді, хоч вона мала довгу історію, сліди якої загублені.

На території Мексики відкрито піраміду, що була похована під потоками лави вулкана, виверження якого, як визначили геологи, сталося вісім тисяч років тому. Отже, у західній півкулі існували культури, можливо, стародавніші, ніж у східній, але вони загинули, не залишивши після себе помітного сліду.

Народи Стародавнього Світу створили виключно багату культуру, яка зробила величезний вплив на розвиток світової культури. Саме вони розробили перші міфологічно-релігійні вчення і теологічні системи, які спонукали виникнення давньоіндійської, давньокитайської і давньогрецької філософії і монотеїстичних концепцій Старого і Нового Заповіту.

Новіші зі стародавніх цивілізацій, які досліджені наукою, - ті, що виникли у ІV тисячолітті до н. е. на територіях Передньої Азії та Північно-Східної Африки: Вавілон, Шумер, Єгипет, Ассирія, Урарту й ін.

У IV тис. до н. е. в Південній Месопотамії існувало понад 20 дрібних держав, між якими весь час точилася боротьба. У середині III тис. до н. є. на чолі міста Аккаду стояв Саргон І. Він створив перше в історії постійне військо (5400 воїнів). За службу його воїни отримували від царя земельні наділи. Саргон Великий (правив у 2316-2261 pp. до н. є.) підкорив собі усе Дворіччя, Елам (гірська країні на схід від Дворіччя), здійснив походи в Сирію і Малу Азію, здобув перемоги у 34 битвах, а в кінці свого царювання одержав титул «царя чотирьох сторін світу». Він за провадив єдиний календар, єдину систему вимірювання та ваг, створив мережу доріг. У кінці III тис. до н. є. найбільшої могутності в Дворіччі досягає місто Ур, цар якого Шульгі (2093-2046 pp. до н. є.) ви дав перші з відомих людству правових актів. У законах Шульгі, зокрема, встановлювалась винагорода за привід раба-втікача його власнику. Передбачалося також покарання за різні види ушкоджень, яке полягало в матеріальному відшкодуванні постраждалому.

Культура Шумеру була багато в чому колискою культури всього людства. Вважається, що саме шумери винайшли колесо та гончарський круг, першими навчилися виплавляти бронзу та виготовляти кольорове скло. Вони розділили рік на 365 діб і поділили його на 12 місяців. Саме шумери почали будувати типові для Месопотамії архітектурні пам'ятки — східчасті вежі-зіккурати, які були невід'ємною частиною месопотамських храмів. Шумери винайшли й клинопис. Клинописні значки наносилися паличкою на табличку з сирої глини, а потім ця табличка випалювалася й могла зберігатися дуже довго. З літературних пам'яток шумерів до нас дійшли численні міфи, які потім повторювалися і в інших народів (про створення світу, всесвітній потоп), найдавніший варіант епосу про Гільгамеша, в якому відображалося прагнення людини знайти безсмертя та марність цих надій.

Дата добавления: 2015-07-13