Контрольний пакет акцій і контроль над діяльністю АТ

Поняття контролю над діяльністю АТ і контрольного пакету акцій в теорії корпоративного управління розглядаються як тотожні.

У статті 1.26 нового Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під здійсненням контролю розуміється:

· володіння безпосередньо або через більше число зв'язаних фізичних або юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду підприємства, або

· управління найбільшим числом голосів в керівному органі підприємства, або

· володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20% статутного фонду підприємства.

Теоретично можливість реального впливу на стан справ в АТ, виходячи з особливостей акціонерного капіталу, залежить від частки участі акціонера в акціонерному капіталі, яка визначається процентним відношенням звичайних акцій до загальної кількості акцій, що звертаються.

Теоретично величина контрольного пакету акцій складає 50% акцій +1 акція. Проте на практиці корпоративні відносини не тільки в українських, але і зарубіжних акціонерних товариствах набагато складніші, ніж це представлено теоретичними схемами, і зокрема це відноситься до поняття контрольного пакету акцій.

У зв'язку із значним розосередженням акцій українських АТ серед дрібних утримувачів величина контрольного пакету може бути менше 50%. У крупних корпораціях західних країн і США величина контрольного пакету у ряді випадків складає 3—4%. У українських акціонерних товариствах, по окремих оцінках, величина контрольного пакету в більшості випадків також невелика — від 5 до 8%.

На формування контрольного пакету акцій роблять вплив такі чинники, як особливості проведення голосування на загальних зборах акціонерів, а також наявність привілейованих акцій, хоча в АТ, що не здійснювали додаткової емісії акцій, власники привілейованих акцій відсутні, оскільки українським законодавством заборонена емісія привілейованих акцій при приватизації підприємств. Можна, звичайно, зафіксувати абсолютну величину контрольного пакету акцій, що забезпечує перевагу за будь-яких обставин (стосовно нинішніх умов України це складає 75% акцій + 1 акція). Проте володіння таким пакетом — велика рідкість, тому абсолютна величина контрольного пакету акцій не відображає всього спектру реальних корпоративних взаємин, пов'язаних з особливостями отримання управлінського виграшу в різних ситуаціях. У зв'язку з цим на практиці більше значення має поточна, а не абсолютна величина контрольного пакету акцій.

Таким чином, на питання, чи є поняття «контрольний пакет акцій» і «контроль над діяльністю АТ» тотожними, можна відповісти точно, якщо виходити з корпоративного управління класичного поняття контрольного пакету акцій і контролю, що склалося в теорії, над АТ, причому друге поняття витікає з першого. Проте при уважнішому розгляді поняття контролю над діяльністю АТ і чинників, під впливом яких цей контроль встановлюється, первинне твердження покажеться вельми дискусійним.

Практика корпоративного управління і за кордоном, і в Україні показала, що поняття контрольного пакету акцій і контролю над діяльністю АТ не є тотожними. Володіння найбільшою часткою первинного акціонерного капіталу ще не гарантує реального контролю над АТ з наступних причинах:

· реальна політика АТ може формуватися і реалізовуватися поза сферою корпоративного управління, наприклад через різного роду консультативні і дорадчі органи або під впливом не власників акцій (вищі керівники, що не володіють акціями; фінансові установи і утримувачі інших боргових зобов'язань; державні органи; ділові партнери; іноземні інвестори; конкуруючі організації; кримінальні структури);

· консолідація акцій (голосів) дрібних утримувачів може привести до знецінення ролі і значення великого пакету акцій, що є номінально контрольним.

Дія вказаних чинників може привести до невідповідності суб'єктів контролю де-юре і де-факто.

Контроль над АТ є формою реалізації економічної влади на панування конкретної особи або групи осіб. Особливості діяльності українських АТ в період перехідної економіки привели до того, що в контролі над діяльністю підприємства домінує фінансова складова.

Відповідно до думки багатьох учених-економістів, контроль над діяльністю підприємства трактується як здатність конкретної особи або групи осіб перерозподіляти деяку частину доходів підприємства в свою користь і, разом з тим, як спосіб дії на об'єм і структуру грошових потоків. Такий контроль ґрунтується на використанні наступних економічних категорій: власність, влада і право розпорядження доходами підприємства.

У АТ право власності визначається володінням акціями, документально і законодавчо підтверджуючими титул власності, участь в акціонерному капіталі і, відповідно, право на участь в доходах підприємства.

Влада як можливість контролювати інших осіб, підпорядковувати їх діяльність своїй волі, контролювати процеси ухвалення і реалізації рішень в розвитку АТ виникає з цілого ряду джерел і може бути формальною, зафіксованою законодавчо або внутрішньокорпоративними документами, неформальною.

До формальних видів влади слід віднести владу адміністрації, що є наслідком посадового статусу в АТ, владу власників, що виникає з відносин акціонерної власності. Приклад законодавчо зафіксованої влади — влада державних органів, влада довірчого власника, визначена конституційними і правовими нормами, влада контрагента, влада фінансових установ, обумовлена суспільними і діловими відносинами. Відносини влади виступають важливим елементом в контролі діяльності АТ. Так, формування органів управління АТ, визначення стратегії його розвитку і розподіл доходів юридично належить акціонерам підприємства. Контроль керівників виникає з їх права розпоряджатися і використовувати капітал АТ відповідно до їх посадових обов'язків і форм реалізації функцій управління підприємством. Державний контроль обумовлений повноваженнями державних органів управління по оподаткуванню підприємств і нагляду за їх діяльністю.

Розпорядження доходами підприємства полягає в можливості контролюючого суб'єкта формувати механізм розподілу доходів і з його допомогою задовольняти свої інтереси у сфері привласнення частині чистого доходу акціонованого підприємства.Законодавством по діяльності АТ розвинених країн (і Україна не є тут виключенням) передбачено, що право розподілу прибутку належить радам директорів (Наглядовим радам) з подальшим затвердженням схеми розподілу прибутку загальними зборами акціонерів. Розпорядження доходами АТ дозволяє контролюючому суб'єктові розподіляти доходи на свій розсуд; здійснювати різні операції з активами товариства, тим паче, що законодавством подібні операції практично не регулюються і не контролюються; набувати продукції контрольованого АТ на пільгових умовах, зокрема по пільгових цінах; передавати обслуговування фінансових операцій контрольованого підприємства власним фінансовим установам; отримувати прямі доходи від різного роду послуг, що надаються контрольованому підприємству. Більш того, контролюючий суб'єкт, що не є власником, дістає можливість контролювати рух капіталів АТ, не вклавши в його капітал скільки-небудь значних засобів, і, за допомогою контролю товариства, контролювати його ринкову інфраструктуру.

Контроль над діяльністю товариства належить або групі акціонерів, або стороннім суб'єктам, що не є акціонерами, які зацікавлені в певних результатах діяльності товариства і одночасно є компетентними в питаннях управління ним. Найчастіше реальна влада, що дозволяє здійснювати контроль над діяльністю АТ, знаходиться в руках керівних структур підприємства. Ступінь впливу обумовлений не стільки величиною пакету акцій, що належить акціонерові-працівникові, скільки посадою в АТ, унаслідок чого виникає вельми цікава ситуація, при якій існують дві категорії, — власники капіталу, представлені великою кількістю акціонерів, і посадові особи АТ, що фактично визначають реальний вплив на діяльність товариства, оскільки саме вони використовують і розпоряджаються акціонерним капіталом, у ряді випадків володіючи порівняно невеликим пакетом акцій.

Неорганізованість, недостатня компетентність акціонерів-працівників, незацікавленість в діяльності АТ акціонерів-аутсайдерів, в тому числі й держави, відсутність реальної практики корпоративного управління і слабка його регламентація з боку держави створили можливість здійснення в переважній більшості акціонерних підприємств контролю з боку нечисленної по кількості, але домінуючою по ступеню впливу на ухвалювані рішення групи акціонерів-інсайдерів, яку складають керівники і провідні фахівці підприємства, так звані топ-менеджери.

У корпоративних моделях інсайдерського типу керівниками АТ значна увага приділяється роботі з трудовими колективами. Можна виділити основні напрями цієї роботи.

Патерналістська діяльність - припускає «батьківське» відношення до членів трудового колективу. Керівники АТ юридично не звільняють працівників-акціонерів при скороченні об'ємів виробництва, прагнуть уникнути життєво важливої для товариства реструктуризації підприємства, схильні ігнорувати вимоги ринку для того, щоб не допустити негативної зміни свого іміджу в трудовому колективі, а інтереси працівників ставлять вище за інтереси акціонерів і АТ.

Репресивна діяльність - керівники АТ загрожують працівникам-акціонерам звільненням, якщо вони продадуть свої акції стороннім особам. Така ідеологія виправдовується турботою про підприємство, хоча юридично — це грубе порушення прав акціонерів. До того ж така «турбота» свідчить про невпевненість керівників АТ в своїх професійних якостях, про їх побоювання, що з приходом нових акціонерів може виникнути питання про їх заміну зважаючи на професійну непридатність.

Створення перешкод відчуженню акцій акціонерам-аутсайдерам. Найбільш поширеним способом реалізації такої політики в Україні на початку 90-х рр. XX ст. було перетворення відкритого АТ в закрите. У Статуті закритого АТ передбачалися положення, перешкоджаючі реалізації прав акціонерів по відчуженню акцій, наприклад у формі їх продажу акціонерам-аутсайдерам.

Організація додаткової емісії акцій на користь акціонерів-інсайдерів і, в першу чергу, керівників АТ. В результаті цього в статутному фонді товариства збільшується частина акцій, що належать інсайдерам і, відповідно, зменшується питома вага акцій аутсайдерів. Можливості використання цього інструменту посилення ролі акціонерів-інсайдерів залежить від умов законодавства, від внутрішніх норм АТ, від компетентності і організованості акціонерів-аутсайдерів, а також компетентності, незалежності і дієвості судової влади.

При з'ясуванні характеру контролю над діяльністю АТ тих або інших груп акціонерів важливим є питання про дискримінацію акціонерної меншини і форми цієї дискримінації. У сучасній літературі приводяться наступні основні форми дискримінації акціонерної меншини:

- проведення реорганізацій акціонерного підприємства на шкоду інтересам акціонерної меншини;

- повна капіталізація прибутку акціонерного підприємства, навіть коли є можливість виплатити дивіденди;

- виплата дивідендів в певній черговості;

- проведення операцій з активами акціонерного підприємства на користь власника контрольного пакету акцій і використання інсайдерської інформації в своїх інтересах.

Здійснення реального контролю над діяльністю АТ може належати не тільки окремим групам акціонерів або керівникам підприємства, але і стороннім структурам, що не мають статусу акціонера. В процесі своєї життєдіяльності АТ використовує не тільки свій капітал, але і позикові засоби, унаслідок чого виникає можливість здійснення контролю за діяльністю товариства з боку власників засобів. Контролюючий суб'єкт подібного вигляду встановлюється в ході структурно-логічного аналізу акціонерного капіталу за допомогою показників питомої ваги позикових засобів в структурі капіталу, зокрема питомої ваги довгострокових і короткострокових кредитів в структурі капіталу і питомої ваги кредиторської заборгованості в пасиві балансу і оцінки структури кредиторів товариства. Останні два показники дуже важливо для встановлення контролюючого суб'єкта, оскільки контроль над грошовими зобов'язаннями товариства з боку кредиторів (фінансові установи, постачальники і тому подібне) може привести до того, що реально діяльність АТ протягом даного періоду контролюють власники засобів.

Само по собі наявність контролюючого суб'єкта не можна вважати позитивним або негативним чинником для діяльності АТ. Важливим є збіг або неспівпадання інтересів контролюючого суб'єкта і АТ. Якщо їх інтереси співпадають, якщо контролюючий суб'єкт має значні за об'ємом інвестиції в АТ, причому в будь-якій формі (наприклад, у формі кредитів), якщо зацікавлений в стійкому і динамічному розвитку товариства, то тоді його наявність не можна вважати негативним чинником в розвитку АТ і його прагнення легитимизировать себе в документах внутрішньокорпоративного права необхідно вітати, а також надавати цій легітимності усіляке сприяння.

Дата добавления: 2015-07-13