Глобальна система моніторингу

СРС 3

навколишнього середовища (ГСМНС)

У середині XX ст. у біосфері відбувалися локальні і регіональні екологічні кризи. Згубний вплив людини на біосферу досяг глобальних масштабів і проявився у то­тальному забрудненні природних середовищ, інтенсив­ному використанні ресурсів природи, зміні геохімічних кругообігів елементів і потоків енергії в екологічних системах, що спричинило розвиток глобальної екологіч­ної кризи. У промислово розвинутих країнах руйнували­ся екологічні системи та виснажувалися природні ресур­си. Загалом на планеті було втрачено 20 % видів живих істот. Великі річки Європи (Рейн, Одер) перетворилися на стічні канави, де через непридатну для життєдіяль­ності якість води повністю зникла біота, у критичному стані опинилися Дунай і Сена. Активно поширювалася деградація ґрунтів (водна ерозія охопила 56 % площі зе­мель суходолу), хімічне і фізичне ушкодження земель, опустелювання території (загальна площа пустель і на­півпустель 48,4 млн. км2, щороку вона збільшується на 6 млн. га), скорочення площ тропічних дощових лісів і тайги (призводить до зменшення кількості кисню, зник­нення деяких видів рослин і тварин), забруднення ат­мосфери (наслідком його є розвиток парникового ефек­ту, утворення озонової діри, кислотних дощів, смогів). Спрогнозувати можливі зміни біосфери з високою точніс­тю у той час було неможливо, оскільки спостереження за станом довкілля держави здійснювали лише на регіо­нальних рівнях за різними програмами. Тому в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього се­редовища було запропоновано створити Служби Землі, покликані здійснювати глобальний моніторинг довкіл­ля, оцінювання, дослідження та обмін інформацією, сво­єчасно попереджати про природні катастрофи й антропо­генні зміни стану довкілля, здатні спричиняти прямі та непрямі збитки здоров'ю людини.

Глобальний (франц. global — всесвітній, загальний) моніторинг — система спостережень за планетарними процесами і явищами, які відбуваються у біосфері, з метою оцінювання та прогнозуван­ня глобальних проблем охорони навколишнього природного се­редовища.

За результатами роботи Міждержавної наради з проблем моніторингу, що відбулася у Найробі (лютий 1974 p.), було сформульовано такі основні завдання гло­бального моніторингу:

Організація розширеної системи попереджень про загрозу здоров'ю людини.

Оцінювання глобального забруднення атмосфери та її впливу на клімат.

Оцінювання кількості і розподілу забруднення біо­логічних систем, особливо харчових ланцюгів.

Оцінювання критичних проблем, що виникають внаслідок сільськогосподарської діяльності й землеко­ристування.

Оцінювання реакції наземних екосистем на вплив навколишнього середовища.

Оцінювання забруднення океану і вплив забруд­нень на морські екосистеми.

Створення міжнародної системи попереджень про стихійні лиха.

Програма глобального моніторингу передбачає си­стематичне вивчення навколишнього середовища за єдиними правилами та уніфікованими методиками на 8 континентальних, 77 базових і 66 біосферних регіо­нальних станціях, розташованих у різних точках Землі. Вона охоплює спостереження, оцінювання і прог­нозування змін природних процесів, контролювання енергетичного і теплового балансу Землі (відношення надходження і витрат енергії на земній поверхні і в сис­темі «атмосфера — Земля»), спостереження за рівнями радіації, вуглекислого газу, кисню в тропосфері (частко­во в гідросфері), глобальним збільшенням фонового за­бруднення атмосфери, станом Світового океану, змінами клімату, міграційними шляхами тварин. За деякими з цих напрямів у багатьох країнах давно тривають успіш­ні дослідження та спостереження, за іншими — робота тільки розпочалася. Тому здебільшого необхідна не ор­ганізація нових служб, а максимально ефективне вико­ристання і розвиток наявних систем, їх доповнення, ра­ціональне й ефективне послуговування інформацією.

Сучасна глобальна система моніторингу навколиш­нього середовища охоплює всі природні зони, а також потенційно-небезпечні щодо забруднення компонентів середовища райони, виконуючи такі завдання:

- визначення рівнів окремих критичних забрудню­вачів у середовищі, аналіз їх розподілу в просторі та змі­нюваності в часі;

- вивчення розмірів і швидкості потоків забрудню­ючих речовин, їх перетворень і сполук;

- порівняння використовуваних у різних країнах методів спостережень та аналізу змін довкілля;

- забезпечення необхідною для прийняття управ­лінських рішень глобальною і регіональною інформа­цією;

- попередження про можливі природні й антропо­генні катастрофи.

Система глобального моніторингу реалізується на імпактному, регіональному, фоновому рівнях, для яких розроблені спеціальні програми.

Імпактний рівень глобального моніторингу (І) по­лягає у вивченні критичних забруднень на локальних територіях, спричинених одним або кількома джерела­ми викидів. Об'єктом спостереження може бути потен­ційно небезпечне підприємство (група підприємств), скиди або викиди якого за певних аварійних умов і ме­теорологічних характеристик (особливості циркуляції повітряних потоків) можуть спричинити глобальне за­бруднення довкілля.

Регіональний рівень глобального моніторингу (Р) охоплює вивчення міграції і трансформації забруд­нюючих речовин і їх сукупної дії, характерних для певних економічних регіонів чинників. Об'єктом дослідження є довкілля в межах конкретного регіо­ну (економічного району, адміністративної області, країни).

Фоновий рівень глобального моніторингу (Ф) перед­бачає фіксацію фонового стану довкілля з метою по­дальшого оцінювання рівня антропогенної дії. Спосте­реження проводять на базі біосферних заповідників, де заборонена будь-яка господарсько-виробнича діяль­ність і обмежений антропогенний вплив сусідніх тери­торій.

Програми спостережень формують на основі вибору пріоритетних забруднюючих речовин та інтегральних характеристик, використовуючи певну сукупність кри­теріїв. Ними можуть бути величина фактичного або по­тенційно можливого впливу забруднюючих речовин на здоров'я людини, стан екосистеми, клімат; здатність забруднюючих речовин до деградації в довкіллі, нако­пичення в організмі людини і харчових ланцюгах; здатність забруднюючих речовин утворювати шкідливі і токсичні сполуки; міграційна здатність; фактичні і можливі концентрації забруднювачів у довкіллі і в ор­ганізмі людини. Найпоширеніші забруднюючі речови­ни оцінюють в балах від 0 до 3 і розподіляють за цими критеріями на класи пріоритетності (табл. 2.4). Чим ви­щий клас, тим більший пріоритет забруднювача при ор­ганізації спостережень у певному середовищі (повітря, питна, морська вода, біота, їжа (внутрішнє надходжен­ня забруднюючих речовин до організму людини, твари­ни)) на відповідному рівні (імпактний, регіональний, фоновий).

Визначення пріоритетних об'єктів під час організа­ції систем моніторингу залежить від його мети та зав­дань: на територіальному рівні перевагу надають промисловим містам, джерелам питної води, місцям нерес­ту риб; стосовно середовища спостережень основними є атмосферне повітря та вода прісних водойм, водотоків, морських акваторій.

Глобальний моніторинг здійснюють з використанням базових (для глобального фонового моніторингу дуже низьких фонових концентрацій найважливіших складо­вих атмосфери) і регіональних станцій за мінімальними (для моніторингу довготривалих змін складу атмосфер­ного повітря, спричинених людською діяльністю на ре­гіональному рівні) та розширеними програмами (для моніторингу довготривалих змін складу довкілля на імпактному рівні). Мінімальні програми передбачають ви­мірювання на базових станціях забруднення атмосфери, провідності повітря, вмісту СО₂ у повітрі та хімічного складу опадів; на регіональних станціях — спостережен­ня за мутністю атмосфери та хімією опадів. Розширені програми охоплюють додаткові спостереження за діоксидом сірки, сірководнем, вмістом загального озону, чадно­го газу і всіх сполук азоту, важких металів.

На основі спостереження, оцінювання і прогнозу­вання в межах системи глобального моніторингу було здійснено:

- глобальне оцінювання стану ґрунту, а також скла­дено карти деградації ґрунтів сільськогосподарського призначення, придатності сільськогосподарських зе­мель у певних агроекологічних зонах, стану пасовищ в посушливих і напівпосушливих регіонах;

- оцінювання покриву тропічного лісу Африки, Ла­тинської Америки, Азії, районування і класифікацію рослинності;

- дослідження водного балансу, льодовиків, гідро­логічних регіонів;

- прогнозування можливих змін клімату;

- оцінювання запасів морських біологічних ресур­сів, забруднення Світового океану;

- виокремлення еталонних екосистем біосфери;

- аналіз даних про причини захворювань у певних забруднених районах.

Таблиця 2.4

Дата добавления: 2015-07-13