Вимоги до виконання графічної частини

У графічну частину курсового проекту входять наступні види креслень:

1) схема електрична структурна (функціональна);

2) схема електрична принципова (з переліком елементів);

3) креслення друкованої плати виробу;

4) збірне креслення друкованого вузла (зі специфікацією).

Креслення і схеми повинні бути виконані відповідно до правил Єдиної Системи Конструкторської Документації (ЄСКД). Креслення і схеми виконуються олівцем, тушшю або на плоттері на листах білого паперу формату А2 або А1.

Електричні схеми

Відповідно до ГОСТ 2.701-84 схеми окремих типів (зокрема електричні схеми) характеризуються таким чином:

- Структурна схема дає загальне уявлення про систему (про пристрій), її основні функціональні частини, їх призначення і взаємозв'язки. Функціональні частини зображають, як правило, у вигляді прямокутників. Прямокутники пристроїв, що мають самостійну принципову схему, виконують суцільною лінією, прямокутники функціональних груп – штрихпунктирною лінією. Умовні позначення або найменування пристроїв вписують всередину прямокутників. При цьому всі умовні позначення і абревіатури в найменуваннях повинні бути пояснені в таблиці довільної форми на вільному полі схеми.

- Функціональна схема зображає функціональні зв'язки між окремими частинами пристрою або системи. Функціональні частини зображаються у вигляді умовних графічних позначень. На функціональній схемі також приводять буквено-цифрові позначення елементів і пристроїв; допускається поміщати пояснюючі написи, діаграми і тому подібне, що визначають послідовність процесів в часі. Допускається указувати необхідні параметри в характерних точках схеми, наприклад, значення струмів, напруги, форми і амплітуди імпульсів, полярність сигналів, математичні залежності і тому подібне

- Принципова схема призначена для отримання детального уявлення про принцип роботи пристрою. Вона використовуються при розробці креслення друкарської плати і збірного креслення друкарського вузла, а також при наладці, регулюванні, контролі і ремонті пристроїв. Схему викреслюють для відключених пристроїв. Вхідні і вихідні ланцюги електричної принципової схеми повинні закінчуватися роз'ємними з'єднаннями. Кожному елементу на принциповій схемі привласнюється позиційне позначення, яке складається з двох частин, записуваних без розділових знаків і пропусків: буквеного позначення, відповідного виду елементу, і порядкового номера елементу даного вигляду (арабська цифра). Порядкові номери привласнюються елементам відповідно до послідовності їх розташування зліва направо і зверху вниз.

Формати аркушів схем вибирають відповідно до вимог, встановлених в ГОСТ 2.301-68 і ГОСТ 2.004-79, при цьому основні формати являються переважними. При виборі формату слід враховувати об'єм і складність проектованого виробу, а також необхідну степінь деталізації даних, обумовлений призначенням схеми. Вибраний формат повинен забезпечувати компактне виконання схеми, не порушуючи її наочності і зручності користування нею. Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу (установки) не враховують або враховують приблизно.

Графічні позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і з'єднуючі їх лінії зв'язку слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечити якнайкраще уявлення про структуру виробу і взаємодію його складових частин. Для цього при побудові рисунка схеми повинні дотримуватися наступні умови: елементи, спільно виконуючі певні функції, повинні бути згруповані і розташовані відповідно розвитку процесу зліва направо; розташування елементів усередині функціональних груп повинне забезпечувати найбільш просту конфігурацію ланцюгів (з мінімальною кількістю зламів і перетинів ліній зв'язку); додаткові і допоміжні ланцюги (елементи і зв'язки між ними) повинні бути виведені із смуги, зайнятої основними ланцюгами.

Відстань (просвіт) між двома сусідніми лініями графічного позначення повинна бути не менше 1,0 мм. Відстань між окремими умовними графічними позначеннями повинна бути не менше 2,0 мм. Відстань між двома сусідніми лініями зв'язку повинна бути не менше 3,0 мм.

При виконанні схем застосовують наступні графічні позначення:

1) умовні графічні позначення (УГП), встановлені в стандартах ЄСКД, а також побудовані на їх основі;

2) прямокутники;

3) спрощені зовнішні контури (зокрема аксонометричні).

УГП елементів зображають в розмірах, встановлених у відповідних стандартах. УГП, співвідношення розмірів яких приведені у відповідних стандартах на модульній сітці, повинні зображатися на схемах в розмірах, визначуваних по горизонталі і по вертикалі кількістю кроків модульної сітки М. Прі цьому крок модульної сітки для кожної схеми може бути будь-яким, але однаковим для елементів і пристроїв даної схеми. Графічні позначення на схемах слід виконувати лініями тієї ж товщини, що і лінії зв'язку. Залежно від призначення і типу схем лініями також зображають: електричні взаємозв'язки (функціональні, логічні і тому подібне), шляхи проходження електричного струму (електричному зв'язку), механічні взаємозв'язки, матеріальні провідники (дроти, кабелі, шини), екрануючі оболонки, корпуси приладів і тому подібне, умовні межі пристроїв і функціональних груп [15].

Лінії на схемах всіх типів виконують відповідно до правил, встановлених ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.721-74. Лінії зв'язку повинні складатися з вертикальних і горизонтальних відрізків і мати мінімальну кількість зламів і взаємних перетинів. В окремих випадках допускається застосовувати похилі відрізки ліній зв'язку, довжину яких слід по можливості обмежувати. Товщина ліній вибирають залежно від формату схеми і розмірів УГП елементів. Електричні зв'язки зображають, як правило, лініями, товщину яких вибирають в межах 0,2... 1,0 мм. Оптимальна товщина 0,3... 0,4 мм, що відповідає по ГОСТ 2.303-68 суцільній тонкій лінії.

Для зменшення кількості ліній, що зображаються на схемі, рекомендується застосовувати умовне графічне злиття окремих ліній в групові лінії по правилах, встановлених ГОСТ 2.721-74. При використанні ліній групового зв'язку повинні виконуватися наступні вимоги:

- кожна зливана лінія в місці злиття повинна бути помічена умовним порядковим номером;

- допускається помічати лінії буквами або поєднанням букв і цифр;

- лінії групового зв'язку зображають потовщеною лінією.

Перелік елементів

Дані про елементи і пристрої, зображені на схемі, записують в перелік елементів (ПЕ). Зв'язок між умовними графічними позначеннями (УГП) і переліком елементів здійснюється через позиційні позначення елементів.

Перелік елементів поміщають на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документа на аркушах формату А4 з основним написом для текстових документів за формою 2 або 2а ГОСТ 2.104-68. Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці (рис. 7.1), що заповнюється зверху вниз. У графах переліку елементів указують наступні дані:

- у графі "Поз. обозначение" – позиційні позначення елементів, пристроїв або функціональних груп;

- у графі "Наименование" – для елементу або пристрою приводять його найменування відповідно до документа, на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований, і позначення цього документа (ГОСТ, ОСТ, ТУ); для функціональних груп приводять їх найменування;

- у графі "Кол." - кількість однакових елементів;

- у графі "Примечание" рекомендується указувати технічні дані елементу (пристрою), що не містяться в його найменуванні.

При виконанні ПЕ на першому листі схеми його розташовують, як правило, над основним написом на відстані не менше 12 мм від неї. Продовження переліку поміщають зліва від основного напису, повторюючи головку таблиці.

15		Поз. обоз-начение	Наименование	Кол.	Примечание
8min

Рис. 7.1 – Оформлення переліку елементів

Якщо ПЕ виконаний у вигляді самостійного документа, його код повинен складатися з букви "П" і коду схеми, до якої він складений, наприклад, код переліку елементів до електричної принципової схеми - ПЭ3.

Елементи в перелік записують групами в порядку буквених позиційних позначень, розташовуючи за збільшенням порядкових номерів в межах кожної групи, а при цифрових позначеннях - в порядку їх зростання. Для полегшення внесення змін допускається залишати декілька незаповнених рядків між окремими групами елементів, а при великій кількості елементів – і усередині груп.

Для скорочення переліку допускається однотипні елементи з однаковими параметрами і послідовними порядковими номерами записувати в перелік одним рядком, указуючи тільки позиційні позначення елементів з найменшим і найбільшим порядковими номерами, наприклад, "R3, R4", "C5...C8". У графі "Кол." указують загальну кількість таких елементів. При записі однотипних елементів, що відрізняються технічними характеристиками і що мають однакові буквені позиційні позначення, допускається не повторювати в кожному рядку найменування елементу, а записувати його у вигляді загального найменування до відповідної групи елементів. У загальному найменуванні записують найменування, тип і позначення документа, на підставі якого застосовані ці елементи.

Креслення друкованих плат

Згідно ГОСТ 2.417-91 розміри на кресленні друкованої плати (ДП) виробу найчастіше указують нанесенням координатної сітки в прямокутній системі координат. В цьому випадку лінії координатної сітки повинні нумеруватися. Крок нумерації може бути виражений в міліметрах або кількості ліній сітки. Допускається виділяти на кресленні окремі лінії координатної сітки, що чергуються через певні інтервали, при цьому в технічних вимогах креслення слід поміщати вказівки типу: "Лінії координатної сітки нанесені через одну". Координатну сітку слід наносити на все поле креслення або на частину поверхні ДП, або ризками по периметру контура ДП (впритул або на деякій відстані від нього). Крок координатної сітки в прямокутній системі координат вибирають по ГОСТ 10317-79. Основним вважається крок – 2,50 мм. При використанні кроку координатної сітки менш основного рекомендується застосовувати крок, рівний 1,25 мм.

Розмір кожної сторони ДП повинен бути кратним 2,5 при довжині плати до 100 мм; кратним 5 при довжині 100...350 мм і кратним 10 при довжині більше 350 мм. Максимальний розмір будь-якої із сторін повинен бути не більше 470 мм. Співвідношення розмірів сторін ДП повинне бути не більше 3/1. Допуски на лінійні розміри сторін вибирають згідно ГОСТ 25346-82 і ГОСТ 25347-82. Відхилення від перпендикулярності сторін ДП не повинне перевищувати 0,2 мм на 100 мм.

За початок відліку в прямокутній системі координат на головному виді креслення ДП слід приймати:

- центр крайнього лівого або правого нижнього отвору;

- лівий або правий нижній кут ДП;

- ліву або праву нижню крапку, утворену лініями побудови.

Ділянки ДП, які не допускається займати друкованими провідниками і контактними майданчиками, на кресленні необхідно обводити штрихпунктирною потовщеною лінією. Розміри ділянок визначаються по координатній сітці або наносяться на кресленні.

Допускається приводити додатковий спрощений вид ДП для простановки розмірів, маркіровки, позначень шорсткості поверхні і тому подібне, супроводжуючи його написом "Вигляд без провідників".

Центри всіх отворів на ДП, включаючи кріпильні, повинні розташовуватися у вузлах координатної сітки. Центри отворів, призначених під виводи багатовивідних навісних елементів (мікросхем, реле, роз'ємів і тому подібне) розташовуються відповідно до розмірів, вказаних в нормативній документації на ці елементи; центр отвору, прийнятого за основний, повинен розташовуватися у вузлі сітки; решта отворів для цього елементу слідує, по можливості, розташовувати на лініях сітки. Допускається по ГОСТ 10317-79 використання діаметрів монтажних і перехідних металізованих і не металізованих отворів з ряду: 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9; 1,0; 1,1; 1,2; 1,3; (1,4); 1,5; 1,6; 1,7; 1,8; 2,0; 2,1; 2,2; (2,3); 2,4; 2,5; 2,6; 2,7; 2,8; 3,0 мм.

Згідно ГОСТ 2.789-74 шорсткість поверхонь монтажних неметализованих отворів і торців ПП повинна бути Rz£80, а для металізованих поверхонь - Rz£40. Позначення шорсткості поверхонь на кресленні - згідно ГОСТ 2.309-73.

Круглі контактні майданчики з отворами, зокрема що мають зенкування, і контактні майданчики довільної форми, розміри яких не вказані, зображають на кресленні одним колом. Допускається контактні майданчики, зокрема круглі, залежно від їх размеров зображати на кресленні умовно у вигляді квадрата, прямокутника, багатокутника і тому подібне Розміри і форму контактних майданчиків указують в технічних вимогах креслення.

Діаметр отвору, його умовний знак, діаметр контактного майданчика, наявність металізації, кількість отворів слід об'єднувати в таблицю (рис. 7.2).

15		Условное обозн. отверстий	Диаметр отверстий, мм	Наличие металлизации	Диаметр конт. площадок, мм	Количество отверстий
8min

Рис. 7.2 – Форма таблиці отворів, що рекомендується

Друковані провідники на кресленні повинні позначатися однією лінією, що є віссю симетрії провідника. На кресленні слід указувати числове значення ширини провідника. Провідники можуть зображатися двома лініями, при цьому, якщо вони співпадають з лініями координатної сітки, числове значення ширини провідника на кресленні не указують. Окремі елементи рисунка ДП (провідники, екрани, ізоляційні ділянки і тому подібне) допускається виділяти на кресленні штрихуванням, зачерненням і тому подібне

Креслення ДП іменують "Плата друкована" і виконують в масштабах 4:1, 2:1, 1:1. Матеріал для ДП вибирають або по ГОСТ 10316-78, або по ОСТ 4.010.022-85 [16]. Приклад умовного позначення склотекстоліту завтовшки 1,5 мм, фольгованого з одного боку мідною оксидною фольгою товщиною 35 мкм: "Склотекстоліт СФ-1-35Г-1,5 ГОСТ 10316-78".

Склад і послідовність запису технічних вимог креслення можуть бути наступними [15, 16]:

- метод виготовлення ДП;

- відповідність ДП ГОСТ 23752-79, група жорсткості ДП;

- крок координатної сітки;

- зведення про елементи рисунка ДП, не вказані на кресленні (наприклад, ширина друкованих провідників, мінімальна відстань між ними, форма контактних майданчиків і тому подібне);

- * Розміри для довідок;

- додаткові вказівки (маркіровка, покриття і тому подібне).

Збірне креслення

Збірне креслення друкованого вузла повинне давати повне уявлення про навісні радіоелементи пристрою і інших його деталях, їх розташуванні і установці на платі, а також, згідно електричній принциповій схемі на друкований вузол, надавати відомості:

- про маркіровку позиційних позначень електро- і радіоелементів;

- про умовні позначення виводів приладів і роз'ємів;

- про нумерацію контактів, полярності елементів і тому подібне

У місцях кріплення настановних деталей (стійок, скоб, втулок) приводять місцеві розрізи. На кресленні наносять позиційні позначення, габаритні і настановні розміри, а також розміри, що визначають положення елементів над платою. Креслення повинне містити технічні вимоги.

Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному і однозначному розумінню креслення. Рекомендується навісні елементи встановлювати паралельними рядами із зазором 2...3 мм між елементом і платою, а також між сусідніми елементами. Допускається розташовувати елементи перпендикулярно один одному. Варіанти установки навісних елементів – по ОСТУ 4 Го.010.030 - 81 [16]. У технічних вимогах проводиться відповідний запис.

Матеріали, використовувані при збірці виробів з електромонтажем і друкарських вузлів, і нормативно-технічні документи (НТД) на них обов'язково указуються в технічних вимогах креслення. У [16] приведений перелік найбільш часто використовуваних матеріалів і НТД на них.

Текстова інформація на кресленнях

Окрім зображення предмету з розмірами і граничними відхиленнями або схеми, креслення може містити: текстову частину, що складається з технічних вимог і (або) технічних характеристик; написи з позначенням зображень, а також вироби, що відносяться до окремих елементів; таблиці з умовними позначеннями, розмірами і іншими параметрами. Текст на полі креслення, таблиці, написи з позначенням зображень, а також написи, пов'язані безпосередньо із зображенням, як правило, розташовують паралельно основному напису креслення.

Пункти технічних вимог повинні мати крізну нумерацію. Кожен пункт записують з нового рядка. Заголовок «Технічні вимоги» не пишуть. При виконанні креслення на двох і більш листах текстову частину поміщають тільки на першому листі незалежно від того, на яких листах знаходяться зображення, до яких відносяться вказівки, приведені в текстовій частині. Написи, що відносяться до окремих елементів предмету і наносяться на полицях ліній-винесень, поміщають на тих листах креслення, на яких вони є найбільш необхідними для зручності читання креслення.

При необхідності на схемі допускається поміщати також наступні дані: найменування або характеристики електричних сигналів; позначення електричних ланцюгів; технічні характеристики системи або виробу, приведені у вигляді тексту, таблиць, діаграм і тому подібне Розташування і форми запису текстових даних на схемах встановлює ГОСТ 2.701-84. Текстові дані приводять на схемі в тих випадках, коли відомості, що містяться в них, недоцільно або неможливо виразити графічно або умовними позначеннями.

Зміст тексту повинен бути коротким і точним. У написах на схемах не повинні застосовуватися скорочення слів, за винятком загальноприйнятих або встановлених в стандартах. Текстові дані, залежно від їх змісту і призначення, можуть розташовуватися: поряд з графічними позначеннями (по можливості справа або зверху) або усередині графічних позначень; поряд з лініями, в розриві ліній або в кінці ліній; на вільному полі схеми.

Дата добавления: 2015-08-31