Кримінально-виконавчі установи

Арештні доми

Арештні доми відповідно до статті 15 КВК України виконують покарання у виді арешту.

Оскільки цей вид покарання полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції (ст. 60 КК України), то в арештних домах створюються умови для забезпечення фізичної ізо­ляції засуджених від зовнішного світу та оточуючих. Умови тримання в арештних домах повинні відповідати режимним вимогам відбування цього покарання та забезпечувати роздільне тримання окремих кате­горій засуджених, нагляд за ними, а сам арештний дім мати необхідну матеріально-технічну та побутову базу.

Вимоги до створення та внутрішньої і просторової організації арештних домів встановлюються законодавством.

Арештні доми - це один з видів установ виконання покарань закритого типу і який є структурним підрозділом Державної кримінально-виконавчої служби України. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Тимчасово, до створення арештних домів, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання у слідчих ізоляторах Департаменту за місцем засудження. Засуджені до арешту відбувають весь строк покарання в одному слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях.

Відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та галузевих нормативно-правових актів Державної кримінально-виконавчої служби України порядок організації роботи арештних домів та їх ліквідація визначається ДДУПВП.

Кримінально-виконавчі установи — це вид установ виконання по­карань, в яких засуджені відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Діяльність з виконання вказаного покарання є основ­ним завданням цих установ. Ці установи займають центральне місце у системі установ виконання покарань. Пояснюються це тим, що пока­рання у виді позбавлення волі має широке застосування судами України, а також залишається одним з найефективніших покарань. У криміна­льно-виконавчих установах утримується переважна кількість засудже­них до позбавлення волі.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-ви­конавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-ви­конавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього та максимального рівнів безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на ко­лонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Існування кримінально-виконавчих установ різних видів обумовле­но реалізацією вимоги закону про роздільне тримання засуджених до позбавленя волі (ст. 92 КВК України). Ця вимога спрямована на забез­печення ізоляції, запобігання негативному впливу, який може справи­ти на засудженого вперше особа, яка вже відбувала покарання, для досягнення максимального педагогічного ефекту від покарання та для створення оптимальної системи кримінально-виконавчих установ. Роздільне тримання різних категорій засуджених дозволяє диферен­ційовано застосовувати засоби і методи виправлення і ресоціалізації.

Організаційна та просторова структура кримінально-виконавчих установ встановлюється КВК України та нормативними актами Депар­таменту. Ці установи будуються за типовими проектами. В криміналь­но-виконавчих установах виділяються дві ізольовані зони: житлова — для мешкання засуджених; виробнича — для роботи засуджених. В свою чергу житлова зона поділяється на наступні дільниці: карантину, діаг-ностіки і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації. Ці дільниці ізолюються одна від одної. Види дільниць без­посередньо залежать від рівня безпеки колонії.

В житлових зонах розміщуються гуртожитки, 'їдальні, бібліотеки, кімнати психоемоційного розвантаження, приміщення для навчання,

Для зручності сприйняття наведемо схему видів кримінально-вико­навчих установ.

Кримінально-виконавчі установи мають статус юридичних осіб зі всі­ма правами та обов'язками, які передбачає закон для юридичної особи.

медична частина, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, кабінети для начальника установи, його заступників та інші приміщення та частини, необхідні для забезпечення діяльності ус­танови та життєдіяльності засуджених.

На території установи обладнуються приміщення камерного типу і дисциплінарного ізолятора.

Житлова зона відокремлюється від виробничої коридорами, які про­глядаються. Коридорами також відокремлюються приміщення камер­ного типу та дисциплінарного ізолятора. Між житловою та виробничою зонами обладнуються приміщення контрольно-перепускних пунктів та кімнати для обшуку та переодягання засуджених.

У будинку, де розташований контрольно-перепускний пункт для пропуску персоналу на територію установи, обладнуюються кімнати для проведення побачень, приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

За межами установи, як правило, розташовуються склади продо­вольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, гаражі, ап­теки та інші приміщення.

Нормативними актами Департаменту, зокрема Правилами внут­рішнього розпорядку, встановлюються правила та вимоги до обладнан­ня гуртожитків у колоніях і центрах, приміщень камерного типу та дис­циплінарних ізоляторів.

Внутрішнє обладнання установ також залежить від рівня безпеки конкретної кримінально-виконавчої установи.

Кримінально-виконавча установа має певну організаційну структу­ру. Очолює установу начальник, який має заступників. Начальник здійснює загальне управління установою, виконує розпорядчі, адмі­ністративні, господарські та інші функції. Заступники начальника ке­рують визначеними для них начальником установи окремими ділянка­ми роботи, а також виконують функції начальника установи у разі його відсутності.

Кримінально-виконавча установа має відділи - оперативний відділ, відділ нагляду і безпеки, відділ по контролю за виконанням судових рішень, відділ соціально-психологічної роботи, відділ охорони, інтен­дантську та медичну служби. Вказані відділи очолюють відповідні на­чальники. Кожен з відділів організує та виконую конкретний сегмент роботи із засудженими, спрямований на досягнення завдань, які стоять перед кримінальним покаранням та кримінально-виконавчим законо­давством, а також на забезпечення належного виконання кримінально­го покарання.

Начальник кримінально-виконавчої установи має чергового поміч­ника начальника установи, який сприяє та допомагає начальнику кримінально-виконавчої установи у виконанні його обов'язків.

Організаційною ланкою, яка має найбільше навантаження, є на­чальники відділень соціально-психологічної служби. Ці посадові осо­би очолюють колективи засуджених та проводять з ними індивідуальну та загальну роботу, метою якої є виправлення та ресоціалізація засудже­них. Серед посадових осіб кримінально-виконавчої установи є контро­лери, інспектори, молодші інспектори.

Як вже вказано, кримінально-виконавчі установи поділяються на виправні колонії та виправні центри.

Виправні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які вико­нують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.

Стаття 18 КВК України встановлює класифікацію засуджених до поз­бавлення волі за видами кримінально-виконавчих установ. Розподіл та направлення засуджених до відповідної установи здійснює Департамент. Виховні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які викону­ють покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засу­джених неповнолітніх, їх організаційна та просторова побудова відпо­відає тим режимним вимогам, які властиві установам цього виду.

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосов­но осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено у зв'язку з заміною невідбутої частини покарання більш м'яким та за ухилення від покаран­ня, не пов'язаного з позбавленням волі (статті 82, 389 КК України).

3.3. Спеціальні виховні установи (виховні колонії)

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. Відповідно до статті 19 КВК України виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх і на види за рівнями безпеки не поділяються. Вони є кримінально-виконавчими установами закритого типу, в яких здійснюється ізоляція неповнолітніх на строк, визначений вироком суду. Особливості діяльності виховних колоній визначені галузевими нормативно-правовими актами Державної кримінально-виконавчої служби України.

Як і виправні колонії, виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі та здійснюють виховний вплив на засудженого з урахуванням характеру вчиненого злочину, попередньої злочинної діяльності, соціально-педагогічної занедбаності та віку. Перед ними стоять такі ж задачі, як і перед іншими установами виконання покарань (досягнення цілей покарання), а виконання покарання відбувається на єдиних підставах та принципах.

Відповідно до нормативних актів Державного департаменту України з питань виконання покарань, зокрема Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі та Переліку установ кримінально-виконавчої системи, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12.12.2003 р. № 251, неповнолітні особи чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, незалежно від погашення чи зняття судимості, відбувають покарання в Маріупольській виховній колонії Донецької області, а засуджені неповнолітні особи жіночої статі — у Мелітопольській виховній колонії Запорізької області.

Дата добавления: 2015-07-13