Особливості здійснення маршу в північних районах та взимку

До особливостей здійснення маршу в північних районах та взимку слід передусім віднести необхідність подолання військами мостів, теснин, переправ, об'їздів, гатей і дефіле на підвищених швидкостях, так як в цих місцях найбільш вірогідні вогневі та авіаційні удари противника.

Як відомо, чим краще підготовлені механіки-водії (водії), чим вони досвідченіші, тим вище будуть за інших рівних умов прохідність танків, машиною середні швидкості їх руху. Виходячи з цих міркувань, в голову колони підрозділу ставляться найдосвідченіші водії. При русі по глибокому снігу повинна звертатися увага на регулювання натягнення гусениць. Водії зобов'язані строго дотримуватися колії, прокладеної машиною, що рухається попереду.

Під час здійснення маршу в умовах глибокого снігового покриття техніка забезпечуються засобами підвищення прохідності, а до складу загону забезпечення руху включаються машини, оснащені навісним бульдозерним устаткуванням.

Високі маршеві швидкості досягаються правильним розподілом по колонах засобів розчищення маршрутів від снігових заметів. У голові похідного порядку підрозділів охорони і головних сил доцільно вести машини, оснащені навісним бульдозерним устаткуванням, попереду яких повинні слідувати провідники на лижах (один-два сапера). Вони уточнюють напрям руху машин, встановлюють віхи, указки, подають сигнали водіям, попереджаючи їх про складні і небезпечні ділянки маршруту.

Зимою марш (переміщення) вимагає підготовки і підтримання доріг у проїзному стані, обладнання рокад для забезпечення маневру, роз’їздів, з’їздів з доріг і об’їздів природних перешкод, проведення заходів щодо запобігання обмороження особового складу, підготовки зброї і техніки до застосування в умовах низьких температур, забезпечення техніки пристроями і засобами підвищення прохідності. Машини, які призначені для перевезення особового складу, обладнуються тентами. У сильну завірюху і при снігових зарядах рух за наказом командира бригади (полку) може припинятися.

Під час частих хуртовин і снігопадів або одразу після них дуже складно на великих відстанях вести розчищення снігу і підтримувати маршрут руху в проїжджому стані. В екстрених випадках може практикуватися ущільнення снігу танками, тракторами або катками. Але термін служби таких маршрутів невеликий.

На півночі маршрут нерідко пролягатиме через труднопрохідні ділянки (сильно заболочена місцевість, підйоми і спуски, зруйновані відрізки шляху). Дані про них командир отримує в результаті попереднього вивчення місцевості по карті, по географічних описах, аерофотознімках, а також з розвідувальної інформації. В ході маршу раніше наявні відомості уточнюються розвідкою, у тому числі і з вертольотів. Такі перешкоди долаються з обов'язковим використанням засобів підвищення прохідності і під керівництвом офіцерів. При подоланні складних ділянок доводиться прибігати до допомоги інших машин.

Під час перевезення гусеничних машин автопоїздами (трейлерами) особлива увага приділяється місцям завантаження і вивантаження техніки, оцінюванню мостів і можливостей автопоїздів щодо подолання крутих поворотів, підйомів і спусків на маршруті.

На крутих спусках і підйомах, особливо в ожеледицю, підрозділи рухаються на збільшених дистанціях. Строго витримується послідовність руху: чергова машина тільки тоді почне підніматися (спускатися), коли машина, що попереду йде, пройде подоланну ділянку.

У тому випадку, коли військам в ході маршу необхідно долати річку, місце переправи краще вибирати в районах порогів і перекатів. Тут зазвичай буває тверде дно, а це значно скорочує час на розвідку і устаткування броду.

Під час здійснення маршу по льоду організовується інженерна розвідка, укріпляються льодяне покриття, розчищаються шляхи руху від снігу, усуваються тороси та інші перешкоди й організуються рятувальна й евакуаційна служби.

Спосіб переправи по льоду залежить від товщини льоду і його структури. Якщо товщина крижаного покриву 10-15см, гусеничні і вантажні колісні машини не можуть по ньому переправитися, особливо в другій половині зими. Відлига значно змінює структуру льоду. У таких умовах доведеться переправляти війська убрід, влаштовувати десантні і поромні переправи, наплавні і низководные мости, для чого потрібно буде зламувати лід, влаштовувати майни.

Колісна техніка може переправлятися по льоду завтовшки 30-40см, а гусенична - 70см і більше. Не виключений і такий варіант, коли танки здолають водну перешкоду убрід, а колісний транспорт і артилерія - по льоду.

В умовах півночі погода може швидко і різко мінятися. Дуже важливо, щоб командири знали прогноз погоди на найближчі 3-5 діб і короткостроковий прогноз.

З урахуванням можливих метеорологічних умов і спланованої швидкості руху підрозділів намічаються природні (якщо вони є) місця укриття особового складу або визначаються райони, в яких необхідно розгорнути намети і пункти обігріву його в умовах завірюхи. З отриманням даних про негоду, що насувається, по сигналу відповідних командирів рух припиняється, підрозділи готують курені (зі снігу, гілок), встановлюють намети, де і знаходяться до закінчення хуртовини (завірюхи).

У разі потрапляння у завірюху чи метелицю, коли видимість різко знижується, з дозволу старшого командира рух машин може бути тимчасово призупинений. Під час зупинок командири підрозділів повинні організувати обігрів особового складу, кругову охорону і заборонити поодинокий рух людей і машин.

У Заполяр'ї, як правило, здійснюють марш на машинах високої прохідності. Взимку при пересуванні на самостійних напрямах по глибокому і рихлому снігу, а також при здійсненні обходів поза дорогами особовий склад може просуватися на лижах.

Про вимушені зупинки підрозділів і окремих машин повинен негайно знати старший начальник. З отриманням доповіді він зобов'язаний вжити термінові заходи по ремонту техніки, поповненню усім необхідним для подальшого руху. Якщо затримка тривала, то організовується (у зимовий період) обігрів людей, створюється підвищений запас продовольства.

На півночі тривалі полярна ніч і полярний день. Впродовж полярної ночі легко досягається скритність здійснення маршу, але ускладнюється ведення бойових дій, під час полярного дня складніше маскувати війська, що пересуваються, і організувати несподіваність дій.

Труднопрохідні ділянки маршрутів, що часто зустрічаються, низькі швидкості руху призводять до неминучого розтягування колон. З наближенням до рубежу вірогідної зустрічі з противником командирам слід вжити заходи підтягування підрозділів на встановлені дистанції.

Привали і відпочинок вибираються в місцях, що не продуваються вітром, мають можливість поповнити паливо і воду.

Технічне обслуговування машин в північних районах повинно проводитися з особливою ретельністю: перед перешкодою, щоб переконатися в справності техніки і її здатності витримати значні навантаження; після проходження важкої ділянки, щоб встановити стан техніки і негайно усунути виявлені несправності. На підступах до важкодоступної ділянки і за нею необхідно розгорнути ремонтні засоби в кількості, що забезпечує проведення потрібного ремонту в короткий термін.

На півночі посилено зношується ходова частина (особливо пальці і траки гусеничних машин), внаслідок чого значно зменшується експлуатаційний термін гусениць. А це у свою чергу збільшує об'єм технічного обслуговування гусеничних машин.

При здійсненні маршу взимку командир проводить підготовку озброєння і техніки до роботи в умовах низьких температур і вживаються заходи щодо запобігання обмороження особового складу; вживаються заходи щодо підготовки і підтримання доріг і шляхів у придатному для руху стані (якщо це не здійснюється силами і засобами старшого командира), проводиться розвідка льоду на річках і озерах, через які проходить маршрут руху.

5.3 Особливості підготовки та ведення наступу взимку.

На організацію та ведення наступу взимку суттєво впливають наявність лісової і гірської місцевості, обмежена кількість доріг, складність виконання завдань з інженерного обладнання місцевості в скельному і болотистому ґрунтах, снігопади і завірюхи, різкі коливання температури, що приводять до відлиги й ожеледиці, короткий день і довга ніч, наявність великої кількості річок, струмків і озер з обривистими берегами та інших важкодоступних ділянок, що не замерзають. Взимку круті береги річок, яри, узлісся гаїв і чагарників, занесені снігом, стають серйозною перешкодою для БМД (БТР) і стрільців.

Часті снігопади, снігові бурі і завірюхи, глибокий сніговий покрив і рихлий сніг різко обмежують наступ і маневр поза дорогами. Сильні морози роблять прохідними річки, болота, озера, що дає змогу підрозділам наступати на будь-яких ділянках місцевості. Низька температура та різкі її коливання значно впливають на особовий склад і ОВТ, що вимагає проведення цілого комплексу заходів, спрямованих на їх підготовку до роботи в умовах низьких температур, а також щодо захисту особового складу від переохолодження й обмороження.

На маневрені можливості підрозділів взимку суттєво впливають низька температура повітря і глибокий сніговий покрив, які сковують дії підрозділів.

У разі глибокого снігового покрову підрозділи, як правило, діють на лижах, що десантуються разом з технікою або парашутними вантажними системами.

Командири підрозділів повинні при веденні бойових дій постійно здійснювати заходи по наданню допомоги застряглим машинам та попередженню обмороження особового складу.

Під час організації наступу взимку командир взводу, крім звичайних питань, визначає:

під час оцінки противника – розташування його опорних пунктів і вогневих засобів з урахуванням характеру місцевості, наявність відкритих флангів і проміжків; оснащеність і підготовленість противника до оборони в суворих умовах і можливість його маневру під час бою;

під час оцінки своїх підрозділів – ступінь підготовки особового складу, озброєння, військової техніки і засобів індивідуального захисту до використання в умовах низьких температур, бездоріжжя, важкодоступної місцевості; заходи щодо запобігання переохолодженню та обмороженню особового складу; забезпеченість бойових машин засобами підвищеної прохідності, особового складу лижами (волокушами, саньми) і маскувальними костюмами;

під час оцінки місцевості – напрямки, доступні для дій танків і стрільців; наявність і стан вузьких місць і перешкод; наявність і стан доріг, спроможність руху поза дорогами по глибокому сніговому покриву, болотистих і інших важкодоступних ділянках; азимут напрямку наступу і порядок подолання важкодоступних ділянок.

Під час підготовки наступу взимку особлива увага приділяється ретельній підготовці техніки та озброєння у зв’язку з низькою температурою, що ускладнює їх роботу. З метою маскування техніка фарбується білим кольором. Засоби індивідуального захисту готуються до використання в умовах низьких температур. Уживають заходів щодо запобігання переохолодженню й обмороженню особового складу.

Наступ на противника, що обороняється, взвод здійснює, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з ним, а на доступній місцевості для дій підрозділів поза дорогами – з ходу.

Якщо є глибокий сніговий покрив, особовий склад взводу наступає на лижах. Спішування особового складу і постановка на лижі під час наступу з ходу проводиться на більшій, ніж у звичайних умовах, відстані від противника. В окремих випадках особовий склад може вставати на лижі, сідати на волокуші (сани), що буксируються багатоцільовими транспортерами, танками, БМД (БТР), і доставлятися ближче до переднього краю оборони противника. Атака на БМД (БТР) можлива по насту і льоду.

БМД (БТР) своїм вогнем знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу відділень. На важкодоступних напрямках вони просуваються переважно дорогами, підтримуючи наступ вогнем. Якщо БМД (БТР) зустрічають важкодоступні ділянки, протитанкові й інші загородження, то спочатку стрільці під прикриттям їх вогню оволодівають важкодоступними ділянками і забезпечують подальше їх просування.

Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги і тил командир взводу використовує зручні, приховані ділянки незайнятої противником місцевості, або такі, що слабо ним прикриваються, проміжки і відкриті фланги, а також дії відділень на лижах, БМД (БТР). Атака противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, мінометів, БМД (БТР) і підрозділів, що наступають із фронту.

5.4 Особливості підготовки та ведення оборонного бою взимку.

Наявність степової зони, заболоченої лісової місцевості, великої кількості озер, а також гірської місцевості, обмеженої кількості доріг і ускладнень інженерного обладнання опорних пунктів суттєво впливає на організацію оборони і застосування підрозділів взимку. Крім цього, низька температура, сніговий покрив і підвищена стійкість отруйних речовин, довга ніч негативно впливають на особовий склад.

Місцевість із великою кількістю боліт, озер і річок, висот та інших важкодоступних ділянок, обмежена кількість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури утруднюють дії танків та іншої бойової техніки поза дорогами, що змушує противника наступати вздовж доріг і річок та сприяє створенню оборони на більш широкому фронті й меншими, ніж у звичайних умовах, силами, а також вимагає організації кругової оборони та надійного прикриття флангів і проміжків.

Узимку круті схили берегів річок, яри і байраки, узлісся, що заносяться снігом, стають серйозною перешкодою для танків, інших бойових машин і піхоти. Особливого значення набуває оборона населених пунктів.

Узимку взвод може обороняти окремий опорний пункт, який перекриває напрямки, доступні для дій противника.

Під час обладнання фортифікаційних споруд узимку широко застосовуються вибухові речовини. На мерзлому, скальному ґрунті, болотистій місцевості фортифікаційні споруди можуть зводитися насипного типу, для цього використовується камінь, дерен, мох, мішки з землею, сніг і лід. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші споруди відриваються в ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покриві широко застосовується влаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами з утрамбованого снігу, у тому числі хибних, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточного озброєння противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих БМД (БТР).

Схили висот, круті береги річок і озер, які повернуті до противника, по можливості покриваються льодом.

Ділянки доріг у дефіле і важкодоступних місцях, на підступах до оборони, укриття перед переднім краєм руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм, у глибині опорного пункту і на флангах влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на річках, озерах і в затоках на окремих ділянках готується до вибуху.

В умовах бездоріжжя і танення снігу на позиціях, в окопах і укриттях обладнуються водостоки. З метою запобігання розмивам та обвалам стінки окопів, траншей і інших фортифікаційних споруд укріплюються, БМД (БТР) встановлюються на лежні.

З метою маскування потемнілі від порохових газів місця і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опалення печей у бліндажах та інших укриттях дозволяється тільки вночі.

Система вогню повинна забезпечувати можливість ураження противника перед фронтом опорного пункту й у проміжках між ними, на відкритих флангах, прихованих підступах і в разі вклинення в оборону. Найбільша щільність вогню і загороджень створюється на напрямках, де є дороги, особливо танкодоступних, на підступах до населених пунктів, вузлів доріг, а на морському узбережжі (на водній перешкоді) – на ділянках, які доступні для висадки морського десанту (для форсування).

Зона суцільного багатошарового вогню створюється на дорогах і прилеглих до них ділянках місцевості, просіках, у руслах річок, у бухтах, фіордах і на інших доступних для противника напрямках. У гірській місцевості організовується багатошаровий вогонь.

Під час підготовки взводу до дії в обороні взимку командир взводу повинен: поповнити до норми і створити додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, пального і підтримувати в постійній готовності до застосування озброєння і військову техніку в умовах низьких температур; ужити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження, теплими речами і засобами для обігріву (печами); перевірити справність засобів підігрівачів двигунів машин, готовність застосування озброєння і техніки в умовах низьких температур; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи щодо запобігання розморожуванню систем охолодження двигунів; обладнати пункт обігріву особового складу і визначити порядок опалення печей; організувати просушування обмундирування і взуття. Крім цього, він особливу увагу в обороні приділяє більш частій зміні спостерігачів і обслуг чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

Узимку сніговий покрив і холод необхідно використовувати з метою вимотування противника, який наступає, і послаблення його боєздатності. Для цього застосуванням вогню всіх видів та інженерних загороджень необхідно змусити противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися цілиною по снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах, ярах, примусити його залягти на відкритій місцевості і якомога довше перебувати на морозі.

У разі вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, окремих будовах і лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.

Дата добавления: 2015-08-31