Особливості розвідки водної перешкоди

Особливості ведення бойових дій на водній перешкоді.

В одні перешкоди - це річки, канали, водосховища і озера що характеризуються шириною, глибиною, швидкістю течії, характером ґрунту дна, берегів и прилеглої місцевості, наявністю бродів и гідротехнічних споруд.

Водні перешкоди розподіляються:

· по ширині на: вузькі - до 100м; середні – 100 - 250м; широкі – 250 - 600м;

· по глибині на: мілкі - до 1,5м; глибокі - 1,5-5м; дуже глибокі - більше 5м;

· швидкість течії може бути: слабкою - до 1,5м/с; середньою - 1,5-1м/с; швидкою – 1- 2м/с; дуже швидкою - більше 2 м/с (для гірських річок до 2м/с, 2-4м/с, 4-6м/с і більше 6м/с відповідно).

Річки середньої величини зустрічаються майже через кожні 60 - 70км.

Грунт дна залежить від геологічних особливостей району і швидкості водної перешкоди. Співвідношення швидкості течії і характеру ґрунту надано в табл.1.

Таблиця 1. Співвідношення швидкості течії і характеру ґрунту

Швидкість течії, м/с	Можливий характер ґрунту
0,1-0,25	Мул
0,25-0,5	Пісок
0,5-1,0	Крупнозернистий пісок
1,0-1,5	Щільна глина, гравій
Більше 1,5	Галька, глиби каменів

Канали в залежності від призначення бувають судоходні, меліоративні, енергетичні і водопровідні.

Під час розвідки водної перешкоди організується безперервне спостереження, особливо за ділянками, які зручні для форсування і за підступами до них.

Розвідка ведеться бойовим розвідувальним дозором (дозорними відділеннями) і повинна встановити: состав и характер дій против­ника на підступах до водної перешкоди і на про­тилежному березі, місця розтушування його артилерії і інших вогневих засобів, незайняті чи слабо захищені ділянки, райони розташування його резервів; характер водної перешкоди (ширину, глибину, швидкість течії, стан дна і берегів); наявність мінно-вибухових і невибухових загороджень, а також забруднених ділянок; стан наявних переправ, наявність бродів і шляхи підходу до них; наявність і стан ділянок, зручних для переправи бойових машин на плаву, наводки мостів і обладнання паромних та десантних переправ.

При переході до оборони поза зіткнення з противником бойовий розвідувальний дозор відправляється на протилежний берег водної перешкоди.

Під час розвідки водної перешкоди в конкретному місці треба визначити ширину річки (для точного розрахунку зносу тих, що пливуть) і швидкість течії.

Ширина річки визначається наступним чином: встати на своєму березі напроти якого-небудь місцевого предмету на протилежному березі, потім від точки свого стояння відміряти уздовж берега яку-небудь відстань, наприклад, 60 кроків, і поставити в цьому місці віху, після цього знову відміряти уздовж берега відстань, рівну половині відміряного раніше, тобто в даному випадку 30 кроків, і з цього місця відходити від берега під прямим кутом до тих пір, поки віха не виявиться в створі з предметом, відміченим на тому березі. Пройдена від берега відстань, збільшена удвічі, дорівнюватиме ширині річки.

Швидкість течії можна визначити таким чином: на березі забивають два коли і вимірюють відстань між ними. Закинувши у воду поплавець або який-небудь інший предмет, спостерігають, за який час він пропливає цю відстань. Діленням відстані (у метрах) на час (у секундах) отримують швидкість течії річки.

7.2 Особливості підготовки та наступу з форсуванням водної перешкоди.

Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Для форсування захоплюються ділянки з доступними берегами і підходами до них, що забезпечують найкраще маскування.

Командир взводу при підході до водної перешкоди вказує: пункт підготовки бойових машин для дій на плаву; вихідний рубіж для форсування і порядок виходу до водної перешкоди; місця спусків до води і виходів з води; порядок ведення вогню при форсуванні і завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин до форсування водної перешкоди проводиться в призначеному пункті (укритому місці) у 3-4км від зрізу води. Вихідний рубіж для форсування може бути призначений у безпосередній близькості від водної перешкоди.

При підготовці бойових машин до подолання водної перешкоди перевіряються наявність і щільність закриття водозливних пробок, щільність закриття люків, бійниць, наявність чохлів на курсових кулеметах, справність водо відкачувальних насосів, водометних рушіїв і приводів керування ними, а також відкриття клапана забору повітря для живлення двигуна з бойового відділення і люка видачі протитанкових керованих ракет.

Особовий склад взводу перед форсуванням водної перешкоди на бойових машинах надягає рятувальні жилети.

Командир взводу керує підготовкою бойових машин і особового складу до дій на плаву, особисто перевіряє готовність бойової машини до подолання водної перешкоди і про готовність відділення доповідає командиру взводу.

Взвод по команді командира взводу стрімко виходить до водної перешкоди, за підтримкою вогню артилерії і бойових машин інших підрозділів, не затримуючи, форсує її на бойових машинах чи по захопленій мостовій переправі (на поромах). Неглибокі річки відділення долає у брід. Межі броду позначаються добре видимими знаками.

Противника, що робить опір, взвод знищує вогнем усіх засобів. З виходом на протилежний берег взвод, використовуючи результати вогню артилерії, разом з іншими підрозділами знищує противника і продовжує виконання поставленого завдання.

Дата добавления: 2015-08-31