Пропозиції щодо вдосконалення нормативних актів установи

Підводячи підсумки, можна дійти таких висновків.

1. Основним нормативним актом, що регулює рекламну діяльність в Україні, є Закон України від 3 липня 1996 року “Про рекламу”. Деякі положення відносно певних видів реклами містяться в інших законодавчих актах. Багато питань, пов’язаних з рекламною діяльністю, регулюється підзаконними нормативно-правовими актами. Серед них слід зазначити Постанову Кабінету Міністрів України „ Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067. Вказані Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Також, у зв’язку з прагненням України увійти до таких міжнародних організацій, як СОТ та ЄС, слід враховувати міжнародне законодавство, зокрема, Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р.Цікавими є принципи, що стосуються реклами на телебаченні, наведені у Рекомендації № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи „ Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р

2. Відповідно до статті 1 Закону України „Про рекламу”, реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

3. Головними учасниками процесу державного управління рекламною діяльністю є суб’єкти управління та об’єкти управління.

Суб’єкти управління в системі державного управління рекламною діяльністю можуть бути згруповані за трьома рівнями. До вищого рівня управління в системі державного управління рекламою належать Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України та вищі судові органи спеціалізованих удів. Центральний рівень управління системи державного управління рекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб’єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції.

Суб’єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її розповсюджувач. Хоча нерідко ці поняття співпадають, розмежування суб’єктів рекламної діяльності має велике практичне значення, адже відповідальність наступає для осіб, винних у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництві або реалізації якої заборонено; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством; порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами. Об’єкти управління системи державного управління рекламною діяльністю належать до двох принципово різних типів:

1) реклама в різних розуміннях (як галузь економіки;як сфера професійної діяльності; як бізнес. У деяких випадках як об’єкту правління треба розглядати рекламу як сукупність рекламо-носіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об’єктів суб’єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління;

2) рекламні комунікації самих органів державного управління. Цей тип об’єктів є внутрішньою системою відносно суб’єктів державної влади.

Закон України „ Про рекламу” у ст.26 наводить таку систему державних організацій, уповноважених здійснювати державне управління рекламною діяльністю: 1)спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів — щодо захисту прав споживачів; 2) Антимонопольний комітет України — щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3)Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення — щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; 4) Міністерство фінансів України — щодо реклами державних цінних паперів; 5) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — щодо реклами на фондовому ринку.

На жаль, система державного управління рекламною діяльністю на сьогодні відсутня. Вимагає також значної активізації діяльність органів рекламного само врегулювання.

4. Обов’язковими умовами здійснення рекламної діяльності є державна реєстрація її суб’єктів та ліцензування деяких з суб’єктів цієї діяльності.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. — № 30. — ст.141.

2. Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р.

3. Рекомендація № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи„Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р

5. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, №19-20, № 21-22, ст.144

6. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, №№40-44,ст.356

7. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо удосконалення застосування методів профілактики, діагностики,лікування, реабілітації та лікарських засобів і заняття народною медициною від 17.05.2007р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. — № 34. – Ст.445

8. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2003. — № 31-32. — Ст.263

9. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» вiд 16.11.1992р. (остання редакція від09.06.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. — № 1. – Ст.1

10. Закон України „ Про захист суспільної моралі” від20.03.2003р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. — № 14. — Ст.192

11. Закон України „Про інформаційні агентства” від 28.02.1995р. (остання редакція від 15.01.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. — № 13. – Ст.83

12. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. (остання редакція від 22.07.2005р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. — № 48.– Ст.650

13. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 року (остання редакція від 19.06.2007р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. — № 39.– Ст.181

14. Постанова Верховної Ради України від 22.06.2004р. №1833-IV „Про прийняття за основу проекту Закону України про політичну рекламу

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 17листопада 1997 р. № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів»

16. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 21 січня. — № 11

17. Постанова Верховного Суду України від 28.09.2004р.№ 11/29-04-495

18. Постанова Київського апеляційного суду від 14жовтня 2003р. у справі № 12/215 // Юридична газета. – 2004. – 29 січня. — № 2(14). – С.15

19. Андрєєва К. В Україні розпочалися молочні війни //Юридична газета. – 2004. – 14 травня. — № 4 (21)

20. Аржанов Н.П. Регламентация медицинской рекламы в дореволюционной России: нормы и практика // Провизор. – 2000. – 3 февраля. — № 2. – С.34-37.

21. АстаховаТ. Хорошие идеи в Америке рекламируют // Деньги и благотворительность. – 1994.– № 3. – С. 5-7

22. Бірюкова І. Нездатність до самообмеження // День. –2007. – 2 листопада. — № 189. – С.5

23. Большакова О. Декілька зауважень щодо законодавчого регулювання рекламної галузі // Державне регулювання відносин у галузі реклами:проблеми та перспективи. За матеріалами Круглого столу 11 січня 2007 року. – К.:Інститут Конкурентного Суспільства, 2007. – 192с. – С.30-33.

24. М.Бондаренко. Аморальность и телевидение //Юридическая практика. – 2007. – 30 января. — № 5 (475).

25. 25. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.:Атіка, 2004. – 624с.

26. Вітренко А.О. Проблема визначення поняття “реклама” в економічній теорії// Актуальні проблеми економіки. – 2003. –№11(29). – С. 92–98.;

27. Гентуков В.Н. История наружной рекламы в Украине //Реклама и рекламная деятельность. – 2004. — № 4. – С.54

28. Громадська думка: дослідження. Аналіз. Висновки. Випуск 1. – К.: Держсоцслужба. – 2005. – 84 с.4

29. 1.Коліушко І., Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І.Коліушко, В.Тимощук // Право України.- 2001.- №5.- С.30-34.

30. Тимощук В.П. Оцінка якості адміністративних послуг / В.П. Тимощук, А.В. Кірміч - К.: Факт, 2005.-88с.

31. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6.09. 2005 р. № 2806-IV// ВВР.-2005.- № 188

32. Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг: Указ Президента України від 3 липня 2009року N 508/2009 // Ліга: Еліт 7.8.1. Ó ІАЦ”Ліга”, ЛІГАБізнесІнформ, 2009.

33. Полтавець В. Розробка ефективних систем менеджменту якості в органах місцевого самоврядування на основі міжнародного стандарту ISO 9001:2000 // Аспекти самоврядування. – 2003. – № 2. – С. 32 – 34.

34. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2000) // Стандарт – Держстандарт України. – К., 2001. – С. 3 – 5.

35. Системи управління якістю. Основні положення та словник (ISO 9000:2000) // Стандарт – Держстандарт України. – К., 2001. – С. 2 – 8.

Роздрук слайдів презентацій, роздруки текстів програмного забезпечення, результати розв’язування контрольних прикладів, графіки, діаграми, ілюстрації, екранні копії, форми документів, у випадку необхідності інші матеріали,

№	Вид адміністративної послуги	Код послуги	Вартість
	Оформлення та видача тимчасового посвідчення громадянина України		42,70
	Видача довідки про реєстрацію особи громадянином України		137,75
	Оформлення та видача:
	паспорта громадянина України для виїзду за кордон		87,15
	паспорта громадянина України для виїзду за кордон (у термін до 10днів)		174,30
	паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого		73,32
	паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого (у термін до 10 днів)		146,64
	проїзного документа дитини для виїзду за кордон		30,35
	проїзного документа дитини для виїзду за кордон (у термін до 10 днів)		60,70
	дозволу на імміграцію в Україну іноземцям або особам без громадянства		179,74
	дозволу на імміграцію в Україну іноземцям або особам без громадянства (у термін до 10 днів)		359,48
	посвідки на постійне або тимчасове проживання		52,49
	посвідки на постійне або тимчасове проживання (у термін до 10 днів)		104,98
	Запрошення фізичним особам для отримання візових документів на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства		56,52
	Запрошення фізичним особам для отримання візових документів на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства (у термін до 10 днів)		113,04
	Запрошення юридичним особам для отримання візових документів на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства		169,70
	Запрошення юридичним особам для отримання візових документів на в’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства (у термін до 10 днів)		339,40
	Дозволу для виїзду громадянина України за кордон на постійне проживання		195,31
	Видача довідки третім особам про реєстрацію місця проживання та місця перебування фізичних осіб		28,66
	Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон		60,17
	Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон(до 10днів)		120,34
	Внесення відомостей про дітей у паспорт громадянина України для виїзду за кордон		18,63
	Внесення відомостей про дітей у паспорт громадянина України для виїзду за кордон (у термін до 10 днів)		37,26
	Внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам, які повернулися на постійне проживання в Україну.		40,44
	Внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам, які повернулися на постійне проживання в Україну (у термін до 10 днів)		80,88
	Оформлення іноземцям та особам без громадянства продовження строку перебування на території України		44,85
	Оформлення іноземцям та особам без громадянства продовження строку перебування на території України (у термін до 10 днів)		89,70