Фактори ризику перинатальної патології для новонародженого

РОЗДІЛ 13. ПЕРЕНОШЕНА ВАГІТНІСТЬ

Вагітність, яка продовжується більше 42 тижнів (294 доби або більше) від першого дня останнього нормального менструального циклу вважається переношеною (шифр МКБ 10 О48).

На теперішній час нема розподілу на переношену та пролонговану вагітність.

Пологи, що відбулися після 42 повних тижнів вагітності (на 294 добі або пізніше) називаються запізнілими пологами.

З етіологічних моментів (факторів ризику) переношування вагітності виділяють: порушення менструальної функції, вік вагітної (переношування частіше зустрічається у жінок за віком більш 28 років), генетичну схильність, загроз аборту в ранніх термінах вагітності, гіподинамію, групу крові A(ІІ) Rh(-) негативна, наявність екстрагенітальної патології (артеріальна гіпотонія, вади серця, захворювання печінки та жовчовивідних шляхів, апендектомія в анамнезі, надмірна маса тіла), наявність плоду чоловічої статі, аненцефалія плоду. Певну роль у переношуванні вагітності відіграють також хронічний психоемоційний стрес, шкідливі звички (вживання алкоголю, наркотиків, паління).

Патогенез переношування вагітності нерозривно пов'язаний зі складними механізмами, що забезпечують розвиток скорочувальної діяльності матки. Важливою ланкою у фізіології розвитку вагітності та початку пологів є естрогени. Основним джерелом утворення естрогенів є клітини синцитію плаценти і велику роль в цьому відіграє діяльність надниркових залоз плода. При переношеній вагітності виникає дискоординація балансу естрогенів, підвищується рівень прогестерону. Переношена вагітність характеризується зменшенням чутливості рецепторного апарату шийки матки, зниженням кількості актоміозину в м’язах матки, простагландинів та електролітів, що сприяє зниженню чутливості клітин м’язів до збудження. При цьому має місце запізніле біологічне дозрівання нервово-м’язового апарату матки, у тому числі й шийки матки.

Переношена вагітність часто супроводжується дисфункцією плаценти, зі зниженням її транспортної та ендокринної функцій; до 40% плацент мають інфаркти, кальцифікати, фіброзні зміни. Все це призводить до дистресу плода.

Перинатальна захворюваність та смертність при переношеній вагітності зростає в декілька разів в порівнянні з доношеною. Це пов’язано з низкою чинників. Так, до 40% переношених новонароджених мають ознаки перезрілості, більшість з них мають нормальну масу тіла, але у 1/4 з них спостерігається макросомія (маса тіла більше 4500 г), що є фактором ризику пологових травм, особливо пошкодження плечового сплетення при дистоції плечиків. Це ускладнення може спостерігатися як при вагінальному, так і при абдомінальному розродженні.

З переношеною вагітністю також завжди пов’язано зменшення об’єму амніотичної рідини – олігогідрамніон, або маловіддя, що супроводжується зростанням ризику виникнення дистресу плода в анте- та інтранатальному періодах.

Діагностикапереношеної вагітності.

Важливим для діагностики переношування вагітності є визначення дати першого дня останньої менструації, тривалості менструального циклу, урахування дати можливої овуляції та запліднення. Ці терміни відіграють провідну роль у запобіганні помилок при діагностиці переношеної вагітності.

Клінічна діагностика переношеної вагітності проводиться за наступними ознаками:

• відсутність зростання маси тіла вагітної, або її зменшення більш ніж на 1 кг;
• зменшення обводу живота на 5-10см, що пов’язано зі зменшенням кількості навколоплідних вод;
• маловоддя;
• наявність меконію в навколоплідних водах при розриві плодових оболонок;
• виділення молока, а не молозива з молочних залоз;
• незрілість або недостатня зрілість шийки матки.

За даними УЗД вагітність, що переношується, характеризується такими ознаками як маловоддя; відсутність збільшення біпарієтального розміру голівки плода в динаміці; відсутність збільшення динаміки росту плода; потоншення плаценти; ІІІ ступінь зрілості плаценти, наявність петрифікатів.

Дата добавления: 2015-08-31