Рейтинги України за показниками індексу економічної свободи у 2011 році [12]

Порівняльна характеристика показників України згідно звітів Doing Business 2011-2012 рр.

Рейтинги за категоріями	DВ 2012 Рейтинг	DB 2011 Рейтинг	Зміна рейтингу
Реєстрація підприємств
Отримання дозволів на будівництво
Підключення до системи енергопостачання			Без змін
Реєстрація власності			-1
Кредитування			-3
Захист прав інвесторів			-3
Сплата податків			Без змін
Міжнародна торгівля			-4
Забезпечення виконання контрактів			Без змін
Вирішення неплатос- проможності

Ще одним індексом, що відображає умови ведення міжнародного бізнесу в країні є індекс економічних свобод (The Index of Economic Freedom), що публікується американською організацією Heritage Foundation з 1995 року та покликаний відобразити найбільш значущі для економічного зросту інституційні характеристики різних країн. Частота публікації індексів – 1 раз на рік. Індекс економічних свобод акцентує увагу, передусім, на негативних наслідках державного втручання в економіку та необхідності ефективного захисту прав власності.

Індекс економічної свободи складається із 10-ти наступних показників [13]:

1) свобода бізнесу;

2) свобода торгівлі;

3) податкова свобода;

4) державні витрати;

5) грошова свобода;

6) свобода інвестицій;

7) фінансова свобода;

8) захист прав власності;

9) свобода від корупції;

10) свобода трудових стосунків.

Інтегральний показник економічної свободи в Україні становить 45,8 бала, що ставить українську економіку на 164-е місце серед 183 країн за загальним індексом економічної свободи у 2011 році. Бал України на 0,6 пункти нижчий, ніж попереднього року, у першу чергу, через погіршення показників у категоріях “Державні витрати ” та “Свобода від корупції” (табл. 2.2).

Таблиця 2.2.

Показники індексу економічної свободи	Місце у рейтингу у 2011 році	Показник у 2011 році (балів)	Динаміка зміни показника у порівнянні з 2010 роком (балів)
Інтегральний показник економічної свободи		45,8	-0,6
Свобода ведення бізнесу		47,1	8,4
Свобода торгівлі		85,2	2,6
Податкова свобода		77,3	-0,6

Продовж. табл. 2.2.

Державні витрати		32,9	-8,2
Монетарна свобода		63,2
Свобода інвестування			Без змін
Фінансова свобода			Без змін
Права власності			Без змін
Свобода від корупції			-3
Свобода праці			-7,7

Таким чином, у цьогорічному рейтингу Україна покращила свою позицію у трьох показниках, погіршила – в чотирьох, і ще три показники залишилися без змін.

Позитивні зрушення відбулися у сфері ведення бізнесу, торгівлі та монетарній політиці. Україна погіршила свої позиції у сфері державних видатків, свободи робочої сили, свободи від корупції і фіскальної свободи.

За інтегральним показником економічної свободи Україна займає останнє місце серед 43 країн європейського регіону. Крім того, її загальний бал нижчий за середньосвітовий показник. Глобальний економічний спад знівелював досягнення років економічного зростання. Значні структурні реформи попередніх років включили в себе конкурентний рівень оподаткування і членство у Світовій організації торгівлі після 14-тирічного періоду підготовки до вступу. З середини 2010 року завдяки, у тому числі, зростанню експорту, підготовленому попередніми реформами, Україна поступово повернулась на шлях економічного зростання.

Незважаючи на це, структурні обмеження та політична нестабільність продовжують стримувати розвиток приватного сектору. Втручання держави та існування загрози експропріацій знижують динаміку економічної активності. Недостатньо розвинутий фінансовий сектор України не в змозі забезпечити необхідні кредитні ресурси для розвитку приватного сектору, у той час як регуляторне середовище залишається непрозорим і обтяжливим. Нещодавній великий фіскальний дефіцит обмежив державні фінанси, змушуючи Україну постати перед викликом поновлення адекватного рівня державних витрат [15].

Загалом, автори звіту “Індекс економічної свободи – 2011” доходять висновку, що основними причинами зниження рейтингу України є неефективність державних видатків і, особливо, корупція.

Саме тому вважаємо за доцільне розглянути рейтинг сприйняття корупції різних країн (Corruption Perceptions Index, CPI), який складається організацією Transparency International з 1995 року. Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, що базується на 17 незалежних опитуваннях, у яких беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі з Азіатського та Африканського банків розвитку, Світового банку та міжнародної організації Freedom House. Індекс являє собою оцінку від 0 (найвищий рівень

корупції) до 10 (відсутність корупції) балів [16]. В рейтингу корумпованості, складеному Transparency International у 2011 році, Україна опустилася з 134 (2,4 бала) у 2010 році на 152 місце серед 183 країн [17].

Україна набрала 2,3 бали з 10 можливих, посівши місце між Азербайджаном, Росією, Білорусією, Нігерією, Угандою та Центрально-Африканській республікою, Республікою Конго, Кот д'Івуаром, Кенією, Гвінеєю-Бісау. 152 місце з Україною поділяє Таджикистан, який також має 2,3 бали.

У регіоні Східної Європи та Центральної Азії, до якого належить і Україна, найкращий показник має Туреччина (4,2), а найгірший – Туркменістан і Узбекистан (по 1,6).

Transparency International неодноразово висловлювала стурбованість ситуацією, що склалась з корупцією в Україні. Зокрема, якщо в 2006 році Україна, маючи оцінку в 2,8 бала, займала 99-104 місце серед 163 країн світу, в яких здійснювалося дослідження, то в 2009 році з результатом в 2,2 бали Україна вже опинилася на 146 -153 місці серед 180 країн. У 2010 році оцінку 2,4 бала, крім України, отримали 9 країн, а це означає, що Україна ділила з ними 134-143 місця.

Наступним індексом визначення умов ведення міжнародного бізнесу в країнах є індекс глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Index).

Даний індекс розраховується за методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), заснованою на комбінації загальнодоступних статистичних даних і результатів глобального опитування керівників компаній – великого щорічного дослідження, яке проводиться ВЕФ разом з мережею партнерських організацій – провідних дослідницьких інститутів і організацій у країнах, аналізованих у звіті. Дослідження проводиться з 2004 року і на цей час представляє найбільш повний комплекс показників конкурентоспроможності різних країнах світу [18].

Індекс глобальної конкурентоспроможності складається зі 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Сукупність цих змінних на дві третини складається з результатів глобального опитування керівників компаній (щоб охопити широке коло факторів, які впливають на бізнес-клімат у досліджуваних країнах), а на одну третину із загальнодоступних джерел (статистичні дані і результати досліджень, які здійснюються на регулярній основі міжнародними організаціями). Всі змінні об'єднані у 12 контрольних показників, що визначають національну конкурентоспроможність:

1. якість інститутів;

2. інфраструктура;

3. макроекономічна стабільність;

4. здоров'я і початкова освіта;

5. вища освіта і професійна підготовка;

6. ефективність ринку товарів і послуг;

7. ефективність ринку праці;

8. розвиненість фінансового ринку;

9. технологічний рівень;

10. розмір ринку;

11. конкурентоспроможність компаній;

12. інноваційний потенціал.

Хоча певною мірою всі 12 складників важливі для всіх країн, значення кожного з них залежить від стадії розвитку країни. Щоб приймати це до уваги, складники об’єднані в три субіндекси, кожен з яких має вирішальну вагу на певній стадії розвитку [19].

Субіндекс “загальні вимоги” складається з тих складників, які найбільш важливі для країн, зростання економіки яких залежить від факторів. Субіндекс “підсилювачі ефективності” включає елементи, найбільш важливі для країн, де на зростання впливає ефективність. До субіндексу “інновації і розвиненість” увійшли ті складники, які важливі для країн на стадії залежності від інновацій (схема 2.1).

Схема 2.1.

Дата добавления: 2015-08-31