Доплати і надбавки, гарантійні виплати і доплати

Призначення надбавок з основної оплати праці полягає в тому, щоб стимулювати працівників:

1) до підвищення ділової кваліфікації і росту майстер­ності;

2) до тривалого виконання трудових обов'язків у певній сфері трудової діяльності.

За допомогою доплат, як правило, компенсується підви­щена інтенсивність праці.

У Додатку до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспіл­ковими об'єднаннями України на 1999—2000 роки (Праця і зарплата. — 1999. — №23. — Вересень) міститься Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств, і організацій, що мають міжгалузевий характер. Конкретні доплати і надбавки на підприємстві встановлюються в колективному договорі. Законодавством передбачені наступні надбавки:

— за високу професійну майстерність — робітникам III розряду - 12%; IV розряду - 16%; V розряду - 20%;

VI розряду - 24% (Генеральна Угода на 1999-2000 p.);

— за класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів — 2-го класу — до 10%, 1-го класу — до 25%;

— за високі досягнення у праці — службовцям до 50% посадового окладу;

— за виконання особливо важливої роботи на певний термін — до 50% посадового окладу;

— в деяких галузях економіки — працівникам, що ма­ють почесне звання "Майстер за професією", "Майстер ви­сокого класу", "Майстер 1-го класу" — в твердій сумі або у відсотках до окладу (10, 20, 25%);

— надбавка за стаж за спеціальністю або винагорода за вислугу років (в окремих галузях промисловості);

— на підприємстві надбавки за вислугу років або одно­разові винагороди (на підставі ст. 19 Закону України "Про підприємства в Україні");

— надбавка за вислугу років державним службовцям:

понад 3 роки — 10%, понад 25 років — 40% посадового окладу з урахуванням доплат за ранг і залежно від стану державної служби (ст. 33 Закону України "Про державну службу");

— надбавка за вислугу років і класні чини прокурор­ським працівникам (ст. 49 Закону України "Про прокурату­ру", Указ Президента України "Про розміри надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини" від 16 квітня 1999 p.);

— надбавки за вислугу років і доплати за кваліфікаційні чини суддям (ст. 44 Закону України "Про статус суддів", Указ Президента України "Про розміри надбавок до посадо­вих окладів за кваліфікаційні класи" від 21 серпня 1999 p.);

- надбавки за вислугу років працівникам органів кон­трольно-ревізійної служби, які здійснюють державний кон­троль за витрачанням бюджетних коштів: понад 3 роки — 10%; понад 25 років — 40% посадового окладу з урахуван­ням доплат за ранг;

~ надбавки за стаж роботи у науковій сфері науковим працівникам державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів III—IV рівнів акре­дитації: понад 3 роки — 10%, понад 10 років — 20%, понад 20 років — 30% посадового окладу (ст. 23 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Положення про порядок виплат надбавок за стаж робот у науковій сфері, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999р. №1110).

Передбачено також й інші надбавки.

Потрібно мати на увазі, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2000 p. №31 "Про підвищення ефек­тивності витрачання бюджетних коштів у 2000 році" вста­новлені певні обмеження для бюджетних організацій: над­бавка за складність, інтенсивність і високу якість роботи встановлюється в межах фонду зарплати, але не більше за 15% посадового окладу; доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та суміщення професій — до 30% посадового окладу.

Нормативно-правовими актами передбачені наступні доплати:

— за суміщення професій (посад) — максимальними розмірами не обмежуються, розмір визначається власником з урахуванням економії зарплати по посаді, що суміщується;

— за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт — розмір не обмежується;

— за виконання роботи тимчасово відсутнього працівни­ка — до 100% окладу відсутнього працівника, в бюджетних організаціях на період погашення заборгованості — не більше за 30% окладу;

— за роботу у важких і шкідливих умовах — до 12%;

— за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах — до 24% тарифної ставки (посадового окладу) (пе­реліки робіт передбачені в галузях);

— за інтенсивність роботи — до 12% тарифної ставки;

— за роботу в нічний час — до 40% годинної тарифної ставки за кожну годину такої роботи;

— на період освоєння нових норм трудових витрат підви­щуються відрядні розцінки до 20% і тарифні ставки до 10%;

— за керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) — доплата залежно від кількості праців­ників у бригаді, розміру тарифної ставки і розряду, при­своєного бригадиру.

Гарантійні виплати — це суми, що зберігають праців­нику заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з поважних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов'язків і за ним зберігається місце роботи.

Гарантійні доплати — це суми, які виплачуються по­над заробітну плату працівникові при скороченні робочого часу або переведенні на іншу роботу у встановлених зако­ном випадках. Ці виплати не є заробітною платою, але тісно з нею пов'язані: 1) здійснюються з фонду оплати праці; 2) розмір їх, як правило, порівнюється з тими самими показ­никами, що і заробітна плата.

До основних гарантійних виплат належать:

1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов'язків (ст. 119 КЗпП);

2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП);

3) виплати при службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компен­сації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших про­фесій з відривом від виробництва");

5) виплати за час перебування в медичному закладі на обстеженні (ст. 123 КЗпП);

6) виплати донорам (ст. 124 КЗпП, ст. 9 Закону України від 23 червня 1995 p. "Про донорство крові та Ті компонентів");

7) виплати працівникам — авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропо­зицій (ст. 126 КЗпП);

8) виплати за участь в колективних переговорах і підго­товці проекту колективного договору або угоди (ст. 12 За­кону України "Про колективні договори і угоди");

9) виплати незалежним посередникам, членам примир­них комісій і трудових арбітражів під час роботи в примир­них органах, тобто за участь у вирішенні колективного трудового спору (ст. 14 Закону України "Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)").

Гарантійні доплати виплачуються працівникові у разі зниження заробітку. До основних видів гарантійних доплат належать:

1) доплати неповнолітнім працівникам (ст. 194 КЗпП);

2) доплати при переведенні працівника на іншу роботу і переміщенні (при переведенні на іншу нижчеоплачувану роботу і переміщенні — ст. 114 КЗпП, при переведенні на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, — ст. 178 КЗпП) та в інших випадках.

Компенсаційні виплати — це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації ви­трат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обо­в'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прий­нятті на роботу в іншу місцевість. До основних видів ком­пенсаційних виплат потрібно віднести:

1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 p. №255 "Про гарантії і компенсації при пе­реїзді на роботу в іншу місцевість");

2) витрати на відрядження при направленні в службове відрядження (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. №663 "Про норми відшкодуван­ня витрат на відрядження в межах України та за кордон");

3) компенсацію за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗпП);

4) виплати при призові на військову службу або про­ходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

5) при направленні для підвищення кваліфікації, підго­товки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компенсації для пра­цівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відри­вом від виробництва");

6) компенсацію витрат за використання особистих легко­вих автомобілів для службових поїздок (Норми витрат на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за ви­користання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання, затверджені наказом

Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 p. №88);

7) компенсацію окремим категоріям працівників бюджет­них установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обо­в'язків (Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажир­ським транспортом окремим категоріям працівників бюджет­них установ і організацій у зв'язку з виконанням ними служ­бових обов'язків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997 p. №922).

Дата добавления: 2015-08-31