Сутність підприємства та його роль в економіці. 3 страница

Цю групу акціонерів у цілому потрібно віднести до "пасивних" акціонерів. Головний інтерес акціонерів - робітників полягає в збереженні своїх робочих місць та регулярному отриманні заробітної платні.

Тяжке економічне становище більшості сімей, усвідомлення свого дуже незначного впливу на функціонування АТ, відсутність дивідендів призводять до того, що в цілому працівники досить легко продають свої акції, якщо виникає така можливість.

Керівники підприємства. Їхній головний інтерес полягає в збереженні своїх посад та влади.

У Інсайдерській корпоративній моделі керівники АТ значну увагу приділяють роботі з трудовими колективами. Можливими напрямками цієї роботи є:

а) патерналізька діяльність: керівники АТ виявляють зовнішню турботу про працівників підприємства, схильні ігнорувати вимоги ринку заради того, щоб не допустити погіршення свого іміджу в трудовому колективі, навіть якщо при цьому інтереси працівників ставляться вище інтересів АТ і його акціонерів. Така нездатність усвідомити ринкові реалі та діяти відповідно до них може взагалі призвести до фінансового краху АТ та його банкрутства;

б) репресивна діяльність', керівники АТ погрожують працівникам-акціонерам звільненням, якщо ті продадуть свої акції аутсайдерам.

Юридичне такі дії є порушенням прав акціонерів. З економічної точки зору, це вияв невпевненості діючих керівників АТ у тому, що аутсайдерів (насамперед юридичних осіб) задовольнить рівень їхніх управлінських здібностей, готовності ефективно керувати підприємством у ринкових умовах;

в) створення перепон відчуженню акцій інсайдєрами. Це може відбуватися шляхом перетворення відкритого АТ у закрите. У статуті закритого АТ формулюються положення, які ускладнюють реалізацію акціонерам свого права на відчуження акцій, зокрема на продажів їх аутсайдерам;

г) організація додаткової емісії акцій в інтересах інсайдєрів, насамперед керівників АТ. У цьому разі акції нової емісії купуються за номінальною вартістю лише (переважно) інсайдєрами, у результаті чого частки аутсайдерів у статутному фонді АТ зменшуються, а частки інсайдєрів, навпаки, зростають.

Аутсайдери - фізичні особа. До цієї групи, зокрема, належать і комерційні банки. Вона потребує особливої уваги. Як відомо, її складають портфельні та стратегічні інвестори. Тепер в Україні серед юридичних осіб - акціонерів значне місце належить портфельним інвесторам. Причому серед них є такі, котрі в перспективі так і залишаться портфельними інвесторами, але є й такі які потенційно можуть перейти до розряду стратегічних інвесторів.

У Україні держава залишила за собою пакети акцій певної частини приватизованих підприємств. Як правило в АТ, у яких держава зацікавлена, вона залишила у своїй власності пакети акцій у розмірі 26% статутного фонду. Володіння такими пакетами дає можливість блокувати небажані зміни в статуті АТ, проведення його реорганізації. Тобто в держави залишилися певні важелі реального впливу на діяльність АТ. Але враховуючи економічну реальність слід констатувати, що держава в Україні е поки ще не пасивним акціонером. До цього часу не створено механізму ефективного управління державними частками корпоративної власності.

Держава має чітко визначити, хто та на яких умовах буде управляти державними пакетами акцій. Суб'єктами управління можуть виступати як державні чиновники так і приватні особи. Щоб забезпечити певні умови довготривалої стабільності в роботі підприємства, дуже важливим є продаж великих пакетів акцій саме стратегічним інвесторам, а не випадковим інвесторам спекулятивної організації.

Без досягнення якісно нового рівня корпоративного управління неможливо розраховувати на досягнення істотних результатів ринкових перетворень, подальший прогрес української економіки.

4. Резерви та шляхи зростання ефективності підприємства

Підвищення ефективності ресурсоспоживання вимагає послідовного здійснення процесу вдосконалення управління використанням ресурсів. Удосконалення управління ресурсами підприємства передбачає: визначення необхідного обсягу ресурсів (на основі аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства та формування його виробничого потенціалу); визначення ефективності використання ресурсів і його відображення у показниках прибутковості та фінансового стану підприємства; розробку шляхів підвищення ефективності використання ресурсів (рис. 10.1). Впровадження ефективного ресурсоспоживання передбачає системне управління використанням ресурсів (рис. 10.2). Удосконалення управління використанням ресурсів підприємства передбачає планування ефективного використання ресурсів, аналіз фактичного рівня ресурсоспоживання, розробку і впровадження комплексу заходів з підвищення ефективності використання ресурсів, регулювання операційної діяльності у випадку відхилень від фактичного рівня споживання ресурсів. Підвищення ефективності ресурсоспоживання на підприємстві слід здійснювати за допомогою розробки і впровадження відповідної системи стимулювання ефективного використання ресурсів та постійного контролю рівня ефективності ресурсоспоживання.

Управління використанням ресурсів підприємства пов’язане з реалізацією конкретних шляхів і заходів у певних напрямках підвищення ефективності їх використання на основі виявлених резервів. Резерви підвищення ефективності використання ресурсів виявляються на основі вимірювання всіх складових ефективності підприємства, зокрема продуктивності підприємства. Описані методи вимірювання продуктивності підприємства дозволяють залучити персонал підприємства до усвідомлення необхідності та покращення використання всіх ресурсів підприємства. Застосування сучасних методів та інструментів ефективного використання ресурсів дозволяє персоналу разом із керівництвом на партисипативних засадах домогтися зростання ефективності використання ресурсів підприємства. Впровадження у практику управління сучасних методів УВР та контролінгу сприятиме виявленню конкретних підрозділів та видів ресурсів, які вимагають підвищеної уваги з точки зору ефективності їх використання.

Рис. 10.1. Вдосконалення управління використанням

Дата добавления: 2015-08-31