Поняття про пелоїди та їх виникнення

Пелоїди за визначенням Ради Міжнародного суспільства медичної гідрогеології, – це “речовини, які утворюються в природних умовах під впливом геологічних процесів і в тонкоподрібненому стані, будучи змішані з водою, застосовуються з лікувальною метою у вигляді ванн і аплікацій”.

Місцем утворення пелоїдів є різноманітні водойми (моря, затоки, озера, ставки, стариці річок), болота, а також ділянки земної кори, в яких в результаті тектонічних причин виникають зони виносу на поверхню подрібнених глинистих порід, підземних вод та газів, що обумовлюють утворення сопкових пелоїдів, а також райони проявлення вулканізму, в яких утворюються гідротермальні полоїди [ 10, C. 15-16].

За своїм походженням, складом та властивостями пелоїди класифікують на: торфи, сапропелі, сульфідні мулові, прісноводі глинисті мули, сопкові і гідротермальні.

Критеріями сучасного стану родовищ пелоїдів обрано наступні фізико-хімічні характеристики: показники кислотно-лужних та окисно–відновних властивостей ропи, пелоїдів та пелоїдного розчину: масова частка вологи, напруга зсуву, засміченість часточками діаметром більш 0,25 10 ^-3 м (на суху речовину), ступінь розкладу (для торфу), вміст сірковуглецю, Сорг (на суху речовину), екологічний стан родовища, кількість підрахованих балансових запасів, мінералізація.

Головною властивістю пелоїдів, якою вони відрізняється від глин, є висока масова частка вологи. Чим вища масова частка вологи, тим вищий вміст в ньому тепла, тим вище тепловий ефект лікувальної процедури.

Однією з головних характеристик пелоїдів, з бальнеологічної точки зору, є напруга зсуву, яка визначає пластично-в’язкісні властивості.

Однією з найважливіших характеристик пелоїдів, з точки зору можливості використання їх в лікувальних цілях, є величина засміченості часточками діаметром більше 0,25 10^-3 м, котра не повинна перевищувати 3%.

Головний показник, який обумовлює можливість лікувального застосування торфу – ступень його розкладу. Торфи зі ступенем розкладу 40% і вище з урахуванням інших вимог, відносяться до лікувальних.

Сірковуглець в мулових донних відкладах є продуктом відновних процесів анаеробного середовища. Редукується сірковуглець за рахунок відновлення сульфатів пелоїдних розчинів. Зміна рН середовища у бік зменшення буде призводити до переходу гідросульфідів у сірковуглець.

Визначення С в пелоїдах дає уявлення про кількісний вміст органічних речовин, які мають біологічні властивості.

При вивченні хімічного складу мулових пелоїдів велике значення має порівняльне вивчення йонного складу ропи та грязьового розчину, особливо в відкладах, що містять сірковуглець. В цих водоймах грязьові розчини відрізняються від ропи, як у відношенні катіонного та аніонного складу, так і в реакції середовища. Ці зміни в складі грязьових розчинів відбуваються в результаті цілого ряду процесів, з яких найбільш істотне значення мають процеси біохімічної сульфатредукції, що проходять в анаеробних умовах [ 22, C. 33-35].

Мінералізація – один з головних показників характеристики родовища пелоїдів, враховується при класифікації пелоїдів за величиною мінералізації грязьового розчину.

При визначенні екологічного стану родовищ будуть враховуватися наявність таких типових токсикантів, як важкі метали, ядохімікати, нафтопродукти, феноли.

Мікроорганізми пелоїдів, як відомо, утворюють останню ланку в пелоїдогенезі, беручи участь у кругообігу нітрогену, карбону, сульфуру, феруму та інших элементів.

Для того, щоб судити про те, наскільки зрілим є пелоїдний субстрат, необхідно визначити групи мікроорганізмів, які його населяють. Мікрофлору зрілих пелоїдів, як правило, представлено різноманітними таксономічними групами, які є хімічно активними із властивими їм різноманітними біохімічними функціями та високою метаболічною здатністю. Вони здатні з великою швидкістю перетворювати та розсіювати біологічно активні елементи, утворюючи, таким чином, терапевтичні активні пелоїди [ 17, C. 25-28].

Склад пелоїдів різний і залежить від природних умов їх утворення. Проте всі вони характеризуються загальним принципом структури, є гетерогенною фізико-хімічною системою, що складається з рідкої і твердої фаз, що знаходяться між собою в рівновазі. Рідка фаза – це грязьовий розчин, тверда – складається з двох частин: грубодисперсного остову або кристалічного скелета і тонкодисперсного − гідрофільного колоїдного комплексу [ 22, C. 31].

Грязьовий розчин складає від 25 до 97% маси пелоїдів. Він є похідним ропи, яка покриває відкладення, грязьовий розчин по йонному складу певною мірою відображає її склад. Загальна мінералізація грязьового розчину варіює від 0,01– 0,05 (для торфованих пелоїдів) до 250-300 г/дм3 (для сульфідних мулових пелоїдів).

Вміст колоїдів в мулових пелоїдах – від 4 до 20%, у торфових і сапропелевих – до 80%. Колоїди із певним зарядом (позитивним чи негативним) адсорбують на своїй поверхні позитивні або негативні йони: колоїди можуть коагулювати або пептизуватися (перехід у вигляді золя у розчин).

Таким чином, пелоїди – це однорідна маса густої консистенції, пластична, така, що характеризується високою масовою часткою вологи, великою теплоємністю і малою теплопровідністю, великою адсорбційною здатністю [7, C. 108].

Дата добавления: 2015-08-31