Розділ 1. Причини та передумови загострення польського питання у міжнародній дипломатії напередодні Другої світової війни

24 жовтня 1938 року Ріббентроп влаштував,на честь посла Польщі в Німеччині Юзефа Липського,у Берхтесгадині обід. Польща тільки що захопила невеликий клаптик чеської території,при сприянні Німеччини. Германський міністр закордонних справ заявив що прийшла пора остаточно з'ясувати стосунки між Польщею і Німеччиною. Мова піде про Данциг, який необхідно повернути Німеччині, також Гітлер вимагає, щоб Польща приєдналася доАнтикомінтернівського пакту, спрямованого проти Росії. У обмін на це Німеччина готова продовжити польсько-німецький договір на 10-20 років і гарантувати не порушність польських меж. Ріббентроп на негайній відповіді не наполягав і порадив полякам гарненько все обдумати. Уряду у Варшаві багато часу на роздуми не знадобилося. 31 жовтня міністр закордонних справ Бек направив послові у Берлін детальні інструкції, що відповідати німцям. Відповідь була негативна, проте,поляки запропонували замінити гарантії, надані Данцигу Лігою Націй, німецько -польскими гарантіями, що дають Данцигу статус вольного граду. Поляки прямо заявили,що будь-яка спроба приєднати місто до рейху,приведе до конфлікту. Гітлер відреагував на опір Польщі рішуче. 24 листопада, через п'ять днів після зустрічі Липського з Ріббентропом, він видав директиву головнокомандуваам збройних сил. У ній говорилось про підготовку військ до захоплення міста Данциг.Гітлеру був потрібний Данциг, потрібні залізниця і шосе,прокладене уздовж Польського коридору. При зустрічі з Беком фюрер заявив,що варто відійти від стереотипів і шукати іншого напряму вирішення цього питання і тоді вони прийдуть до угоди. Бек не розділяв його упевненості. На його думку, в пропозиції канцлера не містилося рівноцінна для Польщі компенсація.Проте Бек схилявся до про німецької політики,оскільки,як і більшість європейських політиків, побоювався Росії.

На мою думку, з межуючих із Німеччиною держав найбільше слід було турбуватися Польщі. Їй реальніше, ніж якій-небудь іншій країні, погрожувала небезпека з боку Німеччини, але правителі Польщі цього не розуміли.Жоден з пунктів Версальського договору не дратував Німеччину так, як той, по якому був утворений Польський коридор, що давав Польщі вихід до моря і що відсікав Східну Пруссію від рейху. Автор робить висновок що,німці відкрито ігнорували той факт,що землі,які за Версальським договором відійшли до Польщі,і раніше були її,до того як Прусія захопила їх під час поділу Польщі.

Більше тисячі років на цих землях мешкали поляки, та і на той час вони складали більшість населення.

У 1926 році маршал Пилсудский, увійшов до Варшави, захопив владу і замінив хаотичний демократичний режим своєю одноосібною диктатурою. Одним з останніх актів його правління було підписання - 26 січня 1934 року пакту про ненападі з Гітлером.Після смерті Пилсудского Польщею управляла жменька полковників з Польського легіону, зовнішньою політикою відав полковник Бек. І з 1934 рокуПольща неухильно підтримувала Німеччину. Я погоджуюсь з думкою,що така політика була рівносильна самогубству. Поки Данциг і Польський коридор існували в колишньому виді, не могло бути і розмови про тривалий мир між Польщею і Німеччиною. Крім того, Польща була не достатньо сильна, щоб сваритися з обома сильними сусідами - Росією і Німеччиною.Щоб укласти союз з країною, налагодженою явно проти Росії, і в той же час відколоти цю країну від Женеви і Парижу, підірвавши таким чином систему Версальського договору, Гітлер в 1934 році виступив з ініціативою по укладенню польсько-германського договору. Дружні стосунки з Польщею допомогли йому знову зайняти Рейнську область,знищити незалежність Австрії і Чехословаччини. На ці дії,які зміцнили Німеччину, ослабили Захід і посилили загрозу для Сходу, Бек і інші полковники у Варшаві дивилися прихильно, проявляючи незрозумілу сліпоту.

Ріббентроп відвідав на початку весни,з офіційним візитом Варшаву,під час бесід з Беком він знову підняв питання про Данциг.Але ні на ці питання, ні на питання про приєднання Польщі до Антикомінтернівського пакту, спрямованого проти Росії, польський міністр закордонних справ задовільної відповіді не дав.26 лютого німецький посол у Варшаві,Мольтке писав, що Польща,хоча надто пізно але вирішила вступити в контакт із західними демократіями бо побоюється,що може виникнути конфлікт з Німеччиною. Бек почав підозрювати агресію з боку Німеччини.Остаточно пелена впала з його очей 15 березня, коли Гітлер окуповував Богемію і Моравію і направив війська для захисту "незалежної" Словаччини. Того ранку,прокинувшись, Польща побачила німецькі армії на кордоні із Словаччиною, а з півночі, з боку Померанії і Східної Пруссії, вона була оточена німецькими арміями ще раніше. Її воєнний стан став безнадійним всього за одну ніч.21 березня 1939 року президент Французької республіки у супроводі міністра закордонних справ Бонні прибув в столицю Британії з офіційним візитом.Чемберлен запропонував французам спільно з Польщею і Радянським Союзом офіційно заявити, що чотири країни негайно зберуться для консультацій про подальші заходи по припиненню агресії в Європі. За три дні до цьогоЛитвинов запропонував зібрати Європейську конференцію, в якій мали взяти участь Франція, Англія, Польща, Росія,Румунія і Туреччина. Цим країнам належало об'єднатися,щоб зупинити Гітлера. Проте британський прем'єр-міністрвизнав ідею "передчасною". Він не довіряв Москві.Такої ж думки був і польський міністр закордонних справ.

Приєднання до Німеччини Мемеля і прилеглого до нього району стало для уряду Польщі неприємним сюрпризом,в основному із-за побоювання, що наступними на черзі будуть Данциг і коридор. Була оголошена мобілізація польських резервістів. Ріббентропа при зустрічі з Липинським 26 березня повідомив про її можливі енаслідки для Польщі. Крім того піднялось питання з приводу переслідування німецького населення в Польщі.Німці намагались тиском змусити поляків поступитися.Я вважаю,що Гітлер не хотів вирішувати питання про Данциг силою,щоб не штовхнути поляків в обійми англічан.Про військове захоплення Данцига мова піде тільки коли Липський дасть зрозуміти, що польський уряд не зможе узяти на себе відповідальність і оголосити населенню про те, що Данциг зданий добровільно. Але Варшаву було не так легко залякати, 28 березня Бек викликав німецького посла і заявив йому, що якщо дії польських військ в районі Данцига розцінюватимуться Німеччиною як акт агресії, то і Польщею будь-які дії нацистського сенату Данцига,спрямовані на підривання статусу міста, будуть сприйнятіяк акти агресії. Бек знав, що англійський уряд, не захоче задовільнити запити Гітлера на Польщу. 22 березня він запропонував Говарду Кеннарду, англійському послові у Варшаві, негайно укласти секретну англо-польску угоду про консультації у разі загрози агресії з боку третьої держави. Проте Чемберлен і Галифакс, стурбовані маневрами німецьких військ в районі Данцига і Польського коридору і даними британської розвідки не хотіли зупинятися на консультаціях. 31 березня Чемберлен, як відомо, зробив в палаті громад історичну заяву про те, що "Англія і Франція нададуть польському уряду усю можливу допомогу, яку в силах зробити, якщо Польща піддасться нападу". Цей поспішний крок британського прем'єра поставив Гітлера в абсолютно нову ситуацію. Стало очевидно, що надалі на шляху його агресії виявиться Англія.1 квітня, Гітлер виступав з промовою у Вильгельм-схафене. У Берліні того дня було оголошено, що в якості відповіді Чемберлену Гітлер денонсує англо-германский морський договір, але у своїй промові він просто сказав, що якщо Англія не бажає більше його дотримуватися, то Німеччина "віднесеться до цього абсолютно спокійно". Але це були заяви для широкої публіки,а через два дні, 3 квітня,в обстановці найсуворішої секретності Гітлер дав справжню відповідь Чемберлену і полковникові Беку.Відповідь ця містилася в цілком таємній директиві видам збройних сил, що існувала тільки в п'яти екземплярах.Починалася директива словами: "Операція "Вайс".Автором було досліджено директиву, у ній ішлося про те, що позиція Польщі на цьому етапі вимагає особливих військових приготувань, щоб при необхідності виключити всяку загрозу з її боку навіть навіддалене майбутнє. Мета буде одна:розбити польські збройні сили,а Данциг буде оголошено частиною Німеччини.Завдання ЗС полягає у знищенні польської армії.А 3 квітня Гітлер склав доповнення,де ішлося,що проведення операції має відбутися не пізніше 1 вересня 1939 року.Фюрер розумів,що поляки не піддадуться його загрозам і битимуться, якщо ворог вторгнеться на їх територію, але їх положення,з військової і політичної точок зору, жахливе. Авіація у Польщі була відстала, армія громіздка і неманеврена,стратегічне положення - майже безнадійне, оскільки Польща з трьох сторін була оточена німецькими військами. Більше того, зміцнення Західного валу надзвичайно утрудняло наступ англійців і французів на Німеччину у разі її нападу на Польщу. На довершення всього польські полковники ні за що не погодилися б прийняти допомогу від Росії, навіть якщо б німці стояли біля воріт Варшави.Ці фактори лише утвердили Гітлера у його планах.

Дата добавления: 2015-08-31