Розділ 2. Пакт Молотова-Ріббентропа.Останні спроби дипломатичного розв'язання конфлікту напередодні нападу Німеччини на Польщу

Після того, як 6 квітня Муссооліні напав на Албанію та створив цим трамплін для нападу на Грецію і Югославію малі європейські держави почали трепетати. Рузвельт написав звернення,яке отримали в Римі і Берліні 15 квітня. У телеграмі президент Америки напростець запитував, чи не нападуть збройні сили Німеччини і Італії на вказані незалежні держави, і далі слідував список з 31 держави, в який були включені:Польща, Прибалтійські держави, Росія, Данія,Нідерланди, Бельгія, Франція і Англія. Президент вважав,що гарантія ненападу може бути дана принаймні років на десять. Якщо такі гарантії будуть дані, він обіцяв, що Америка візьме участь в обговоренні як позбавити світ "від тяжкого тягаря озброєння" і як розширити міжнародну торгівлю. 17 квітня, з Вильгельмштрассе пішла циркулярна телеграма в усі перераховані країни, окрім Польщі, Росії,Англії і Франції. У телеграмі містилися два питання: чи вважають в цих країнах, що Німеччина якимсь чином їм погрожує? Чи уповноважували вони Рузвельта виступити з таким зверненням? Більшість країн відповіли на обидва питання негативно, що незабаром довело, як недооцінювали вони третій рейх.Ці відповіді стали потужною зброєю Гітлера. Він майстерно скористався ним, коли 28 квітня 1939 року почав свою промову.Фюрер розпочав із звичних слів про несправедливість Версальського договору. Потім він перейшов до відповідей Англії і Польщі, які потрясли Європу. Виразив почуття захоплення англійцями і присягнувшись їм в дружбі, Гітлер напав на Англію за недовіру, яку вона має до Німеччини. Після цього він денонсував англо-германский морський договір 1935 року.Приблизно так само йшла справа з Польщею. Далі він заявив, що повідомлення про те, що Німеччина збирається напасти на Польщу - вигадка міжнародної преси. Потім він перейшов до телеграми Рузвельта. Відповідав на питання президента з відкритою іронією і насмішкою,але головного питання. про напад на Польщу оминув.

Крім того,варто сказати, що у своїй промові Гітлер уникнув традиційних нападок на Радянський Союз. У Берліні і в Москві народжувалися нові ідеї. Кожна із сторін відносилася до іншої з великою підозрою,і все-таки вони повільно, але неухильно зближувалися.Незабаром після Нового року посол СРСР у Берліні Мерекалов прибув на Вільгельмштрассе, що робив не часто, щоб повідомити,що Радянський Союз має намір започаткувати нову еру в німецько-радянських економічних стосунках. Впродовж декількох подальших тижнів велися багатообіцяючі переговори, але в лютому 1939 року вони практично припинилися. 10 березня 1939 року Сталін виступив з великоюпромовою на першому засіданні XVIII з'їзду партії. З мови Сталіна і з деяких дипломатичних обмінів, що послідували незабаром, виявляється, що радянська зовнішня політика була дуже обережною, але в той же час відкритою. Одностороння гарантія, дана Англією Польщі 31 березня,ймовірно, допомогла Сталіну переконатися в тому, що Англія віддає перевагу союзу з поляками союзу з Росією і що Чемберлен має намір усувати Радянський Союз від рішення європейських проблем. На початку радянський Народний комісар закордонних справ прийняв англійського посла в Москві і виступив з фіційною пропозицією укласти трибічний договір про взаємодопомогу між Англією, Францією і Радянським Союзом. Ті, що підписалися повинні були гарантувати безпеку усіх держав Центральної і Східної Європи, які вважають, що для них існує загроза з боку нацистської Німеччини. Це була остання спроба Литвинова організувати союз, спрямований проти третього рейху.Черчіль у своїй промові від 4 травня сказав, що неможливо створити на Сході фронт проти нацистської агресії без допомоги з боку Росії. І все-таки пропозиції росіян лякали Лондон і Париж.

3 травня у відставку пішов Народний комісар закордонних справ Литвинов,а його місце зайняв В'ячеслав Молотов.Відставка свідчила про крутий поворот в радянській зовнішній політиці. Литвинов переживав за колективну безпеку, за зміцнення Ліги Націй, шукав спосіб убезпечити Росію від агресії з боку Німеччини шляхом укладення військового союзу з Англією і Францією. Коливання Чемберлена з приводу такого союзу виявилися роковими для нього. На думку Сталіна політика, що проводилась Литвиновм, провалилася. Сталін дійшов висновку, що настав час поміняти політичний курс. Якщо Чемберлен зумів умиротворити Гітлера, то чому цього не зможе зробити російський диктатор.Крім того пропозиції про військовий союз із Росією були відхилені англійським урядом.Тоді росіяни зробили спроби зближення з Німеччиною. 20 травня, посол Шуленбург мав в Москві тривалу бесіду з Молотовим, він повідомив німецького посла, що економічні переговори між двома країнами можуть поновитися, якщо для цього будуть створені необхідніполітичні передумови

Відновлення контактів між Берліном і Москвою не залишилося не поміченим французьким послом в німецькій столиці. Кулондр інформував міністерство закордонних справ Франції, що Німеччина шукає контакту з Росією.

Я вважаю,що велике значення на подальші дії Гітлера мало і підписання Сталевого пакту із Муссоліні.Фюрер наполягав на військовому союзі хоча сили Італії залишали бажати кращого.Чиано був стривожений тим як швидко розгорталися події,він боявся,що, коли Німеччина нападе на Польщу,то Італія буде ввязана у війну до котрої не готова, принаймні найближчі три роки. Ріббентроп заявляв, що і Німеччина хотіла б зберегти мир на цей час. Німеччина і Італія домовились про союз - 22 травня Сталевий пакт був підписаний. Суть договору містилася в статті III: "Якщо усупереч надіям і побажанням Високих Договірних Сторін у однієї з них виникнуть ускладнення військового характеру з іншою країною або країнами, інша Сторона негайно посприяє їй в якості союзника і підтримає усіма збройними силами на землі, на морі і в повітрі". На наступний після підписання Сталевого пакту день Гітлер зібрав в рейхсканцелярії воєначальників і прямо заявив їм, що війна неминуча. Вибір першої жертви очевидний. Рішення вже прийняте:напасти на Польщу при першій слушній нагоді. Не виключено, що німецько-польский конфлікт приведе до війни із Заходом, тоді на першому місці буде боротьба проти Англії і Франції. Конфлікт з Польщею завершиться успішно тільки у тому випадку, якщо в ньому не братимуть участь країни Заходу.Щодо Росії то Гітлер заявив що доля Польщі,не виключено,буде їй байдужа. Я думаю,на початку цього рокового літа все залежало від того, чи зможе Гітлер обмежити масштаби війни.Йому не можна було допустити, щоб Росія уклала військовий союз із Заходом,союз, який Чемберлен спочатку відкинув, але до думки про який повернувся у кінці травня.Тим паче,що Черчіль благав уряд зрозуміти,що без надійного фронту на Сході не можливий надійний захист на заході,а без Росії неможливо створити надійний Східний фронт". Чемберлен 27 травня відіслав інструкцію послові в Москві, що пропонувала погодитися на обговорення пакту про взаємодопомогу.Росія негативно ставилась до такої невизначеної політики Заходу,Молотов затаврував західні демократії за їхні коливання і попередив що для укладення договору з Росією їм варто вжити рішучих заходів. Німці розуміли,що договір з Росією надзвичайно важливий. Приблизно з травня вони вірішили прискорити події. Ситуацію ускладнював той факт,що Муссоліні сильно сумнівався відносно передчасного початку війни.Він повідомляв,що Італії потрібний час на підготовку,яка може продовжитися до кінця 1942 року.Дуче не знав.що Гітлер уже визначив дату нападу на Польщу 1 вересня 1939 року.А переговори з Росією ішли повним ходом.

Тим часом Англія і Франція довго вагалися чи варто підписувати договір із Росією.Було багато протиріч стосовно трактувань термінів у документі, котрі могли розв'язати росіянам руки і дати доступ до інтервенції у європейські країни.Було вирішино відправити у Москву англо-французьку місію. З усього видно,що ця місія не сильно квапилась потрапити у Москву. На літаку вона могла б дістатися туди за один день, але добиралася пароплавом. В Москву вона прибула тільки 11-го. Але було вже пізно. Гітлер її випередив. 3 серпня міністр закордонних справ Ріббентроп сам відправив Шуленбургу до Москви телеграму.У телеграмі говорилося, що росіяни готові перейти до переговорів по "конкретних питаннях, якщо Союз повідомить через Астахова,що воно хоче встановити німецько - російські відносини на новій основі" Німечиина дала відповідь,що не існує протиріч в інтересах Німеччини і Росії. Історія стосунків між двома країнами показує, що їм краще бути друзями,а не ворогами.Також Ріббентроп заявив що готовий прибути в Москву для вирішення цього питання.Німцям необхідно було вирішити питання впродовж найближчих днів. Гітлер вважав,що, якщо пакт буде укладений,Росія не вступить у війну і він зможе напасти на Польщу,не побоюючись втручання з її боку.А без Росії не виступлять Англія і Франція -в цьому він був переконаний. 19 серпня прийшла телеграма, у якій ішлося що радянська влада погоджується на приїзд міністра іноземних справ.Ріббентроп може приїхати в Москву 26 або 27 серпня, якщо економічна угода буде підписана і опублікована наступного дня. Німецька делегація, приземлилися у Москві опівдні 23 серпня.Обидва документи були підписані під час другої зустрічі в Кремлі того вечора.Таким чином, Гітлер добився того, чого хотів: негайного договору з Росією, по якому вона зобов'язалася не приєднуватися до Англії і Франції, якщо вони виконають свій союзницький борг у разі нападу на Польщу. Оголошення про візит Ріббентропа в Москву для підписання німецько-радянського пакту привело британський кабінет в рух. На засіданні, що відбулося 22 серпня було складено комюніке, в якому категорично заявлялося, що німецько-радянський пакт про ненапад жодним чином не вплине на зобов'язання відносно Польщі, про які неодноразово публічно заявлялося і які Англія була повна рішучості виконати. Листом Чемберленд ще раз призвав Гітлера знайти мирні шляхи рішення проблем з Польщею і запропонував свої послугив якості посередника.Фюрер відповів що Німеччина завжди була готова обговорити з Польщею питання про Данциг і коридор на безприкладно великодушних умовах. Але оголошення Англії про гарантію Польщі надихнуло поляків, і вони "розв'язали хвилю неприкритого терору"проти півтора мільйонів німців, що мешкають в Польщі.Такі звірства, за його заявою, жахливі для жертв, але абсолютно нестерпні для такої великої держави, як германський рейх. Німеччина не стане більше цього терпіти.А у вечері 23 серпня, коли Гендерсон відлітав назад у Берлін, фюрер призначив точну дату і час нападу на Польщу:субота 26 серпня, 4.30 ранку. Проте 25 серпня сталися дві події, які змусили Гітлера змінити плани.Одна з них сталася в Лондоні, інша– в Римі. Гітлер отримав звістку з Лондона про те, що офіційно підписаний договір між Англією і Польщею, який перетворив односторонню гарантію Англії на договір про взаємодопомогу. Це означало, що його спроби купити не втручанняАнглії провалилися. Його роздуми були перервані новинами з Риму, причому поганими: якщо Німеччина вчинить напад на Польщу і конфлікт залишиться локальним, то Італія надасть Німеччині будь-яку політичну і економічну допомогу.Якщо Німеччина нападе на Польщу і союзники останньої нападуть на Німеччину,то це буде для Італії не вигідним моментом щоб проявити військові ініціативу.

Лист Муссоліні, отриманий Гітлером увечері 25 серпня,подіяв на нього немов холодний душ, а дізнавшись, щоангло-польский союз підписаний, він вимушений буввідкласти напад на Польщу. Крім того 26 серпня прем'єр Даладье надіслав йому красномовний лист, в якому нагадував, що Франція воюватиме, якщо Польща піддасться нападу. Гітлер ж запевняв, що після того, як Німеччина повернула Рур, у неї немає територіальних претензій до Франції.Отже, у Франції немає ніяких підстав вступати у війну.Якщо Франція воюватиме, то це станеться не з його вини.Це був останній політичний контакт між Німеччиною і Францією в дні миру, що залишилися.Також Гітлера хвилювала позиція Англії і він намагався,бідь-якими шляхами добитися її не втручання у військові дії. Мною було зроблено висновок,що він мав два контакти з англійським урядом.Перший канал - офіційний, через посла Гендерсона,який вилетів в Лондон на спеціально наданому йому німецькому літаку уранці в суботу 26 серпня з пропозиціями Гітлера.Другий канал неофіційний, прихований і, як виявилося,зовсім нефаховий, через шведського друга Геринга Биргера Далеруса, який прилетів в Лондон з Берліна з посланням шефа люфтваффе урядуАнглії. Напередодні Геринг викликав Далеруса із Стокгольма у Берлін і повідомив його, що, незважаючи на підписання німецько-радянського пакту, Німеччина прагне до взаєморозуміння з Англією. Він надав в розпорядження шведа один зі своїх особистих літаків, щоб той міг без зволікання відправитися в Лондон і довести цейзнаменний факт до лорда Галіфакса.При зустрічі фельдмаршал повідомив Далерусу,що в результаті підписання англо-польского пактуп оложення значно погіршало і що, ймовірно тільки зустріч представників Англії і Німеччини може врятувати світ.Далерус умовив міністра закордонних справ написати лист Герингу. У нім знову говорилося про бажання Англії досягти мирного врегулювання і підкреслювалося, що для досягнення такого результату "необхідно декілька днів.

Далерус доставив йому цей лист увечері 26 серпня.Були обговорені пропозиції фюрера,з якими Далерус полетів в Лондон. Вони полягали у шести пунктах:Найперше Німеччина бажала союзу з Англією,остання мала допомогти німцям отримати Данциг. Польща матиме у місті гавань з портом Гдиня та коридором до нього.Німеччині повертають її колонії, німецькій меншості в Польщі нададуть гарантії,Німеччина візьме обов`язок захищати Британську імперію.Далерус 27 серпня зустрівся з Чемберленом і Галифаксом.Було вирішено, що Далерус повернеться у Берлін з попередньою неофіційною відповіддю і повідомить в Лондон про реакцію Гітлера, перш ніж буде складена офіційна відповідь, яка Гендерсон на наступний вечір відвезе у Берлін. Позиція Англії була така: Британія бажає добитися взаєморозуміння з Німеччиною,але крім того вона має виконати свій обов`язок перед поляками.Також всі німецько-польські розбіжності мають біти вирішені мирним шляхом.Природно, пункт 6, в якому пропонувався захист Британським імперії, був знехтуваний. Так само вони не збиралисявести розмов про колонії, поки Німеччина знаходиться в стані мобілізаційної готовності. Що стосується польських меж, то їм хотілося, щоб вони були гарантовані п'ятьма великими державами. Відносно коридору вони вважали необхідним негайно розпочати переговори з Польщі. Що стосується першого пункту Англія в принципі схилялася до угоди з Німеччиною. Далерус був задоволений таким розкладом подій і запевняв що миру бути. А от Сер Невилл Гендерсон, який почав нарешті розуміти, що відбувається, не був в цьому упевнений. Він сказав, що не можна вірити слову Гітлера. Гітлер, на думку Гендерсона, вів нечесну,брудну гру. В офіційній письмовій відповіді німців підкреслювалося, щоАнглії дружбу не можна купити ціною відмови Німеччини від своїх життєвих інтересах.Також уряд Німеччини прийме пропозицію британського уряду,якщо польський посол приїде на зустріч до Берліна 30 серпні.На мою думку фюрер розумів що поляки свого посла не пришлють,а в такому випадку Польщу можна буде звинуватити у відмові від мирного врегулювання, а Англію і Францію переконати не робити їй допомогу.Саме на такий розклад і надіявся Гітлер.31 серпня Гендерсон доставив Ріббентропу обіцяну відповідь англійського уряду.Коли Гендерсон запитав про пропозиції Німеччини, які Гітлер обіцяв представити англійському уряду у своєму останньому посланні, Ріббентроп зневажливо відповів, що вже пізно про це говорити, оскільки польський емісар допівночі не прибув. Проте пропозиції були підготовлені і Ріббентроп став їх зачитувати. Гендерсон повернувся в посольство 31 серпня переконаний,що остання надія зберегти світ випарувалася. У дві години він підняв з ліжка польського посла і попросивйого терміново приїхати в посольство, де дав йому звіт про свою розмову з Ріббентропом. Він запропонував Липському рекомендувати своєму уряду негайно виступити з пропозицією про організацію зустрічі між Ридз-Смиглі і Герингом. Далерус теж не бездіяв. Він прибув на Даунінг –стріт,аби переконати англійський уряд,що Гітлер все ще прагне миру. Його негайно прийняли Чемберлен, Галифакс,Вильсон і Кадоган.Проте вони дали зрозуміти що на жодні поступки не підуть. Далерус спробував організувати зустріч обох сторін поза Німеччиною,але отримав відмові з боку Ріббентропа. Швед зв’язався із Герингом і дізнався, що Ріббентроп зачитував пункти пропозицій так швидко і невиразно, що Гендерсон практично нічого не зміг зрозуміти, а сам текст документуне потрапив йому в руки. Він запропонував фельдмаршалові подзвонити у британське посольство і продиктувати пункти по телефону. Геринг погодився. Так в обхід Гітлера і Ріббентропа, англійці ознайомилися з пропозиціями Гітлера Польщі.Також швед просив Липинського встановити контакт з німцями,той погодився.Бек письмово інформував британського посла, що уряд Польщі "підтверджує свою готовність взяти участь впрямому обміні думками з урядом Німеччини". Бек відправив Липському інструкцію: було наказано сказати німцям, що в Польщі пропозиції Англії зустріли"сприятливе відношення", замість того, щоб сказати, що уряд Польщі ці пропозиції "прийняв". Йому також належало повідомити, що офіційна відповідь польського уряду буде дана впродовж декількох годин. Спроби зберегти мир робив і Муссоліні.Дуче написавши телеграму до Ріббентропа,аби той прийняв у себе польського посла. Це була не перша спроба італійського диктатора повідомити про своє бажання зберегти мир. У Римі Муссоліні і Чиано намагалися знайти вихід. Муссоліні увійшов в контакт з Лондоном і запропонував вважати повернення Данцига першим кроком у врегулюванні польсько-германського конфлікту. Він поцікавився, чи незможе уряд Німеччини прийняти Липського. Ріббентроп прийняв таки Липського, зустріч була не довгою.

Проте всі ці спроби збереження миру були марними,адже 31 серпня Адольф Гітлер прийняв остаточне рішення і видав наказ про напад на Польщу удосвіта наступного дня. На Європу опускався вечір 31 серпня 1939 року. В цей час німецька армія чисельністю в півтора мільйони чоловік почала рух до рубежів на польській межі. Все було готово до нападу, і Гітлеру залишалося лише зготувати пропагандистський трюк, щоб виправдати в очах німецького народу агресію. Для того, щоб пропаганда була ефективною, треба щось більше, ніж слова, - це Гітлер і Геббельс знали з досвіду.Для цього потрібні дії та факти нехай навіть сфабриковані.Переконавши німців в тому, що поляки відхилили"великодушні" мирні пропозиції фюрера, йому залишалося тільки сфабрикувати справу, щоб "довести",що першою на Німеччину напала Польща.До цього німці ретельно готувалися за наказом Гітлера. Вже шість днів як Альфред Науйокс чекав в Глейвице, біля польської межі, сигналу, щоб організувати "напад" поляків на розташовану там німецьку радіостанцію. Эсесовці,переодягнуті в польську військову форму, повинні були спровокувати стрільбу, а в якості "жертв" передбачалося залишити на місці події одурманених наркотиками в'язнів концтабору, яким організатори операції підібрали виразну назву "консерви". "Нападів поляків" планувалося організувати декілька, але головною покликана була стати операція в Глейвице. Удосвіта 1 вересня 1939 року, в той самий день, якийГітлер ще 3 квітня вибрав для початку операції "Вайс",німецька армія перетнула кордони Польщі і рушила унапрямку до Варшави з півночі, півдні і заході.В повітрі ревли німецькі літаки, заходячи на свої цілі -колони польських військ, ешелони з боєприпасами, мости,залізниці, незахищені міста. Через декілька хвилин поляки - військові і цивільні - зрозуміли, що таке смерть,що несподівано обрушується з неба. Темпи були високими. Більшість польських міст,включаючи Варшаву, піддалися бомбардуванням, що привело до великих жертв серед цивільного населення.Але ні в Лондоні, ні в Парижі не було вимовлено ні слова про те, що Англія і Франція квапляться виконати свої зобов'язання перед Польщею. У перший день нападу Німеччини на Польщу Далерус поводився дуже активно. Подібно до Герингу,який запевняв у саботажі поляків,Далерус переконував Лондон, що у нього є "доказу того,що поляки ніколи не збиралися вести переговори". У половині першого Далерус знову дзвонив в Лондон і цього разу розмовляв з Кадоганом. Але жорсткий,не поступливий Кадоган заявив Далерусу, що вже "нічого не можна зробити».У десять годин ранку польський посол в Лондоні граф Рачиньский зустрівся з лордом Галифаксом і офіційно повідомив його про агресію Німеччини, додавши, що "це якраз той випадок, який передбачений договором". Але ні Англія ні Франція не спішили виконувати свої обіцянки перед поляками.Так до полудня Гітлер мав підстави сподіватися,що Англія може і не взяти участі у війні. Ввечері співробітник британського посольства у Берліні подзвонив до міністерства закордонних справ Німеччини і попросив Ріббентропа прийняти Гендерсона і Кулондра.Аналогічне прохання поступило з французькогопосольства, Ріббентроп відмовився зустрічатися з двомапослами одночасно. Гендерсона він прийняв в дев'ять вечора, Кулондра - часом пізніше. Посли говорили що якщо Німеччина не дасть гарантій що зупинить агресію проти Польщі то їхні упоряди готові негайно виконатисвої обов'язки перед Польщею. Увечері 1 вересня, коли німецькі війська просувалися в глиб Польщі, а авіація бомбила польські міста,Гітлер вже знав з англійської і французької ноти, що якщо не зупинить просування армії і не вивиде з польської території то отримає свтову війну. Уряд Чемберлена прийшов до остаточного рішення.Він повідомив Гітлера, що якщо німецькі війська не будуть виведені з Польщі, тоАнглія вступить у війну. Французький кабінет, що роздирається протиріччями,переживав скрутні часи. Треба було прийняти рішення відносно виконання зобов'язань перед Польщею і впершу чергу перед Англією. Після засідання 23 серпня була оголошена тривога,в наслідок чого усі війська на межах були приведені у бойову готовність.31 серпня кабінет опублікував комюніке, вякому говорилося, що Франція "твердо виконає" свої зобов'язання. Але коли 2 вересня англійці запропонували пред'явити Гітлеру опівночі ультиматум, генерал Гамелен і французький генеральний штаб завагалися. Врешті-решть саме Франції доведеться воювати, якщо Німеччина нападе на захід. І жоден англійський солдат не допоможе французам. Генеральний штаб наполіг на відстроченнізагальної мобілізації на сорок вісім годин. Англія давила на Чемберлена із вимогами виконати свої обіцянки дані Польщі разом із Францією.Німеччині вислали телеграму уякій був ультиматум. Французи вичікували трохи довше. Бонні до останнього моменту намагався виграти час. Він все ще наполегливо сподівався, що Муссоліні,який не хотів втягувати свою країну у війну, зуміє укласти з Гітлером угоду і це дозволить Франції зіскочити з гачка. 3 вересня, в 10.20 ранку, за сорок хвилин до закінчення терміну британського ультиматуму. Французький ультиматум був складений практично в тих же виразах, що і британський. Посол вручив міністрові закордонних справ французький ультиматум, відмітивши, що на уряд рейху падає відповідальність за напад на Польщу без оголошення війни і відмову вивести війська."Тоді Франція стане агресором", - заявив Ріббентроп."Історія розсудить", - відповів Кулонор. У той день усі, хто вирішував долю мільйонів людей поклали на історію роль судді. У Лондоні Чемберлен виступив в палаті громад і повідомив, що Англія знаходиться у стані війни з Німеччиною. А о 9 годині вечора 3 вересня 1939 року німецький підводний човен "U-30" без попередження торпедував і потопив британський лайнер "Атенія". Лайнер йшов з Ліверпуля в Монреаль, маючи на борту 1400 пасажирів. Загинули 112чоловік, серед них 28 американців.

Друга світова війна почалася.

Дата добавления: 2015-08-31