Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

IV. Погашення судимості у випадку скасування засудженому призначеного виду покарання




Відповідно до ст. 55 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимість особи визначається призначеним їй покаранням. Однак той вид покарання, до якого вона засуджувалась, згодом може бути скасований. Як має вирішуватися питання з судимістю особи у цьому випадку?

Проблема не виникає, якщо скасоване покарання застосовувалось як додаткове: воно при обчисленні строку погашення судимості не враховується. Пов'язане це з тим, що з моменту його скасування відповідне додаткове покарання втрачає законну підставу, а замінити іншим покаранням його не можна, оскільки вид призначуваного засудженому додаткового покарання зумовлюється виключно характером вчиненого ним злочину. Тому у розглядуваному випадку при обчисленні строку погашення судимості береться до уваги лише застосоване до особи основне покарання.

Як, однак, бути з судимістю тоді, коли скасоване покарання призначалось як основне? Необхідність вирішення цього питання виникла, зокрема, у зв'язку з прийняттям Закону України від 6 березня 1992 р. "Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання".[15] Тоді Постановою Верховної Ради України від б березня 1992 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання" особи, засуджені до заслання і вислання, були звільнені від цих покарань, а тим із них, яким заслання чи вислання призначалось як основне покарання, була знята і судимість.Виникло це питання і у зв'язку зі скасуванням покарання у вигляді смертної кари. Однак у Законі України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" йшлося лише про перегляд невиконаних вироків щодо осіб, засуджених до смертної кари, а не про звільнення їх від цього покарання і зняття з них судимості, як це було у випадку скасування покарань у вигляді заслання і вислання.

Зрозуміло, що такий якісно різний підхід законодавця у юридично однакових ситуаціях до вирішення питання щодо покарання і судимості осіб, засуджених до покарання, що скасоване, обгрунтованим визнаний бути не може. Є підстави вважати, що цьому значно сприяла і відсутність у чинному КК відповідних правил, призначених для врегулювання таких випадків. На жаль, не з'ясована ця проблема і на теоретичному рівні. При вирішенні ж її. по суті, треба мати на увазі такі два моменти. По-перше, звільнення від покарання і визнання несудимими лише осіб, засуджених до покарання, що скасоване, ставить їх у нічим об'єктивно не зумовлене привілейоване становище порівняно з особами, які вже засуджені чи ще будуть засуджені за вчинення такого.ж злочину до іншого виду покарання, оскільки вони відбуватимуть його і судимість у них припинятиметься на загальних підставах. По-друге, скасування покарання, до якого особа була засуджена за вчинений нею злочин, зовсім не означає усунення караності цього діяння 175(а згідно із законом (ч.2 ст.54, п.11 ч. 1 ст.55 КК) л автоматично тягне за собою звільнення від призначеного покарання і анулювання судимості), у зв'язку з чим сам по собі цей факт не може бути підставою ні для звільнення такої особи від покарання, ні для зняття з неї судимості. Він може і повинен позначитися тільки на порядку призначення засудженому нового покарання і зумовленого цим порядку обчислення строку його судимості. Справа, таким чином, полягає у визначенні цього порядку і закріпленні його у КК.

На мій погляд, питання з покаранням і судимістю осіб, засуджених до покарання, що скасоване, правильно було б вирішити так.

Якщо скасоване покарання було більш суворим порівняно з покаранням, встановленим за вчинений засудженим злочин чинною санкцією відповідної статті КК, воно підлягає заміні на найбільш суворий вид покарання, передбачений цією санкцією. При цьому розмір замінюючого покарання визначається, виходячи з його еквівалентності розмірові заміненого покарання. Однак максимальний розмір новопризначеного покарання не може перевищувати верхньої його межі, встановленої відповідною санкцією. Виходячи з новопризначеного покарання обчислюватиметься і строк погашення судимості. З урахуванням визначеного за вказаними вище правилами замінюючого покарання має обчислюватися строк судимості і тоді, коли покарання, до якого засуджувалася особа, було скасоване вже після його відбуття. Що ж до самого перебігу строку погашення судимості, то він почне спливати з дня відбуття (звільнення від відбування) замінюючого покарання (у випадку заміни скасованого покарання менш суворим видом покарання) або з дня відбуття еквівалентного замінюючому покаранню розміру скасованого покарання (у разі, коли покарання, до якого засуджувалась-особа, було скасоване уже після його відбуття). Однак, якщо в останньому випадку фактично відбутий розмір скасованого покарання є меншим від розміру, що становить еквівалент замінюючому покаранню, то строк погашення судимості почне спливати з дня звільнення відвідбування скасованого покарання. У разі, коли замінююче покарання належить до покарань, одночасно з відбуттям (звільненням від відбування) яких припиняється і судимість, засуджений вважатиметься несудимим з дня відбуття (звільнення відвідбування) відповідно замінюючого покарання чи еквівалентного йому розміру скасованого покарання, але не пізніше дня звільнення від відбування скасованого покарання.

Інакшими словами, у розглядуваному випадку питання з покаранням і судимістю засудженого повинно вирішуватися так само, як і у разі пом'якшення новим законом караності діяння шляхом встановлення за його вчинення менш суворого виду покарання порівняно з покаранням, до якого особа була засуджена, оскільки з кримінально-правової точки зору обидві ці ситуації однакові. Саме так це питання і було вирішене стосовно засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на момент скасування даного покарання не були виконані, хоча вивчена судова практика дає підставу зробити висновок, що вид замінюючого покарання був визначений цим особам з порушенням вимог ст.58 Конституції і ст.б КК.

Річ ось у чому. Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 р. за конституційним поданням 51 народного депутата України у справі щодо відповідності КонституціїУкраїни (конституційності) положень статей24, 58, 59, 60, 93, 190' Кримінального кодексу України, які передбачали смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару), положення ст. 24 Загальної частини та санкції статей Особливої частини КК України, які передбачали смертну кару як вид покарання, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними)[16]. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції, ці положення КК втратили чинність з-дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. У зв'язку з цим санкції статей Особливої частини КК, які встановлювали смертну кару (а усі вони, як відомо, були альтернативними), з 29 грудня 1999р. передбачали лише один вид основного покарання - позбавлення волі на певний строк і як такі, що пом'якшували покарання, відповідно до ч. І ст. 6 КК мали зворотну силу. З огляду на це невиконані вироки щодо осіб, засуджених до смертної кари, на підставі ч. З ст. 54 КК підлягали приведенню у відповідність до чинних на даний момент санкцій згаданих статей Особливої частини КК - смертну кару належало замінити позбавленням волі на певний строк як менш суворим видом покарання.

Натомість на практиці дане питання було вирішене інакше - смертна кара була замінена цим особам довічним позбавленням волі. Мотивувалося це так: оскільки Законом України від 22 лютого 2000р. "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" смертна кара була замінена довічним позбавленням волі, він, як такий, що пом'якшує покарання, має зворотну силу, у зв'язку з чим призначене засудженому покарання у вигляді смертної кари на підставі ст.54 КК підлягає заміні довічним позбавленням волі.

Однак така практика і наведені на її користь аргументи були б прийнятними тільки за умови, якби не було рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 р. Тоді, дійсно. Закон України від 22 лютого 2000 р. як такий, що пом'якшував покарання, мав би зворотну силу з усіма наслідками, що з цього випливають. Насправді ж цей Закон не замінював смертну кару довічним позбавленням волі і, отже, не пом'якшував покарання, оскільки з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення КК такого виду покарання, як смертна кара, вже не передбачав, а найбільш суворим покаранням було позбавлення волі на певний строк. Закон України від 22 лютого 2000 р. лише вилучив (забрав) з тексту КК уже нечинні (такі, що втратили юридичну силу) з 29 грудня 1999 р. положення щодо смертної кари, запровадивши при цьому (але не замість смертної кари, бо вона уже була скасована) покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Оскільки ж довічне позбавлення волі - це більш суворий порівняно з позбавленням волі на певний строк вид покарання, то даний закон, як такий, що посилював покарання, згідно з ч.І ст.58 Конституції і ч.З ст.б КК, зворотної сили (поширення на діяння, вчинені до набуття ним чинності) мати не міг. У зв'язку з цим практику застосування довічного позбавлення волі до засуджених до смертної кари, тобто до осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності Законом України від 22 лютого 2000 p., потрібно визнати неправомірною. Санкції статей, за якими вони були засуджені щодо смертної кари, з 29 грудня 1999 р. передбачали лише покарання у вигляді позбавленця волі на певний строк і як такі, що пом'якшували покарання, мали зворотну силу, а тому саме цим покаранням і повинна була бути замінена призначена їм смертна кара. Довічне ж позбавлення волі могло застосовуватися тільки до осіб, які вчинили відповідні злочини після набрання чинності Законом України від 22 лютого 2000 р.

Скасоване покарання може бути менш суворим порівняно з покаранням, встановленим за вчинений засудженим злочин чинною санкцією відповідної статті КК. У цьому випадку питання з покаранням і судимістю особи правильно було б вирішити так: призначене їй покарання замінюється еквівалентним йому розміром менш суворого виду покарання, передбаченого системою покарань після скасованого покарання, але не більшим від верхньої його межі, встановленої для замінюючого покарання відповідною статтею Загальної частини КК. Виходячи з цього новопризначеного покарання, повинен обчислюватися і строк погашення судимості. З огляду на визначене вказаним вище чином замінююче покарання має обчислюватися строк погашення судимості і тоді, коли покарання, до якого засуджувалась особа, було скасоване вже після його відбуття. Що ж до самого строку погашення судимості, то питання з його перебігом повинно вирішуватися так само, як і у розглянутому вище випадку заміни більш суворого скасованого покарання на найбільш суворий вид покарання, передбачений чинною санкцією відповідної статті КК.

Пояснимо це на прикладі. У первісній редакції санкція ст. 121 КК за розбещення неповнолітніх передбачала, як відомо, покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років або вислання на строк до 3 років. Припустимо, що 1 лютого 1992 р. за вчинення даного злочину особа була засуджена до 3 років вислання. Оскільки у зв'язку з набранням чинності Законом України від 6 березня 1992 р. "Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання" санкція ст. 121 КК стала передбачати лише покарання у вигляді позбавлення волі, тобто більш суворий порівняно з висланням вид покарання, то, виходячи з викладеної вище позиції, призначене засудженому покарання належало замінити на менш суворий вид покарання, вказаний у системі покарань після вислання. Відповідно до ст. 23 КК таким покаранням були виправні роботи. Беручи ж до уваги співвідношення між висланням і виправними роботами (згідно з п."в" ч. З ст. 43 КК, одному дню вислання відповідав один день виправних робіт) і визначений у ст. 29 КК максимальний розмір виправних робіт (2 роки), призначене засудженому покарання у вигляді 3 років вислання підлягало заміні на 2 роки виправних робіт. З дня відбуття цього покарання мав би обчислюватися і встановлений у п. 4 ч.І ст. 55 КК для осіб, що відбули виправні роботи, річний строк погашення судимості. Якщо б ішлося про засудженого, який до набрання вказаним вище Законом чинності уже відбув призначені йому за вироком 3 роки вислання,™ цей річний строк погашення судимості обчислювався б із дня відбуття ним 2 років вислання, а у випадку, коли б він фактично відбув лише 1 рік вислання, то цей строк погашення судимості почав би свій перебіг з дня відбуття 1 року вислання.

Викладений вище порядок заміни скасованого покарання у разі, коли воно було менш суворим порівняно з покаранням, встановленим за вчинений засудженим злочин чинною санкцією відповідної статті КК, а отже, і порядок обчислення строку судимості, передбачає два винятки.

 

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-08-31; Просмотров: 326; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.