Інвестиції як фактор сукупного попиту. Теорія інвестування. Чинники інвестицій

Інвестиція– це вкладення грошей, здійснюване на тривалий строк, з одержанням дивідендів по закінченні якогось часу. Інвестиції можна здійснювати як у своїй країні, так і за кордоном. Зазвичай інвестуються підприємства різних галузей, підприємницькі й інноваційні проекти, соціально-економічні програми.

Інвестиції обумовлюють економічне зростання, оскільки вони витрачаються на будівництво нових заводів, на верстати та устаткування тощо. Рівень чистих доходів на інвестиції визначається нормою чистого прибутку, який підприємці розраховують отримати від видатків на інвестиції, і ставкою відсотка.

Прибуток завжди виступає як спонукальний мотив видатків на інвестиції. Підприємства інвестують, щоб заробляти прибуток. Показником вигоди інвестицій є норма чистого прибутку, що виступає як відношення чистого прибутку до обсягу вкладеного капіталу, вираженого у відсотках.

Видатки, пов'язані з інвестуванням, залежать від ставки відсотка. Останній виступає як ціна, яку фірма повинна заплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу. Важливо підкреслити, що саме реальна ставка відсотка, а не номінальна відіграє суттєву роль у прийнятті інвестиційного рішення. Реальна ставка відсотка — це номінальна ставка за вирахуванням рівня інфляції.

Важливо перейти від інвестиційних рішень окремих фірм до розуміння загального попиту на інвестиційні товари всього підприємницького сектора. Припустимо, кожне окреме підприємство провело оцінку очікуваної норми чистого прибутку від усіх відповідних інвестиційних об'єктів і всі ці дані зведені докупи. Тепер ці оцінки можна скласти, тобто послідовно додавати. Отриману в результаті сумарну вартість інвестиційних проектів необхідно зіставити з очікуваною нормою чистого прибутку, який ці проекти можуть принести.

Припустимо, що взагалі немає перспективних інвестицій, які б давали очікувану норму чистого прибутку і більше, але є можливість інвестувати 5 млрд грн за очікуваної норми чистого прибутку між 14 % і 16 %; додаткові 5 млрд грн забезпечать норму чистого прибутку між 12 % і 14 %; ще додаткові 5 млрд грн — між 10 % і 12 %; а будь-які наступні додаткові 5 млрд грн — на 2 % менше аж до інтервалу від 0 до 2 %.

Маючи цю узагальнену інформацію про очікувану норму чистого прибутку на всі потенційні інвестиційні об'єкти, можна вивести реальну ставку відсотка (або ціну інвестицій). Інвестиції будуть здійснюватися за умови, що норма очікуваного чистого прибутку перевищить реальну ставку відсотка. На рис. 9.1 видно, що затрати на інвестиції в сумі 10 млрд грн будуть вигідними, оскільки інвестиційний проект на суму 10 млрд грн принесе очікувану норму чистого прибутку в 12 і більше відсотків. Іншими словами, попит на інвестиційні товари на суму 10 млрд грн буде за ціни, що дорівнює 12 %. За ціни 6 % інвестиції склали б 25 млрд грн.

Рис.2.11.Крива попиту на інвестиції

Усвідомлюючи, що всі інвестиційні проекти здійснювались би до точки, в якій очікувана норма чистого прибутку рівна ставці відсотка, виявляємо, що крива на рис.2.11 — то крива попиту на інвестиції. Тобто різні можливі значення "ціни" інвестицій (різні значення реальної ставки відсотка) дані на осі абсцис, а відповідні значення попиту на інвестиційні товари відкладаються на осі ординат.

Отже, за високої ставки відсотка будуть здійснюватися тільки ті інвестиційні проекти, які забезпечують найвищу очікувану норму чистого прибутку. Тобто рівень інвестицій буде невисоким. Із зниженням ставки відсотка стають комерційно вигідними також проекти, очікувана норма чистого прибутку від яких менша. Відповідно рівень інвестицій зросте.

На величину інвестицій впливає і зміна рівня цін. Із зростанням рівня цін збільшується кількість грошей, які споживачі і підприємці хотіли б мати в наявності для закупівлі продукції за підвищеними цінами. Виходить, якщо ціни зростуть, скажімо, на 10 %, люди захочуть мати на 10 % більше грошей у гаманцях і на рахунках. За фіксованої пропозиції грошей таке розширення попиту на невикористані гроші призведе до зниження ціни грошей — відсоткової ставки, — що, у свою чергу, зменшить інвестиції. Так само вищий рівень цін викличе скорочення попиту на невикористані гроші, знизить ставку відсотка і збільшить інвестиції.

На рис. 2.11 показано динаміку ставки відсотка як основного чинника, що визначає інвестиції, за даної очікуваної норми чистого прибутку для різних можливих величин інвестицій. Але на положення кривої попиту на інвестиції впливають й інші змінні: 1) витрати на придбання, експлуатацію і обслуговування устаткування; 2) податки на підприємця; З) технологічні зміни; 4) наявний основний капітал; 5) очікування.

Дуже важливими при обчисленні очікуваної норми прибутку від будь-якого інвестиційного проекту є первісні видатки на основний капітал разом із видатками на його технічне обслуговування, поточний ремонт і експлуатацію. Із зростанням цих видатків буде знижуватися очікувана норма чистого прибутку від передбачуваного інвестиційного проекту, а крива попиту на інвестиції зміщуватиметься вліво. І навпаки, якщо ці видатки падають, то очікувана норма чистого прибутку зростає і крива попиту на інвестиції пересувається вправо. Політика профспілок щодо заробітної плати може також вплинути на криву попиту на інвестиції, оскільки заробітна плата є вагомим елементом витрат виробництва більшості підприємств.

При прийнятті інвестиційних рішень підприємці розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Отже, зростання податків на підприємницьку діяльність веде до зниження прибутковості, викликає зміщення кривої попиту на інвестиції вліво, а скорочення цих податків призводить до її зміщення вправо.

Основним стимулом для інвестування є технічний прогрес. Продуктивніше устаткування зумовлює зниження витрат виробництва або поліпшення якості продукції, тим самим веде до збільшення норми чистої продукції від інвестування на це устаткування. Тобто прискорення технічного прогресу зміщує криву попиту на інвестиції вправо, і навпаки.

На очікувану норму прибутку від додаткових інвестицій в будь-яку галузь виробництва впливає і наявний основний капітал. Якщо певна галузь добре забезпечена виробничими потужностями і запасами готової продукції, то в цій галузі інвестування буде стримуватися. Зайві виробничі потужності ведуть до зміщення кривої попиту на інвестиції вліво, а нестача основного капіталу — до її зміщення вправо.

Прибутковість будь-якого капіталовкладення залежатиме від прогнозів майбутнього продажу і майбутньої рентабельності продукції, яка виготовляється за допомогою цього основного капіталу. Очікування підприємців можуть базуватися на розроблених прогнозах майбутніх умов підприємництва.

Разом із тим слід зважати на суб'єктивні та інтуїтивні причини, такі невизначені і важко передбачувані чинники, як зміни внутріполітичного клімату, ускладнення міжнародного становища, зростання населення, умови на фондовій біржі тощо. Важливо відзначити, що коли підприємці настроєні оптимістично щодо майбутніх умов виробництва, крива попиту на інвестиції буде зміщуватися вправо, а песимістичні настрої ведуть до зміщення цієї кривої вліво.

Для співставлення інвестиційних рішень підприємців з планами споживання домогосподарств необхідно виразити плани інвестицій через рівень використовуваного доходу. Це означає, що потрібно побудувати графік інвестицій, щоб показати обсяг коштів, які всі фірми планують вкладати за будь-якого потенційного рівня доходу або обсягу виробництва. Такий графік відображає інвестиційні плани, або наміри, підприємців.

Припустимо, що підприємці починають інвестувати, очікуючи отримання прибутку протягом тривалого періоду внаслідок технічного прогресу, зростання населення тощо. Тому інвестування незалежне від рівня поточного доходу (після сплати податків) або обсягу виробництва. Далі припустимо, що крива попиту на інвестиції має такий вигляд, як на рис. 2.11, і що поточна ставка відсотка дорівнює 8 %. Це означає, що для підприємницького сектора буде прибутковою витрата 20 млрд грн на інвестиційні товари. На рис. 2.12 видно, що такий рівень інвестицій очікується за будь-якого рівня доходу.

Рис.2.12.

Підвищення рівня ділової активності може спричинити додаткові видатки на основний капітал, що показує на графіку/, (рис. 2.12). Інвестиції можуть мінятися із зміною доходу. Зростання використовуваного доходу зумовлює збільшення прибутку і, відповідно, рівня інвестування. За низького рівня доходу й обсягу виробництва в підприємницькому секторі матимуть місце невикористані і надлишкові виробничі потужності. Це означає, що стимули для закупівлі додаткового основного капіталу зменшуватимуться. Але із зростанням рівня доходу цей надлишок потужностей зникне і підприємства будуть зацікавлені у поповненні свого основного капіталу.

Інвестиції є наймінливішим компонентом загальних видатків. Найважливішими чинниками, що впливають на мінливість інвестицій, є: 1) тривалість строків служби; 2) нерегулярність інновацій; 3) мінливість прибутків; 4) мінливість сподівань. Різні складові інвестиційних товарів мають неоднаковий термін служби. Активна частина (машини, верстати) здебільшого служить менше часу у процесі виробництва, ніж пасивна частина (будинки, споруди). Величина інвестицій пов'язана з ремонтом і заміною устаткування або будинків.

Основним чинником інвестицій, як зазначалося вище, є технічний прогрес. Нова продукція і нові технології стимулюють інвестування. Так, винайдення автомобілів не тільки призвело до значного зростання інвестицій у саму автомобільну промисловість, але й зумовило величезні інвестиції в такі суміжні галузі, як сталеварна, нафтопереробна, виробництво скла і гумо-технічних виробів, не кажучи вже про державні інвестиції у будівництво доріг і магістралей. Коли інвестиції у суміжні галузі були в основному завершені, їхній загальний рівень стабілізувався.

На очікування майбутніх доходів значною мірою впливає розмір поточного прибутку. Підприємці здійснюють інвестування тільки тоді, коли відчувають, що це принесе відповідний прибуток. Мінливість прибутку надає мінливого характеру інвестиційним стимулам. Зростання прибутку дає підприємцям як більше стимулів, так і більше коштів для інвестування; зменшення прибутку має зворотний ефект. Непостійність прибутку збільшує нестабільність інвестицій.

Оскільки основний капітал має тривалий термін служби, прийняття інвестиційних рішень здійснюється на основі очікуваного чистого прибутку. Однак фірми схильні прогнозувати умови підприємництва з урахуванням реалій сьогодення. Суттєво вплинути на наміри підприємців здатні зміни внутріполітичного становища, посилення напруженості у міждержавних відносинах, розробка нових джерел енергії, зміна приросту населення і пов'язаного з ним попиту на ринку, нові законодавчі ініціативи, страйки, рішення суду з трудових і антимонопольних питань, зміна державної економічної політики тощо.

Особливої уваги заслуговує фондова біржа, яку підприємці часто розглядають як барометр загальної впевненості суспільства у майбутній стабільності підприємництва. Підвищення курсу акцій на біржі додає впевненості у майбутньому, і, навпаки, зниження курсу акцій зменшує впевненість.

На основі викладеного вище робимо висновок про залежність більшості коливань обсягу виробництва і зайнятості від зміни інвестицій.

Дата добавления: 2015-08-31