Заходи профілактики травматизму

Причини травматизму, обумовлені індивідуальними особливостями спортсмена

Як показують дослідження [ 11, 13, 29 ], всі травми обумовлені або вже зазначеними об'єктивними причинами, або помилками технічного характеру. Ця обставина є непрямим показником організаційного характеру і методичного рівня навчально-тренувального процесу, що в свою чергу, також побічно вказує на певне неблагополуччя в теоретичній і практичній підготовці тренера. Кожен спортсмен повинен сам захищати себе від травм. Виступаючи на змаганнях, спортсмен повинен бути, впевнений, що він технічно готовий до виконання тієї чи іншої вправи.

Технічна готовність випливає зокрема з силової підготовки спортсмена. Під нею розуміється сукупність різних форм тренування, спрямованих на підвищення сили м'язів і їх функцій в різних проявах. Розвиток м'язової сили і наявність мускулатури знижує ризик травм. Відомо, що загальне стомлення веде до розладу, що також створює умови для виникнення травм.

Психологічне напруження також відіграє важливу роль. Слід зазначити, що при безпосередній підготовці до змагань, розминка значно знижує психологічну напругу. Тому спортсмен, якому необхідно позбутися від зайвого психологічного напруження, повинен «розігрітися» довше. Сприятливий вплив на психологічний тонус і тонус м'язів робить масаж. Його також можна і потрібно включати в розминку.

Зниження психологічного настрою, нервозність, невпевненість, що призводить до перезбудження, також призводить до травм. Всебічна готовність знижує ризик травм. Таким чином, спортсмен повинен бути готовий до змагань не тільки фізично, але й психологічно.

Травми, причиною яких є порушення спортсменами встановлених правил, складають 4-6%. Аналіз літератури показує, що в переважній більшості випадків це спостерігається при невисокому рівні володіння технікою, тактикою вправ, при недостатній вимогливості суддів на змаганнях, відсутності належної виховної роботи тренерів зі спортсменами.

Виконання спортсменами правил особистої гігієни, дотримання режиму, є своєрідною профілактикою травматизму. На мою думку, категорична заборона на куріння, вживання алкоголю і т.д. - Все це є профілактикою травматизму.

До числа основних заходів попередження травм при бігу на короткі дистанції відноситься повноцінна розминка. Ушкодження м'язів, сухожиль, зв'язок найчастіше можуть бути через загальне охолодження або охолодження м'язів нижніх кінцівок, а тому легкоатлети повинні після розминки, тренування, змагання надягати теплий тренувальний костюм.

Бігати на короткі дистанції треба у взутті з шипами і по рівній доріжці. Під час змагань для кожного бігуна повинна бути виділена спеціальна доріжка. Треба суворо дотримуватися дисципліни, наприклад не перебігати доріжку під час змагань.

Для профілактики травм має велике значення послідовність навчання.

Перш ніж приступити до оволодіння технікою бігу на короткі дистанції, треба вивчити, освоїти біг на середні дистанції. Розминка, що складається із спеціальних вправ для бігу на короткі дистанції, є обов'язковою. Граничні навантаження по спринтерському бігу треба виконувати тільки після достатньої загальної технічної підготовленості. При розучування стартів без достатньої підготовки не робити різких зупинок.

Треба звертати особливу увагу на розучування техніки правильного низького старту.

Бар'єрний біг

Крім характерних для бігу на короткі дистанції травм, часто спостерігаються:

- Садна;

- Забої гомілки і тилу стопи при ударах об бар'єр;

- Забої області колінного суглоба;

- Розтягнення зв'язок гомілковостопного суглоба;

- Переломи надколінка і п'яткової кістки через неправильне приземлення після переходу через бар'єр і падінь.

Все це може бути результатом недостатньої техніки виконання вправи і перевтоми.

Для попередження травм необхідно правильне вивчення техніки бар'єрного бігу. Перш потрібно також освоїти спеціальні вправи для бар'єриста (старти, стрибки у висоту, в довжину). Для попередження ударів і падінь бар'єри повинні легко падати при ударах про них ногою.

Навчаються бігу з бар'єрами дозволяється долати високий бар'єр лише за наявності сталих технічних навичок бігу через низькі бар'єри.

Слід припиняти заняття бар'єрним бігом при значному стомленні. Переходити до бігу між бар'єрами «у три кроки» слід після оволодіння відповідним ритмом бігу «в три кроки» на зниженій висоті бар'єра і на трохи скороченою між ними дистанції.

Не можна проводити тренування на слизькому грунті, на траві без спеціального взуття (шиповки).

Біг на середні та довгі дистанції

Травми у цьому виді легкої атлетики зустрічаються рідко. Вони можливі при:

- Загальному старті, коли при зіткненні учасників один з одним можуть виникнути поранення гомілок шипами легкоатлетичного взуття;

- Забої;

- Падіння;

- Захворювання піхв сухожиль м'язів нижніх кінцівок-паратеноніт, виникає при тренуваннях на твердій доріжці і за наявності перетренованості;

- Розтягнення зв'язкового апарату колінного і гомілковостопних суглобів, можливі рідко при марафонському бігу і кросах.

При бігу на ці дистанції може розвинутися перенапруження як наслідок недостатньої тренованості. У цих умовах підвищується можливість отримання спортивної травми.

Попередження травм полягає насамперед у раціональній систематичної тренуванні, підготовці зв'язкового апарату, розминці перед заняттями та змаганнями.

При марафонському бігу особливо необхідна ретельна підготовка учасників до майбутніх змагань, вона повинна бути такою, щоб виключити можливість перенапруження. Перед бігом слід ретельно вивчити дистанцію, правильно організувати харчування до старту і на дистанції (соки, фрукти, глюкоза, цукор і т.п.), звернути увагу на підготовку костюма (труси, майка, взуття) та вжити заходів до попередження сонячного або теплового удару.

Стрибки в довжину, у висоту, з жердиною та потрійний стрибок

При неправильному виконанні стрибків можуть бути:

- Розтягнення зв'язок гомілковостопного суглоба;

- Пошкодження зв'язок і менісків колінного суглоба;

- Забої п'яткової кістки;

- Переломи кісток передпліччя, виникають при падінні на витягнуту руку.

При стрибках у висоту також можуть бути забиті місця, садна і рани нижніх кінцівок - при ударах про планку, а також шипами взуття.

При недостатньо засвоєної техніці стрибків з жердиною, крім зазначених травм, можуть відбутися вивихи суглобів верхніх кінцівок, ушкодження хребта і голови при приземленні не на ноги, а на спину або голову, особливо при поломці несправного жердини.

Для розбігу при стрибках повинна бути така ж доріжка, як при бігу на короткі дистанції. Перед заняттями треба перевірити справність планок, жердин. Для пом'якшення ударів при приземленні слід в взуття під п'яти, підкладати гумові прокладки.

Треба стежити за ретельним розпушуванням піску в ямах для стрибків і систематичним втрамбовуванням місць відштовхування.

При стрибках у довжину з розбігу необхідно включити в підготовчу частину уроку спеціальні вправи для даного способу стрибка. При початковому навчанні відштовхування робити не від планки, а від грунту. Стрибати треба пружно, приземляючись на пісок.

Необхідно поступово вивчити техніку висоти зльоту і дальності польоту і тільки після повного освоєння приступати до виконання всього стрибка.

При потрійному стрибку з розбігу треба переходити до освоєння техніки цього стрибка після набуття навичок у бігу та стрибках у довжину з розбігу. При початковому навчанні не слід починати стрибки з далекого розбігу і з великою швидкістю. При твердому грунті і нестачі техніки можливі удари області п'яти. Можливі також розтягнення, розриви і відриви зв'язок і сухожиль.

В цілях профілактики травм при стрибках з жердиною треба безпосередньо перед кожним заняттям перевіряти якість жердини. Тренування завжди слід проводити на спеціально приготованому грунті для приземлення (мати).

Спеціальної тренуванні повинна передувати достатня загальна фізична підготовка (швидкісний біг, стрибки). У початковому періоді оволодіння окремим вправою не слід займатися в взутті з шпильками.

При тренуванні елемента «перехід через планку» стійки повинні бути закріплені так, щоб виключити їх падіння при невдалих стрибках.

При стрибках у висоту з розбігу в початковому періоді навчання слід користуватися взуттям без шипів, так як можливі поранення себе шипами, слід також уникати приземлення на руки («нирок», «перекид»). Тренування на пухкої, нерівною і слизькій доріжці для розбігу і на не обладнаному для поштовху місці неприпустимі.

Не слід також стрибати під гострим кутом, в цьому випадку приземлення може бути на ребро ящика, що може спричинити за собою забої тіла, частіше рук і ніг. Користуватися слід тільки цілими планками.

Метання снаряда

При метаннях гранати і списа можуть бути пошкоджені:

- Волокна м'язів плеча, передпліччя;

- Розтягнення зв'язок ліктьового суглоба;

- Вивихи плечового суглоба;

- Переломи плечової кістки (при метанні гранати) Безпосередньо перед заняттям слід виконувати спеціальні вправи з метою розігрівання м'язів кінцівок і підготовки до кидка зв'язково-сумкового (капсульного) апарату ліктьового і плечового суглобів. Тренування у метанні списа і гранати з розбігу треба проводити у взутті з шпильками. Метання з розбігу на пухкому грунті, на траві й слизькому грунті після дощу можуть призвести до падінь і можливим ушкодженням. Не рекомендується проводити кидки в повну силу і багато разів підряд без достатньої підготовки і зміцнення м'язів зв'язок. При метанні диска можливі:

- Зриви шкіри пальців, якщо на диску є щербини, іржа;

- Розтягнення зв'язок суглобів пальців кисті;

- Пошкодження м'язів грудної клітки через охолоджень, недостатньою розминки і т.п.

Для попередження можливості попадання диска в учасників чи глядачів повинна бути ретельно перевірена охорона зони падіння снаряда. При метанні молота можуть бути:

- Зриви шкіри долоні;

- Розтягування і відриви зв'язок суглобів верхньої кінцівки;

- Пошкодження м'язів спини

Для профілактики травм необхідно, щоб снаряди для метання були справними і їх розміри і вагу відповідали віком та статтю займаються. Необхідний поступовий перехід до метань на дальність лише після освоєння техніки кидка. Необхідна ретельна і спеціальна розминка перед метаннями. Треба стежити за правильним розміщенням партнерів по метанню. Не допускати подачі снаряда «влітку». Метання молота з поворотом можна допускати тільки за наявності спеціальної огороджувальної сітки. Метати молот з поворотом з кола дозволяється в шкіряних рукавичках і в спеціальному жорсткому взутті.

Такі прості методи профілактики, допоможуть попередити травматизацію спортсменів та значно знизити кількість травм.

Дата добавления: 2015-08-31