Травми та захворювання опорно – рухового апарату

ОСНОВНІ ТРАВМИ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ БІГУНІВ НА ДОВГІ ТА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ.

РОЗДІЛ 2

До групи циклічних видів спорту входять біг на середні і довгі дистанції та ін. Локалізація уражень опорно-руховогоапарату у спортсменів цих видів спорту має свої особливості. У спортсменів, що спеціалізуються в циклічних видах спорту, патологія локалізується в основному в області нижніх кінцівок і хребта. Найбільш часто зустрічаються захворювання колінного суглоба (29,33%). далі йдуть гомілковостопний суглоб, стопа і гомілка.
Характер патології у спортсменів у циклічних видах спорту відрізняється переважанням хронічних захворювань.

Особливістю патології опорно-рухового апарату у бігунів на середні дистанції є значна різниця співвідношень гострих і хронічних травм на користь останніх. Гострі травми опорно - рухового апарату складають 24,77% всієї патології. Серед пошкоджень м'язів найбільшого поширення набули часткові розриви двоголового і привідних м'язів стегна, а також травми триголового м'яза гомілки. Спостерігаються пошкодження менісків колінного суглоба. Дещо частіше зустрічаються пошкодження капсульно-зв'язкового апарату, які в основному локалізуються в області гомілковостопного суглоба. Хронічні захворювання опорно-рухового апарату у бігунів на середні дистанції складають 75,23% всієї патології. Часто діагностуються хвороби кісток і окістя: динамічні періостеопатіі і періостіти великогомілкової кістки, хвороба Осгуда-Шлаттера. Зустрічаються хронічні захворювання міоентезенічного апарату (міозити і міоентезіти задньої групи стегна і литкових м'язів), а також паратеноніти ахіллового сухожилля (20,22%). Хронічні захворювання суглобів спостерігаються порівняно рідко і локалізуються переважно в області гомілковостопного і колінного суглобів.

Рис. 2.1 Пошкодження та захворювання ОРА у бігунів на довгі та середні дистанції.

Захворювання стоп досить поширені: це поздовжня й поперечна плоскостопість, вальгусна деформація I пальця, іноді ускладнена молоткоподібна деформація і підвивихи II пальця стопи. Крім того, нерідко зустрічаються деформуючий артроз дрібних суглобів середнього відділу стоп. Остеохондрози хребта займають незначне місце.

Біг на довгі дистанції. Патологія у бігунів на довгі дистанції локалізується по суті в області чотирьох основних вузлах опорно-рухового апарату. У цієї групи спортсменів найбільш уразливою ланкою є стопа, на частку якої припадає 30,84% усіх травм. Досить висока патологія гомілковостопного і колінного суглобів, а також області гомілки. Кількість гострих травм опорно-рухового апарату у бігунів на довгі дистанції значно менше в порівнянні з бігунами на середні дистанції і становить близько 14%. Найбільш часто відзначаються розриви м'язів задньої групи стегна, а також литкового м'яза. На другому місці знаходяться пошкодження капсульно-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба. Потім слідують пошкодження менісків, хрестоподібних і бічних зв'язок. Переломи плеснових кісток стопи зустрічаються досить рідко.Набули поширення хронічні захворювання опорно-рухового апарату. Вони становлять 86% всієї патології і локалізуються переважно в області гомілковостопного суглоба і стопи. Серед хронічних захворювань м’язово-зв’язкового апарату переважають міозити, міоентезіти м'язів задньої групи стегна і литкових м'язів і особливо паратеноніти ахіллового сухожилля. Хронічні бурсити в області прикріплення ахіллового сухожилля до бугра п'яткової кістки займають близько 29% всієї патології опорно-рухового апарату. Серед хронічних захворювань окістя слід зазначити динамічні періостеопатіі, періостіти великогомілкової кістки.[14,17] Діагностуються хвороби суглобів: хондромаляції і деформуючий артроз, а також хронічні мікротравми капсульно-зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба. Ця патологія належить до категорії найбільш важкої і важко піддається терапії. Найбільш поширені захворювання стоп: поздовжня й поперечна плоскостопість, часто в поєднанні з деформацією пальців. Захворювання стоп у спортсменів також відносяться до категорії важко піддаються лікуванню.Тепер більш детально розглянемо деякі види травм які характерні для представників обох різновидів бігу:

“Коліно бігуна” - це найбільш поширене захворювання у бігунів. Відоме як- синдром стегнового болю, а іноді і діагноз хондромаляція колінної чашечки, коліно бігуна, по суті руйнування суглобового хряща колінної чашечки це призводить до точкової корозії або тріщин хряща в різному ступені [1, 3]. Це може призвести до подразнення та / або пошкодження колінної чашечки. Бігуни вказують на, болі в області колінної чашечки, особливо після сидіння протягом тривалого періоду часу із зігнутими колінами або під час прогулянки вниз по сходах або вниз. Відповідне лікування включає в себе усунення або зміну дій, які заподіюють біль; виправлення неправильної біомеханіки, які сприяють винекнинню травми.

Біль п'яти (шпори п'ят і підошовний фасциіт) - найбільш поширені проблеми з п'ятою викликані запаленням підошовної фасції, яка йде від п'яти до пальців. Напруга в цій тканині може стати дуже болючою, особливо з перших кроків у день. Може викликати набряк на початку підошовної фасції біля п'яти. Біль є найбільш помітним, коли нога вирівнюється під час навантаження або при відштовхуванні з ніг під час ходьби або бігу, і він зазвичай локалізуеться поряд з п'ятою. При відсутності лікування, біль може поширитися на всю п'яту. Лікування повинно включати зменшення інтенсивності та тривалості тренувань.

“Хвороба Осгуда-Шлаттера”, [1, 3] або остеохондропатія великогомілкової кістки - це запалення кістки і хряща верхньої частини великогомілкової кістки (місця прикріплення сухожилля чотириголового м'яза стегна). Це захворювання розвивається у дітей, між 10 і 15 роками, особливо часто у хлопчиків. Факторами ризику для цього захворювання є активні заняття спортом, при яких можливі періодичні незначні травми цієї ділянки. Захворювання вражає гомілку, з'являються основні симптоми: біль, припухлість, набряклість м'яких тканин, хворобливі відчуття у верхній частині гомілки, яка посилюється при згинанні колінного суглоба.

Частіше хворіють хлопчики у віці від 10 до 15-18 років. Захворювання розвивається без видимої причини, частіше на одній стороні, рідше на обох. З анамнестичних даних іноді вдається встановити зв'язок з повторною травмою чи з підвищеною функцією чотириголового м'яза стегна (наприклад, заняття бігом).

Дата добавления: 2015-08-31