Та оцінка основних засобів бюджетних установ

Основні засоби бюджетної установи — це матеріальні цінності, які використовуються у діяльності установи протягом періоду, що перевищує один рік, і вартість яких без ПДВ та інших платежів перевищує 1000 грн. за одиницю (комплект) та поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом. До основних засобів належать будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних експонатів), експонати тваринного світу, документація з типового проектування та ін. До основних засобів зараховують земельні ділянки, що на правах власності належать даній установі, і капітальні вкладення на покращання земель з метою їх сільськогосподарського використання (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), а також капітальні вкладення у багаторічні насадження, незалежно від ступеня готовності їх до експлуатації.

До основних засобів належать також (незалежно від вартості) сільськогосподарські машини та знаряддя, будівельний механізований інструмент, усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів, сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 грн. (декорації, меблі і реквізити, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки), службові собаки, декоративні та піддослідні тварини, навчальні кінофільми, магнітні диски, касети, усі види спортивного транспорту тощо.

Крім того, до необоротних активів під загальною назвою "інші необоротні матеріальні активи" віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття (у тому числі спеціальні та спортивні) у закладах охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо, а також тимчасові не титульні споруди, прилади і пристрої, витрати на зведення яких включають до собівартості будівельно-монтажних робіт і які за раніше діючою методикою належали до оборотних активів.

Керівництво установи має право самостійно вирішувати питання, які із засобів віднести до необоротних та щорічно нараховувати їх знос, а які — до малоцінних та швидкозношуваних предметів і списувати їх лише після закінчення терміну доцільного використання (враховуючи, звичайно, розрахунковий термін їх корисного використання). Але і в тому, і в іншому випадку необхідно забезпечити належний контроль за збереженням та раціональним використанням цих засобів.

Основні засоби бюджетних установ класифікують за такими ознаками:

1) за характером участі у процесі відтворення:

— виробничі, тобто задіяні у сфері матеріального виробництва (засоби підсобного сільського господарства, виробничої майстерні тощо);

— невиробничі (засоби освіти, культури, охорони здоров'я тощо);

2) за належністю:

— власні;

— орендовані;

3) за призначенням і характером виконуваних функцій:

— земельні ділянки;

— капітальні вкладення на поліпшення земель;

— будівлі;

— споруди;

— передавальні пристрої;

— машини і обладнання;

— транспортні засоби;

— інструменти;

— виробничий інвентар і приладдя;

— господарський інвентар;

— робоча худоба;

— продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— бібліотечні фонди;

— музейні цінності;

— експонати зоопарків, виставок;

— інші основні засоби.

Необоротні активи відображаються у бухгалтерському обліку та звітності за початковою (історичною) вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення. Іншими словами, початкова вартість — це сума грошових коштів і їх еквівалентів та інших форм компенсації, наданих у момент одержання активу. Об'єкти (предмети), початкова вартість яких змінювалась внаслідок проведених переоцінок, індексацій тощо, обліковуються за відновлювальною (поточною, індексованою, переоціненою) вартістю. Під останньою розуміють суму грошових коштів і їх еквівалентів та інших компенсацій, яку необхідно було б надати для придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на поточний момент (на дату проведення оцінки або складання звітності). Зміна початкової вартості об'єктів основних засобів можлива також у випадках їх добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Облік усіх основних засобів у бюджетних установах, за винятком бібліотечних фондів, білизни, одягу, взуття, малоцінних необоротних матеріальних активів, ведеться у повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, зараховується зразу ж на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт на збільшення вартості основних засобів не зараховуються, а списуються на видатки установи за рахунок відповідних асигнувань. Суми податку на додану вартість (ПДВ), які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, також не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.

Основні засоби, отримані безоплатно у встановленому законом порядку, відображаються в обліку за балансовою вартістю. При цьому щодо основних засобів, які були у використанні, обов'язково зазначається сума нарахованого зносу. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, оцінюються за ринковими вільними цінами на аналогічні види. Одночасно визначається і вказується сума їх зносу.

Необхідно звернути увагу на те, що вартість витрат на перевезення придбаних або одержаних безоплатно основних засобів (у тому числі власним транспортом), встановлення, державну реєстрацію, страхові платежі при їх транспортуванні також не зараховують до вартості цих засобів, а списують безпосередньо за рахунок відповідної статті кошторису видатків на утримання установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт, незалежно від вартості окремих екземплярів книг. Витрати на ремонт і реставрацію книг, у тому числі на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не зараховують і списують на видатки за кошторисом установи.

Таким чином, у загальному підсумку можна сказати, що основні засоби бюджетних установ оцінюються, як правило, за первісною купівельною вартістю.

ВСТУП Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки,особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їхвідображення в бухгалтерському балансі, а також облік їх вибуття. Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролібухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняттяоперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовахпостійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробниківнеобхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація. У нових умовах у підприємства зростає необхідність активнішевикористовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалюватисвою роботу. Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображаєрегіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризуєфінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності. Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але івпливає на неї. Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістювсіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленнямдодаткових резервів зниження собівартості продукції. Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання,пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїйсукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу метугосподарства. Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відоміймірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить відтого, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи наувазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тількиспотворити загальну картину, але і викликати: - неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цінпродукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності іприбутку; - перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку; - неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношенняосновних і оборотних коштів; - невірне числення ряду техніко-економічних показників, щохарактеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуттяі надходження, широко застосовувані показники ефективності:фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно будеобчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи. Актуальність даної теми курсової роботи полягає у вивченні облікувибуття основних засобів, що має велике значення для промисловихпідприємств. Метою курсової роботи є розгляд стану обліку вибуття основних засобів набазовому підприємстві. Завдання які необхідно вирішити: - розглянути економічний зміст та нормативне регулювання вибуттяосновних засобів в Україні; - розглянути теоретичні та методологічні основи вибуття основнихзасобів; - розглянути проблеми теорії та практики вибуття основних засобів; - вивчити організацію бухгалтерського обліку вибуття основних засобів набазовому підприємстві; - за результатами проведеної роботи зробити висновки. Предметом дослідження є облік вибуття основних засобів базовогопідприємства. Об'єктом дослідження є ЗАО «ХПЗ». Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови,наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Білуха М.Т.,Грабова Н.Н., Добровський В.Н., Крамаровський Л.М., Криницький Р.І.,Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С.,Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. та інших. Значним внеском у розвиток теорії та практики обліку необоротнихматеріальних активів є монографії: Н.Г. Виговської "Удосконалення облікуамортизації: стан, проблеми, перспективи", А.Г. Загороднього, Н.Є.Селюченко "Планування та організація основних засобів на засадахлізингу", Н.М. Малюги "Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерськомуобліку: теорія, практика, перспективи". РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЯК ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ 1.1 Економічна сутність основних засобів, класифікація, оцінка В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилученіпідприємством з господарського оборотні кошти, які обліковуються набалансі. У бухгалтерському обліку до необоротних активів відносяться активи,призначені для використання протягом періоду більше одного року (абоопераційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вониобслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при ньому своєїнатуральної форми. Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні необоротніактиви, або засоби праці, під якими в економічній літературі розуміютьріч або сукупність речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив напредмети праці (сировину, матеріали тощо). Від предметів праці засоби прані відрізняються тим, що багаторазовоберуть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому своюнатуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять своювартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги).Під виливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічнівластивості та перетворюються на готову продукцію [7, стор. 99]. До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо. В економічній літературі часто ототожнюються поняття "основні засоби" та"основні фонди". Під основними фондами розуміють джерела утворення господарських засобівпідприємства, до яких належать статутний капітал, резервний капітал, ний капітал, резервний капітал,прибуток та інші джерела, які відображаються в пасиві балансу. Стосовно основних засобів більш правильно застосовувати поняття"засоби", оскільки саме вони становлять частину активів підприємства. Основні засоби класифікуються за їх функціональним призначенням,галузями економічної діяльності, речовим характером, використанням,належністю і видами. За функціональним призначенням розрізняютьвиробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничомупроцесі або сприяють його здійсненню (будівлі, споруди, силові машини йобладнання, робочі машини тощо, які використовуються у сферіматеріального виробництва) та невиробничі основні засоби, які не берутьбезпосередньої участі в процесі виробництва й призначені, в основному,для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників(будівлі, споруди, обладнання), що використовуються у невиробничій сферідля задоволення побутових потреб працівників. Невиробничі основні засобине є засобами праці, але вони також використовуються протягом тривалогочасу, зберігаючи свою натуральну форму та поступово втрачаючи своювартість у міру зношення. Таким чином, поняття "основні засоби" напрактиці не співпадає з поняттям "засоби праці", так як до складуосновних засобів входять і невиробничі засоби [8, стор. 158]. За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основнізасоби. До інвентарних відносять об'єкти, що мають речове вираження тапідлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних -капітальні вкладення в земельні ділянки, лісові угіддя тощо (крімбудинків і споруд). За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основнізасоби, що використовуються на підприємстві), недіючі (ті, що невикористовуються в певний період часу в зв'язку з тимчасовоюконсервацією підприємства або окремих підрозділів) і запасні (різнеустаткування, яке перебуває в резерві та призначене для заміни об'єктівосновних засобів, що вибули або ремонтуються). Згідно до податкового законодавства основні фонди поділяються на чотиригрупи (Табл. 1.1) Таблиця 1.1. Класифікація основних фондів Група основних фондівСклад групиГрупа 1Будівлі, споруди, їх структурнікомпоненти і передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їхчастини (квартири і місця загального користування), вартістькапітального поліпшення земліГрупа 2Автомобільний транспорт і вузли(запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні,електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне)обладнання, устаткування та приладдя до ньогоГрупа 3Будь-які іншіосновні фонди, не включені до груп 1,2 і 4Група4Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичногооброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друкуінформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (утому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищуєвартість малоцінних товарів (предметів)

Дата добавления: 2015-08-31