Теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження готельного господарства

Глобальний характер туризму як суспільного явища обумовив масштабність готельного бізнесу, що є складовою гостинності із забезпечення туристичного процесу, і вивів його на провідні позиції світового ринку послуг.

Світовому готельному бізнесу притаманні процеси інтеграції, транснаціоналізації, інтернаціоналізації праці та активізації руху робочої сили на базі запровадження уніфікованих технологій обслуговування, удосконалення форм управління у зв’язку зі зростаючою конкуренцією, що знайшло своє відображення у формуванні і функціонуванні готельних мереж, їх значному територіальному розвиткові, поширенні впливу на національні ринки гостинності.

Розвиток світового ринку послуг гостинності впливає на процеси національного ринку через запровадження стандартів якості обслуговування, інноваційних технологій у виробництві, менеджменті, інформаційній сфері.

Готельне господарство як галузь послуг та складова індустрії туризму виокремлюється на основі цільового призначення, застосування специфічних технологій, які визначаються особливостями готельної послуги як процесу комплексного обслуговування тимчасового відвідувача відповідно до його індивідуальних матеріально-побутових та соціальних потреб, що здійснюється у спеціалізованих закладах гостинності і потребує спеціально підготовленого персоналу. [12]

Системна парадигма, яка є базовою в сучасній суспільній географії, дозволяє розглядати готельне господарство як систему, елементом якої є заклад розміщення, що здійснює обслуговування тимчасових відвідувачів. Вищою ланкою в ієрархічному ряду цих елементів є готель – спеціалізований заклад гостинності, що надає послуги розміщення, харчування та низку додаткових, спрямованих на задоволення, потреб споживачів. Готелі розрізняють за величиною/потужністю, типом, класом обслуговування.

Ринкові механізми, з одного боку, та державна система управління, з іншого, забезпечують формування організаційно-управлінських засад готельної справи як складової системи управління територією та індустрії туризму. Внаслідок таких взаємодій формуються кластери гостинності, а рівень кластеризації впливає не тільки на ієрархізацію центрів гостинності, а й на їх типізацію. Кластер гостинності – це сукупність основних, допоміжних та суміжних видів діяльності, які у взаємозв’язку та взаємодії спрямовані на розширене забезпечення потреб тимчасових відвідувачів (рис. 1.1).

Наявність складових кластеру в тих чи інших центрах гостинності, їх поєднання визначає тип елементів територіальної структури готельного господарства, які виділено за такими критеріями: кількість закладів розміщення, їх потужність, клас обслуговування (відповідно до державної сертифікації), спеціалізація, організаційно-управлінські засади.

Відповідно до визначених критеріїв встановлено типологічні ознаки:

а) пункт з надання послуг розміщення – поселення (сільське, селище міського типу, мале місто), в якому розташований хоча б один заклад, що надає послуги розміщення та інші послуги за додаткову плату;

б) центр гостинності – міське поселення, в якому розташовано кілька закладів готельного господарства різного типу: готелі середнього класу, спрямовані на обслуговування як внутрішніх, так і іноземних туристів, які надають переважно стандартне обслуговування, належать до різних систем управління, та інші заклади розміщення (мотелі, кемпінги). [11]

допоміжна

основна діяльність

суміжна

архітектура, проекту-вання, будівництво об’єктів гостинності спеціальної інфра-структури; облашту-вання прилеглої території; матеріально-технічне постачання, інженерне обладнання, облашту-вання будівель та споруд, устаткуван-ня, вмеблюван-ня, дизайн, транспорт.

 

Соціальна, транспортна інфра-структура

Екскурсійні бюро,об’єкти-пам’ятники природи, історії, культура

Інфраструктура культури (музеї, театри т.п.)

харчування

розміщення

додаткові послуги

туристи

науково-дослідна діяльність в сфері туризму; підготовка кадрів різного рівня та напряму; перепідго-товка та підвищен-ня кваліфіка-ції кадрів; діяльність громад-ських організацій та аматор-ських об’єднань

Організація туризму

Самоорганізація туризму

Рис. 1.1 Кластер «гостинність»

Відповідно до зазначених критеріїв і з огляду на строкатий склад за означеними параметрами, центри готельного господарства поділяються на великі (мають 10-14 готелів з разовою місткістю кожного понад 600 місць, які спеціалізуються на обслуговуванні іноземних та внутрішніх туристів), середні (при аналогічній спеціалізації мають 4–9 готелів з разовою місткістю 300-500 місць) та малі (мають 2-3 готелі місткістю менше 300 місць кожен); в) вузол гостинності – велике місто або міська агломерація, в межах якої розташовані і взаємодіють в процесі обслуговування туристів готелі та інші заклади розміщення різної потужності, типів, спеціалізації, підпорядкування у кількості від 15 одиниць, спрямовані на надання різноманітних послуг гостинності (як стандартних, так і класу «люкс») вітчизняним та іноземним туристам. Звідси, територіальна організація готельного господарства визначається таким розташуванням закладів розміщення/гостинності, які найкраще відповідають потребам тимчасових відвідувачів, забезпечуючи при цьому сталість економічного зростання при дотриманні екологічних вимог до діяльності об’єктів та забезпечення соціальних потреб подорожуючого та місцевого населення. [13]

Суспільно-географічне дослідження готельного господарства передбачає визначення рівня його розвитку і особливостей територіальної організації, яка складається внаслідок дії певних чинників (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Чинники територіальної організації готельного господарства

Такими чинниками, що впливають на територіальну організацію готельної справи, є: соціально-економічні, геодемографічні, інфраструктурні, інвестиційні, туристичні, серед яких локалізуючими та стимулюючими слід вважати туризм та розвиток готельної справи за історичний час.

Таким чином, системний підхід до суспільно-географічного дослідження готельного господарства повинен поєднуватися з процесуальним підходом, який дозволяє виявляти регіональні зрушення у розвитку об’єкта за обґрунтованою системою часових зрізів.[14]

Розроблена методика суспільно-географічного дослідження готельного господарства має за мету виявити тенденції та механізми його територіальної організації задля визначення напрямків розвитку та оптимізації. В її основу покладено сполучення методів системно-структурного аналізу та часових зрізів у поєднанні з методами математичної статистики та картографічного моделювання. Методика визначення етапів розвитку готельного господарства базується на ретроспективному аналізі гостинності, а методика визначення рівня розвитку готельного господарства в розрізі регіонів включає аналіз показників за трьома ознаками:

а) рівень споживання послуг готельного господарства;

б) рівень зайнятості в готельному господарстві;

в) рівень розвитку потужностей готельної мережі.

Застосування методу співвідношення із середнім значенням показника дозволило перейти від аналізу показників до аналізу індексів споживання готельних послуг (І_w), трудозабезпеченості (I_p), локалізації (I_l), що характеризує розвиток мережі і вказує на забезпеченість споживачів потужностями готельних підприємств.

Дата добавления: 2015-08-31